Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №761/44657/25 — Київський апеляційний суд

справа № 761/44657/25 головуючий у суді І інстанції Романишена І. П.

провадження № 22-ц/824/11228/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці поданою представницею - Князєвою Мариною Валеріївною на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку,

В С Т А Н О В И В:

ужовтні 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з даним позовом до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку.

Згідно змісту позовних вимог, в редакції позову від 06листопада 2025 року, представник позивача просив суд: визнати протиправним та скасувати акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , від 15вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 вересня 2025 року було складено, а 16 вересня 2025 року затверджено акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), код згідно з ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , без підпорядкування, згідно якого спеціальна комісія дійшла наступного висновку: Керуючись вимогами п. 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), спеціальна комісія, після доопрацювання матеріалів розслідування прийняла рішення, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , який фактично був допущений до роботи у ФОП ОСОБА_1 , визнано пов`язаним з виробництвом, як такий, що підпадає під дію підпункту 26 пункту 52 Порядку. По даному нещасному випадку на ОСОБА_2 скласти акт за формою Н-1/П та взяти його на облік у ФОП ОСОБА_1 . З даним актом позивач не згоден з наступних підстав.

Згідно протоколу засідання комісії № 2 від 28.08.2025р. за визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом проголосували 4 члена спеціальної комісії: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , проти визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом проголосували 2 члена спеціальної комісії: голова - ОСОБА_7 та член комісії ОСОБА_8 . Проте, акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), код згідно з ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , без підпорядкування від 28.08.2025р. з окремою думкою члена комісії ОСОБА_8 відсутній у матеріалах спеціального розслідування. У зазначеному Акті не було зазначено з яким саме пунктом 52 Порядку нещасний випадок визнано пов`язаними з виробництвом, про що було зазначено в окремій думці члена комісії ОСОБА_8 . Фактично спеціальна комісія взагалі не проводила самостійного розслідування і всі її висновки базуються на матеріалах кримінального провадження № 12024111150001411. Водночас, позивач не володіє інформацією щодо всіх працівників на зазначеному об`єкті, оскільки вони, як і він залучалися іншою особою - керуючим проєктом - головним підрядником для виконання окремих робіт, закуповував матеріали, здійснював розрахунки та погоджував все із замовником. Тому просив отримати у слідчого відділу Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області копію допиту ОСОБА_9 , в якому він вказує на керуючого проєктом - головного підрядника на зазначеному об`єкті, а також інформацію щодо зв`язку із замовником будівництва, який повідомив слідчому, що не знайомий з ОСОБА_1 і також зазначив керуючого проектом - головного підрядника на зазначеному об`єкті, а також допит ОСОБА_1 та інші копії матеріалів кримінального провадження, які не надсилалися слідчим до Держпраці, в тому числі допити осіб, протокол огляду місця події, медичну документацію, результати СМЕ тощо.

Так, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , останній зазначає, що на вказаній ділянці (№ НОМЕР_2 в с. Глібовка, СТ "Золотий Берег") останній працює дизайнером по усній домовленості з ОСОБА_11 (тел. НОМЕР_3 ), який є підрядником на вказаній ділянці. Тобто, один із свідків в кримінальному провадженні, прямо зазначає про підрядника на вказаній ділянці, який наймає працівників, поставляє будівельні матеріали і повинен відповідати за охорону праці, проте комісія не бачить цього і не долучає його до розслідування всупереч абзацу 2 п. 8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337 із змінами і доповненнями, згідно якого зазначено, що у разі настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння) з особами, які працюють на умовах цивільно - правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства, особами, які фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору, повідомлення про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) надається керівником підприємства (установи, організації), в інтересах якого виконувалися роботи (надавалися послуги), або представником орендодавця, балансоутримувача тощо, на території (об`єкті) якого сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), яких не було залучено до спеціального розслідування ані власника земельної ділянки, ані керівника керівника підприємства (установи, організації), в інтересах якого виконувалися роботи. Фактично, ОСОБА_1 разом із загиблим ОСОБА_2 виконували окремі роботи як звичайні працівники на зазначеному об`єкті. Таким чином, відомості, зазначені у розділі 2 та 3 не відповідають дійсності. У акті спеціального розслідування (після доопрацювання) від 15.09.2025р. комісія прийняла рішення, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , який фактично був допущений до роботи у ФОП ОСОБА_1 , визнано пов`язаним з виробництвом, як такий, що підпадає під дію підпункту 26 пункту 52 Порядку.

