Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №620/8385/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8385/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2026 №254150040201 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати з 03.04.2026 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, зарахувавши до її пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 та до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення №12 Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” Чернігівської обласної ради з 08.10.2019 по 03.04.2026 (за виключенням знаходження у відпустці без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», втім рішенням відповідача у задоволенні її заяви було відмовлено, з підстав відсутності необхідного пільгового стажу – 10 років.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає про правомірність оскаржуваного рішення. Вказує, що позивач помилково вважає, що її заява на призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалася у відповідності до норм Закону №213 від 02.03.2015. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 33 роки 2 місяці 12 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу враховані всі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховано період з 08.10.2019 по теперішній час, згідно довідки від 19.03.2026 № 62, оскільки довідка не відповідає встановленому додатку (відсутній підпис начальника кадрів або довіреність на право підпису головного фахівця).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

03.04.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 51-річного віку, звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та необхідним пакетом документів про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 10.04.2026 № 254150040201, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років. У оскаржуваному рішенні вказано: вік позивача 51 рік, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 33 роки 2 місяці 12 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу враховані всі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховано період з 08.10.2019 по теперішній час, згідно довідки від 19.03.2026 № 62, оскільки довідка не відповідає встановленому додатку (відсутній підпис начальника кадрів або довіреність на право підпису головного фахівця). Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення № 254150040201 від 10.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 статті 114 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми види пенсійного забезпечення визначаються включно законами України.

Відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша).

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Статтею 13 Закону № 1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону № 1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом № 213-VIII, на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме: пунктом «б» частини другої статті 13 Закону № 1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; статтею 114 Закону № 1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому статтею 114 Закону № 1058-IV також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, згідно абзацу першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд першої інстанції мав застосувати до спірних правовідносин п. "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

Водночас, при вирішенні цієї справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Отже, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2, норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Відтак, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові висновки аналогічного змісту, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. У цьому рішенні судом вказано на те, що воно є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та наведено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме: а) позивачем є особа, яка: звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених статтею 13 Закону № 1788-ХІІ; на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону № 1788-ХІІ; б) відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, визначальним є відповідність позивача умовам призначення пільгової пенсії на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Таким чином, відповідачем безпідставно не було враховано рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 щодо порядку застосування норм Закону №1788-XII, а саме, щодо права на пенсію на пільгових умовах жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають 10 років стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах та за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на дату звернення (03.04.2026) із заявою про призначення пенсії досягла віку 51 рік та мала більше 33 років страхового стажу, що підтверджується відповідачем в оспорюваному рішенні.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 передбачено у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (п. З Порядку № 383).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно з Розділом XXIV “Охорона здоров`я та соціальна допомога”, позиція “24в”, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини: молодша медична сестра, молодша медична сестра з догляду за хворими, сестра-господиня, молодші спеціалісти з медичною освітою, віднесені до Списку №2.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, Розділ XXIV “ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА”, працівники, які безпосередньо обслуговують хворих: у психіатричних (психоневрологічних) лікувально- профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров`я, віднесені до Списку №2.

Як встановлено судом та слідує з записів у трудовій книжці позивача від 01.09.1993 серія НОМЕР_1 , диплому серія НОМЕР_2 від 27.10.1994, Індивідуальних відомостей про застраховану особу за Формою ОК-5, остання: 01.09.1991 по 27.10.1994 навчалася в Бобровицькому радгосп-технікумі Міністерства сільського господарства і продовольства України; з 28.10.1994 по 04.04.1196 працювала робітницею овочевої бригади в радгоспі ім. Жукова; 15.01.1997 прийнята на роботу технічним працівником Мньовської сільської ради; 02.10.2001 звільнена з займаної роботи за власним бажанням; 02.10.2001 прийнята листоношею третього класу відділення зв`язку Мньов; 01.08.2009 присвоєно другий клас листоноші; 31.08.2009 звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України; 08.09.2009 прийнята на посаду продавця за трудовим договором №25030902074 від 08.09.2009р., укладеним з ФОП ОСОБА_2 та зареєстрованим в Чернігівському міському центрі зайнятості; 24.05.2013 звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України; з 08.07.2013 по 30.09.2014 та з 01.11.2014 по 31.12.2016 працювала за трудовим договором у ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); 07.10.2016 прийнята робітницею з комплексного прибирання та благоустрою територій на виробничу дільницю приватного віробничо-комерційного підприємства “Гранд- сервіс”; 02.10.2019 звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України; 08.10.2019 прийнята на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення № 12 КНП “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” Чернігівської обласної ради.

Згідно з довідкою від 19.03.2026 №62 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ця довідка видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працювала повний робочий день в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні і за період з 08.10.2019 (нак. №58-ОС від 04.10.2019) по теперішній час виконувала обслуговування психічно хворих, на інші роботи не залучається.

За змістом даної довідки, позивач працювала за професією: молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення №12, що передбачена Списком №2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, розділ XXIV, стаж роботи за період з 08.10.2019 по 17.03.2026 - 06 років 05 міс. 10 днів.

Довідка від 19.03.2026 №62 видана на підставі: типової форми: Т-2, П-2; наказів по особовому складу за 2019-2026 роки; особових рахунків за 2019-2026 роки; Списку виробництв цехів, професій і посад зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість працівників, на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 30.01.1998 р. за №16; наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України № 161/137 від 06.04.2001р. “Підвищення схемних посадових окладів за роботу у небезпечних для здоров`я та особливо важких умовах праці” та Додатку 3 до “Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення України”; штатного розпису за 2019-2026 роки.

Згідно додаткових відомостей, зазначених у довідці №62 від 19.03.2026, позивач користувалася щорічною відпусткою 49 календарних днів, доплатою в розмірі 25% за шкідливі умови праці. У відпустці для догляду за дитиною до трьох років не знаходилася. У відпустці без збереження заробітної плати знаходилася: з 01.03.2022 по 31.03.2022 (нак. №18/1-відп. від 31.03.2022).

Зазначена довідка видана Комунальним некомерційним підприємством “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” Чернігівської обласної ради, підписана уповноваженими посадовими особами та скріплена печаткою, а тому є належним доказом на підтвердження факту роботи позивача у вищевказаний період на роботах за Списком №2.

Вищевказаний період роботи позивача в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні підтверджується також довідкою від 19.03.2026 №61, виданою Комунальним некомерційним підприємством “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” Чернігівської обласної ради. Вказана довідка видана позивачу для пред`явлення в Пенсійний фонд для нарахування пільгового стажу згідно ст.60 з доповненнями Закону України “Про пенсійне забезпечення” та для підтвердження трудового стажу.

Таким чином, пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 за період роботи в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні з 08.10.2019 по 03.04.2026 (за виключенням періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати) становить 06 років 04 місяці 27 днів.

Пільговий характер роботи позивача підтверджується також Індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою (Ж-5, де відображені відомості по спеціальному стажу позивача з 08.10.2019 по дату звернення за призначенням пенсії, а саме код підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1 (працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць) згідно додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в оспорюваному рішенні про відмову в призначенні пенсії щодо незарахування до пільгового стажу періоду з 08.10.2019 по теперішній час на підставі довідки від 19.03.2026 року № 62. Твердження відповідача про те, що зазначена довідка не відповідає встановленій формі через відсутність підпису начальника відділу кадрів або довіреності на право підпису головного фахівця, є необґрунтованими. Сама по собі відсутність підпису певного штатного керівника підрозділу за наявності інших реквізитів підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача права на заслужене пенсійне забезпечення.

Формальні недоліки в оформленні довідки підприємством - зокрема, підписання її головним фахівцем замість начальника кадрів та відсутність доданої довіреності - не спростовують самого факту роботи позивача у шкідливих чи особливих умовах праці. Позивач не може нести відповідальність за належність ведення діловодства чи внутрішній розподіл повноважень на підприємстві.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Вказані положення кореспондуються з положеннями частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів, їх повноти, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таким чином, як встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, позивач станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 мала 06 років 04 місяці 27 днів пільгового стажу роботи по Списку №2 в одинарному розмірі, а в подвійному розмірі 12 років 09 місяців 24 дні (за виключенням періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати).

Тобто, страховий стаж позивача з урахуванням вимог ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” становить всього 39 років 07 місяців 09 днів, в тому числі страховий стаж зарахований відповідачем в одинарному розмірі 33 роки 02 місяці 12 днів; пільговий стаж роботи позивача в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні (за виключення періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати) не врахований відповідачем до її страхового стажу відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” 06 років 04 місяці 27 днів.

Таким чином, враховуючи той факт, що момент звернення до пенсійного фонду України позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії – 51 рік, наявний достатній страховий – не менше 20 років та пільговий стаж – не менше 10 років, а отже, наявні правові підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 10.04.2026 № 254150040201 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною третьої статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз наведеної норми доводить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки. При цьому цей обов`язок має бути покладений на суб`єкта владних повноважень, який приймав рішення про відмову у призначенні пенсії.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних, шляхом: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2026 № 254150040201 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 03.04.2026 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, зарахувавши до її пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 та до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення №12 Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” Чернігівської обласної ради з 08.10.2019 по 03.04.2026 (за виключенням знаходження у відпустці без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022).

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2026 № 254150040201 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 03.04.2026 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, зарахувавши до її пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 та до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими відділення №12 Комунального некомерційного підприємства “Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня” Чернігівської обласної ради з 08.10.2019 по 03.04.2026 (за виключенням знаходження у відпустці без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.03.2022).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Повне судове рішення складено 24.09.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО