Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №513/934/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/934/26

Провадження № 1-кп/513/162/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12026167240000037 від 26 червня 2026 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Плахтіївка, Саратського району Одеської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка України, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), яким визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Приписами пункту 17 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Згідно висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину: Так, 26 червня 2026 року приблизно об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись за місцем спільного мешкання, на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклої сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким проживає однією сім`єю дванадцять років та ведуть спільний побут, переслідуючи злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та те, що її дії спрямовані на спричинення шкоди здоров`ю потерпілому, перебуваючи в стоячому положенні навпроти ОСОБА_4 , схопила зі сміття електричний чайник та тримаючи в правій руці нанесла ним 2-3 удари в область обличчя потерпілому. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел направлений спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 хаотично нанесла ще 5-6 ударів відритими долонями обох рук в область обличчя останнього, внаслідок чого ОСОБА_5 краями нігтів подряпала обличчя потерпілого ОСОБА_4 . У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_5 , спричинила потерпілому ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді: синця лівої тім`яної ділянки, синця передньої поверхні правої вушної раковини, синця та двох саден лівої щічно-виличної ділянки, синця центральної частини підборіддя, синця правої щічної ділянки в проекції тіла нижньої щелепи, двох саден спинки носа, синця тильної поверхні правої кисті, синця тильної поверхні лівої кісті в ділянці першого міжпальцевого проміжку. Синці та садна, як в сукупності так і кожне окремо, не є небезпечним для життя та призводить до незначних, скороминучих наслідків тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнала повністю та суду показала, що 26 червня 2026 року вона повернулась із магазину. У цей час між нею та потерпілим виник конфлікт в ході якого потерпілий розбив її телефон, після вона схватила чайник, який був у тачці для сміття, та вдарила потерпілого в обличчя, шарпала його, потім вони помирились. Більше такого не буде.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що посварились із обвинуваченою, вона напала на нього та вдарила його чайником, були подряпини на обличчі, він захищався. На цей час вони помирились.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена повністю визнала свою вину в інкримінованому їй кримінального проступку, погодилася з кваліфікацією вчиненого нею діяння, а так само визнала всі фактичні обставини його вчинення, учасники провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченої та потерпілого, надані ними безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_5 діяння і ніким не оспорюються, суд дійшов до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченою дійсно мало місце, дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, а тому вона підлягає покаранню за вчинення такого кримінального проступку.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до проступків.

Дослідивши дані про особу обвинуваченої, судом встановлено, що ОСОБА_5 , раніше не судима, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, посередньо характеризується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , суд визнає її щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до п. 6, 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого нею проступку, враховує особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують покарання останньої, наведені вище, думку прокурора та потерпілого, та дійшов до переконання, що останній має бути призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.

З урахуванням встановлених судом обставин, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , який постраждав від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, суд вважає за необхідне одночасно з призначенням покарання у виді штрафу застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

У межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі, і запобіжні заходи, не застосовувалися.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі п. 5 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників, строком на один місяць.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, передбачених ст. 91-1 КК України, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Речовий доказ, а саме електричний чайник, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 залишити власнику.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1