Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №154/3671/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3671/26

2/154/2008/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві приватної спільної сумісної власності її батькам — ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Заповіту він не залишив, у зв`язку з чим після його смерті відкрилася спадщина за законом, до складу якої входила належна йому частка у праві власності на зазначену квартиру.

Позивачка зазначає, що на час смерті батька постійно проживала разом з ним у спірній квартирі, тому відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Після смерті ОСОБА_3 Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою Волинської області була заведена спадкова справа №440/2009.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 . Заповіту вона також не залишила. Позивачка є дочкою померлої, постійно проживала разом з нею на час відкриття спадщини та від спадщини не відмовлялася, у зв`язку з чим вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Іншим спадкоємцем першої черги за законом після смерті батьків є рідна сестра позивачки — відповідачка ОСОБА_2 , яка тривалий час проживає за межами України, спадщину після смерті матері у встановлений законом строк не прийняла та на спадкове майно не претендує.

Позивачка вказує, що оригінал правовстановлюючого документа на квартиру втрачений, у зв`язку з чим оформити спадкові права в нотаріальному порядку неможливо.

Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 1/2 частину цієї ж квартири у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала у повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення. У заяві також зазначила, що спадкових прав щодо спірного майна не заявляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд вважає можливим вирішити справу у підготовчому судовому засіданні.

Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст.ст. 76–81, 89 ЦПК України, суд установив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 13 грудня 1993 року Володимир-Волинським фондом комунального майна, вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Право власності на квартиру було зареєстровано у встановленому на той час порядку.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Доказів існування домовленості між співвласниками про інший розмір їхніх часток матеріали справи не містять, а тому суд виходить із рівності часток ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у праві власності на квартиру — по 1/2 частині кожному.

З технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, виготовленого КП «Волиньпроект» 17 лютого 2026 року, вбачається, що об`єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_2 , розташована на першому поверсі будинку, яка складається з трьох житлових кімнат та допоміжних приміщень. Загальна площа квартири становить 72,5 кв. м, житлова площа — 50,8 кв. м. У технічному паспорті наведено план квартири, експлікацію приміщень та технічну характеристику об`єкта.

З будинкової книги на будинок по АДРЕСА_3 вбачається реєстрація та проживання у квартирі членів сім`ї ОСОБА_5 , зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . Відомості будинкової книги в сукупності з іншими матеріалами справи підтверджують постійне проживання позивачки разом із батьками у зазначеній квартирі.

З витягу з Реєстру територіальної громади №2025/01197579 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що додатково підтверджує її проживання у спірній квартирі.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Володимирі Волинської області.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на 1/2 частину спірної квартири.

З матеріалів спадкової справи №440/2009, заведеної Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою Волинської області після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що спадкова справа була заведена 28 вересня 2009 року.

Зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , дружина померлого, подала державному нотаріусу заяву, в якій прямо зазначила, що відмовляється від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 на користь його дочок — ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зміст і правові наслідки такої заяви були роз`яснені заявниці нотаріусом.

Відомостями зі Спадкового реєстру підтверджено реєстрацію після смерті ОСОБА_3 спадкової справи №440/2009, номер у Спадковому реєстрі 48183045, місце заведення та зберігання — Володимир-Волинська державна нотаріальна контора Волинської області. Відомості про складений ним заповіт у Спадковому реєстрі відсутні.

ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого її батьком зазначений ОСОБА_3 , а матір`ю — ОСОБА_4 .

З огляду на те, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті батька постійно проживала разом із ним та протягом установленого законом строку не заявила про відмову від спадщини, вона відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Разом з тим матеріали спадкової справи не містять доказів прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті батька у передбачений законом строк.

Оскільки ОСОБА_2 спадщину після смерті батька у встановленому законом порядку не прийняла, а ОСОБА_1 прийняла її в силу постійного проживання зі спадкодавцем, саме позивачка є спадкоємцем, яка набула право на належну спадкодавцеві 1/2 частину квартири.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Володимирі Волинської області.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на 1/2 частину квартири по АДРЕСА_1 .

З листа Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області від 09.09.2026 №828/01-16 та долучених до нього інформаційних довідок зі Спадкового реєстру встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заводилася, а відомості про заповіти чи спадкові договори від її імені у Спадковому реєстрі відсутні.

Водночас відсутність заведеної спадкової справи сама по собі не свідчить про неприйняття спадщини позивачем, оскільки ч. 3 ст. 1268 ЦК України пов`язує прийняття спадщини особою, яка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, безпосередньо з фактом такого проживання та відсутністю заяви про відмову від спадщини.

Матеріалами справи, зокрема будинковою книгою та витягом з Реєстру територіальної громади, підтверджено постійне проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі разом із матір`ю. Доказів того, що позивач протягом шестимісячного строку заявляла про відмову від спадщини після смерті матері, матеріали справи не містять.

Відповідач ОСОБА_2 є рідною сестрою позивача та дочкою померлих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 04.08.1962.

У поданій до суду письмовій заяві ОСОБА_2 зазначила, що на спадкове майно не претендує, позов ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти оформлення права власності на спірну квартиру за позивачем.

З роз`яснення державного нотаріуса Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області № 774/01-16 від 21.08.2026 вбачається, що оформити спадкові права на зазначену квартиру в нотаріальному порядку неможливо у зв`язку з відсутністю у спадкоємця оригіналу документа, що підтверджує право власності спадкодавців на квартиру. Позивачці роз`яснено право звернутися до суду.

Таким чином, позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права на нерухоме майно у позасудовому порядку, що свідчить про наявність підстав для судового захисту її права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків — спадщини — від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день її смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкування осіб, які подали заяву, та склад спадкового майна.

Таким чином, судом установлено, що спірна квартира належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності у рівних частках — по 1/2 кожному.

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилася на користь дочок, при цьому ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем на момент його смерті та від спадщини не відмовилася, в той час як доказів прийняття ОСОБА_2 спадщини у спосіб, передбачений ст. 1269 ЦК України, або її постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті матеріали справи не містять.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка також продовжувала постійно проживати у спірній квартирі та від спадщини не відмовлялася, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Відповідачка ОСОБА_2 своїх спадкових прав на спірне майно не оформила, позов визнала у повному обсязі та не заперечує проти визнання права власності на квартиру за позивачкою по 1/2 частки після смерті батьків.

Враховуючи втрату оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру та неможливість оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку, суд дійшов висновку, що право позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно.

Давши мотивовану оцінку кожному доказу, дослідивши обставини справи у їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76–81, 89, 200, 206, 247, 258–259, 263–265 ЦПК України, ст.ст. 328, 368, 370, 392, 1216–1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