Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №500/3174/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3174/26

24 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивач), в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, або Військова частина НОМЕР_1 ) у якому просить ухвалити рішення, яким:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 31.12.2024, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 19.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 31.12.2024, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 19.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві вказує, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань четвертою приккшр НОМЕР_2 ПРИКЗ (в оперативному підпорядкуванні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до взводу включно, всебічного забезпечення підрозділів, які виконують завдання у складі угрупування військ в умовах вогневого ураження противником. Однак одноразова винагорода в розмірі 70000 грн, передбачена абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за відповідні періоди йому не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач зазначає, що звертався до відповідача, щодо виплати йому одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн, проте відповідач йому відмовив, мотивуючи це тим, що рапорти про залучення ОСОБА_2 до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, у складі підрозділу до ротного опорного пункту включно для виплати винагороди за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань в межах періоду з 10.05.2024 по 24.11.2025 (за винятком періодів, за які здійснено виплату вказаної одноразової грошової винагороди) до штабу НОМЕР_2 прикордонного загону від командира підрозділу не надходили. Тому підстави для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень відсутні.

Позивач вважає таку відмову протиправною та звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує, що рапорти про залучення ОСОБА_2 до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, у складі підрозділу до ротного опорного пункту включно для виплати винагороди за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань в межах періоду з 10.05.2024 по 24.11.2025 (за винятком періодів, за які здійснено виплату вказаної одноразової грошової винагороди) до штабу НОМЕР_2 прикордонного загону від командира підрозділу не надходили, тому підстави для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень відсутні. Позивач помиляється з тлумаченням понять «ведення бойових дій» та «перебування в певному ешелоні оборони».

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін до суду не звертались.

Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягів із журналу бойових дій №28/41 (гриф) від 06.03.2024 р., №28/42 (гриф) від 06.03.2024 р., №28/102 (гриф) від 10.01.2025 р., №28/128 (гриф) від 05.04.2025 р., №28/150 (гриф) від 05.07.2025 р., №28/160 (гриф) від 20.10.2025 р., №28/161 (гриф) від 26.10.2025 р. ОСОБА_1 на підставі бойових наказів коменданта 4 приккшр 1ПРИКЗ №28/160 (гриф) від 01.05.2024, №28/639 (гриф) від 03.06.2024, №28/639 (гриф) від 03.06.2024, №1675 (гриф) від 03.08.2024, №284428 (гриф) від 21.12.2024, №28/1597 (гриф) від 09.04.2025, №28/31 (гриф) від 20.05.2025, №11-ОС (гриф) від 21.11.2025 залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань четвертою приккшр НОМЕР_2 ПРИКЗ (в оперативному підпорядкуванні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до взводу включно, всебічного забезпечення підрозділів, які виконують завдання у складі угрупування військ в умовах вогневого ураження противником у періоди з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 30.01.2025, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 18.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025.

Як слідує з відповіді Військової частин НОМЕР_1 від 22.01.2026 за №02.10/1560-26-Вих на адвокатський запит ОСОБА_3 у межах періоду, вказаного у витягах з журналів бойових дій залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до взводу включно.

За вказаний у запиті період облік днів штабом НОМЕР_2 прикордонного загону для виплати не проводився.

Оскільки облік днів вказаний у запиті період не проводився, копія такого обліку відсутня, відомості про періоди виконання відповідних завдань відображені в журналах бойових дій.

Військовослужбовець залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань в районі населеного пункту Кругле Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області.

У відповідь на звернення позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди ОСОБА_4 в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових завдань з 10.05.2024 по 24.11.2025 Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.02.2026 за №02.10/А-438/289 відмовила у виплаті цієї грошової винагороди, оскільки рапорти про залучення ОСОБА_2 до виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, у складі підрозділу до ротного опорного пункту включно для виплати винагороди за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання бойових (спеціальних) завдань в межах періоду з 10.05.2024 по 24.11.2025 (за винятком періодів, за які здійснено виплату вказаної одноразової грошової винагороди) до штабу НОМЕР_2 прикордонного загону від командира підрозділу не надходили, тому підстави для виплати одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень відсутні.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі по суті є дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у виплаті одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, передбаченої абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має оцінити оскаржувані дії через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також Закон № 2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі також - Постанова № 704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пункт 3 Постанови № 704 передбачає, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (державні органи).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі також Указ № 64/2022), у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває на даний час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України № 64/2022 та від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Аналізуючи указану норму, Верховний Суд зауважував, що реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

Так, у постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 Верховний Суд констатував, що текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 (щодо умов для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100000,00 грн) має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав.

У постанові від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22 Верховний Суд зазначив, що конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) запроваджено особливий порядок виплат військовослужбовцям під час дії воєнного стану.

Відповідно до абз.1 п.1-1 Постанови №168 (у редакції, чинній у спірний період) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абз.2 п.1-1 Постанови №168 (абзац другий пункту 1-1 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419, яка застосовується з 01.04.2024 року, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1311, яка застосовується з 25.08.2024 року) у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди, передбачених п.1-1 Постанови №168, здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд зазначає, що абзац другий пункту 1-1 Постанови №168 у спірний період діяв у двох послідовних редакціях: для періоду з 01.04.2024 по 24.08.2024 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 (із зазначенням «на території противника»), а для періоду з 25.08.2024 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1311, якою слова «на території противника» замінено словами «на території держави-агресора». Зазначені зміни редакції не вплинули на умови виникнення права на одноразову винагороду в розмірі 70000 грн та на коло осіб, що мають на неї право у цій справі.

Процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначають Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2023 року № 726 (далі – Особливості).

Ці Особливості також встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Особливостей на період воєнного стану виплачуються одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень військовослужбовцям у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Пунктом 8 Особливостей визначено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або звіт про виконання бойового (спеціального) завдання, або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, копії чи витяги з них, або посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття (вибуття) до (з) району виконання завдання (у разі виконання завдань, визначених абзацом сьомим підпункту 1 пункту 4 цих Особливостей);

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, у тому числі визначених підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, періодів (кількості днів) участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктом 9 Особливостей облік військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях або заходах та здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та підготовка проєктів наказів про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, здійснюються штабами органів Держприкордонслужби.

Облік військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання, визначені підпунктом 4 пункту 2 цих Особливостей, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів виконання таких завдань. Результати такого обліку вносяться до відомості обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для встановлення одноразової винагороди військовослужбовцям за формою, наведеною в додатку 1 до цих Особливостей. У разі переміщення (відрядження) військовослужбовця до іншого органу Держприкордонслужби, органу військового управління для подальшого проходження військової служби до такого органу в десятиденний строк надсилається витяг із зазначеної відомості для обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань.

До обрахунку часу при графіку виконання завдань до обліку застосовується календарний день початку виконання таких завдань відповідно до наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Згідно з пунктом 11 Особливостей виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа.

У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.

Зі змісту положень п.1-1 Постанови №168 можна зробити висновок про наявність двох самостійних видів виплат:

- щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн (абз.1 п.1-1 Постанови №168), яка виплачується пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за умови перебування безпосередньо в районах їх здійснення (на тимчасово окупованій території, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора);

- одноразової винагороди у розмірі 70000 грн (абз.2 п.1-1 Постанови №168), яка виплачується додатково до додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань у вужче окреслених територіальних умовах на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов`язок ведення обліку днів виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань, складання відповідних відомостей обліку, а також підготовки проектів наказів про виплату одноразової винагороди в розмірі 70000 грн покладено саме на штаби органів Держприкордонслужби та підрозділи військової частини, що відповідають за ведення обліку особового складу. Такий висновок прямо вбачається з приписів п.9-11 Особливостей.

Військовослужбовець об`єктивно позбавлений можливості самостійно складати бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів підрозділів та відомості обліку днів ці документи знаходяться у виключному розпорядженні командування військової частини.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23, в якій Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань) не можуть знаходитись у позивача, оскільки оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №360/561/23 викладено правовий висновок, відповідно до якого порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право військовослужбовця на отримання винагороди за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки.

Наведені висновки Верховного Суду викладені у справах, предметом яких була виплата щомісячної додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн, передбаченої п.1 Постанови №168. Водночас такі є застосовними до спірних правовідносин за аналогією, оскільки механізм підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати обох видів винагороди є однаковим.

Як видно з Витягів із журналу бойових дій №28/41 (гриф) від 06.03.2024 р., №28/42 (гриф) від 06.03.2024 р., №28/102 (гриф) від 10.01.2025 р., №28/128 (гриф) від 05.04.2025 р., №28/150 (гриф) від 05.07.2025 р., №28/160 (гриф) від 20.10.2025 р., №28/161 (гриф) від 26.10.2025 р. військовослужбовець ОСОБА_1 на підставі бойових наказів коменданта 4 приккшр 1ПРИКЗ №28/160 (гриф) від 01.05.2024, №28/639 (гриф) від 03.06.2024, №28/639 (гриф) від 03.06.2024, №1675 (гриф) від 03.08.2024, №284428 (гриф) від 21.12.2024, №28/1597 (гриф) від 09.04.2025, №28/31 (гриф) від 20.05.2025, №11-ОС (гриф) від 21.11.2025 у спірний період позивач залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань четвертою приккшр НОМЕР_2 ПРИКЗ (в оперативному підпорядкуванні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до взводу включно, всебічного забезпечення підрозділів, які виконують завдання у складі угрупування військ в умовах вогневого ураження противником в районі населеного пункту Кругле Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області.

Водночас, облік днів штабом НОМЕР_2 прикордонного загону для виплати одноразової винагороди за спірний період не проводився. До штабу НОМЕР_2 прикордонного загону від командира підрозділу не надходили рапорти про участь ОСОБА_1 у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником у спірний період.

Сукупність цих обставин свідчить про те, що відповідач визнав факт безпосередньої участі позивача у бойових діях у районах їх ведення, що зокрема і підтверджується відповіддю в/ч НОМЕР_1 від 22.01.2026 №02.10/1560-26-Вих на адвокатський запит, проте не виконав покладений на нього законодавством обов`язок щодо ведення обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань у розумінні абз.2 п.1-1 Постанови №168, складання відповідних відомостей, рапортів а також підготовки проекту наказу про виплату одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн за відповідні періоди.

Посилання відповідача про неподання рапорта командиром підрозділу, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки таке посилання за своїм змістом фактично визнає факт неведення відповідачем передбаченого законодавством обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, що становить самостійний прояв протиправної бездіяльності.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що відмова Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 31.12.2024, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 19.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025 не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

З огляду на те, що визначення конкретної кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань у термінах, передбачених абз.2 п.1-1 Постанови №168, здійснюється на підставі первинних документів (бойових наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу) та є дискреційним повноваженням командира військової частини, суд не вправі підмінювати собою суб`єкта владних повноважень і самостійно визначати конкретну кількість таких днів.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести облік днів виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у розумінні абз.2 п.1-1 Постанови №168 за період з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 31.12.2024, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 19.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025, та за наслідками такого обліку нарахувати і виплатити позивачу одноразову винагороду в розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, однак і позивач не в повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог. Відтак, заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Судові витрати

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року, №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової винагороди, передбаченої абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 31.12.2024, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 19.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести облік днів виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у розумінні абз.2 п.1-1 Постанови №168 за період з 10.05.2024 по 30.06.2024, з 01.07.2024 по 11.07.2024, з 22.09.2024 по 31.12.2024, з 31.01.2025 по 11.02.2025, з 06.03.2025 по 19.05.2025, з 20.05.2025 по 30.06.2025, з 19.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 24.11.2025, та за наслідками такого обліку нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.