Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №756/7547/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/18200/25 Головуючий у суді першої інстанції - Заруба П.І.

Номер провадження № 33/824/1458/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року щодо притягнення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №884514 від 22 квітня 2026 року, ОСОБА_2 22 квітня 2026 близько 21:15 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_1 , а саме кричав та ображав, принижував.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень. На підставі ст. 39-1 КУпАП, направлено ОСОБА_2 до Оболонського районного у місті Києві центру соціальних служб (вул. Йорданська, 7-Г) для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 (три) місяці. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази скоєння вказаного правопорушення саме ОСОБА_2 .

Суд дійшов помилкового висновку про наявність факту вчинення домашнього насильства щодо неї, а також те, що справа була розглянута без присутності сторін.

Судом недостатньо перевірено факти працівників поліції під час складання протоколу.

Вказує, що це був побутовий конфлікт та вона вирішила провчити свого сина, проте категорично заперечує щодо застосування сином домашнього насильства.

Висновки суду ґрунтуються на тому, що було підписано протоколи проте, при підписанні вона була емоційно виснажена, тому заперечує той факт, що складений протокол відбувся належним чином, а саме вона була розгублена і в текст не вчитувалась.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та апелянт ОСОБА_1 не з`явилися, про день та час розгляду справи судом повідомлені у встановленому порядку.

18 вересня 2026 року на адресу апеляційного суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від апелянта ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що вона не може бути присутньою в судовому засідання в зв`язку з хворобою.

Дослідивши подане клопотання апеляційний суд доходить висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що долучивши до клопотання лише лист КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1» Оболонського району м. Києва про те, що остання пройшла огляд терапевта. Про те що остання перебуває на лікарняному чи на амбулаторному лікуванні доказів не надано. Таким чином, враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що вказане клопотання не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правомірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжи, тощо) і це є обов`язковим.

Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків», за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. У будь-якому випадку правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за правилами кримінального правопорушення за яке призначене покарання (стягнення), за яким особа позбавляється волі. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Швидка проти України» та інших.

Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію «кола адресатів» та критерію «мети та тяжкості наслідків». Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України та однією із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №884514 від 22 квітня 2026 року, ОСОБА_2 22 квітня 2026 близько 21:15 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_1 , а саме кричав та ображав, принижував. Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. (а.с. 3).

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 від 22 квітня 2026 року, відповідно до яких зазначено, вона проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_2 , 2007 року народження. Повідомляє, що 22 квітня 2026 року вона повернулася додому з роботи та її син ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство відносно неї психологічного характеру, а саме кричав, ображав, принижував та погрожував. Поводив себе агресивно. Просила прийняти міри згідно чинного законодавства. (а.с. 7).

У матеріалах справи також міститься форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22 квітня 2026 року.

При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд зважає на те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_2 є склад правопорушення, який передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема вчинення ним психологічного насильства по відношенню до своєї матері.

Доводи апеляційної скарги про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані виключно, щоб провчити сина, спростовуються сукупністю досліджених доказів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поведінка її сина ОСОБА_2 була спрямована на потерпілу та супроводжувалася погрозами на її адресу.

Посилання апелянта на відсутність підстав для притягнення до відповідальності у зв`язку з примиренням сторін є безпідставними, оскільки такі обставини не звільняють особу від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 рокузалишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А.Яворський