Представник позивача вказує, що акт за формою H-l/П складено комісією з порушенням вимог Порядку розслідування, тобто, з необґрунтованим посиланням на пункт, який дає підстави пов`язування нещасного випадку з виробництвом, а тому такий Акт повинен бути скасований, оскільки нещасний випадок стався в неробочий час, загиблий не виконував в цей час жодних робіт і навіть не знаходиться в місці, де виконував до цього роботу та не перебував в трудових відносинах з позивачем.

16 грудня 2025 року до суду надійшов відзив на позов. Згідно змісту відзиву, представник відповідача вказував, що позовні вимоги до Центрального міжрегіонального управління є безпідставними та необґрунтованими, а доводи позивача такими, що не відповідають обставинам справи з огляду на наступне. Згідно інформації з Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), код згідно з ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , без підпорядкування від 15 вересня 2025 (далі-Акт), вбачається, що в розділі 7. «Висновок комісії», зазначено, що керуючись вимогами п. 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337), спеціальна комісія, після доопрацювання матеріалів розслідування прийняла рішення, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , який фактично був допущений до роботи у ФОП ОСОБА_1 , визнано пов`язаним з виробництвом, як такий, що підпадає під дію підпункту 26 пункту 52 Порядку. З огляду на викладене, безпідставним є твердження позивача, що в Акті не зазначено, за яким саме пунктом 52 Порядку нещасний випадок визнаний пов`язаним з виробництвом.

Додатково звертали увагу суду, що на час проведення спеціального розслідування нещасного випадку минуло пів року, а тому з метою забезпечення належної якості спеціального розслідування та об`єктивного з`ясування обставин і причин настання нещасного випадку, в своїй роботі спеціальна комісія використовувала копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024111150001411 від 27 листопада 2025.

Щодо твердження позивача, що ОСОБА_2 ніколи не працював у ФОП ОСОБА_1 , не отримував від нього заробітну плату, та, що ОСОБА_1 разом із загиблим ОСОБА_2 виконували окремі види робіт, як звичайні працівники на зазначеному об`єкті, відповідач зазначає наступне. Згідно зі службовою запискою т.в.о. начальника Управління інспекційної діяльності у Київській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Романа Милейка від 17 липня 2025 року № СП-Ц/5.1/3273-25, встановлено, що у зв`язку тим, що відсутній зв`язок з ФОП ОСОБА_1 , було проаналізовано протокол додаткового допиту свідка - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , складений Вишгородським РУП ГУНП від 24 червня 2025 року, на предмет додержання вимог законодавства про працю відповідно до статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині належного оформлення трудових відносин. Відповідно до протоколу додаткового допиту свідка Вишгородського РУП ГУНП від 24 червня 2025 року, ОСОБА_1 підтвердив, що є фізичною особою - підприємцем з 2020 року, займається різноманітними роботами, в основному самостійно, офіційно найманих працівників не має. Основний вид діяльності у ФОП ОСОБА_1 - КВЕД: 43.21 «Електромонтажні роботи». Інші види діяльності: КВЕД: 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», КВЕД: 43.91 «Покрівельні роботи», КВЕД: 43.39 «Інші роботи із завершення будівництва». ФОП ОСОБА_1 виконував роботу за адресою: АДРЕСА_1 , де старшим був ОСОБА_11 (прізвище не зазначено). Виконував ФОП ОСОБА_1 таку роботу: шумопоглинання підлоги, ґрунтування підлог, поклейка плівки, гіпсокартоні роботи та фундамент паркану. На вищевказаній ділянці ФОП ОСОБА_1 спочатку самостійно працював, а приблизно в середині літа 2024 року ФОП неофіційно запропонував допомогти йому 2-ом односельчанам, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_15 . На цій ділянці в обов`язки ОСОБА_15 входило різноманітні чорнові роботи, а саме: виніс сміття, копання, носіння та розгрузка будівельних матеріалів тощо, а в обов`язки ОСОБА_2 входило допомагати з вищезазначеними роботами. Після виконання робіт на ділянку приїжджав ОСОБА_11 , приймав виконану роботу, після чого розраховувався із ФОП ОСОБА_1 , а він передавав кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_15 . Під час виконання робіт ОСОБА_2 та ОСОБА_15 проживали на об`єкті за вищевказаною адресою. Отже, із вищевикладеного, вбачаються ознаки трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З приводу твердження позивача про не долучення комісією до розслідування свідчень ОСОБА_9 зазначає, що згідно інформації з Акту вбачається, в розділі 6. «Свідки нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії»: безпосередні свідки настання нещасного випадку, відсутні.

