Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №480/945/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Справа № 480/945/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/945/26 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від від 28.08.2025 № 440/975 про призначення ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у меншому розмірі;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому частиною з статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Ухвалою суду від 17.02.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки необхідно уточнити позовні вимоги.

На виконання зазначеної ухвали, представником позивача надано уточнену позовну заяву, в якій зокрема просить залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_4 . В уточненій позовній заяві просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 № 440/975 про призначення ОСОБА_1 , неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній донці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразової грошової допомоги у меншому розмірі;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітній донці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому частиною з статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чоловік позивачки військовослужбовець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позивач звернулась із заявою про отримання одноразової грошової допомоги встановлену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168.

Згідно із витягом із протоколу засідання комісії МОУ від 28.08.2025 № 440/975 позивачці призначено одноразову грошову допомогу в частці виходячи із 750-кратного прожиткового мінімуму, визначеного для працездатних осіб.

Про прийняте рішення позивачці повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.01.2026 № 2/148.

Згідно із довідкою від 01.06.2025 № 1/98/189 чоловік позивачки приймав участь у бойових діях на території Донецької області.

Отже, чоловік будучи придатним до військової служби був мобілізований до лав ЗСУ проходив військову службу. Внаслідок проходження військової служби та участі в бойових діях захворів, що призвело до його смерті.

Натомість позивачці призначено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 567750,00 грн (1/4 частина від 2271000,00 грн.), що значно менше від 3750000,00 грн. (15 млн/4).

Таким чином, відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті допомоги за Постановою № 168.

Вважаючи, що розмір одноразової грошової допомоги відповідачем визначено неправильно та без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України № 168, позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено ОСОБА_4 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі - для надання пояснень щодо позову, зобов`язано відповідача у строк для подання відзиву надати суду всі матеріали, що стосуються предмета позову.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги та коло осіб, які мають право на її отримання, визначаються за законодавством, чинним на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Відтак станом на дату смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №45 було передбачено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. сім`ям військовослужбовців, які загинули, а також сім`ям військовослужбовців, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, не пізніше ніж через один рік після такого поранення. Водночас, встановлена у справі причина смерті солдата ОСОБА_6 - дилатаціна кардіоміопатія (захворювання серця). Захворювання за соєю медичною та юридичною природою не тотожне пораненню, травмі чи каліцтву. Сам по собі факт смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану не є достатньою підставою для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки мають бути дотримані передбачені Постановою №168 умови щодо причин та обставин його смерті.

28 серпня 2025 року Комісія Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши поданий пакет документів, ухвалила рішення (протокол засідання № 440/975, пункт 28) про призначення членам сім`ї померлого солдата ОСОБА_6 (дружині ОСОБА_1 , синам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_2 в рівних частках кожному) ОГД відповідно до Постанови № 975 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024 рік, прожитковий мінімум становить 3028,00 грн), що в загальній сумі складає 2 271 000,00 грн.

Розподіл та виплата призначеної суми ОГД були здійснені відповідачем у суворій відповідності до вимог закону. Оскільки Позивач ОСОБА_1 діє у власних інтересах та як законний представник двох неповнолітніх/малолітніх дітей ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), на її картковий рахунок відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18 вересня 2025 року № 570 та платіжної інструкції від 22 вересня 2025 року було перераховано 3/4 частини від загальної суми ОГД, а саме 1 703 250,00 грн. Повнолітній син померлого, третя особа ОСОБА_4 , отримав свою 1/4 частину ОГД у розмірі 567 750,00 грн. на власний рахунок.

Наведені факти свідчать, що держава в особі Міноборони повністю виконала свої зобов`язання щодо соціального захисту членів сім`ї померлого військовослужбовця у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є членами сім`ї військовослужбовця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Тучне Білопільського району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.06.2023, свідоцтвами про народження НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 відповідно.

Відповідно до витягу з протоколу штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 29.03.2025 № 2025-0329-1035 захворювання ОСОБА_6 , яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 17 зв.бік).

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_6 , позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із відповідними заявами про виплату ОГД дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_1 , сину ОСОБА_2 та доньці ОСОБА_3 (а.с. 102-104).

Третя особа ОСОБА_4 також звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю батька військовослужбовця ОСОБА_6 (а.с. 109 зв.бік - а.с. 110).

За результатами розгляду цих заяв комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення від 28.08.2025 № 440/975, яким дружині, двом синам та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_6 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 2 271 000 (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. у рівних частках кожному (а.с. 10, зв. бік).

Вважаючи, що розмір одноразової грошової допомоги відповідачем визначено неправильно та без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України № 168, позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав і прав дітей неповнолітнього ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Законом № 2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

28.02.2022 Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію», прийняв Постанову КМУ № 168.

Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало декілька самостійних правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, розмір якої залежить від юридичних фактів, з якими Закон пов`язує виникнення права на відповідну виплату. Законом № 2011-XII, Порядком № 975 та Постановою № 168 встановлено диференційований розмір одноразової грошової допомоги, який залежить від обставин загибелі (смерті) військовослужбовця.

Ключовим питанням, яке має бути вирішено при розгляді цієї справи, є питання наявності у членів сім`ї загиблого внаслідок захворювання військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови КМУ № 168 у розмірі у розмірі 15 000 000 грн.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24 сформулювала такі висновки:

« 1. Положення пункту 2 Постанови КМУ № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови КМУ № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

4. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови КМУ № 168.

5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови КМУ № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.».

У справі, що розлядається, матеріалами справи підтверджується, що військовослужбовець помер внаслідок захворювання, що підтверджено свідоцтвом про смерть, лікарським свідоцтвом про смерть, медичними та військово-обліковими документами. Захворювання та причина смерті, так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Застосовуючи до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, суд вважає, що передбачені пунктом 2 Постанови КМУ №168 підстави для виплати позивачам одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн. відсутні, оскільки причиною смерті військовослужбовця було захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.07.2026 у справі № 420/20374/24, від 30.06.2026 у справі № 120/14921/24.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірне рішення Міністерства оборони України є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Оскільки вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачам 15 000 000 грн. є похідними від вимоги про скасування зазначеного рішення, також не підлягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи не спростовують наведених висновків суду та не впливають на результат вирішення спору.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко