Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №520/17776/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Справа № 520/17776/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.01.2023 по 18.06.2026; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 05.01.2023 по 18.06.2026; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що проходив службу у відповідача. Відповідно до судового рішення відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив у грудні 2025 року, травні та червні 2026 року. Відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби, тому відповідачем допущено протиправну бездіяльність. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 135 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №520/8395/25 позивачу: 26.12.2025, згідно платіжної інструкції №2241 від 25.12.2025, проведений перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 55091,63 грн; 19.05.2026, згідно платіжної інструкції №476 від 18.05.2026, реєстру перерахувань на картковий рахунок №1 від 18.05.2026 року проведений перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 205083,60 грн. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2025, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №520/8930/25 позивачу: 19.05.2026, згідно платіжної інструкції №479 від 18.05.2026, реєстру перерахувань на картковий рахунок №2 від 18.05.2026 року проведений перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 245200,30 грн. Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови наявності спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, тобто працівник після отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у разі незгоди з зазначеними сумами має право заявити спір щодо цих сум. З матеріалів справи доказів звернення позивача до відповідача щодо незгоди з нарахованими та виплаченими йому сумами при звільненні або одразу після їх отримання, позивачем не надано (заяви про перерахунок отриманих сум, нарахування сум тощо). Матеріалами справ № 520/8395/25, 520/8930/25 підтверджується, що позивач стосовно складових нарахованих йому при звільненні сум грошового забезпечення дізнався лише в 2025 році. Тобто, позивач почав вчиняти дії з метою з`ясування правильного/ неправильного нарахування йому сум грошового забезпечення під час проходження ним служби та при розрахунку під час звільнення зі служби після звільнення, а не в день звільнення чи здійснення відповідачем з ним розрахунку при звільненні, як це передбачено положеннями статей 116 та 117 КЗпП України. Таким чином, на день звільнення позивача зі служби спору щодо необхідності нарахування та виплати сум індексації, а тим паче їх розміру, позивачем не заявлялося та, відповідно такого спору не існувало. У зв`язку з цим посилання позивача на положення статей 116 та 117 КЗпП України є безпідставними та помилковими, оскільки фактичні обставини виникнення спору щодо розміру сум індексації при звільнені позивача зі служби свідчать про те, що спір виник не у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, що виключає можливість застосування положень статті 117 КЗпП України стосовно позивача щодо стягнення сум середнього заробітку. Просить у позові відмовити.

Відповідачем подано до суду відзив, з урахування ухвали суду про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог. Наводить доводи аналогічні змісті заперечень викладених відносно первісних позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

17.07.2026 ухвалою суду витребувано докази у відповідача.

22.07.2026 ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині фактичного проведення окремої виплати 26.12.2025 залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

08.09.2026 ухвалою суду адміністративний позов, в частині фактичного проведення окремої виплати 26.12.2025 залишено без розгляду.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач проходив службу у відповідача та 04.01.2023 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача, що підтверджено копією наказу останнього від 04.01.2023 №04-ОС.

При звільненні позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення на картковий рахунок у розмірі 262070,97 грн, що підтверджено довідкою відповідача, яка міститься у матеріалах справи.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішення від 03.09.2025 у справі № 520/8395/25, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) перерахувати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, виходячи з фіксованої величини 4454,95 грн. що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення 26.12.2025 проведений перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 55091,63 грн. 19.05.2026 проведений перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 205083,60 грн. Дані обставини підтверджено платіжними документами, які містяться у матеріалах справи.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішення від 19.12.2025 у справі № 520/8930/25, зокрема, зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити з 29.01.2020 по 04.01.2023 перерахунок ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями, інших видів грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, здійснивши виплату перерахованих коштів, із урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання судового рішення 18.05.2026 року проведений перерахунок та виплата грошового забезпечення у розмірі 245200,30 грн, що підтверджено платіжним документом.

Окрім цього, на виконання судового рішення 18.06.2026 позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 34531,26, що підтверджено розрахунковою платіжною відомістю за червень 2026 року №26-55.

