Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №512/399/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/399/26

Провадження №1-кп/512/43/26

с-ще Саврань

"23" вересня 2026 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2026 за №12026162360000057, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Саврань, Савранського району, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого 22.12.2025 Савранським районним судом Одеської області за частиною 1 статті 309 КК України обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , перебуваючи на превентивних обліках Національної поліції за категорією «сімейний насильник», в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, в період часу з 08.06.2025 по 25.02.2026, знаходячись за місцем проживання та перебування колишнього подружжя, розташованих за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , систематично вчиняв по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозах фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань останньої.

Так, 08.06.2025 близько 14 години 20 хвилин, будучи протягом року підданий адміністративному стягненню за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем тимчасового перебування колишнього подружжя, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 акт психологічного домашнього насильства, що виразився у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозі фізичною розправою у зв?язку із чим постановою Савранського районного суду Одеської області №512/532/25 від 24.07.2025, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_7 .

Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 14.10.2025 близько 18 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем мешкання колишнього подружжя, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 акт психологічного домашнього насильства, що виразився у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозі фізичною розправою, у зв?язку із чим постановою Савранського районного суду Одеської області №512/964/25 від 01.12.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_6 .

Крім того, 27.10.2025 близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись за місцем тимчасового перебування колишнього подружжя, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 акт психологічного домашнього насильства, що виразився у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозі фізичною розправою, у зв?язку із чим постановою Савранського районного суду Одеської області №512/903/25 від 06.11.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_6 .

Також, 14.11.2025 близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем мешкання колишнього подружжя, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 акт психологічного домашнього насильства, що виразився у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозі фізичною розправою, у зв?язку із чим постановою Савранського районного суду Одеської області №512/935/25 від 27.11.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_6 .

Крім того, 18.11.2025 близько 22 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем мешкання колишнього подружжя, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 акт психологічного домашнього насильства, що виразився у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозі фізичною розправою, у зв?язку із чим постановою Савранського районного суду Одеської області №512/958/25 від 25.11.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУПАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_6 .

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім?ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Також, згідно статті 35 Стамбульської конвенції, Україна як держава учасник, вжила необхідних законодавчих заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи було криміналізовано, а саме здійснено криміналізацію систематичного домашнього насильства.

Як вбачається із вказаного, в період з 08.06.2025 по 18.11.2025, а саме: 08.06.2025, 14.10.2025, 27.10.2025, 14.11.2025 та 18.11.2025, перебуваючи за місцем проживання та перебування колишнього подружжя, розташованих за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, провокував словесний конфлікт, в ході якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, вчинював відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , психологічне насильство у вигляді словесних образ, погроз, висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу, приниженні гідності останньої, у зв?язку з чим ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні ряду адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 173-2 КУпАП, а саме: у вчиненні домашнього насильства відносно його колишньої дружини ОСОБА_6 .

Поряд з цим, ОСОБА_4 будучи особою, яка раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім?ї, продовжуючи свої протиправні дії, 25.02.2026 близько 15 години 30 хвилин, більш точного часу встановити в ході судового розгляду не представилось можливим, перебуваючи за місцем мешкання колишнього подружжя, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин провокував словесний конфлікт зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_6 , в ході якого, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_6 акт психологічного домашнього насильства, що виразився у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність потерпілої, залякуванні та погрозі фізичною розправою, у зв?язку з чим потерпіла ОСОБА_6 25.02.2026 звернулась до органів поліції з заявою про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

В результаті тривалого періоду вчинення протиправних дій з боку ОСОБА_4 , а саме: у період часу з 08.06.2025 по 25.02.2026, грубо порушено норми щодо запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема суспільні відносини, які забезпечують дотримання правил поведінки, загальновизнані норми моральності та добропристойності у сфері сімейних правовідносин, та заподіяно шкоду наданим Конституцією України особистим правам потерпілої ОСОБА_6 на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість та її інтересам, порушено психологічну недоторканість потерпілої та здійснено на неї психотравмувальний вплив, чим завдано психологічних страждань.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вручено ОСОБА_4 13.04.2026.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, визнав повністю. Пояснив, що обставини викладені у його обвинуваченні та встановлені органами досудового розслідування, ним визнаються та не оспорюються, погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, розкаюється у вчиненому.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за статтею 126-1 КК України у виді 2 років обмеження волі з покладенням обов`язків, передбачених частинами 2, 3 статті 59-1 КК України, на підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком визначити остаточне покарання у виді 3 років пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених частинами 2, 3 статті 59-1 КК України, що буде відповідати меті призначення покарання відповідно до статті 50 КК України.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, матеріали справи містять її заяву з проханням розглянути справу без її участі.

Обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленому йому обвинуваченні, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.

Це узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Роз`яснивши учасникам судового розгляду наслідки щодо позбавлення їх права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Отже, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за статтею 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.

При призначенні міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наступне:

- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення);

- характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу частини 4 статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини (прямий умисел), мотив і мету (на ґрунті особистих неприязних відносин), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків що настали (завдання шкоди психологічному здоров`ю та погіршення якості життя потерпілої);

- особу обвинуваченого, який раніше судимий; визнав свою вину, розкаюється у вчиненому, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до довідки-характеристики, виданої старостою Байбузівського старостинського округу від 04.03.2026 № 40 вбачається, що ОСОБА_4 серед односельців авторитетом не користується, офіційно не працює, часто помічається у стані алкогольного сп`яніння; на обліку у лікаря-нарколога КНП "Савранської лікарні" не перебуває, на обліку у лікаря-психіатра КНП "Савранської лікарні" не перебуває, згідно досудової доповіді Подільського районного сектору № 5 філії ДУ "Центру пробації" в Одеській області ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як середній, виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України - призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вироком Савранського районного суду Одеської області від 22.12.2025 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України та йому призначено покарання у виді двох років пробаційного нагляду.

Покарання за вказаним вироком обвинуваченим не відбуте.

Частиною 1 статті 71 КК України встановлено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по вказаному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу частини 4 статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , який раніше засуджений вироком Савранського районного суду Одеської області від 22.12.2025 за частиною 1 статті 309 КК України до двох років пробаційного нагляду, розкаявся, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті 126-1 КК України у виді 2 років пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, передбачених частинами 2, 3 статті 59-1 КК України, на підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком визначити обвинуваченому остаточне покарання у виді 3 років пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених частинами 2, 3 статті 59-1 КК України, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників.

Крім того статтею 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, зокрема пунктом 4 частини 1 статті 24 вказаного Закону передбачено направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Зважаючи на конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, його поведінку, а також те, що обвинувачений проживає окремо від постраждалої особи, суд з метою сприяння виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої, вважає за необхідне у відповідності до статті 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи у виді: заборони наближатися на відстань менше 500 метрів до місця, де особа, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин, заборонити листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відносно обвинуваченого 16.04.2026 обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 днів.

Ураховуючи те, що сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні – відсутні.

Матеріальна шкода у кримінальному провадженні – відсутня.

Цивільний позов у кримінальному провадженні – не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись статтею 50, 59-1, пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 66, статтею 126-1 КК України, частиною 3 статті 349, статтею 368, частиною 1 статті 369, статтями 370, 371, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Саврань, Савранського району, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою АДРЕСА_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду та покласти на нього обов`язки відповідно до частини 2 та частини 3 статті 59-1 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) обмежити спілкування з колишньою дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи строком на 2 (два) місяці, поклавши на нього такі обмеження та обов`язки:

- заборонити наближатися на відстань менше 500 метрів до місця, де ОСОБА_6 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

- заборонити листування, телефонні переговори з потерпілою ОСОБА_6 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контакти через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років пробаційного нагляду та покласти на нього обов`язки відповідно до частини 2 та частини 3 статті 59-1 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) обмежити спілкування з колишньою дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи строком на 2 (два) місяці, поклавши на нього такі обмеження та обов`язки:

- заборонити наближатися на відстань менше 500 метрів до місця, де ОСОБА_6 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

- заборонити листування, телефонні переговори з потерпілою ОСОБА_6 , яка постраждала від домашнього насильства, інших контакти через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні – відсутні.

Матеріальна шкода у кримінальному провадженні – відсутня.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим або його захисником в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, потерпілою або її представником - у частині, що стосується інтересів потерпілої, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, а також прокурором в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) шляхом подачі апеляційної скарги через Савранський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п.п.1, 6, 7 ч.1 ст.393, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 КПК України).

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України (ч.2 ст.394 цього Кодексу).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч.ч.1, 2 ст.532 КПК України).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1