Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №370/2158/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 370/2158/25 Головуючий у суді І інстанції: Сініцина О.С.

провадження №22-ц/824/13651/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Леонова Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року до Макарівського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява.

Суд першої інстанції ухвалою від 06 серпня 2025 року позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2026 року.

Від позивачів 13 травня 2026 року до суду надійшло клопотання про відмову від позову, оскільки позивачі не були обізнані про наявність складеного їхнім батьком у 2012 році заповіту на користь онука, тому розгляд вимог позивачів не призведе до захисту їхніх прав та інтересів, у зв`язку з цим позивачі відмовляються від позову.

Крім того, до Макарівського районного суду Київської області 19 травня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Коюди Микити Анатолійовича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 370/2158/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи ОСОБА_2 користувалась послугами професійної правничої допомоги фахівця у галузі права ОСОБА_5 , який діє у статусі фізичної особи-підприємця та адвоката Коюди М.А., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

На момент подання додаткових пояснень у справі від 09 грудня 2025 року, ОСОБА_2 був заявлений попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Однак, станом на 19 травня 2026 року були понесені додаткові витрати на участь адвоката у судових засіданнях, складання та направлення процесуальних документів за результатами вивчення матеріалів справи, аналізу позицій сторін під час судового розгляду. Про обсяг таких витрат та кількість затраченого часу відповідач ОСОБА_2 та її представник завчасно не могли бути обізнані. Тож загальна вартість послуг за правничу допомогу у межах юридичного супроводу зазначеної цивільної справи склало 14 000 грн, які відповідач ОСОБА_2 просив стягнути з позивачів.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року прийнято відмову позивачів від позову. Провадження у справі № 370/2158/25 закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивачів від позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у частині стягнення витрат на правничу допомогу, адвокат Леонов О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року в частині стягнення з позивачів витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що у ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору, оскільки з огляду на ст. 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначав, що у даній справі від відповідача чи її представника відсутня заява по суті справи з вимогою про стягнення витрат та з розрахунком на 14 000 грн. Представник позивачів зазначав, що сума з розрахунком з`явилась вперше з заяві про ухвалення додаткового рішення в суді 19.05.2026 року, а позивачі її отримали лише 01.06.2026 року. Як наслідок відповідачі були позбавлені можливості ознайомитись чи заперечити проти заяви про ухвалення додаткового рішення.

Також представник позивачів наголошував, що наявні документи про надання правничої допомоги підписані з ФОП ОСОБА_5 , які і слугували підставою для присудження судом першої інстанції 14 000 грн, коли у адвоката - Коюди М.А. в ордері від 19.01.2026 року наявне посилання на договір про надання правничої допомоги 01-12/В25 від 12.12.2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

22 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_4 , просив апеляційну скаргу адвоката Леонова О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 29.05.2026 року залишити без змін.

ОСОБА_2 зазначала, що позивачі з моменту подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення і до моменту проголошення ухвали суду першої інстанції від 29.05.2026 року ані самостійно, ані через свого представника не скористалася правом подати письмові заперечення по суті заяви. Вважає, що з огляду на відсутність заперечень позивачів, суд першої інстанції аргументовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з позивачів на користь відповідача ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи відмову позивачів від позову та закриваючи провадження суд першої інстанції керувався положенням п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та враховуючи на подану позивачами заяву про відмову від позову, суд першої інстанції не вбачав підстав для відмови у її прийнятті.

Ухвала суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Стягуючи з позивачів у рівних частинах на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявлених розмір витрат на правову допомогу є обгрунтованим та підтверджений належними доказами.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 09.12.2025 року до суду першої інстанції надійшли додаткові пояснення від відповідача ОСОБА_2 , в яких було заявлено прохання стягнути з позивачів 7000 грн судових витрат (а.с. 84-94). Однак відповідачкою не надано доказів (попереднього розрахунку) з чого складається даний розмір судових витрат.

21.04.2024 року до суду першої інстанції від позивачів надійшла заява про відмову від позову, в якій позивачі зазначали, що звертаючись з вимогами про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, вони не були обізнані про наявність складеного їхнім батьком в 2012 році заповіту на користь онука. Таким чином позивачі визнали, що розгляд вказаних у позовній заяві вимог не призведе до захисту їх прав та інтересів (а.с. 123).

В подальшому, 18.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коюда М.А. подав через підсистему «Електронний суд» заяву, в якій просив стягнути з позивачів на користь ОСОБА_2 14 000 грн витрат на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що вказана заява представника відповідача відсутня в матеріалах цивільної справи (не роздрукована та не долучена до матеріалів справи), водночас колегія суддів перевірила зміст, доводи та долучені до неї документи через підсистему «Електронний суд».

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до вказаної заяви, відповідач ОСОБА_2 надала суду: копію ордера № 1671331; угоду № 06022025 про партнерство та співпрацю від 06 лютого 2025 року; договір про надання правничої допомоги № 26/11/25/01 від 26 листопада 2025 року; додаткову угоду № 12/12/25/01 від 12 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 26/11/25/01; акт приймання-передачі наданих послуг від 15 травня 2026 року; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_5 ; диплом магістра ОСОБА_5 НОМЕР_1 від 08 лютого 2024 року.

Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі N 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника.

Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у справі N 910/1007/22 зазначено, що: «подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат».

Сам по собі факт подання заяви/клопотання про залишення позову без розгляду, чи то відмову від позову у справі не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачем, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Наведене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2024 року у справі №905/1840/21.

Встановлено, що 26.11.2025 року відповідач ОСОБА_2 уклала договір про надання правничої допомоги № 26/11/25/01 з юридичним об`єднанням «Concord Legal Group».

Вказаний договір про надання правничої допомоги № 26/11/25/01 було подано представником відповідача після подачі заяви позивачів про відмову від позову.

Відповідно до п. 3.1 договору про надання правничої допомоги № 26/11/25/01 вартість послуг становить 4000 грн.

Відповідно до п. 3.7 договору про надання правничої допомоги № 26/11/25/01 окрім ціни, яка вказана за виконання послуг за цим договором, замовник зобов`язується сплачувати за свій рахунок додаткові витрати логістичного (поштового), адміністративного, експертно-оцінюючого та судового характеру.

Договір про надання правничої допомоги № 26/11/25/01 від 26.11.2025 року був укладений відповідачем ОСОБА_2 з адвокатом ще до подання письмових пояснень до суду (09.12.2025 року). Отже, відповідач була однозначно обізнана про витрати на правову допомогу та мала усвідомлювати орієнтовний розмір таких витрат на правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із письмовими поясненнями 09.12.2025 року ОСОБА_2 , зазначаючи про те, що вона планує понести судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, не подавала попереднього розрахунку суми таких судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом скарги. Таким чином жодного реального розрахунку (зокрема - і витрат на професійну правничу допомогу) не наведено.

В апеляційній скарзі представник позивачів зазначав про те, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу позивачі отримали 01.06.2026 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали, що в свою чергу позбавило позивачів процесуальної можливості надіслати свої заперечення щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу понесені відповідачем.

Тобто, як вбачається з вищенаведеного, на стадії розгляду справи судом першої інстанції сторона відповідача була позбавленою можливості подати до суду аргументоване клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, на відшкодування яких претендує відповідач ОСОБА_2 , або навести свої доводи щодо неспівмірності цих витрат (частини 5 та 6 статті 137 ЦПК України).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що подання доказів понесення судових витрат не одночасно з поданням первісної заяви відповідача (письмові пояснення), а після звернення позивачів з заявою про відмову від позову, суд апеляційної інстанції вважає, що такі дії спрямовані на унеможливлення позивачам скористатись своїми процесуальними правами щодо подання заперечень.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що у позивачів відсутня не добросовісна поведінка.

Доводи апеляційної скарги представник позивачів знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищезазначене, ухвала Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року в частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвоката Коюди Микити Анатолійовича щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Леонова Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвоката Коюди Микити Анатолійовича щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000 грн відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «23» вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко