Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №757/49680/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/49680/25 Суддя І інстанції - Шапутько С.В.

Провадження № 33/824/3818/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бродської К.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 665, 60 грн.

Згідно постанови судді, 21.09.2025 о 23 год. 05 хв. в м. Києві на бул. Л.Українки, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на бодікамери №470451, 474169, за допомогою Alcotest Drager 7510. Результат огляду - 0,85 проміле, чек №1618, чим порушив п. 2.9А ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. За відсутності підстав для закриття провадження у справі, не застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки з метою виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень необхідним і достатнім буде адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що з долучених до протоколу відеозаписів з нагрудної бодікамери не вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом в стані алкогольного сп`яніння і був зупинений працівниками поліції в процесі руху. Відеозапис починається з моменту, коли електросамокат не рухається, тобто даний відеозапис не фіксує факту керування ОСОБА_1 електросамокатом та момент його зупинки працівниками поліції.

Таким чином, як зазначає апелянт, фактично відеозапис не відображає відомостей про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а лише містить послідовність складання протоколу, внаслідок чого такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, апелянт звертає увагу, що з долучених відеозаписів не вбачається виконання поліцейським приписів ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»; роз`яснення ОСОБА_1 його прав в порушення п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Також апелянт вказує, що роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відбулось фактично після складання протоколу.

Також апелянт зазначає, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції переривається, тобто він не є безперервним, що свідчить про неналежність та недопустимість такого відеозапису в якості доказу.

Окрім іншого, апелянт зауважує, що ОСОБА_1 не був направлений до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду, більше того, ОСОБА_1 працівником поліції не було належним чином запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, що є неприпустимим, оскільки прямо порушує приписи ст. 266 КУпАП.

При цьому апелянт стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

У той же час апелянт вказує, що з протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити потужність двигуна електросамокату;

з тесту номер 1618 газоаналізатора Drager Alcotest номер 0304 вбачається, що приладом виміряна температура 24 градусів С, втім згідно архіву метеоданих по м. Києву о 21:00 21.09.2025 температура повітря становила 21.2 градусів С, а о 00:00 22.09.2025 - 19. Таким чином, як стверджує апелянт, о 23:22:48 21.09.2025 температура повітря об`єктивно не могла дорівнювати 24 градусів С.

Крім того, апелянт вказує, що на час складання протоколу ОСОБА_1 керував елетросамокатом, що не вимагає одержання посвідчення водія відповідної категорії. Відповідно, він не є водієм у розумінні п. 1.10 ПДР, що вказує на те, що до нього не може бути застосоване стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. На думку апелянта, ОСОБА_1 має нести відповідальність як «інша особа» згідно ст. 130 КУпАП, тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у виді позбавлення права керування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 (а) ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №461088, згідно якого 21.09.2025 о 23 год. 05 хв. в м. Києві на бул. Л.Українки, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на бодікамери №470451, 474169, за допомогою Alcotest Drager 7510. Результат огляду - 0,85 проміле, чек №1618, чим порушив п. 2.9А ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , який підписав його без жодних зауважень.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються роздруківкою чеку з приладу «Драгер» з позитивним результатом - 0.85 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Враховуючи сукупність письмових доказів у справі доходжу висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії водія ОСОБА_1 , які полягають у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є порушенням п. 2.9 (а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 під час руху на електросамокаті по тротуару. Поліцейська запитала звідки він їде ОСОБА_1 відповів, що їде з метро «Арсенальна», хоче встигнути до гуртожитку, але ще не встиг багато проїхати. В подальшому під час спілкування працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що він погодився, адже не заперечував, що перед керуванням електросамокатом він «посидів з товаришами». Після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 було повідомлено результат огляду, який склав 0,85 проміле та повідомлено, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Оскільки ОСОБА_1 не заперечував результати огляду, працівники поліції повідомили, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При ознайомленні ОСОБА_1 зі змістом протоколу та врученні його копії, працівниками поліції останньому були роз`яснені його права.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що на відеозаписі не зафіксовано момент зупинки електросамоката, оскільки сам ОСОБА_1 , згідно відеозапису, не заперечував факт керування та повідомляв звідки та куди він їхав і скільки часу керував.

Щодо доводів про порушення працівниками поліції приписів ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», то вони є безпідставними, з огляду на те, що ОСОБА_1 було зупинено за рух на електросамокаті по тротуару, про що чітко повідомлено.

З приводу доводів апеляційної скарги про порушення права на захист, зокрема, несвоєчасне роз`яснення ОСОБА_1 його прав, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки з відеозапису чітко вбачається, що права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 було роз`яснено ОСОБА_1 при врученні йому копії протоколу про адміністративне правопорушення, а роз`яснення прав саме на цьому етапі не суперечить вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про недопустимість доказу наявного у справі відеозапису через його небезперервність, оскільки як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейського, він вівся з моменту зупинки транспортного засобу до ознайомлення та вручення копії протоколу ОСОБА_1 . Як слідує з долученого до протоколу відеозапису місця події він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із ОСОБА_1 , на ньому зафіксовано проходження останнім огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що з тесту номер 1618 газоаналізатора Drager Alcotest номер 0304 вбачається, що приладом виміряна температура 24 градусів С, втім згідно архіву метеоданих по м. Києву о 21:00 21.09.2025 температура повітря становила 21.2 градусів С, а о 00:00 22.09.2025 - 19, і таким чином, на думку апелянта, о 23:22:48 21.09.2025 температура повітря об`єктивно не могла дорівнювати 24 градусів С, не приймаються до уваги, враховуючи наступне.

Спеціальний технічний прилад Drager Alcotest, за його технічними характеристиками, температуру навколишнього середовища вимірює автоматично, а не в ручному режимі. До того ж, такий показник залежить від місця перебування приладу, в даному випадку прилад перебував в салоні поліцейського авто, що вбачається з відеозапису. А отже, сама по собі ця обставина не може свідчити про несправність приладу та/або недостовірність визначених ним результатів. Як вбачається із відеозапису подій, будь-яких порушень інструкції не допущено, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані поліцейськими. Отже огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції проводився придатним газоаналізатором.

Крім цього, звертається увага на те, що ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю та підписав чек з приладу Драгер з результатами огляду 0.85 проміле та Акт огляду із вказаним результатом без жодних зауважень. Жодних заперечень чи незгоди щодо результату огляду 0,85 проміле ОСОБА_1 не висловив і в протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснення.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 погодився з результатами огляду йому не було запропоновано проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я, а отже порушень ст. 266 КУпАП, як на те вказує захисник, у діях працівників поліції не вбачається.

Отже, доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є порушенням п. 2.9 (а) ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є водієм у розумінні п. 1.10 ПДР, адже керував електросамокатом, для керування якого не потрібне посвідчення водія, відповідно, є «іншою особою», а тому щодо нього не може бути застосоване стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за:

- керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,

- передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

- відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями п. 2.2 ПДР України передати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, можуть власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах.

Аналізуючи зазначені норми у їх взаємозв`язку, слід дійти висновку, що «інша особа» у розумінні ст. 130 КУпАП - це власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, яка сама не керує транспортним засобом, проте, передала транспортний засіб особі, яка перебуває в стані сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а, відтак, ОСОБА_1 не відноситься до категорії «інша особа», у зв`язку з чим суд першої інстанції при вирішенні питання накладення адмінстягнення на нього дотримався вимог закону.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Бродської К.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал