Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №520/21640/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 вересня 2026 р. справа № 520/21640/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.06.2026 року №203040028472 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: період роботи з 27.06.1987 р. по 26.08.1987 р. у колгоспі «Коллективич»; період роботи з 08.06.1993 р. по 16.08.1999 р. у колгоспі «Родина», надалі — КСП «Родина»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 08.06.2026 року та виплатити належні суми пенсії за минулий період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16.04.2026 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням 60-річного віку. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 № 053130014050 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На думку позивача, зазначене рішення є протиправним, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період її роботи з 01.12.2016 по 31.01.2018 у ФОП ОСОБА_2 , незважаючи на наявність відповідних записів у трудовій книжці та документів, що підтверджують факт роботи. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 справу №440/7619/26 передано для розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Справа № 440/7619/26 направлена до Харківського окружного адміністративного суду супровідним листом від 06.07.2026 та надійшла до суду 15.07.2026, що підтверджується відтиском штампу канцелярії суду на супровідному листі.

Справа передана у провадження судді Олексія Котеньова 15.07.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою від 24.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до суду також не подавалось.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подала пояснення щодо позову, в яких зазначила, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, яким і прийнято оскаржуване рішення від 23.04.2026 № 053130014050. Третя особа зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не здійснювало розгляд заяви позивача та доданих до неї документів по суті, не приймало оскаржуваного рішення та не вчиняло щодо позивача будь-яких дій, які є предметом спору. У зв`язку з цим третя особа вказала, що не має можливості надати обґрунтовані пояснення щодо підстав прийняття

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 16.04.2026 позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 № 053130014050 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стало неврахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.12.2016 по 31.01.2018, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за вказаний період.

У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується, зокрема, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування — система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання пенсійних виплат застрахованим особам за рахунок коштів Пенсійного фонду, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями та застрахованими особами, а також за рахунок інших джерел, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані відповідно до цього Закону та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, за наявності необхідного страхового стажу.

Частиною першою статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу, визначеного цією статтею.

При цьому для осіб, які досягають 60-річного віку у 2026 році, необхідною умовою призначення пенсії за віком є наявність страхового стажу не менше 33 років.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується, зокрема, робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі інших договорів, за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці — фізичні особи-підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок для платників, визначених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, а також на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною п`ятою статті 7 Закону України № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується на відповідні виплати незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у встановленому законом розмірі.

Статтею 25 Закону України № 2464-VI визначено заходи впливу та стягнення, які застосовуються до платника єдиного внеску у разі невиконання або неналежного виконання ним обов`язків щодо сплати єдиного внеску.

З наведених положень законодавства вбачається, що обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску за найманого працівника покладається на роботодавця як на платника єдиного внеску, а законодавством передбачено спеціальний механізм контролю та відповідальності за невиконання такого обов`язку.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 20 Закону України № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється щодо кожної застрахованої особи з метою накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації, необхідної для визначення права на пенсію та її розміру.

Згідно з положеннями Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду під час призначення пенсії здійснюють обчислення страхового стажу на підставі відомостей системи персоніфікованого обліку та документів, передбачених законодавством.

Разом із тим відсутність у реєстрі застрахованих осіб певних відомостей сама по собі не може розглядатися ізольовано від інших належних та допустимих доказів, які підтверджують період трудової діяльності особи та інші обставини, що мають значення для визначення її права на пенсійне забезпечення.

Судом установлено, що позивач 16.04.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV у зв`язку з досягненням 60-річного віку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 №053130014050 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення та з матеріалів справи, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період її роботи з 01.12.2016 по 31.01.2018 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з огляду на відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації про сплату страхових внесків за цей період.

При цьому, судом установлено, що факт роботи позивача у ФОП ОСОБА_2 у період з 01.12.2016 по 31.01.2018 підтверджується записами її трудової книжки, а також іншими документами, наявними в матеріалах справи.

Зокрема, наданими позивачкою документами підтверджується факт перебування її у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 у спірний період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації, наданої органом Державної податкової служби, ФОП ОСОБА_2 подавала звітність щодо сум нарахованої заробітної плати (доходу) та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У відповідній звітності відображалися відомості щодо нарахування заробітної плати працівникам та нарахування єдиного внеску.

Також встановлено, що за ФОП ОСОБА_2 обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим органом доходів і зборів вживалися передбачені законодавством заходи щодо її стягнення.

Таким чином, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків за спірний період у даному випадку обумовлена неналежним виконанням роботодавцем обов`язку щодо сплати єдиного внеску, а не відсутністю факту трудової діяльності позивачки.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України №2464-VI саме роботодавець як платник єдиного внеску зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок за найманих працівників. Застрахована особа, яка перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, не наділена повноваженнями щодо контролю за своєчасністю та повнотою виконання роботодавцем його обов`язків зі сплати єдиного внеску.

При цьому законодавством не передбачено покладення на найманого працівника відповідальності за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Отже, невиконання або неналежне виконання роботодавцем обов`язку зі сплати єдиного внеску саме по собі не може бути підставою для позбавлення працівника права на зарахування періоду фактичної роботи до страхового стажу за умови належного підтвердження факту трудових відносин.

Суд звертає увагу, що відповідач, вирішуючи питання про право позивачки на призначення пенсії, був зобов`язаний дослідити всі подані нею документи у їх сукупності та надати їм належну оцінку.

Відсутність певних відомостей у системі персоніфікованого обліку не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку перевірити інші документи, які підтверджують факт трудової діяльності особи та можуть бути підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки період її роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.12.2016 по 31.01.2018 лише з тієї підстави, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків за відповідний період.

Суд також враховує, що спірний період роботи становить більше одного року та його зарахування має істотне значення для визначення права позивачки на призначення пенсії за віком, оскільки саме неврахування цього періоду стало підставою для висновку відповідача про недостатність необхідного страхового стажу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позов не подав та не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивачки щодо факту її роботи у спірний період або підтверджували правомірність неврахування такого періоду до страхового стажу.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення в частині неврахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 01.12.2016 по 31.01.2018.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 №053130014050 прийнято без належного врахування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення позивачці пенсії, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом із тим суд зазначає, що для повного та ефективного захисту порушеного права позивачки недостатнім є лише скасування оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що саме неврахування спірного періоду роботи призвело до висновку відповідача про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Враховуючи встановлений судом факт трудової діяльності позивачки у ФОП ОСОБА_2 у період з 01.12.2016 по 31.01.2018, цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки.

Водночас, суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком, оскільки остаточне визначення права на пенсію потребує здійснення органом Пенсійного фонду України розрахунку загального страхового стажу позивачки з урахуванням періоду, який підлягає зарахуванню за цим рішенням суду, та перевірки наявності всіх передбачених законом умов для призначення пенсії.

Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні повноважень щодо обчислення страхового стажу та первинного вирішення питання про призначення пенсії, якщо для цього необхідно здійснити відповідні розрахунки та надати оцінку всім матеріалам пенсійної справи.

Разом із тим, зобов`язання відповідача лише повторно розглянути заяву позивачки без визначення обов`язку зарахувати встановлений судом період роботи не забезпечило б повного та ефективного захисту її права.

Враховуючи наведене, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 №053130014050, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 період її роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.12.2016 по 31.01.2018 та після такого зарахування повторно розглянути заяву позивачки від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді заяви відповідач зобов`язаний врахувати встановлені цим рішенням обставини щодо наявності у позивачки трудового стажу за період з 01.12.2016 по 31.01.2018 та зарахувати зазначений період до її страхового стажу, після чого визначити загальний страховий стаж позивачки та вирішити питання щодо наявності у неї права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 №053130014050 слід визнати протиправним та скасувати; Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивачки період її роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.12.2016 по 31.01.2018 та повторно розглянути її заяву від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням зазначеного періоду та правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні позовної вимоги в частині безпосереднього зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачці пенсію за віком слід відмовити як передчасної, оскільки остаточне вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень пенсійного органу після здійснення належного розрахунку страхового стажу з урахуванням періоду, який підлягає зарахуванню за цим рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності пере законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.04.2026 № 053130014050 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком за заявою від 16.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) період її роботи з 01.12.2016 по 31.01.2018 та повторно розглянути її заяву від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі та прийняти відповідне рішення.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 24 вересня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