На переконання представника відповідача, свідчення ОСОБА_15 та матері загиблого - ОСОБА_21 підтверджують, що покійний ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що спірний Акт спеціального розслідування нещасного випадку був складено правомірно з викладеними всіма обставинами і причинами настання нещасного випадку та у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженою Постановою КМУ від 17 квітня 2019 року №337.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код згідно з ЄДРПОУ НОМЕР_1, від 15.09.2025 року.

Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням представник Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці - Князєва М.В. 29 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати повністю рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2026 року у справі № 761/44657/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасуванню Акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року від 15.09.2025року у ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги, що апелянта повідомлено про нещасний випадок майже через пів року.

Окрім цього, представник вказує, що на законодавчому рівні комісія утворена наказом Міжрегіонального управління від 07.07.2025 № 564/Ц. Наказом Міжрегіонального управління від 25.07.2025 № 617/Ц було продовжено термін спеціального розслідування нещасного випадку із ОСОБА_2 , де зазначено, що станом на 25.07.2025 комісія не отримала додаткових пояснень від осіб, причетних до нещасного випадку.

З метою забезпечення належної якості спеціального розслідування та об`єктивного з`ясування обставин і причин настання нещасного випадку із смертельним наслідком було продовжено термін спеціального розслідування нещасного випадку до отримання додаткових пояснень від осіб, причетних до нещасного випадку.

Мета спеціальної комісії, згідно з Порядком 337, полягає у встановленні обставин та причин нещасного випадку, документальному оформленні його та розробці заходів щодо усунення причин та запобігання подібним випадкам у майбутньому, з обов`язковим оформленням Акту за формами Н-1.

Зокрема представник вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що у пункті 3 акта за формою Н-1/П КВЕД: 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.» має підклас 45.25.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи, що включає роботи на висоті, що потребують спеціальних навичок та устатковання.

Як встановлено судом першоїінстанції, не заперечується сторонами, у пункті 3 Акта за формою Н-1/П зазначено, що Дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до постанови КМУ від 26.10.2011 N 1107, позивач не отримував.

З огляду на Групу Б п. 3 Додатку 2 Порядку № 1107 та відповідно п. 3 Акта за формою Н-1/П у позивача відсутня декларація відповідності матеріально- технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці за формою згідно з додатком 8.

Судом першої інстанції всупереч нормам матеріального права без додержання норм процесуального права не спростовано в рішенні, що позивач не належним чином організував роботи на будівельному майданчику, допустив проживання та перебування ОСОБА_2 на будівельному майданчику в стані алкогольного сп`яніння -1,20 %, що призвело, як наслідок, до падіння його з другого поверху тераси, чим порушив пункти 4.8, 4.28 НПАОП 45.2-7.02-12, ДБН А.3.2-2-2009 «ССБП. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», що затверджені наказами Мінрегіонбуду України від 27.01.2009 № 45, від 04.06.2010 № 202, від 25.05.2011 № 53 та наказом Мінрегіонбуду від 30.12.2011 № 417.

Окрім цього, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно пункту 4.8. ДБН А.3.2-2-2009 Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення (НПАОП 45.2-7.02-12) роботодавець повинен забезпечити зайнятих на будівництві працівників санітарно-побутовими приміщеннями.

При прийняті оспорюваного рішення судом першоїінстанції не взято до уваги, що згідно розділу 3 ДБН А.3.2-2-2009 Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення (НПАОП 45.2-7.02-12) терміни та визначення, що застосовані у цих Нормах і значенні у Додатку Б визначено, Законами України «Про охорону праці», «Про об`єкти підвищеної небезпеки», «Про пожежну безпеку», «Про охорону довкілля», нормативними документами у галузі будівництва щодо безпеки праці, Директивами Євросоюзу [P.2 - P.9], документами Міжнародної організації праці [P.10 - P.19], стосовно захисту працівників від дії небезпечних і шкідливих факторів.

19 березня 2026рокуу відкритому судовому засіданні під час судового розгляду представником відповідача відповідно до ст.76, 79, 80 ЦПК України, було звернено увагу суду на вищезазначену інформацію, на підтвердження того є фото ілюстрації 7.

Апелянт наголошує, що стороною позивача обставина, що ОСОБА_2 не дбав про особисту безпеку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння -1,20 % на території будівельного майданчика, самовільно відчинив вікно та вийшов на терасу, внаслідок чого відбулось його падіння з другого поверху, чим порушив статтю 14 Закону України «Про охорону праці», яка зафіксована в розділі 8 Акту за формою Н-1/П, не заперечується, тобто не заявлено ніяких позовних вимог, а судом першої інстанції не спростована в рішенні. Окрім цього, позивач в порушення вимог п. 4.8. ДБН А.3.2-2-2009 Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення (НПАОП 45.2 - 7.2-12) не забезпечив ОСОБА_2 як зайнятого на будівництві працівника санітарно-побутовими приміщеннями.

Окрім цього, представник апелянта вказує, що не заперечується позивачем та не спростовано судом першоїінстанції, що саме позивач спочатку самостійно працював на ділянці де будується двоповерховий будинок, а приблизно в середині літа 2024 року позивач неофіційно запропонував допомогти йому 2-ом односельчанам, а саме: ОСОБА_15 та ОСОБА_2 При цьому,судом першоїінстанції в рішенні зазначено: «Після виконання робіт на ділянку приїжджав ОСОБА_11 , приймав виконану роботу, після чого розраховувався із ФОП ОСОБА_1 , а він передавав кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_15 .Таким чином, судом першої інстанції підтверджено, що саме позивач проводив розрахунки із ОСОБА_2 після виконання робіт.

З урахуванням зазначених фактичних обставин справи апелянт наголошує, що стороною позивача належними та допустимими доказами не доведено,а судом першої інстанції не встановлено, у який час фактично ОСОБА_15 і ОСОБА_2 закінчили виправляти деякі недоліки по фундаменту, тобто виконувати протягом певного проміжку часу роботу, на недоліки якої вказав позивач близько 15 год. 00 хв. 25 листопада 2025 року.

Апелянт просить апеляційний суд звернути увагу, що згідно підпунктів 2, 3 п. 52 Порядку № 337 обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є: перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час, підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення.

Із обставин справи вбачається, не заперечується позивачем та не спростовано судом першоїінстанції, що за завданням роботодавця, позивача по справі, 25 листопада 2024 року ОСОБА_15 і ОСОБА_2 близько 15 год. 00 хв. почали виконувати протягом певного проміжку часу роботу, а саме, виправляти деякі недоліки по фундаменту, при цьому така робота може виконуватися у тому числі в робочий і надурочний час.

Апелянт вважає, що судом першої інстанціїне взято до уваги фактичні обставини справи, та матеріали які приєднані до справи та прийнято рішення всупереч норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці поданою представницею - Князєвою Мариною Валеріївною на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку.

25 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником ФОП ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_8 було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому погодився з висновками суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції на 15 вересня 2026 року об 11 годині 00 хвилин з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач та його представник належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, у судове засідання не з`явилися. Заяв або клопотань про неможливість прибути у судове засідання, відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності або ж про проведення судового засідання у режимі відеоконференції на час перегляду справи до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, участь сторін та їх представників в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (частина 2 ст. 372 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд визнав повідомлення учасників справи належним, а неявку сторони позивача такою, що не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши думку представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2025 року затверджено акт спеціального розслідування нещасного випадку від 15 вересня 2025 року, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код згідно з ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , без підпорядкування, згідно пункту 7 якого спеціальна комісія дійшла наступного висновку: Керуючись вимогами п. 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок), спеціальна комісія, після доопрацювання матеріалів розслідування прийняла рішення, що нещасний випадок з ОСОБА_2 , який фактично був допущений до роботи у ФОП ОСОБА_1 , визнано пов`язаним з виробництвом, як такий, що підпадає під дію підпункту 26 пункту 52 Порядку. По даному нещасному випадку на ОСОБА_2 скласти акт за формою Н-1/П та взяти його на облік у ФОП ОСОБА_1 . Члени спеціальної комісії мали розмову з матір`ю ОСОБА_2 - ОСОБА_21 з метою надання їй роз`яснень з питань, які виникли внаслідок нещасного випадку та інформування про хід розслідування.

Згідно п. 3 Акту (Характеристика діяльності підприємства, установи, організації) та місця, де стався нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), аварія: Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ФОП ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Основний вид економічної діяльності за КВЕД: 43.21 - «Електромонтажні роботи». Реєстраційний номер платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: 12-11-1668/25125 від 18 травня 2020 року. В ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники. Дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до постанови КМУ від 26жовтня 2011 N 1107, ФОП ОСОБА_1 не отримував. Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці не подавав. В роботі спеціальна комісія використовувала копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні N?12024111150001411 від 27 листопада 2025року. Нещасний випадок стався на будівництві приватного будинку в АДРЕСА_1 , де ФОП ОСОБА_1 виконував роботи з ґрунтування підлоги, проклейки плівки, гіпсокартонні роботи та влаштування фундаменту паркана. З протоколу огляду місця події слідчого ВРЗ ЗС СВ Вишгородського РУП ст. лейтенанта поліції Зайченка Г.Ю., відомо, що будинок перебував в стадії будівництва, 2-х поверховий, наявні вікна і двері. По периметру територія будинку не огороджена. Вхід до будинку здійснюється через двері. Підлога першого поверху виконана з бетону. На підлозі знаходяться будівельні матеріали. На другий поверх веде металева драбина з дерев?яними сходами. В кімнаті на другому поверсі на підлозі лежить матрац з покривалом, в кінці кімнати вікно (двері), які ведуть на терасу. На терасі наявний невеликий парапет, який накритий облицювальним елементом з фарбованого оцинкованого металу. Згідно зі службовою запискою т.в.о. начальника Управління інспекційної діяльності у Київській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Романа Милейка від 17 липня 2025 рокуN?СП-Ц/5.1/3273-25, встановлено, що у зв?язку тим, що відсутній зв?язок з ФОП ОСОБА_1 , було проаналізовано протокол додаткового допиту свідка - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , складений Вишгородським РУП ГУНП від 24 червня 2025, на предмет додержання вимог законодавства про працю відповідно до статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині належного оформлення трудових відносин. Відповідно до протоколу додаткового допиту свідка Вишгородського РУП ГУНП від 24 червня 2025, ОСОБА_1 підтвердив, що є фізичною особою-підприємцем з 2020 року, займається різноманітними роботами, в основному самостійно, офіційно найманих працівників не має. Відповідно до інформації, яка значиться в базі даних Пенсійного фонду України щодо застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не має найманих працівників, а останній актуальний звіт по ЄСВ за формою Додатку 4 за останні два роки не подавався. Основний вид діяльності у ФОП ОСОБА_1 - КВЕД: 43.21 «Електромонтажні роботи». Інші види діяльності: КВЕД: 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», КВЕД: 43.91 «Покрівельні роботи», КВЕД: 43.39 «Інші роботи із завершення будівництва». ФОП ОСОБА_1 виконував роботу за адресою: Вишгородський р-н, с. Глібівка, СТ «Золотий берег», ділянка N? НОМЕР_2 , де старшим був ОСОБА_11 (прізвище не зазначено). Виконував ФОП ОСОБА_1 таку роботу: шумопоглинання підлоги, грунтування підлог, поклейка плівки, гіпсокартоні роботи та фундамент паркану. На вищевказаній ділянці ФОП ОСОБА_1 спочатку самостійно працював, а приблизно в середині літа 2024 року ФОП неофіційно запропонував допомогти йому 2-ом односельчанам, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_15 . На цій ділянці в обов?язки ОСОБА_15 входило різноманітні чорнові роботи, а саме: виніс сміття, копання, носіння та розгрузка будівельних матеріалів тощо, а в обов?язки ОСОБА_2 входило допомагати з вищезазначеними роботами. Після виконання робіт на ділянку приїжджав ОСОБА_11 , приймав виконану роботу, після чого розраховувався із ФОП ОСОБА_1 , а він передавав кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_15 . Під час виконання робіт ОСОБА_2 та ОСОБА_15 проживали на об?єкті за вищевказаною адресою. 26 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_1 їхав на об?єкт за вищезазначеною адресою, і зателефонував ОСОБА_15 , де той повідомив, що 25 листопада 2024 у вечірній час доби ОСОБА_2 впав з другого поверху на вказаній ділянці, лежить в будинку, при цьому він його затягнув у будинок, поклав на розкладне ліжко і увімкнув обігрівач, йому погано та він не приходить до тями. ФОП ОСОБА_1 викликав по дорозі до об?єкту швидку медичну допомогу ОСОБА_2 у Вишгородський р-н, с. Глібівка, СТ «Золотий берег», ділянка N? НОМЕР_2 , а сам направився до КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР. Тим часом, бригада швидкої медичної допомоги доправила ОСОБА_2 у лікарню м. Вишгорода (КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР), де ІНФОРМАЦІЯ_1 в реанімаційному відділенні він помер. Слід зазначити, що за змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов?язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов?язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи) шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; виконання роботи певного виду (трудової функції); здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання роботи протягом встановленого на підприємстві для працівників робочого часу; підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; обов?язок роботодавця надати робоче місце. Отже, із вищевикладеного, вбачаються ознаки трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно з доповідною запискою члена комісії із спеціального розслідування, лікарки з гігієни праці відділу з питань гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці Управління інспекційної діяльності у Київській області Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_25 від 23липня 2025 N?СП-Ц/5.9.3.5/3338-25, виходячи з аналізу протоколу Вишгородського РУП ГУНІ від 24 червня 2025року, з?ясовано, що у відносинах, які склалися між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачаються ознаки трудових відносин. Тому за проходження медичного огляду несе відповідальність ФОП ОСОБА_1 , особа, яка забезпечувала роботою інших працівників. Згідно з вимогами Закону України «Про охорону праці» в ФОП ОСОБА_1 не функціонують елементи системи управління охороною праці. ОСОБА_1 не проходив навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Аналогічних нещасних випадків в ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано.

Відповідно до п. 4. Обставини, за яких стався нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), аварія: 3 наданих представниками поліції копій матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні N?12024111150001411 від 27.11.2025 спеціальна комісія встановила, що 25 листопада 2024 вранці ОСОБА_1 приїхав на ділянку N? НОМЕР_2 , СТ «Золотий Берег», с. Глібівка, Вишгородський р-н, Київська обл., де вже знаходились ОСОБА_15 і ОСОБА_2 . Поспілкувавшись, ОСОБА_1 разом ОСОБА_15 і ОСОБА_2 почали виконували роботи з влаштування фундаменту під паркан та прибирання будівельного сміття на території ділянки. Близько 15 год 00 хв ОСОБА_1 залишив ОСОБА_15 і ОСОБА_2 виправляти деякі недоліки по фундаменту, а сам поїхав по справах, сказавши, що завтра вранці забере їх з ділянки. З пояснень ОСОБА_15 відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_15 після завершення робіт, почали вживати алкогольні напої. Близько 19 год 00 хв ОСОБА_2 піднявся на другий поверх відпочивати. Через деякий час, ОСОБА_15 вирішив піднятися на другий поверх до ОСОБА_2 . Зайшовши до кімнати, ОСОБА_15 не побачивши ОСОБА_2 в кімнаті, виглянув на терасу через відкрите вікно (двері), але і там ОСОБА_2 не було. Вийшовши надвір ОСОБА_15 знайшов ОСОБА_2 на землі під терасою. ОСОБА_15 вирішив, що ОСОБА_2 сильно п?яний і відтягнув його в будинок і пішов відпочивати. Вранці ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_1 і повідомив про падіння ОСОБА_2 . ОСОБА_1 відразу викликав швидку медичну допомогу, яка забрала ОСОБА_2 до КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР, де ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідно до висновку експерта ДСУ «Київське обласне бюро судово- медичної експертизи» N? 335/Д/305тр-2024р від 14січня 2025 смерть ОСОБА_2 настала від закритої травма шиї у вигляді переломів шийних хребців з ушкодженням шийного відділу спинного мозку та розвитком спінального шоку (код згідно з МКХ-10: S12.9, S14.0).

Відповідно до висновку експерта ДСУ «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» N?673 від 03 грудня 2024, у крові ОСОБА_2 , виявлено етиловий спирт в концентрації - 1, 20 %. Метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені.

Розглянувши наявні копії матеріалів, спеціальна комісія, вважала, що падіння ОСОБА_2 сталося з тераси другого поверху, куди він вийшов через вікно (двері) палити.

Згідно інформації з Акту в розділі 8. Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акта за формою Н-1) ОСОБА_2 - не дбав про особисту безпеку, перебуваючи в стані в стані алкогольного сп`яніння -1,20 % на території будівельного майданчика, самовільно відчинив вікно та вийшов на терасу, внаслідок чого відбулось його падіння з другого поверху, чим порушив статтю 14 Закону України «Про охорону праці».

ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець, не належним чином організував роботи на будівельному майданчику, допустив проживання та перебування ОСОБА_2 на будівельному майданчику в стані алкогольного сп`яніння -1,20 %, що призвело, як наслідок, до падіння його з другого поверху тераси, чим порушив пункти 4.8, 4.28 НПАОП 45.2-7.02-12, ДБН А.3.2-2-2009 «ССБП. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», що затверджені наказами Мінрегіонбуду України від 27січня 2009 № 45, від 04 червня 2010 № 202, від 25 травня 2011 № 53 та наказом Мінрегіонбуду від 30 грудня 2011 № 417.

Судом також встановлено, що Акт за формою Н-1/П від 15 вересня 2025 року, який був складений за результатами розслідування нещасного випадку підписаний всіма членами комісії, з яких член комісії ОСОБА_8 підписав його з відміткою про наявність окремої думки, але наявність окремої думки не є безумовною підставою для визнання незаконним та скасування акта за формою Н-1/П.

Окрема думка додається до акта за формою Н-1/П та є його невід`ємною частиною.

Свою незгоду з вказаним актом позивач мотивує тим, що зазначений нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом, оскільки він не укладав з потерпілим трудового договору, при цьому, нещасний випадок стався із потерпілим не під час проведення будь-яких робіт та після робочого дня.

Так, суд першої інстанції зазначив, що однією з основних умов, виходячи з якої можна вважати, що нещасний випадок пов`язано з виробництвом, - є місце отримання травми, яким є територія підприємства, тобто земельна ділянка, що надана йому для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд, під`їзних доріг, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель тощо, а також до неї відноситься і робоче місце та інше місце, пов`язане з виконанням роботи.

В даному випадку висновки акту від 15 вересня 2025 року, на переконання суду першої інстанції, є передчасними та такими, що не спростовують позицію позивача по справі, адже зводяться виключно до того, що нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом, оскільки з показань свідків загиблий ОСОБА_2 був залучений до роботи на об`єкті позивачем та перебував з ним у трудових відносинах без оформлення трудового договору.

Так, під час судового розгляду, представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що загиблий від нещасного випадку перебував у трудових відносинах з позивачем чи був фактично допущений саме ним до роботи на вказаному об`єкті.

Водночас, суд першої інстанції вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, хто був підрядником з виконання будівельних робіт на об`єкті, що розташований на ділянці ( АДРЕСА_1 ), хто є власником вказаного об`єкту, на чиє замовлення проводились відповідні роботи та чи укладався договір на виконання таких робіт, оскільки як вбачається з матеріалів справи згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_9 останній вказував, що працює на вказаному об`єкті дизайнером за усною домовленістю з ОСОБА_11 , який є підрядником на вказаній ділянці.

Вказаних обставин комісією з`ясовано та встановлено не було.

Також, суд зазначив, що як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 16 квітня 2025 року останній вказував, що нещасний випадок стався з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) після робочого дня та після того як вони разом вживали спиртні напої.

При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б вказували на те, що нещасний випадок стався з ОСОБА_2 під час виконання робіт.

Також суд першої вважав слушними посилання представника позивача на відсутність в акті встановлених обставин, передбачених в підпунктах 1-23 пункту 52 Порядку № 337, оскільки підпункт 26 пункту 52 Порядку, на який є посилання у спірному акті, передбачає, що обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом є: виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом є передчасним, а тому відповідно відповідачем без законних на те підстав затверджено Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 від 15 вересня 2025 року, оскільки не доведено факту, що потерпілий був допущений до виконання робіт саме позивачем без оформлення трудового договору (контракту) та вказаний нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_2 таких робіт, а тому вказаний акт підлягає скасуванню судом.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

У частинах першій та другій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

У відповідності до положень пункту 36 Порядку № 1232 спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, нещасні випадки із смертельними наслідками.

Спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку (пункт 38Порядку № 1232).

Обов`язки комісії із спеціального розслідування нещасного випадку визначені пунктом 14 Порядку № 1232.

Загальне тлумачення вказаної норми права свідчить про те, що зазначена комісія зобов`язана, зокрема, з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.

Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

Пунктом 33 Порядку № 337 передбачено, що комісія (спеціальна комісія) зобов`язана: провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4; обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8; вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння); визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці;скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою, Н-1 на кожного потерпілого; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною);передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження; дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, серед яких:

- виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений);

- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

- одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов`язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) або колективного договору;

- виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту.

Пунктом 53 Порядку № 337 визначено, що нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Відповідно до пункту 58 Порядку № 337 протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1. За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння). Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку. Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії). Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Зазначені положення Порядку № 337 дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року в справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24).

Крім того у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 459/1639/22 про наявність у суду повноважень щодо визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний із виробництвом.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд не наділений цими повноваженнями, а може лише перевіряти правильність установлення такого факту уповноваженими на те органами.

Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, що відображено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року по справі № 227/2301/21.

У справі, що переглядається вбачається, що факт нещасного випадку не оспорюється сторонами, як і настання негативних наслідків для особи потропілого.

Також, окрім спеціального розслідування щодо встановлення нещасного випадку саме на виробництві наявне і кримінальне провадження відносно вказаної події, однак відсутні документи щодо стадії кримінального провадження.

При цьому, з оскаржуваного акта встановлено, що матеріали кримінального провдаження частково були предметом оцінки та доказами у прийняті рішення у спеціальному розслідуванні.

Так, з оскаржуваного акта, вбачається, що комісією було досліджено характеристику дяльності підприємства (установи, організації) та місця, де стався нещасний випадок п. 3 акту.

Даним пунктом комісією дослдіжено, діяльність ФОП ОСОБА_1 та встановлено його вид діяльності, відсутність дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, відсутность найманих працівників.

Окрім цього, комісія використовуючи допит свідка ФОП ОСОБА_1 встановила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_15 допомогали йому виконувати чорнові роботи також дані особи після виконання роботи проживали на об`єкті будівництва.

Також пунктом 4, з пояснень ОСОБА_15 встановлено, що потерпілий та ОСОБА_15 після зваершення робіт, почали вживати алкогольні напої та близько 19-00 год. ОСОБА_29 піднявся на другий поверх щоб відпочивати, однак після ОСОБА_15 знайшов потерпілого на подвір`ї під терасою та зателефонував ФОП ОСОБА_1 .

Відтак, результатами спеціального розслідування встановлено, що даний випадок стався на виробництві, а тому він підпадає під дію підпункту 26 пункту 52 Порядку, а тому ФОП ОСОБА_1 є особою, яка допустила до роботи потерпілого та допустив його проживання на об`єкті будівництва.

Аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що комісія здійснюючи оцінку даного випадку у неповній мірі дотрималась процедури проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, оскільки з матеріалів долучених до справи встановлено, що у об`єкта будівництва наявний підрядник « ОСОБА_11 », виконання роботи здійснювалось на СТ «Золотий берег» та те, що наявний власник земельної ділянки ОСОБА_30 (лист від Вишгородського РУ ГУНП в Київській області, том 2, а.с. 30).

З оскаржуваного акту не вбачається, що комісією всебічно досліджено питання щодо трудових правовідносин між замовниками та виконавцями, не досліджено питання покладених обов`язків на ту чи іншу сторону, зокрема і на ФОП ОСОБА_1 та наявності в останнього повноважень та обов`язків щодо забезпечення безпеки на об`єкті.

Висновки комісії виключно базуються на допиті свідків, однак беручи до уваги такі покази комісією не було здійснено перевірки щодо дійсних обов`язків сторін у даному випадку, оскільки висновки зводяться лише до того, що саме ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи потерпілого.

Однак, комісією не встановлено замовника послуг, наявність трудових правовідносин та обумовлених умов праці.

Крім цього, не надано оцінку показам свідків про те, що дана подія сталась після виконання робіт, тобто після закінчення робочого часу, тобто фактично під час відпочинку.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо того, що висновок комісії є передчасним, а тому відповідно відповідачем без законних на те підстав затверджено Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25 листопада 2024 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 від 15 вересня 2025 року, оскільки не було встановлено і доведено факту, що потерпілий був допущений до виконання робіт саме позивачем, як ФОП без оформлення трудового договору (контракту), а отже, що нещасний випадок стався саме у ФОП. Крім того, не було встановлено, що саме позивач був на даному будівництві залучений замовником (іншою особою) як ФОП для виконання будівельних робіт, і на нього була покладена відповідальність за дотримання правил безпеки на об`єкті. Також, передчасним є висновок комісії про те, що вказаний нещасний випадок стався під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків, оскільки матеріали справи таких беззаперечних доказів не містять.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку у межах повноважень суду щодо предмету даного спору.

Крім того, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта щодо того, що судом не спростовано обставини справи, оскільки суд при ухвалені рішення по суті справи керується достатністю, належністю доказів, які на його думку є переконливими.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці подану представницею - Князєвою Мариною Валеріївною на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування акта спеціального розслідування нещасного випадку - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова