Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №520/16476/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2026 року № 520/16476/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене витягом з протоколу від 04.05.2026 № 31/в.

2. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 вказаній адміністративній справі відкрито спрощене провадження.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача до суду не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув, виконуючи свій військовий обов?язок, беручи участь в обороні Держави та стримування збройної агресії рф, 27.08.2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу н.п. Клищівка Донецької області.

Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, протокол №3252 від 18.10.2023 жовтня підтверджено, що травма солдата ОСОБА_2 , 1976 року народження – “вибухова травма. Інші уточнені травми з залученням декілької ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видаи вибухів та осколків”, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим 14.09.2023 Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 , виданим 05.09.2023 року Новокодацьким відділенням Дніпропетровського обласного СМЕ; Витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_4 від 22.09.2023 №270 (по стройовій частині) – травма і причина смерті, так, пов?язані із захистом Батьківщини. (а.с.20)

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із покійним ОСОБА_2 .

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року по справ №227/622/24 заяву задоволено в повному обсязі.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 05 січня 2013 року по 27 серпня 2023 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2025 по справі № 227/622/24 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року залишено без змін.

У подальшому ОСОБА_1 було подано до Керівника Ізюмського районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, до якої додано відповідні підтверджуючі документи та рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з 05 січня 2013 року по 27 серпня 2023 року.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовила Позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 з міркувань того, що встановлення судом факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не створює підстав для набуття заявницею статусу одного з подружжя, та відповідно, виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги. Також Комісія не отримувала документи, які підтверджували б право ОСОБА_1 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Позивач, вважаючи, що цим рішенням порушено її право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги” № 2489-IX від 29 липня 2022 року, чинній на момент смерті ОСОБА_2 передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Надалі, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги” № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції такого змісту:

“ 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"”.

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова № 168).

Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року “Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану” (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168, Порядком № 975 та Порядком № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

Подальші зміни законодавства не можуть змінювати коло отримувачів одноразової грошової допомоги, право на яку виникло до набрання чинності такими змінами, якщо закон прямо не передбачає іншого. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, аналогічний підхід викладений у висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, від 28 липня 2026 року у справі №240/4561/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

Зазначене також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX прямо передбачає застосування цього Закону до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, лише стосовно дітей, зачатих за життя загиблої особи та народжених після її смерті, і лише за визначених цим пунктом умов. Натомість поширення нової редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII на жінку або чоловіка, які проживали із загиблою особою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, законодавець не передбачив, що виключає можливість застосування цієї редакції до спірних правовідносин.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

У даному випадку смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим 14.09.2023 Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Тобто до даних правовідносин слід застосовувати норми статті 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги” № 2489-IX від 29 липня 2022 року, яка була чинна на момент смерті ОСОБА_2 та передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:

- батьки;

- один із подружжя, який не одружився вдруге;

- діти, які не досягли повноліття;

- утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)".

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що на момент смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , редакція статті 16-1 Закону України № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не передбачала права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги жінкою (чоловіком), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене витягом з протоколу від 04.05.2026 № 31/в є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до категорії одного з подружжя або утриманця загиблого (померлого).

Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності, оскільки дозволяло б змінювати після виникнення права визначене законом коло отримувачів одноразової грошової допомоги.

Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

При цьому суд не ставить під сумнів добросовісність позивачки, реальність її сімейних відносин із загиблим військовослужбовцем та суспільну значущість належного соціального захисту близьких осіб загиблих захисників України. Водночас добросовісна поведінка особи та фактична наявність сімейних відносин самі собою не утворюють суб`єктивного права на отримання коштів державного бюджету за відсутності передбаченої законом юридичної підстави.

Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу підтверджує відповідні фактичні обставини (спільний побут, ведення господарства, наявність взаємних прав та обов`язків) та існування між позивачкою та загиблим сімейних відносин у розумінні сімейного законодавства, проте не створює статусу подружжя та не замінює встановлених спеціальним законом умов набуття права на одноразову грошову допомогу.

Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб “очікування” було “легітимним”, воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах “Kopeckэ v. Slovakia” [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), “Bйlбnй Nagy v. Hungary” [GC] (заява № 53080/13, п. 75).

Встановлений судовим рішенням факт проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є тотожним перебуванню таких осіб у шлюбі та не надає їм статусу подружжя. Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, тоді як згідно із частиною другою цієї статті проживання однією сім`єю без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №461/3169/17 та від 23 січня 2020 року у справі №804/1501/18, відповідно до яких жінка та чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать до категорії подружжя для цілей застосування спеціального законодавства про соціальне забезпечення. Подібний підхід щодо неможливості автоматичного набуття спеціального правового статусу лише на підставі встановлення факту спільного проживання викладено також у постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 1840/2940/18 та від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17. Наведені висновки підтверджують необхідність розмежування фактичних сімейних відносин і юридичного статусу подружжя, з яким спеціальний закон пов`язує право на відповідну виплату.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бідонько А.В.