Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №156/646/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/646/26

Провадження № 3/156/336/26

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, студента Регіонального професійного коледжа міста Володимира, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

законний представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – мати ОСОБА_2 ,

захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Просимців А. Р.,

особа, уповноважена на складення протоколу про адміністративне правопорушення – ОСОБА_3 ,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особам роз`яснено,

клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відводів не заявлено,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

20.05.2026 року о 18:24 год. 20.05.2026 р. о 18:24 в сел. Іваничі по вул. Заводській неповнолітній ОСОБА_1 керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився як на місці зупинки т/з, так і в медичному закладі. Від керування т/з відсторонений.

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

В судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що не зрозумів за що і чому його спинили працівники поліції, матеріали складали без законних представників, до мами він не міг дозвонитись, бо у нього розрядився телефон.

Законний представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – мати ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що була здивована, дізнавшись що складено матеріали за вчинення адміністративного правопорушення щодо її сина і вже передано на розгляд суду. Зазначила, що про цю подію дізналась від сусідки (подруги), яка їй зателефонувала і повідомила, що її сина зупинили працівники поліції. Коли подруга передала телефон поліцейському, щоб з"ясувати причини, останній її запевнив, що нічого такого важливого, повідомив, що її син керував самокатом на дорозі швидко і необрежно, що з ним проведеться бесіда і все. Тому не прибула на місце події, оскільки понадіялась на порядність працівників поліції і повністю повірила його словам. Відтак, в подальшому вона оскаржила дії працівників поліції, однак у відповіді, яку вона отримала, зазначено, що працівники поліції діяли відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Просимців А. Р. вказував, що адміністративні матеріали складені з істотними порушеннями норм чинного законодавства та інструкції, поліцейськими не було дотримано визначеної нормативно-правовими актами процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Стаття 266 КУпАП передбачає певну послідовність: за наявності підстав вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, вона підлягає огляду; у разі незгоди на огляд із застосуванням спеціального технічного засобу огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. При цьому огляд, проведений із порушенням вимог ст. 266, є недійсним. Стаття 270 прямо передбачає, що інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і є неповнолітньою, мають право представляти законні представники — батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники. Законний представник має право знайомитися з матеріалами, заявляти клопотання та оскаржувати рішення. Однак, складення адмінматеріалів відбувся за відсутності законного представника.

Особа, уповноважена на складення протоколу про адміністративне правопорушення – ОСОБА_3 пояснила, що в цей день ОСОБА_1 дуже небезпечно кервував самокатом, що й стало причиною зупинки. В ході розмови з"ясували, що він вживав пиво. Отже, на підставі сказаного склали адміністративні матеріали за ст. 130 КУпАП. Вважає, що ними дотримано процедури проведення огляду, зокрема її пропозиції. Відмова ОСОБА_1 була категоричною, бо він боявся, щоб мати не дізналась. Вважає, що вони з напарником діяли відповідно до закону та в межах своїх повноважень. Зазначила, що знала про вік ОСОБА_1 , оскільки з"ясувала це при встановленні особи, однак не залучила когось з батьків, бо він не заявляв такого клопотання, та й вважає, що діти в наш час більше обізнані, ніж дорослі.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) згідно зі ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками територіального органу Національної поліції надано та досліджено судом такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 671048 від 20.05.2026 року, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, однак від проходження огляду він відмовився;

- направлення на огляд до КНП «Іваничівська багатопрофільна лікарня» водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 до медичного закладу не доставлявся через відмову від проходження огляду на стан сп`яніння;

- письмове зобов`язання ОСОБА_1 від 20.05.2026 не керувати т/з протягом 24 годин;

- рапорт інспектора з РПП ВПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Петровської Ю. від 20.05.2026 про застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення провадження - відсторонення ОСОБА_1 від керування т/з;

- оптичний диск DVD-R з відеозаписами з місця події.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як убачається з відеозаписів події, на них зафіксовано факт керування ОСОБА_1 20.05.2026 електросамокатом без д.н.з. та його зупинку на вимогу поліцейських.

Не оцінюючи підстави для зупинення т/з, оскільки таке не є предметом розгляду цієї справи, суд звертає увагу на те, що після зупинення т/з під керуванням неповнолітнього ОСОБА_1 , інспектор з реагування ППС ПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції Петровська Ю. М. не оголосила ОСОБА_1 причини зупинки т/з.

ОСОБА_3 не повідомила ОСОБА_1 про наявність в нього конкретних ознак алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у неї підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. Більше того, з відеозапису слідує, що після зупинення транспортного засобу працівник поліції взагалі не повідомила водію ОСОБА_1 про те, що в нього нею виявлено будь-які ознаки сп`яніння.

Як убачається з безпосередньо дослідженого судом відеозапису, питання про проходження огляду було поставлено працівником поліції неповнолітньому після того, як останній у відповідь на запитання працівника поліції "ти пив?", повідомив про вживання пива.

При цьому працівник поліції, пропонуючи ОСОБА_1 пройти огляд, повідомила йому, що " від нього вітром несе алкоголь і змінене забарвлення обличчя".

Зазначені дії працівника поліції суд оцінює з урахуванням віку ОСОБА_1 , його очевидної розгубленості та загального характеру спілкування, зафіксованого на відеозаписі. Слід звернути увагу, що уся процедура проведена надзвичайно швидко, і при спілкуванні працівник поліції не повинна підміняти роз`яснення процедури фактично навідними репліками, коли перед нею 17-річна особа, без матері, яка перебуває в явно стресовій ситуації. Відтак, у суду виникає сумнів в тому чи була це дійсно вільна та усвідомлена відмова від проходження огляду, якщо перед її висловленням неповнолітньому не було належним чином роз`яснено його процесуальні права, порядок проведення огляду та правові наслідки такої відмови. Водночас у даному випадку з відеозапису не вбачається, що неповнолітньому було зрозуміло та доступно роз`яснено саме юридичні наслідки відмови від проходження огляду, його право на проведення огляду у встановленому законом порядку, можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я та значення результатів такого огляду для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Натомість безпосередньо перед відмовою працівником поліції невластивою манерою спілкування, як для особи при виконанні службових обов"язків, було фактично сформовано у неповнолітнього уявлення про неминучість позитивного результату огляду, що за обставин конкретної справи могло істотно вплинути на його волевиявлення.

Особливого значення набуває те, що зазначена розмова відбувалася без участі законного представника неповнолітнього, без належного роз`яснення його процесуальних прав та в умовах очевидної психологічної нерівності між неповнолітнім та працівником поліції.

Таким чином, суд не може оцінювати подальшу відмову ОСОБА_1 від огляду виключно як свідоме та вільне невиконання законної вимоги працівника поліції, не дослідивши обставини, за яких таке рішення було прийняте.

При цьому для оцінки правомірності притягнення особи до відповідальності за відмову від проходження огляду має значення не лише сам факт проголошення особою слова «відмовляюся», а й те, чи була така відмова результатом усвідомленого волевиявлення особи після належного роз`яснення їй змісту відповідної вимоги, порядку проведення огляду та юридичних наслідків відмови.

У даному випадку така можливість належним чином не забезпечена.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав вважати, що відмова від огляду була здійснена неповнолітнім у результаті вільного, усвідомленого та належним чином поінформованого волевиявлення.

З огляду на викладене, сама по собі зафіксована на відеозаписі фраза про відмову від проходження огляду не може автоматично свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, без оцінки законності та обставин формування такої відмови.

Як вже йшлося вище, адміністративні матеріали складено працівниками поліції у відсутності законного представника, відтак суд звертає увагу на те, що встановлення працівником поліції того факту, що ОСОБА_1 є неповнолітнім вимагало прийняття необхідних заходів щодо забезпечення мінімальних стандартних правил, які стосуються неповнолітнього, як особливого суб`єкта правопорушення, який має додаткові права щодо захисту своїх інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відповідно до абз. 5 п. 17 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376, проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Згідно з ч.1 ст. 270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Матеріали провадження не містять даних, які дозволяють встановити, що неповнолітньому ОСОБА_1 у повному обсязі були роз`яснені його права, і поліцейськими були здійснені належні заходи щодо повідомлення батьків неповнолітнього про його затримання під час керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, з відео не вбачається, що працівники поліції намагалися вжити заходів щодо залучення законного представника при складенні ними адмінматеріалів. Не заслуговує на увагу пояснення ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 такого клопотання нее заявляв, адже аналізуючи вищенаведені норми, суд вважає, що працівник поліції не вправі був займати пасивну позицію, очікуючи доки неповнолітній сам заявить про бажання подзвонити чи повідомити матір (батька). Обов"язок держави щодо забезпечення процесуальних гарантій неповнолітнього виникає в силу самого факту його неповноліття та характеру процесуальних дій, що здійснюються щодо нього, а не внаслідок подання ним відповідного клопотання.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судом, інтереси ОСОБА_1 представляли його законний представник та захисник, всі доводи сторони захисту ретельно перевірено судом в ході судового розгляду, а тому право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушено.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Всупереч вказаним вимогам законодавства, працівник поліції ОСОБА_3 не запопронувала неповнолітньому водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі.

Суд також враховує надані стороною захисту докази щодо оскарження законним представником ОСОБА_1 – Шептор О. А. дій працівників поліції під час складання відносно неповнолітнього ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з дослідженою в судовому засіданні відповіддю Володимирського РВП ГУНП у Волинській області проведеною перевіркою не здобуто будь-яких даних, які б вказували, що поліцейські Володимирського РВП ГУНП у Волинській області неправомірно склали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його законного представника та захисника, а також особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи та відеозаписи з місця вчинення адміністративного правопорушення, суд оцінив зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, та дійшов висновку, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, п. 22, Розділу ІІІ Наказу № 1452/735 від 09.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому вважається недійсним.

Разом з тим, суддя не може залишити поза увагою дії працівників поліції, які зафіксовано на відеозаписах, надаючи оцінку яким, суддя виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено що працівниками поліції не було оголошено ОСОБА_1 жодних ознак алкогольного сп`яніння як це вимагає законодавство, натомість одразу запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, після запитання "чи ти пив?" і стверджувальної відповіді ОСОБА_1 . Отже, поліцейські, як суб`єкт правозастосування склали протокол стосовно ОСОБА_1 , проте самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками алкгольного сп`яніння.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з відміткою про те, що огляд не проводився, який міститься в матеріалах справи, у даному випадку не має доказового значення для правильного вирішення справи, оскільки відповідно до п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Інші докази у справі, зокрема письмове зобов`язання, направлення на огляд у медичний заклад, є похідними.

Більше того, відмова ОСОБА_1 не може розглядатися ізольовано від попередніх дій працівника поліції. До моменту відмови неповнолітньому не було належним чином роз`яснено його процесуальні права, не було забезпечено участь законного представника, не було належним чином повідомлено конкретні ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для проведення огляду, а саме спілкування відбувалося у формі, яка з огляду на вік ОСОБА_1 та його очевидну розгубленість не забезпечувала йому реальної можливості усвідомлено визначити свою процесуальну позицію.

Таким чином, такі дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження вцілому.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.

Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

V. Судові витрати

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суддя не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська