Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №156/562/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/562/26

Провадження № 2/156/468/26

Рядок статзвіту № 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/562/26 за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Білецька Інна Миколаївна,

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5

про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами в порядку спадкування,

учасники справи:

позивачка - не з`явилася,

представник позивача – Білецька І. М.,

відповідачі - не з`явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Позивач звернувся в суд з позовом до Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області про встановлення факту непроживання осіб із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 змінила предмет поданого нею позову та просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розтанований по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 , оскільки після смерті ОСОБА_6 вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, котра прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, а їхні діти (відповідачі у справі) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на день смерті спадкодавця були зареєстровані за однією з ним адресою, однак фактино не проживали з 1995 року. Як вважає позивач, сама по собі реєстрація місця проживання відповідачів не може вважатися місцем проживання особи та свідчити про належне прийняття спадщини. Відповідачі не прийняли спадщину, а отже, не набули права на спадкове майно після смерті їх батька ОСОБА_6 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка стверджує, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка та прийняла спадщину в силу вимог закону.

Оскільки встановлення факту непроживання відповідачів із померлим спадкодавцем ОСОБА_6 є підставою для визнання за позивачкою права на спадкування всього майна як єдиного спадкоємця першої черги, що фактично прийняла спадщину, позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивачка не з`явилася, причини неявки суду не повідомили. В судовому засіданні інтереси позивачки представляла адвокат Білецька І. М., яка з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задовольнити з мотивів, викладених у заяві.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій вказав, що з 1995 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із сімейними обставинами. Протягом тривалого часу він проживає за кордоном і не має наміру повертатись в Україну. ОСОБА_2 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 і після його смерті залишилась частина спірного житлового будинку. ОСОБА_2 хоч і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак не проживав там на день смерті батька і не прийняв спадщини після його смерті. Тому позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо повного задоволення позовних вимог його матері ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та встановлення факту непроживання за вказаною адресою ОСОБА_2 разом із спадкодавцем на день смерті (а.с.85-87).

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду заяву, у якій вказала, що з 1995 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із сімейними обставинами. Протягом тривалого часу вона проживає за кордоном і не має наміру повертатись в Україну. ОСОБА_3 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 і після його смерті залишилась частина спірного житлового будинку. ОСОБА_3 хоч і була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , однак не проживала там на день смерті батька і не прийняла спадщини після його смерті. Тому позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо повного задоволення позовних вимог її матері ОСОБА_1 та визнання за останньою права власності на частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та встановлення факту непроживання за вказаною адресою ОСОБА_3 разом із спадкодавцем на день смерті (а.с.88-90).

Відповідач ОСОБА_4 подав до суду заяву, у якій вказав, що з 2004 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із сімейними обставинами. Протягом тривалого часу він проживає за кордоном і не має наміру повертатись в Україну. ОСОБА_4 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 і після його смерті залишилась частина спірного житлового будинку. ОСОБА_4 хоч і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак не проживав там на день смерті батька і не прийняв спадщини після його смерті. Тому позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо повного задоволення позовних вимог його матері ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та встановлення факту непроживання за вказаною адресою ОСОБА_4 разом із спадкодавцем на день смерті (а.с.82-83).

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 подав до суду заяву, у якій вказав, що він є рідним внуком померлого ОСОБА_6 та з 1997 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку із сімейними обставинами. Протягом тривалого часу він проживає за кордоном і не має наміру повертатись в Україну. ОСОБА_5 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_6 і після його смерті залишилась частина спірного житлового будинку. ОСОБА_5 хоч і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак не проживав там на день смерті діда і не прийняв спадщини після його смерті. Тому позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо повного задоволення позовних вимог його баби ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та встановлення факту непроживання за вказаною адресою ОСОБА_5 разом із спадкодавцем на день смерті (а.с.91-92).

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 01.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

30.06.2026 витребувано докази у справі, відкладено підготовче засідання та продовжено строк підготовчого провадження до 01.09.2026.

18.08.2026 сторона позивача подала до суду заяву про зміну предмету позову.

19.08.2026 своєю ухвалою суд прийняв заяву про зміну предмету позову, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Позивачка є дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10, 11).

За період їх шлюбних стосунків у них народилось троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (згідно із свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серія НОМЕР_1 змінив прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 ; станом на сьогодні має прізвище ОСОБА_8 ) (а.с.17, зворот а.с.17); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (згідно зі скороченим витягом з Акту про одруження від 07.03.2014 року присвоєно прізвище після одруження ОСОБА_10 ; станом на сьогодні має прізвище ОСОБА_10 ) (а.с.18, зворот а.с. 18) та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (згідно із свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серія НОМЕР_2 змінив прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_12 , згідно свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серія НОМЕР_3 змінив прізвище з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 ; станом на сьогодні має наявне прізвище ОСОБА_13 ) (а.с.19-20, зворот а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 03.04.2024).

З відповіді Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області від 11.07.2026 № 176/01-16 слідує, що спадкова справа до майна ОСОБА_6 в Іваничівській державній нтаріальній конторі не заводилася, заповіти/спадкові договори не посвідчувались (а.с.42-44).

Отже, спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилась за законом.

До складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки померлого, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі і 50/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Наявність спадкового майна підтверджується копією свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна від 27.11.2006 року №156 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2007 року, згідно з якими ОСОБА_6 належало 50/100 частки будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13, зворот а. с. 13). Інша частина 1/2 частини вказаного житлового будинку належить позивачці ОСОБА_1 на підставі дубліката договору дарування будинку від 06.11.1992 року за № 2-2099 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.08.2005 року (а. с.14, зворот а. с.14).

З витягу про осіб, місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 № 1957/01-15-10.2024 від 18.10.2024 року слідує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за вказаною адресою з 10.06.2015 р. та знятий з реєстрації 03.04.2024 р.; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована з 21.10.2016 р. по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований з 20.02.1997 р. по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрований з 05.10.2013 р. по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований з 11.07.2008 р. по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована з 28.05.2014 р. по теперішній час.

З акту обстеження факту проживання Іваничівської ОТГ від 14.08.2025 року слідує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають з 1995 року і до сьогодні не проживають за адресою АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_4 не проживає за вказаною адресою з 2004 року і до сьогодні (а.с.16).

Позивачка стверджує, що після смерті ОСОБА_6 вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, котра прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, а реєстрація ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_6 , в даному випадку не є свідченням прийняття спадщини останніми, оскільки вони не проживали за вказаною адресою, а отже відсутній факт постійного проживання разом із спадкодавцем.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 у поданих ними заявах підтвердили, що протягом тривалого часу перебувають за кордоном, не проживали із ОСОБА_6 на день його смерті, спадщину не приймали і на неї не претендують, позовні вимоги визнають повністю та не заперечують проти повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і визнання за нею права власності на частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та встановлення факту непроживання за вказаною адресою відповідачів та третьої особи разом із спадкодавцем на день смерті.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_14 , яка є сусідкою родини ОСОБА_7 , показала, що у лютому-березні 2024 році помер ОСОБА_6 і на день смерті з ним проживала лише дружина – позивачка ОСОБА_1 , оскільки протягом тривалого часу їхні діти проживають за кордоном.

Допитаний свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що з 1969 року є сусідкою сім`ї ОСОБА_7 і дуже добре їх знає. ОСОБА_6 та чоловік свідка були хорошими друзями. У 2024 році помер ОСОБА_6 . Протягом останніх років та на день смерті ОСОБА_16 з ним проживала дружина ОСОБА_17 . Діти давно виїхали проживати за кордон.

Покази свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд вважає належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки вони є послідовними, логічними, не містять суперечностей та в повній мірі узгоджуються з іншими матеріалами цивільної справи.

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом). За ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, законом встановлено лише два способи прийняття спадщини: подання відповідної заяви нотаріусу (стаття 1269 ЦК України) або постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (частина третя статті 1268 ЦК України). Причому постійне проживання зі спадкодавцем має бути належним чином підтверджене.

Положення частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України містять правову презумпцію прийняття спадщини, зміст якої становить припущення про те, що певні спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину без спеціального волевиявлення про це. Презумпція прийняття спадщини може бути застосована лише щодо спадкоємців, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. Існування зазначеної презумпції можливе за умови, що такі спадкоємці не відмовилися від прийняття спадщини в установленому законодавством порядку. Установлення законом презумпції прийняття спадщини, зумовлене одним лише фактом спільного й постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, є своєрідним «способом» прийняття спадщини. У такому випадку спадкоємець набуває право на спадщину автоматично, не висловлюючи при цьому волі на прийняття спадщини, що не узгоджується з правовою природою акта прийняття спадщини, який є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття цивільних прав та обов`язків. Як і будь-яка презумпція, презумпція прийняття спадщини може бути спростована. Зокрема, інша сторона може заперечувати факт-основу презумпції, а саме факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем.

Якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17-ц (провадження № 61-27212св19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452св18).

Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

VI. Висновки суду

Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що обмежена у реалізації своїх спадкових прав, а саме позбавлена можливості одноособового спадкування майна її померлого чоловіка ОСОБА_6 , оскільки її діти та внук на час смерті були зареєстрованими за однією адресою із спадкодавцем, однак протягом багатьох років проживають за межами України, тобто спадщину, на підставі статті 1268 ЦК України, не прийняли.

Відповідачі визнають, що на день відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_6 були зареєстровані за однією адресою, однак фактично не проживали протягом багатьох років, про що свідчать їхні письмові заяви.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 є внуком спадкодавця ОСОБА_6 та спадкоємцем п`ятої черги за законом, однак постійно і спільно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про що свідчить його письмова заява.

За таких обставин суд вважає, що в ході судового розгляду наявними у справі доказами був доведений факт неприйняття спадщини спадкоємцями за законом першої черги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після смерті їхнього батька ОСОБА_6 , оскільки відповідачі постійно та спільно не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому не можуть вважатись такими, що прийняли спадщину.

При цьому суд враховує, що в ході судового розгляду суд не здобув даних щодо наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину чи претендували б на неї, відповідачі у справі проти позову не заперечили, а тому відмова у позові фактично порушила б законне право позивача на отримання спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 .

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на частину (50/100) житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

VIІ. Судові витрати

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає, що судові витрати у справі потрібно залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 316, 321, 325, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (50/100) частини житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивачки адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ),

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: с. Коляновіце, Опольське воєводство, Республіка Польща;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя І. Є. Малюшевська