Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №154/2456/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2456/26

2/154/1496/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 вересня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» 17.06.2026 звернулося до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 279089 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронному вигляді та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачці фінансовий кредит у сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Дата надання кредиту - 19.03.2025, строк кредиту - 90 днів, валюта кредиту - UAH, процентна ставка - 0,72 % на добу.

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 19.03.2025 на картковий рахунок відповідачки було перераховано 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала. Згідно з випискою з особового рахунка станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 4091,72 грн, яка складається з: 3024,50 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1067,22 грн - прострочена заборгованість за процентами; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору - 0,00 грн.

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/1 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 279089 від 19.03.2025.

На адресу відповідачки позивачем була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, однак станом на дату подання позову вимога залишилася без виконання.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 279089 від 19.03.2025 у розмірі 4091,72 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2026 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином судовими повістками. Заяв та клопотань від неї не надходило, про причини неявки не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у частині першій статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідачка не подала відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка не з`явилася в судове засідання, відзиву на позов не подала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19.03.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 279089.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого суду кредитного договору № 279089 вбачається, що його підписання ОСОБА_1 здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL5588. Такий самий одноразовий ідентифікатор зазначений у Додатку № 1 до кредитного договору.

Таким чином, надані суду докази у їх сукупності підтверджують погодження відповідачкою умов кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 279089 ТОВ «Клай Інвест» зобов`язалося надати відповідачці фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, установлених договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надано строком на 90 днів, тобто до 16.06.2025. Строк дії договору становить 90 днів, однак у будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Цим же пунктом передбачено, що клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплачувати Товариству 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу. Тип процентної ставки — фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 14 днів.

За умовами п. 1.5 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до п. 1.6 договору датою його укладення є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Згідно з п. 1.7 договору невід`ємною його частиною є Публічна пропозиція (оферта) ТОВ «Клай Інвест» на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів.

Пунктом 2.6 договору визначено, що проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування відповідно до п. 1.3 договору.

Згідно з п. 3.1 договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Додатком № 1 від 19.03.2025 до кредитного договору сторони погодили графік розрахунків. З його змісту вбачається, що строк кредитування становить 90 днів, сума кредиту — 4000,00 грн, загальна сума процентів за передбачений договором строк користування кредитом — 2 592,00 грн, а загальна вартість кредиту визначена у розмірі 7592,00 грн.

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредиту підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 19.03.2025 здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 4000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені у кредитному договорі як реквізити платіжної картки відповідачки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише укладення кредитного договору в електронній формі, але й фактичне надання відповідачці кредитних коштів у погодженому сторонами розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо вона не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що кінцевий строк повернення кредиту відповідно до п. 1.2 договору настав 16.06.2025.

Разом із тим зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі відповідачкою не виконано.

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунка станом на 20.02.2026 за кредитним договором № 279089 обліковується заборгованість у загальному розмірі 4091,72 грн, з яких: 3024,50 грн — прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1067,22 грн — прострочена заборгованість за процентами; заборгованість за комісією — 0,00 грн.

При цьому із зазначеної виписки вбачається, що після набуття права вимоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» додаткових процентів, пені та штрафів не нараховувало.

Також встановлено, що 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, кредитор у зобов`язанні міг бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України у відповідній редакції до нового кредитора переходили права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не було встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 279089 від 19.03.2025 у загальному розмірі 4091,72 грн, з яких: 3024,50 грн — заборгованість за сумою кредиту, 1067,22 грн — заборгованість за процентами, 0,00 грн — заборгованість за комісією.

Наданий договір факторингу у сукупності з витягом з реєстру боржників підтверджує перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 279089 у зазначеному розмірі.

17.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» складено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 279089, відповідно до якої відповідачці запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 4091,72 грн.

Доказів повного погашення заборгованості, іншого розміру невиконаного зобов`язання чи доказів на спростування наданих позивачем документів відповідачкою суду не подано.

Оцінюючи надані докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд враховує, що розмір заборгованості 4091,72 грн узгоджується як із випискою з особового рахунка, так і з витягом з реєстру боржників до договору факторингу, а склад цієї заборгованості в обох документах є однаковим: 3024,50 грн за сумою кредиту та 1067,22 грн за процентами.

При цьому заявлений позивачем розмір процентної заборгованості — 1 067,22 грн — не перевищує розміру процентів, передбачених графіком розрахунків за погоджений сторонами 90-денний строк кредитування, який відповідно до Додатка № 1 становив 2 592,00 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини укладення кредитного договору, фактичного отримання відповідачкою 4000,00 грн кредитних коштів, настання встановленого договором строку їх повернення, невиконання відповідачкою зобов`язань у повному обсязі, а також перехід до позивача права вимоги за цим договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 279089 від 19.03.2025 у загальному розмірі 4091,72 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідачку. Позивачем заявлено до відшкодування 2662,40 грн сплаченого судового збору, тому за умови підтвердження його сплати відповідним платіжним документом ця сума підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати також критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Так, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 07.07.2026, рахунок № 07.07.2026-35 від 07.07.2026 на суму 15500,00 грн та платіжну інструкцію № 4680 від 07.07.2026 на суму 15 500,00 грн.

Згідно з актом про отримання правової допомоги від 07.07.2026 до складу наданої правничої допомоги включено: зустріч та консультацію щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості тривалістю 0,5 години вартістю 1 500,00 грн; складення та подання до суду позовної заяви, підготовку доказів/додатків до позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики тривалістю 3 години вартістю 9 000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу справи тривалістю 1,5 години вартістю 4 500,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції у розмірі 500,00 грн.

Оцінюючи заявлені до стягнення витрати, суд враховує характер та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, необхідний для їх виконання, ціну позову та значення справи для сторін.

Предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за одним кредитним договором у розмірі 4091,72 грн. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не характеризується значною фактичною чи правовою складністю, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу суперечливих доказів чи вирішення складних або нетипових правових питань.

Суд також враховує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу — 15500,00 грн, майже у 3,8 раза перевищує ціну позову, яка становить 4091,72 грн.

Саме по собі перевищення витрат на професійну правничу допомогу над ціною позову не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні, однак таке співвідношення підлягає оцінці судом у сукупності зі складністю справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та значенням справи для сторін з огляду на встановлений пунктом 2 частини третьої статті 141 ЦПК України критерій обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору.

Щодо включених до акта 500,00 грн канцелярських витрат суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріали справи не містять розрахункових документів, поштових квитанцій, чеків чи інших доказів, які б підтверджували фактичне понесення канцелярських та поштових витрат саме у заявленому розмірі 500,00 грн, а тому підстави для покладення цієї суми на відповідачку відсутні.

Стосовно 4500,00 грн, зазначених в акті як вартість інших клопотань, заяв до суду, складення процесуальних документів та моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, суд враховує фактичний обсяг процесуальних дій, вчинених представником позивача у цій справі.

При цьому підготовка позовної заяви, доказів та додатків до неї вже визначена в акті як окрема послуга вартістю 9000,00 грн. Матеріали справи не підтверджують такого окремого обсягу інших процесуальних документів та правничої роботи, який би обґрунтовував покладення на відповідачку додатково 4500,00 грн. Моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу цієї справи з огляду на характер та складність спору також не свідчить про виконання такого обсягу самостійної правничої роботи, вартість якого у заявленому розмірі було б обґрунтованим покласти на іншу сторону.

Оцінюючи решту заявлених витрат, суд враховує, що визначення сторонами договору про надання правничої допомоги певного розміру гонорару не означає безумовного обов`язку іншої сторони компенсувати його у повному розмірі. При розподілі судових витрат суд має встановити, яка їх частина з урахуванням конкретних обставин справи є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.

Беручи до уваги ціну позову — 4091,72 грн, характер спірних правовідносин, типовість спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відсутність необхідності у значному обсязі процесуальних дій, співвідношення заявленого розміру витрат із ціною позову, фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, а також критерії обґрунтованості, пропорційності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що покладення на відповідачку усієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн не відповідало б вимогам частини третьої статті 141 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим покласти на відповідачку витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що з урахуванням обставин цієї справи відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності таких витрат.

У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 279089 від 19.03.2025 у розмірі 4091,72 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.

Повне рішення суду складено 23.09.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Лутай