Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №756/11836/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

справа №756/11836/26

провадження № 33/824/3994/2026

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року у складі судді Родіонов С.О. про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ

28.06.2026 о 12:15 год. ОСОБА_1 у м. Києві на вул. Богатирська, в порушення вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом МАН, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом СКС НПВМ66/4, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті цього здійснив зіткнення з автомобілем Форд, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому стягнення за цим Законом у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави.

Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 21 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, не встановлено належним чином механізм дорожньо-транспортної пригоди, не досліджено всі істотні докази, не надано належної оцінки доводам сторони захисту.

Вважає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували, що недотримання безпечного бокового інтервалу саме ОСОБА_1 стало безпосередньою та необхідною причиною зіткнення транспортних засобів.

Вказує, що оскільки у даній справі йдеться про ДТП за участю великогабаритного транспортного засобу з напівпричепом, важливим є питання фактичної оглядовості водія, наявності зон обмеженої оглядовості, взаємного положення автомобілів та можливості водія MAN виявити інший автомобіль.

Заперечує визнання своєї помилки у суді першої інстанції, вказуючи, що надавав пояснення щодо обставин дорожньої ситуації, механізму ДТП та фактичних умов руху транспортних засобів, що не може вважатися безумовним визнанням своєї вини у вчиненні правопорушення.

Зазначає, що сторона захисту заявляла клопотання про витребування відеозаписів, виклик свідків та призначення судової авто-технічної експертизи, однак судом їх не розглянуто.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка з`явилась у судове засідання, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 705236, 28.06.2026 о 12:15 год. ОСОБА_1 у м. Києві на вул. Богатирська, в порушення вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом МАН, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом СКС НПВМ66/4, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті цього здійснив зіткнення з автомобілем Форд, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містять: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 705236; - схемою місця ДТП; - поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 13.1 ПДР передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповністю досліджені ті обставини, що автомобіль Форд перебував у зоні обмеженої оглядовості, а відтак водій МАН не міг уникнути зіткнення, є безпідставними, оскільки суд розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення та лише щодо особи, відносно якої він складений.

Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень учасників, протокол щодо водія ОСОБА_3 за фактом даної дорожньо - транспортної пригоди не складався. Навіть при умові (що не є фактом), що водієм автомобіля марки «Форд» не були дотримані положення Правил дорожнього руху України, це не виключає факт відсутності в діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що зазначені обставини ДТП не виключають обов`язок ОСОБА_1 виконувати вимоги ПДР, зокрема, під час руху враховувати дорожню обстановку та дотримуватися безпечного бокового інтервалу, щоб у разі виникнення небезпеки чи перешкоди для руху мати можливість зменшити швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу, безпечного для інших учасників руху, об`їзду перешкоди та здійснення інших маневрів.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст. 14 п.1 «Конвенції про дорожній рух», - загальних положень, що стосуються маневрів, водій, який має намір виконати який-небудь маневр, як, наприклад, виїхати з ряду транспортних засобів, що знаходяться на стоянці, або в`їхати в нього, прийняти праворуч або ліворуч на проїзній частині дороги, зокрема, щоб змінити смугу руху, виконати поворот праворуч або ліворуч для виїзду на іншу дорогу або для в`їзду в придорожнє володіння, повинен починати цей маневр тільки після того, як він переконається, що може це зробити, не піддаючи небезпеки тих користувачів дороги, які слідують позаду нього, попереду або назустріч, і з урахуванням їх положення, напрямку руху і швидкості.

Перед початком руху водій транспортного засобу зобов`язаний оцінити навколишнє оточення (наявність інших учасників руху, перешкод для руху, тощо). Певною мірою це пов`язано з індивідуальними особливостями водія. В даному випадку слід виділити об`єктивну і суб`єктивну сторони ситуації. До суб`єктивної сторони відноситься усе, що пов`язано з індивідуальними особливостями водія, а до об`єктивної - те, що пов`язане з транспортним засобом і навколишнім оточенням. Так, водій зобов`язаний знати про наявність зон обмеженої оглядовості транспортного засобу, яким він керує, і врахувати це при початку руху та будь-яким маневруванням, а не здійснювати дану дію усліпу.

З відеозапису, наявному у матеріалах справи вбачається, що транспортний засіб МАН, перебуваючи у лівій смузі та продовжуючи заїзд на перехрестя, почав заїжджати на праву полосу, у якій перебував автомобіль «Форд», здійснюючи заїзд на перехрестя в правій смузі, після чого здійснилось зіткнення.

Посилання ОСОБА_1 у поясненнях на перекриття дороги екіпажем та пересвідчення ним у зупиненні усіх учасників руху відеозаписом не підтвердилися, оскільки, як вбачається з останнього, іншими учасниками руху було звільнено ліву полосу для проїзду транспортних засобів МАН, тим часом у правій полосі інші автомобілі продовжували свій рух, як перед Фордом так і за ним, зупинившись лише після спричинення ДТП. Дійсно, з відеозапису вбачається, що екіпажем було перекрито дорогу перед перехрестям, разом з тим інші автомобілі у правій полосі вільно рухались далі до перехрестя.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про наявність у великогабаритного автомобіля зон обмеженої оглядовості висновків суду першої інстанції не спростовують.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи та фактично відтворюють картину події, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу суду, оскільки повністю спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення ним ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Отже, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим та базується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.

Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою щодо притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення передбачені ст.124 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Желепа