Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №161/12682/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12682/24

Провадження № 2-др/161/116/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу заяву представника позивача - адвоката Любчича Василя Станіславовича, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 липня 2026 року позовні вимоги -задоволено частково.

Питання про розподіл судових витрат судом на правничу допомогу та судового збору не вирішувалося.

На адресу суду 06.08.2026 від представника позивача – адвоката Любчича В.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

21.09.2026 від представника відповідача - Савчин А.І. надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення по справі. Заперечення обгрунтовані тим, що справа не вирізнялася особливою фактичною чи правовою складністю: позовна заява стосувалася типових для такої категорії справ вимог про визнання батьківства та стягнення аліментів, а обсяг процесуальних дій адвоката обмежився підготовкою позовної заяви, клопотання про призначення експертизи, заяви про зміну предмета позову та участю в одному судовому засіданні.

Також зазначила, що договором про надання правничої допомоги № 29-Л від 15.05.2024 р. визначено, що вартість правничої допомоги враховує витрачений адвокатом час (не більше 15 годин), однак не додано жодного детального опису фактично витраченого часу за кожною послугою, що не дозволяє перевірити відповідність заявленої суми вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним вважає, що співмірним у даній справі є стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. та судового збору – відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Сторона позивача скористалася своїм правом, передбаченим ч.8 ст.141 ЦПК України, до ухвалення рішення зробила відповідну заяву та надала суду докази понесених судових витрат з надання професійної правничої допомоги протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Зокрема, адвокат Любчич В.С. подав відповідну заяву до початку судового засідання 28.08.2026 (а.с. 174, 183 - 196).

Стороні відповідача також була надана можливість надати свою позицію стосовно наданих позивачем доказів, навести свої заперечення, а також клопотання про зменшення судових витрат у зв`язку з їх не співмірністю.

Враховуючи баланс інтересів сторін, а саме забезпечення їм обом навести свої доводи по суті витрат на професійну правничу допомогу, чим забезпечений принцип змагальності, суд вважає, що сама по собі відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивача разом з її першою заявою по суті спору, не є підставою для відмови відповідачу у компенсації таких витрат.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 12 жовтня 2022 року №725/42/21, від 08 квітня 2021 року №161/20630/18, від 08 березня 2023 року №755/7684/20, від 22 листопада 2023 року №757/31792/20.

Що стосується суті заявлених судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10 липня 2024 року № 0.0.3754285892.1 (а.с. 18).

Відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (а.с. 138).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Саме такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі № 274/4384/23 та від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17.

В такому разі компенсація судового збору здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (абзац другий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590) (див. постанову Верховного Суду від 10.04.2025 року у справі № 709/377/21)

У постанові від 19.02.2025 року у справі № 274/4384/23 Верховний Суд виснував про те, що особа, яка являється інвалідом другої групи звільнена від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір», а витрати повинні компенсуватися за рахунок держави.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 року у справі № 757/48467/21.

За таких обставин, позивачу слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно до частин третьої п`ятої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19).

Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата ВС відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Таким чином, оскільки стороною позивача були дотримані всі формальні підстави для вирішення питання про присудження на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які передбачені ч.1 ст.134, ч.8 ст.141 ЦПК України, це питання слід вирішити по суті шляхом ухвалення додаткового рішення.

Визначаючи розмір судових витрати відповідача на професійну правничу допомогу суд виходить з наданих нею документів, а саме: ордеру на надання правничої (правової) допомоги, договору про надання правовничої допомоги, актом здачі-прийняття наданих послуг, доказами оплати правничої допомоги, квитанцією про сплату судового збору.

Отже, суд вважає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується дослідженими судом доказами, а тому з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, заяву представника позивача слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Компенсувати ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 10 липня 2024 року № 0.0.3754285892.1, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП:

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, адреса: 43026, Україна, Луцький р н, Волинська обл., місто Луцьк, проспект Соборності, будинок, 18 код ЄДРПОУ 25091825.

Додаткове рішення складено та підписано 21 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК