Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №159/5080/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5080/26

Провадження № 2/159/2917/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1656-3349 від 01.02.2026 в розмірі 55888,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за умовами укладеного в електронній формі кредитного договору №1656-3349 від 01.02.2026, позивач відкрив відповідачу кредитну лінію на суму 18500 гривень, строком на 365 днів, із застосуванням стандартної процентної ставки за користування коштами - 1,00% в день та зниженої процентної ставки — 0,90% в день, також сторонами погоджена комісія за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту.

Відповідач скористалася кредитними коштами, зобов`язання в частині внесення обов`язкового щомісячного платежу не дотрималася. Ураховуючи наведене позивач просив стягнути нараховану станом на 17.06.2026 заборгованість за тілом кредиту — 18500 грн, за процентами — 24438,50 грн, за комісією — 3700 грн та процентів за ст.625 ЦК України — 9250 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги.

14.08.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №R067257584396 з відміткою вручено особисто 21.08.2026). Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на її електронну адресу, що відображено у системі документообігу суду від 18.08.2026. Клопотань, заяв від відповідача не надходило, правом подати відзив відповідач не скористалася.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) – 23.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.02.2026 після верифікації за персональними даними ОСОБА_1 зареєструвала на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» особистий кабінет, і використовуючи електронний підпис у виді одноразового ідентифікатора А6223 підтвердила обізнаність із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MaxiKasa», після чого сторони уклали в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії №1656-3349.

Відповідно до пункту 2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку, передбаченому цим договором.

За умовами договору:

- дата видачі кредиту 01.02.2026 (п.4.1);

- сума кредиту 18500 гривень (п. 4.1);

- мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4);

- строк кредитування - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту 31.01.2027 (п. 4.10);

- кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника (п. 4/2);

- стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою (п. 4.6),

- комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту (п.4.7),

- знижена процентна ставка 0,90% в день за кожен день користування кредитом, є заохоченням за сумлінне виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та повертає Кредитодавцю отриманий Кредит згідно Графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору). У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або частини суми Кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою (який є Додатком 2 до цього Договору) не пізніше останнього дня будь-якого Платіжного періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та суми Кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості) (п.10.2);

Позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) кожного «1» числа місяця (за винятком останнього платежу, який припадає на останній день строку кредитування, та місяця у якому відсутній день, який Позичальник обрав для сплати платежів, у такому випадку датою платежу вважається останній календарний день цього місяця). Дати здійснення платежів зазначаються у Графіку платежів за Договором (п.4.4).

Умовами договору передбачене нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (п.8.2).

01.02.2026 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов договору перерахувало через платіжну систему «EasyPay» на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 кошти в розмірі 18500 гривень (довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс, інформація ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 586822-1749737123-18062026 від 18.06.2026). ).

Згідно з наданим позивачем розрахунком відповідач платежів на погашення кредиту не вносила.

За цим розрахунком ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в день видачі кредиту нарахував комісію, передбачену п 4.7 кредитного договору, в сумі 3700 грн, що становить 20% від суми кредиту (18500х20%)

Протягом 29 календарних днів позивач нараховував проценти протягом (до 01.03.2026) із застосуванням зниженої процентної ставки 0,90% в день від тіла кредиту 18500 грн, що становить 166,50 грн в день (18500х0,90%). У цей період заборгованість за відсотками становить 4828,50 грн (165,50х29).

Оскільки відповідач на 01.03.2026 не сплатила проценти за користування Кредитом, комісію за видачу Кредиту та не повернула тіло кредиту відповідно до Графіка платежів, тому в подальшому у період з 02.03.2026 до 15.06.2026 (протягом наступних 106 днів) позивач нараховував відсотки із застосуванням стандартної процентної ставки 1% в день від тіла кредиту 18500 грн, що становить 185,00 грн в день (18500х1%).У цей період заборгованість за відсотками становить 19610 грн (185х106).

За прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, позивач з 02.03.2026 до 26.03.2026нарахував проценти на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 9250 грн.

Розмір обрахованої позивачем заборгованості становить: 18500 грн тіло кредиту, 24438,50 грн проценти (4828,50+19610), 3700 грн комісія, 9250 грн за ст.625 ЦК України.

Скерована на адресу відповідача вимога позивача про усунення порушень умов договору №1656-3349 залишена без реагування (а.с.63).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, який перерахований на її картковий рахунок.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша – четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

За матеріалами цієї справи, зобов`язання в силу статті 611 ЦК України є порушеними, у зв`язку з невиконання відповідачем обов`язку повертати кредит частинами, а тому позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Позивач довів суду виникнення у відповідача зобов`язання повернути кредит в розмірі 18500 гривень. Відповідач доказів повного чи часткового виконання кредитних зобов`язань суду не надала, тому позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є підставним.

Окрім тіла кредиту, до стягнення заявлені проценти за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування (365 днів), за процентними ставками 0,90%, 1% в день, які відповідають умовам Договору. Фактично вимога про стягнення процентів в сумі 24438,50 грн заявлена за 135 календарних днів за період з 01.02.2026 по 15.06.2026 (29 днів - процентна ставка 0,90%, 106 днів — 1%).

Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Заявлені позивачем до стягнення проценти нараховані правильно в межах обумовленого сторонами строку кредитування, із застосуванням погодженої процентної ставки, що відповідає приписам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відтак вимога про стягнення процентів в заявленому розмірі є правомірною.

Відповідач не здійснювала платежів на повернення кредитної заборгованості.

Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 3700 грн, яка передбачена п.4.7 Договору і включена до загальних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

Відповідач у судовому порядку укладені кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, є складовою загальних витрат за кредитом, відповідач при укладенні кредитного договору погодилася її сплатити, проте зобов`язання не виконала, а тому з відповідача підлягає стягненню комісія в сумі 3700 грн.

Разом з тим, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості позивач у період з 02.03.2026 по 26.03.2026 нарахував відповідачу проценти на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 9250 грн. Такі дії позивача не відповідають вимогам законодавства.

За приписами ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, то на підставі ч.4 ст. 14 ЦК України, п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Підсумково, загальний розмір задоволених позовних вимог складає 46638,50 гривень, з них 18500 гривень тіло кредиту, 24438,50 гривень заборгованість за процентами, 3700 гривень - комісія.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені 83,45%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2221,77 гривень (2662,40х83,45%).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 9846 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав копію договору про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2026, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс», рахунок-фактуру від 03.08.2026 з переліком наданих послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Суд вважає, що до відшкодування підлягають лише послуги щодо складання позовної заяви, оскільки включені у рахунку-фактурі до відшкодування послуги з аналізу документів для підготовки позовної заяви, на переконання суду відносяться до робіт по складанню позовної заяви, ціна якої визначена у розмірі 6017 грн.

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним застосувати приписи частини другої статті 141 ЦПК України та стягнути з відповідача 5021,20 гривень витрат на правничу допомогу (6017х83,45%), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог, відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 263, 530, 536, 626-628, 639, 1046-1048, 1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1656-3349 від 01.02.2026 в розмірі 46638 (сорок шість тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 50 копійок, з них: 18500 гривень заборгованості за тілом кредиту, 24438,50 гривень заборгованості за нарахованими процентами, 3700 гривень комісії.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2221 (дві тисячі двісті двадцять одну) гривню 77 копійок судового збору та 5021 (п`ять тисяч двадцять одну) гривню 20 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса: м.Київ, б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 23.09.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК