Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №520/17593/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Справа № 520/17593/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України в особі т.в.о. командира-полковника ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України полковника ОСОБА_2 (надалі – відповідач-1), оформлене листом т.в.о. Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №25/17/2/1/2-М-2667 від 18.05.2026, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби; - зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 (чи т.в.о.) звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” за сімейними обставинами, відповідно до рапорту від 27.04.2026 (у оскаржуваному рішенні/відмові помилково зазначено іншу дату 21.04.2026).

В обґрунтування позву покликається на те, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи за умови відсутності інших працездатних осіб, відповідно до документів, що додаються до рапорту. За результатом розгляду рапорту відповідачем прийнято рішення про відмову у звільнення із військової служби, у зв`язку із тим, що особа з інвалідністю не належить до членів сім`ї другого ступеня споріднення . Вважає свої права порушеними з цього питання, а відтак звернувся до суду із позовом за захистом у судовому порядку.

Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що особа, за якою, на переконання позивача, він здійснює догляд, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - не перебуває з позивачем ані у першому, ані у другому ступені споріднення, а отже норма пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону на спірні правовідносини не поширюється. Із доданих до позовної заяви документів (свідоцтв про народження, свідоцтва про одруження) вбачається такий ланцюг родинних зв`язків: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом-близнюком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 є батьком позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, ОСОБА_3 не є ані прямим висхідним родичем позивача (не є ні батьком, ні дідом позивача), ані рідним братом чи сестрою позивача, а є рідним братом рідної бабусі позивача, тобто його двоюрідним дідом. ОСОБА_3 , як рідний брат-близнюк бабусі позивача, перебуває з позивачем саме у четвертому ступені споріднення (є двоюрідним дідом позивача), що виходить за межі першого та другого ступенів споріднення, які є обов`язковою умовою для звільнення з військової служби за пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Окрім невідповідності ступеня споріднення, ОСОБА_3 також не є членом сім`ї позивача у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, яка відносить до членів сім`ї подружжя, батьків та дітей, а також інших осіб, які постійно проживають разом, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки, встановлені законом. Сам собою факт віддаленого кровного споріднення (четвертий ступінь) та факт спільної реєстрації/проживання за однією адресою не тотожні поняттю «член сім`ї» у значенні, яке вкладає в нього Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» для цілей застосування пункту 3 частини дванадцятої статті 26. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суд відповідь на відзив відповідача-2. Наводить пояснення про те, що Позивач у своїй позовній заяві та первинному рапорті від 27 квітня 2026 року чітко зазначав іншу підставу - підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вказана норма передбачає право на звільнення під час воєнного стану через такі сімейні обставини, як необхідність здійснення постійного догляду за особою інвалідністю 1 групи, за умови відсутності інших осіб, які можуть такий догляд здійснювати. Дана норма закону не містить обмежень виключно першим чи другим ступенем споріднення військовослужбовця. Вона вимагає лише наявності самого факту потреби особи з інвалідністю І групи у постійному догляді та відсутності інших осіб, здатних за законом чи фактично такий догляд надавати. Просить позов задовольнити.

Відповідачем-1 не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою суду від 26.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 23.07.2026 залучено Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в якості другого відповідача.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджено матеріалами справи.

Суд установив, позивач проходить військову службу у відповідача, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

27.04.2026 позивач подав рапорт до відповідача про звільнення із військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи за умови відсутності інших працездатних осіб, які можуть здійснювати такий догляд за членом сім`ї (брат-близнюк моєї бабусі). Мій дідусь, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом І групи підгрупи «А» по зору безстроково з 09.03.2011 року, згідно довідки до Акту огляду МСЕК м. Харкова серія 10 AAA №616209 від 09.03.2011 р., довідки ЛКК №526 та висновку ЛКК №526 від 30.03.2026 року, видані КНП "Міська поліклініка №19" Харківської міської ради, через наявність порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. У ОСОБА_3 відсутні члени сім`ї першого та другого ступеня споріднення (ніколи не одружувався, дітей не має), рідна сестра-близнючка є непрацездатною за віком і станом здоров`я (витяг з амбулаторної карти додається). Мій батько, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має інвалідність по зору III група безстроково, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серія ААГ №306713 від 29.05.2024 р. та проживає разом з моєю матір`ю та сестрою в м. Харків згідно довідок ВПО, що додаються. Моя самотня тітка, донька бабусі, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 живе та працює в м. Харків, що підтверджується довідкою ВПО (додається). За умови відсутності осіб першого та другого ступеня споріднення, догляд може здійснювати інша особа, онук - ОСОБА_1 , який фактично проживає і здійснює такий догляд за ОСОБА_3 , що підтверджується його заявою від 07.04.2026 р., актами проведення обстеження сім`ї від 27.05.2024 р., від 26.08.2024 р., від 15.10.2024 р., складені відділом соціального захисту населення Богодухівської міської ради, що складалися для призначення соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та актом встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду (для перетинання державного кордону), складений відділом соціального захисту населення Богодухівської міської ради від 20.06.2024 року (копія акта додається). Також ІНФОРМАЦІЯ_5 був складений акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 21.04. 2026. До рапорту подано додатки: 1. Свідоцтво про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_3 від 12.03.1996 року. 2. Свідоцтво про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_4 від 18.11.1970 року. 3. Свідоцтво про одруження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Серії НОМЕР_5 від 04.08.1970 року. 4. Свідоцтво про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_6 від 03.07.1950 року. 5. Свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_7 від 03.07.1950 року. 6. Довідка про склад сім`ї №71/23.-01-10 від 27.03.2026 року. 7. Довідки №6330-5003728714, №6330-5003728742, №6330-5003728752 від 07.07.2025 року про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .. 8. Паспорт та РНОКПП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 9. Паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 10. Витяг з амбулаторної карти ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий КНП "ЦПМСД Богодухівської міської ради Харківської області" від 15.04.2026 р. 11. Довідка до акту огляду МСЕК Серії 10 ААА №616209 від 09.03.2011 року про встановлення ОСОБА_3 інвалідності І групи підгрупа "А" по зору безстроково. 12. Довідка ЛКК №526 та Висновок ЛКК №526 від 30.03.2026 року, видані КНП "Міська поліклініка №19” Харківської міської ради про те, що ОСОБА_3 через наявність порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього Догляду. 13. Довідка №6304-7002034487 від 25.02.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 . 14. Акт від 27.03.2026 року, виданий Кленівським старостатом Богодухівської міської ради Харківської області про фактичне проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 . 15. Заява ОСОБА_3 . 16. Довідка до акту огляду МСЕК Серії 12 ААГ №306713 від 29.05.2024 року про встановлення ОСОБА_6 . III групи інвалідності по зору безстроково. 17. Пенсійне посвідчення ОСОБА_6 серія НОМЕР_8 від 11.07.2024 18. Довідка №6333-7501602313 від 14.04.2023 року про те, що ОСОБА_7 є внутрішньо переміщеною особою та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . 19. Акт встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю I чи II групи та особами, які потребують постійного догляду (для перетинання державного кордону) від 20.06.2024 р., виданий відділом соціального захисту населення Богодухівської міської ради Харківської області. 20. Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.04. 2026р. виданий ІНФОРМАЦІЯ_6 .

18.05.2026 відповідачем-1 рапорт позивача розглянуто та листом від №25/17/2/1/2-М-2667 повідомлено наступне. Згідно наданих документів, які були долучені до рапорту встановлено, що ОСОБА_3 не є членом сім`ї другого ступеня споріднення ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене повідомляємо, що на даний час у Вас відсутні правові підстави для звільнення з військової служби.

Вважаючи протиправним рішення відповідача-1 позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Перелік підстав для звільнення з військової служби визначено статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до підпункту абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, про потребу в постійному догляді.

Ураховуючи, що підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив саме абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», для правильного вирішення цього спору слід з`ясувати:

- чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

- чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Суд відмічає, позивач має намір здійснювати догляд за рідним братом своєї рідної бабусі, адже ані дружини, ані дітей у нього не немає, а бабуся та її рідні діти не можуть здійснювати такий догляд.

Суд установив, батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що підтверджено копіями свідоцтвом про народження. Отже вказані особи є між собою рідними братом та сестрою.

ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою – АДРЕСА_3 , що підтверджено копією паспорта громадянина України.

Фактичне місце проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та актом про фактичне проживання від 27.03.2026.

ОСОБА_3 є інвалідом І групи по зору безстроково, що підтверджено копією довідки від 09.03.2011 №616209.

ОСОБА_3 потребує догляду як невиліковно хвора особа, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

З матеріалів справи убачається, що у ОСОБА_3 відсутня сім`я, натомість, наявні родичі – його сестра, діти такої та онуки.

ОСОБА_15 (сестра ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , вік 76 років, знаходить на «Д» обліку у закладі охорони здоров`я Богодухівського району Харківської області. Встановлено перелік захворювань та діагнозів і зроблено висновок. Дані обставини підтверджено витягом із амбулаторної картки такої особи.

Попри те, надання такого витягу та встановлення обставин чи може здійснювати відповідна особа постійний догляд за іншою особою, яка потребує такого догляду, адже позивач стверджує, що сестра не може здійснювати догляд за братам, суд відмічає наступне.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, у редакції наказу МОЗ від 27.11.2025р. №1811, затверджено форму первинної облікової документації №0870-4/о, до речі, така форма, буда видана і матері позивача (за №14/25 від 02.02.2026р.).

Ця форма має назву «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду».

Тобто, із аналізу встановлених обставин слідує, що витяг з амбулаторної картки хворого не містить доказів, що відповідна особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує сама постійного догляду, не відповідає, встановленій вище формі довідки, тому така довідка визнається судом неналежним доказом у розумінні ст.73 КАС України.

Тобто, із аналізу встановлених обставин слідує, що належних доказів того, що ОСОБА_15 не може здійснювати постійний сторонній догляд за братом ОСОБА_3 , особою з інвалідністю ІІ групи через те, що сам потребує такого постійного догляду за формою №080-4/о, ані до рапорту про звільнення, ні до суду позивачем не надано, а судом таких доказів не виявлено.

ОСОБА_6 (син ОСОБА_15 і батько позивача) інвалід по зору ІІІ групи. Фактичне місце проживання – АДРЕСА_4 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_10 (дружина ОСОБА_6 та мати позивача) фактично проживає у АДРЕСА_4 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_11 (сестра позивача) фактично проживає у АДРЕСА_4 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 27.03.2026 №71/23-01-10 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та/або проживають: позивач без реєстрації, мати позивача, сестра позивача, його дружина та діти, а також ОСОБА_3 .

Отже за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 , окрім позивача проживає також його сім`я дружина з дитиною.

ОСОБА_7 (дочка ОСОБА_15 ) фактично проживає за адресою – АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.04.2026, складеним ІНФОРМАЦІЯ_5 , підтверджено відсутність інших осіб та встановлено необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 саме позивачем.

У контексті вирішення спірного питання суд враховує правові висновки Верховного Суду, які викладено в постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, за якими для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Попри те, як установлено судом позивачам має намір здійснювати догляд не за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, а за двоюрідним дідусем, у якого наявні родичі 2 ступеня споріднення (сестра) та 3 ступеня споріднення (діти сестри).

Вказуючи про те, що інші родичі не мають реальної змоги здійснювати постійних догляд за двоюрідним дідусем позивача, проживання за різними адресами, однак, наведене не кореспондується із наведеними вище законодавчими приписами, та жодним чином не свідчить про те, що вказані особи вище реально з об`єктивних причин не в змозі здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 . Будь-яких протипоказань за станом здоров`я у таких осіб за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я суд також не установив.

Окрім цього суд відмічає, що за адресою фактичного місяця проживання ОСОБА_3 також проживає сім`я позивача: дружина із дитиною.

Суд не заперечує, що сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

Водночас, суд вважає помилковим застосування у спірних правовідносинах за аналогією положень сімейного чи житлового законодавства для з`ясування змісту поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення».

Так, положення Сімейного кодексу України не оперують категоріями ступеня споріднення у контексті визначення складу сім`ї, а натомість пов`язують належність до членів сім`ї лише з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. При цьому сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення.

Отже, сімейне законодавство використовує інші критерії для визначення кола членів сім`ї, ніж ті, що закладені у спірній нормі, яка прямо поєднує поняття «член сім`ї» зі ступенем споріднення. Це свідчить про те, що відповідні поняття мають різне контекстуальне наповнення залежно від сфери правового регулювання, а тому їх ототожнення є необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Наведений правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 26.04.2026р. у справі №520/14746/25.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та зроблені висновки суд зазначає, що в контексті вирішення даного спору є безпідставним припущення позивача стосовно того, що він є єдиною особою, який має фізичну та матеріальну можливість здійснювати постійний догляд за двоюрідним дідусем ОСОБА_3 .

За викладених обставин та враховуючи наявність у особи з інвалідністю ІІ групи рідної сестри, дітей сестри, тобто, інших родичів другого та третього ступеня споріднення, які не потребують самі постійного догляду (таких доказів ні до рапорту, ні до суду не надано), відсутності доказів, які б свідчили про реальну неможливість ними догляду за особою з інвалідністю, суд приходить висновку, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби за його рапортом, оформлена листом від 18.05.2026, відповідає вимогам підпункту абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку із чим є правомірною та законною.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, у ході судового розгляду справи протиправність відмови у звільненні з військової служби через вищенаведені сімейні обставини, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених приписів чинного податкового законодавства, жодними належними, достатніми та допустимими доказами, позивачем не доведена, а відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 139 КАС Україна розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України в особі т.в.о. командира-полковника ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_16 , місце проживання – АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ;

відповідач військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, місцезнаходження – АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 24.09.2026.

Суддя М. І. Садова