Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №362/36/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №362/36/26 Суддя І інстанції - Рубан Т.П.

Провадження № 33/824/3974/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно постанови судді, 08 грудня 2025 року о 19 год. 09 хв. в м. Васильків Обухівського району Київської області у військовому містечку 11 поблизу буд. 20 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він не керував транспортним засобом та до нього ніякого відношення не має, та у матеріалах справи відсутні будь-які докази його керування, автомобіль, про який йде мова в протоколі йому не належить. При цьому, апелянт зазначає, що на відео він неодноразово заперечував факт керування. Натомість, як вказує апелянт, поліцейський ухилився від виконання своїх обов`язків по збиранню доказів аби встановити особу, яка керувала транспортним засобом, що також підтверджується і протоколом, в якому зазначено, що власник транспортного засобу невідомий.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Янчука А.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , порушення останнім зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №5352, згідно якого 08 грудня 2025 року о 19 год. 09 хв. в м. Васильків Обухівського району Київської області у військовому містечку 11 поблизу буд. 20 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення мови та координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; рапортом працівника поліції Кобця Б. від 08.12.2025, в якому вказано, що прибувши на місце виклику було виявлено водія ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, якому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, однак останній відмовився; рапортом про надходження повідомлення на службу «102» про затримання правопорушників в алкогольному стані за кермом автомобіля; акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.12.2025, а саме ВАЗ 2105, н.з. НОМЕР_1 , та передачі його на спеціальний майданчик; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 та ще один чоловік стояли біля автомобіля ВАЗ 2105, повідомили, що просто стояли біля автомобіля, хто був за кермом та чий автомобіль не знають. Також повідомили, що їх затримали військові. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом вказаного автомобіля спростовуються даними відеозапису, де зафіксовано як свідки, що затримували осіб, вказують, що кермом транспортного засобу знаходився саме ОСОБА_1 , а окрім того, цей факт чітко доводиться показаннями свідків, допитаних в суді першої інстанції.

Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що його напарник ОСОБА_3 побачив, хто був за кермом автомобіля. Сам він бачив, що це був молодий хлопець худорлявої статури, а з пасажирського - більш кремезний чоловік. Молодий чоловік, що вийшов з водійської сторони, повідомив, що придбав даний автомобіль та збирався його ремонтувати в гаражі. Коли приїхала поліція, хлопці заперечували, що це їх автомобіль, хоча перед цим діставали свої речі з нього. При цьому, при поверхневому огляді саме в кишені водія, яким виявився ОСОБА_1 , знайшли ключі від автомобіля.

З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що коли автомобіль ВАЗ 2105 проїжджав повз нього, він встиг роздивитися водія за кермом і йому було добре видно обличчя водія. Автомобіль розвернувся, проїхав трохи та заглох, зупинившись за 700 метрів. З автомобіля зі сторони водія вийшов худорлявий чоловік, обличчя якого раніше він роздивився, з боку пасажирської сторони вийшов інший хлопець, обидва були в стані алкогольного сп`яніння. Вони з напарником викликали групу швидкого реагування, а останні викликали працівників поліції. Коли приїхали поліцейські, то ОСОБА_3 вказав їм, хто з хлопців був за кермом, ним виявився ОСОБА_1 . ОСОБА_3 на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських впізнав водія ОСОБА_1 .

Окрім того, з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного обліку подій «102» (а.с.5) вбачається, що заявник ОСОБА_4 повідомив, що в гаражному кооперативі затримали правопорушників в а/з «жигулі» ДНЗ НОМЕР_1 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів факту керування ним транспортним засобом є безпідставними, та такими, що спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, показаннями свідків.

При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який критично оцінив пояснення свідка ОСОБА_5 , який є товаришем ОСОБА_1 та зацікавлений в не притягненні ОСОБА_1 до відповідальності.

За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, при розгляді справи не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного вважаю, що постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал