Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №159/5273/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5273/26

Провадження № 2/159/2986/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

23 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/5273/26,

учасники справи:

позивач — товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс»,

відповідач — ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача — Усенко Михайло Ігорович,

в с т а н о в и в:

В серпні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 30.03.2024 між сторонами було укладено електронний кредитний договір. За умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн, строк кредитування 180 днів, з пільговою процентною ставкою 2,1 % на день протягом перших 14 днів та процентною ставкою 2,5 % на день після закінчення пільгового періоду за користування кредитом. Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 21 876 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 17 876 грн заборгованість за відсотками.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 876 грн та судові витрати у справі.

Ухвалою від 18.08.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечував в проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач не повідомив суд про причини не прибуття, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала. Вона повідомлена про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України: судова повістка направлена на адресу зареєстрованого місця проживання, та відповідно до звіту про відстеження АТ «Укрпошта» за трек-номером R0 6725979515 — вручена адресату особисто 29.08.2026.

На підставі положень ст. 280 ЦПК України та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

З наявних у справі доказів встановлено, що 30.03.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №84651417, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4000 грн строком на 180 днів з пільговою процентною ставкою 2,1 % на день протягом перших 14 днів та процентною ставкою 2,5 % на день після закінчення пільгового періоду за користування кредитом. Дата повернення кредиту 26.09.2024.

Кредит надано у безготівковій формі на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Паспорт споживчого кредиту містить детально визначені умови кредитування.

Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 30.03.2024 о 15.29 год із використанням одноразового ідентифікатора 2hh7kp5d. У такий спосіб відповідач підписав графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредит - це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України. Якщо укладення договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, особа має ідентифікуватися в ній та надати акцепт. Електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями і підписаний належним чином, прирівнюється до письмового. Моментом підписання правочину є використання електронного підпису або підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону).

Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшла ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

У договорі кредиту позичальник зазначив реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , ідентифікував цю картку як власну та надав добровільну згоду на зарахування грошей саме на неї. Доказів протилежного суду не надано.

Наявні у справі докази підтверджують факт отримання кредиту відповідачем.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 27.09.2024 основний борг складає 4 000 грн, непогашені проценти 17 876 грн. Відповідач будь яких сум на погашення кредиту не вносив.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення цієї суми боргу, тому вимога позивача про стягнення зазначеної суми основного боргу (тіла кредиту) в сумі 4 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 17 876 грн процентів за користування кредитом. Сума процентів розрахована за ставкою 2,1 % та 2,50% на день, охоплює 180 днів строку кредитування, і не містить нарахувань поза межами дії договору.

Проведений позивачем розрахунок не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

У справах про стягнення заборгованості за кредитним договором, де позичальником є фізична особа, застосуванню підлягають положення Закону України «Про споживче кредитування», положення якого спрямовані на захист прав споживачів від несправедливих умов договорів та неправомірних вимог за кредитними договорами.

Згідно із ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Таке положення введене в дію 24.12.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 року. Також доповнено Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності цим законом (тобто з 24.12.2023) установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 о до 20.08.2024 включно); а з 21.08.2024 року та надалі 1%.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що ці положення поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (ч. 2 розд. 2 Прикінцевих та перехідних положень).

Кредитний договір у цій справі укладено 30.03.2024. Однак строк кредитування продовжував діяти, і до 22.04.2024 включно відсотки могли нараховуватися за денною ставкою 2,5%, а з 23.04.2024 до 20.08.2024 денна відсоткова ставка мала становити 1,5%, а з 21.08.2024 до 26.09.2024 (строк кредитування) денна відсоткова ставка мала становити 1%.

Відповідно до вимог законодавства розрахунок відсотків є таким:

з 30.03.2024 до 13.04.2024: 14 днів ? 4 000 грн ? 2,1% (пільгова ставка) =1 176 грн;

з 14.04.2024 до 22.04.2024: 9 днів ? 4 000 грн ? 2,5 % = 900 грн;

з 23.04.2024 до 20.08.2024 :120 днів ? 4 000 грн ? 1,5% = 7 200 грн;

з 21.08.2024 до 26.09.2024 : 37 днів ? 4 000 грн ? 1 % = 1 480 грн.

Загальна сума заборгованості за відсотками становить 10 756 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14 756 грн, з яких: 4 000 грн тіло кредиту, 10 756 грн проценти за користування кредитом.

Позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат: 2 662,40 грн зі сплати судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. З урахуванням пропорційності задоволених вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 795,86 грн (14 756 грн:

21 876 грн х 2 662,40 грн).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За вимогами ст. 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 в справі № 206/6537/19 суд має право оцінювати заявлений розмір правничої допомоги за критеріями ст. 137, 141 ЦПК України, незалежно від умов договору. Відшкодовуються лише витрати розумного розміру.

Обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, складність справи не виправдовують заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Дослідивши зміст виконаних робіт, оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню до 4 000 грн.

Керуючись статтями 12,76-81,141,274-278,280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 84651417 від 30.03.2024 в розмірі 14 756 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп, з яких: 4 000 грн тіло кредиту, 10 756 грн проценти за користування кредитом.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» 1 795 (одну тисячу сімсот дев`яносто п`ять) грн 86 коп судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач — товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місце знаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корп.28»

відповідач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.09.2026.

Головуючий:І. В. ОКОСТЕНЬ