Позивач наводить аргументи про те, що відповідачем не нараховано та не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права із цим позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.1 та 2 ст.9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону № 108/95-ВР, норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч.1 цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Суд зауважує, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст.117 КЗпП України як такої, що є загальною та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Положення ст.116,117 КЗпП України, входять до гл. VII КЗпП України - оплата праці.

Таким чином, приписи ст.116, 117 КЗпП України поширюються та встановлюють обов`язок для роботодавця виплатити компенсацію у разі допущення з їх вини затримки у здійсненні виплат, що пов`язані саме з оплатою праці.

Так, за приписами законодавства, особа, звільнена зі служби, має бути повністю забезпечена грошовим забезпеченням.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені ст. 116 та 117 КЗпП України.

Ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

При цьому, суд враховує, що за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Дата звільнення позивача із служби є 04.01.2023.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Абз.3 п.2 Порядку №100 визначає, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідачем надано до суду довідку про грошове забепечення позивача за листопад та грудень 2022 року, а саме: розмір заробітної плати позивача за листопада 2022 року складає 17673,20 грн, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 30 день, за грудень 2022 року у сумі 18650,16 грн, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 31 днів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку №100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 595,46 (36323,36 грн : 61 календарний день) грн.

Відповідно до правової позиції викладно у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № №400/5427/24 суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що період стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється періодом з наступного дня після виключення позивача зі списків особового складу військової частини до дня, що передує дню фактичного розрахунку.

Остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений 04.01.2023 в день звільнення. Натомість, належні до виплати суми були виплачені також 18.06.2026.

Таким чином, першим днем затримки виплати грошового забезпечення є 05.01.2023. Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд обмежує його шістьма місяцями у відповідності до ст. 117 КЗпП України, тобто до 04.07.2023.

Так, кількість календарних днів обмеженого шестимісячного періоду невиплати середньої заробітної плати за період з 05.01.2023 до 17.06.2026 становить 181 календарний день.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за обмежений період становить 107779,15 грн (595,46 грн*181 день).

Суд повторно відмічає, що сума заборгованості виплачена із затримкою складала 484815,16 грн, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням обмеженого періоду становить 107779,15 грн.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка наведена у цій справі, при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку, суд зазначає наступне.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 746886,13 грн, з яких сума заборгованості виплачена із затримкою складала 484815,16 грн, що складає 64,91 % від загальної суми, належної позивачу при звільненні.

Обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення становить 107779,15 грн.

Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 64,91 % становить 69183,44 грн.

Отже, з урахуванням принципу справедливості балансу інтересів сторін та співмірності заявленої до стягнення суми відшкодування, виплаченими сумами на день звільнення та із простроченою заборгованістю, яка сплачена відповідачем, розмір майнових втрат, що зазнав позивач, поведінку сторони відповідача при невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно із виплатою заборгованості на виконання судового рішення; розмір щомісячного грошового забезпечення позивача під час проходження військової служби у відповідача за останні повні місяці, звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення у 2025 році тобто понад два роки після звільнення, суд прийшов висновку про зменшенням розміру середнього заробітку незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум, з урахуванням періоду нарахування середнього заробітну та істотності частки 64,91 %, суд вважає справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме обставинам цієї справи та вищенаведеним критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат суму у розмірі 44906,97 грн (69183,44грн*64,91/100), оскільки при цьому враховано справедливий і розумний баланс між інтересами позивача і відповідача.

З зазначених сум роботодавець утримує податок з доходів та інші обов`язкові платежів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 805/1008/16-а.

У відповідності до ст. 139 КАС України, з урахуванням пропорційності задоволення позовних вимог (41,66 %), стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 554,58 грн.

Керуючись статтями 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 05.01.2023 до 17.06.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 05.01.2023 до 17.06.2026, що складає 181 календарний день, та становить у розмірі 44906 (сорок чотири тисячі дев`ятсот шість) гривень 97 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 554,58 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 24.09.2026.

Суддя М. І. Садова