Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №511/2065/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2065/26

Номер провадження: 2/511/1576/26

24 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

секретаря судового засідання Ніколас С.О.,

за участю:

представника позивача Нестерової О.В.,(дистанційно)

представника відповідача Нікогосян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» (далі - АТ "Укразалізниця, відповідач) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів, у якій просить стягнути з відповідача: - одноразову матеріальну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у зв`язку з виходом на пенсію вперше у сумі 56303,04 грн.; - середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 244398,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, щов січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» з заявою про звільнення за власним бажанням, за станом здоров`я у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності вперше і був звільнений згідно Наказу № 53/ос від 14.01.2025року. Проте при звільненні позивач не отримав повний розрахунок відповідно до вимог ст.116 Кодексу законів про працю.

Позивач працював на АТ «Укрзалізниці» з 27.03.2019 року в виробничому підрозділі «Служба роботи станцій «Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Стаж роботи складає: 5 років, 9 місяців, 22 дня. За час роботи займав посади: черговий по сортувальній гірці ст. Роздільна-Сортувальна, Заступник начальника станції залізничної Роздільна-1. 26.12.2023 позивач отримав інвалідність 2 групи загальне захворювання безстроково і вийшов на пенсію по інвалідності.

Колективним договором, укладеним між адміністрацією та профспілковим комітетом, передбачено виплату при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію одноразової матеріальної допомоги. Відповідач не здійснив у повному обсязі розрахунки при його звільненні, зокрема йому не виплачено вищенаведена матеріальна допомога.

Дані виплати не проведено відповідачем в порушення положень Колективного договору, які відповідач змінив в односторонньому порядку в період запровадженого в Україні воєнного стану незаконно. Недоплата в повному об`ємі виникла в зв`язку з порушенням законодавства та колективного договору.

Оскільки відповідач не виплатив належні йому суми при звільненні, то відповідно просив стягнути на підставі ст.117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 244398,60 грн.

Процесуальні документи у справі.

25.06.2026 року на адресу суду надійшов від відповідача АТ «Укрзалізниця» відзив на позовну заяву (а.с.57), в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Свою позицію обґрунтували тим, що одноразова матеріальна допомога при звільненні позивача в зв`язку з виходом на пенсію не виплачувалась в АТ «Укрзалізниця» у зв`язку діючими обмеженнями на період воєнного стану, які необхідні для забезпечення можливості здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Так рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 ком.т.) було прийнято низку рішень, спрямованих на стабілізацію фінансово-економічного стану на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, в тому числі рішення щодо вжиття заходів призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Дія зазначеного рішення правління розповсюджується на Колективний договір між адміністрацією та дорожним комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011-2015 р.р. (далі по тексту – Колективний договір), який чинний на день звернення позивача з позовною заявою до суду.

Листом № ЦЦУП-10/195 від 25.03.2022 року на виконання рішення правління від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. керівникам структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» та керівникам регіональних філій, направлено до виконання перелік кодів видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період дії правового режиму воєнного стану, зокрема згідно переліку призупиняється та відтерміновується нарахування та виплата одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті відповідно до умов колективного договору (код виплати № 602) на період дії воєнного стану з 24.03.22 року.

Також вважають, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, так як військова агресія російської федерації проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна Товариства, які з кожним місяцем військової агресії тільки зростають. У складних умовах збройної агресії основною метою діяльності відповідача є забезпечення безперебійного перевізного процесу, а не вдосконалення діяльності та процесів Товариства. Всі сили та ресурси відповідача спрямовані на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни.

Крім того, настання обставин непереборної сили не підлягає доказуванню відповідачем, оскільки це є загальновідома інформація. Зазначені обставини непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України) засвідчені Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 року документом № 2024/02.0-7.1, який також є у відкритому доступі на офіційній інтернет - сторінці Торгово промислової палати України.

Дані обставини також можуть слугувати підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку до 95 % нарахованого.

Також просили врахувати, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав , який встановлений ст.233 КЗпП України в три місяці без будь-яких поважних причин. Також цей строк не може бути поновлений, так як він перевищує один рік.

11.08.2026 року на адресу суду надійшли додаткові поясненні від позивача, в яких представник та позивач просили прийняти до уваги, що порушення трудових прав позивача відбувається до цього часу, а тому відповідач поводить себе недобросовісно по відношенню до своїх колишніх працівників. Наявний на думку позивача факт дискримінації позивача порівняно з іншими працівниками, так як позивач визнав факт виплати допомоги іншим працівникам. Позивач частково втратив здоров"я і набув статус особи з інвалідністю, а тому має вразливий статус. Тому будь-яке зменшення суми середнього заробітку за ст.117 КЗпП України буде несправедливим. Також просили врахувати, що позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.

20.08.2026 року подали заяву про поновлення пропущеного строку , в якій просили задовольнити вимоги позивача, не застосовуючи строк звернення до суду.

Процесуальні дії у справі.

15.06.2026 року ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області відкрито провадження, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні (а.с.55)

29.07.2026 року ухвалою суду прийнято рішення про розгляд справи в режимі відеоконференцзв"язку.(а.с.77)

Позиції сторін в судовому засіданні.

Представник позивача адвокат Нестерова Ольга Валеріївна в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» Нікогосян Олександр Сергійович просив в позові відмовити на підставі доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Судом у справі встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працював на АТ «Укрзалізниці» з 27.03.2019 року.

14.01.2025 року Наказом начальника роботи станцій Регіональної філії «Одеська залізниця»№ 53/ос від 14.01.2025року ОСОБА_1 звільнено з посади Заступника начальника станції залізничної Роздільна- регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за станом здоров`я у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності вперше з 17.01.2025 року ; компенсовано дні невикористаної відпустки, а також, після отримання окремого рішення членів правління АТ «Укрзалізниця», наказано виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітків (посадових окладів), передбачену п.4.15 Колективного договору.(а.с.44)

Згідно повідомлення про нараховані та виплачені суми, яке отримано ОСОБА_1 в день звільнення та розрахункового листа по зарплаті позивачу не виплачувались будь які види матеріальної допомоги. (а.с.48)

Судом встановлено, що крім норм трудового законодавства виробничі та трудові відносини між адміністрацією та колективом працівників регулюються Колективним договором між адміністрацією та дорожним комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011-2015 р.р. (далі по тексту – Колективний договір), який пролонгований та діє і копія якого наявна в матеріалах справи з додатками.(а.с.27-43)

Також трудові та виробничі відносини на залізничному транспорті регулюються Галузевою угодою, укладеною між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, дію якої також було пролонговано . (а.с.66 т.1)

Також судом встановлено, що в період дії воєнного стану АТ «Укрзалізниця» згідно з витягом з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 вирішено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів: додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління (а.с.64).

Дія зазначеного рішення правління розповсюджується на Колективний договір між адміністрацією та дорожним комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011-2015 р.р. (далі по тексту – Колективний договір), який чинний на день звернення позивача з позовною заявою до суду.

Листом № ЦЦУП-10/195 від 25.03.2022 року на виконання рішення правління від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. керівникам структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» та керівникам регіональних філій, направлено до виконання перелік кодів видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період дії правового режиму воєнного стану. Згідно даного переліку, нарахування та виплата одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті відповідно до умов колективного договору (код виплати № 602) призупиняється на період дії воєнного стану з 24.03.22 року.

Витягом з протоколу №Ц-82/63 від 14.10.2024 року засідання правління АТ «Укралізниця» прийнято рішення поновити виплати одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше у зв`язку з виходом на пенсію, включаючи допомогу за сумлінну працю з її поетапною виплатою відповідно до Галузевої угоди в порядку черговості згідно графіку, який додано до протоколу. (а.с.67).

Нормативно-правове обґрунтування та висновки суду.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення одноразової матеріальної допомоги з виходом на пенсію.

Так до п.4.17 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та дорожним комітетом профспілки Одеської залізниці при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію вперше передбачено виплату одноразової основної грошової допомоги у розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків в залежності від стажу роботи у галузі. Зокрема, при стажі роботи в галузі від 5 до 10 років (позивач має стаж роботи 8 років та 8 місяців) розмір допомоги при звільнені на пенсію складає два середньомісячних заробітки..(а.с.26)

Позивача звільнено з роботи з Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» наказом № 53/ос від 14.01.2025року.

У відповідності до протоколу по встановленню трудового стажу та розміру одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 14.01.2025 № 7, стаж роботи позивача який дає право на отримання зазначеної матеріальної допомоги складає 5 років, 9 місяців, 22 дня. Відповідно рішення комісії позивач має право на отримання матеріальної допомоги, у відповідності до п. 4.17 Колективного договору у розмірі 2 – середньомісячних заробітків . (а.с.47)

Із розрахунку середньої зарплати середньомісячний заробіток позивача складає 28151,52 грн.(а.с.46), відповідно матеріальна допомога у розмірі 2 – х середньомісячних заробітків складає 56303,04 грн.

У відповідності до ст. 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (ст.38КЗпП).

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову в цій частині, так як виплата матеріальної допомоги, яка є, зокрема, предметом спору у цій справі, передбачена пунктом 4.17 колективного договору, її призупинення відповідачем на підставі протокольного рішення засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т відповідає положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно з якою на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Проте, вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Укрзалізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги, було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судами при розгляді цієї справи.

Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у подібній справі № 211/7338/23, на яку посилається позивач в касаційній скарзі, постанові від 18.03.2026 року у справі № 333/9082/24.

Так, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема і матеріальної допомоги при виході на пенсію.

У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що товариство призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши ОСОБА_1 та профспілковий органу, членом якого він є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціював питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

З матеріалів даної справи також вбачається, відповідач не попереджав позивачку про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування пункту 1.1.4. протокольного рішення від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т) та пункту 1.1 рішення правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 Ком.т) про призупинення виплати їй матеріальної допомоги.

Товариство призупинило виплати коштів, передбачених Колективним договором в односторонньому порядку, не повідомивши позивач ОСОБА_2 про ухвалення вказаних рішень, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Отже, питання виплати матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.4.17, яким при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачується матеріальна допомога.

Тому вимоги позивачки підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути одноразову грошову допомогу на підставі п.4.17 Колективного договору у розмірі 2-х середньомісячних заробітків, що складає 56303,04 грн.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За вимогами ст. 116 КЗпП Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналіз правових норм дає підстави для висновку проте, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, одноразова матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Також згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 року у справі №489/6074/23 розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Суд у даній справі вважає, що невиплата розрахункових коштів при звільненні позивача мала місце з вини роботодавця, оскільки останнім не доведено протилежного.

Так суд, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого трудового законодавства, діючи в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка виникла у зв`язку із невиплатою позивачу передбачених Колективним договором сум при звільненні, за шість місяців, тобто з 17.01.2025 по 17.07.2025 року, а саме за 130 робочих днів у даному періоді.

За даними Довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 його середньоденний заробіток складає 1357,77 грн.(а.с.45) Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку в період з 17 січня 2025 року по 17 липня 2025 року складає 176510,10 грн.

В свою чергу позивачем розрахунок середнього заробітку за 6 місяців в сумі 244398,60 грн. здійснено невірно за всі дні прострочення, так як для розрахунку заробітної плати до уваги беруться лише робочі дні.

Однак при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14 623цс18) виснувала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 зазначено, «що шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу. Як було зазначено вище, Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Суд враховує , що в період широкомасштабної збройної агресії рф щодо України, інфраструктура АТ «Укрзалізниця» не зазнавала таких руйнувань. З початком війни «Українська залізниця» відчутно продемонструвала свою роль як об`єкт критичної інфраструктури, взявши на себе головний удар по безкоштовній евакуації мільйонів українських громадян (а також великої кількості бізнесів), що опинились в зоні бойових дій; а також по доставці критично важливих матеріалів та обладнання у ці регіони.

У відповідь, «Українська залізниця» стала активною мішенню для російських обстрілів та атак, в результаті чого залізнична інфраструктура понесла чималі прямі і непрямі втрати.

Крім, того, як зазначалося вище, військова агресія російської федерації проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна Товариства, які з кожним місяцем військової агресії тільки зростають (пошкодження, а також повне знищення залізничної інфраструктури, рухомого складу, будівель та споруд, інженерних споруд тощо).

Загальновідомим є факт, що у 2025-2026 роках ворог посилив обстріли об`єктів саме залізничної інфраструктури, значно пошкоджено та/або знищено велику кількість рухомого складу, як під час руху так і на місцях базування, зруйновано будівлі та приміщення виробничих підрозділів. Покладення на відповідача додаткових матеріальних витрат значного розміру може призвести до унеможливлення виконання відповідачем покладених на нього безпосередніх завдань із забезпечення безпеки руху та процесу перевезення вантажів та пасажирів.

Враховуючи дані обставини, характер виплат, які не були проведені відповідачем, термін затримки виплати, з відповідача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40 000 грн.

Щодо строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

У Рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 зроблено наступні висновки. законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України.

За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

У даній справі судом встановлено, що з 17 січня 2025 року позивача було звільнено з роботи і в цей день видано повідомлення про нараховані та виплачені суми. Проте, таке повідомлення не містить сум одноразової матеріальної допомоги, з приводу якої виник спір, а тому дата вручення такого повідомлення не може братися до уваги при розрахунку тримісячного строку для звернення до суду із даним позовом.

Одночасно суд враховує, що порушені права та інтереси позивача за наслідком невиплати усіх сум при звільненні, перебувають у прямому взаємозв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку з їх виплати та подальшими діями відповідача з відтермінування їх виплати на невизначений строк та не виключенням позивачки до графіку виплат, що призвело до перебування позивача у статусі невизначеності, що на думку суду взагалі не свідчить про підстави вважати, що строк давності для звернення до суду з даним позовом має обраховуватися від дати звільнення.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, вимог ст.233 КЗпП України, конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, суд вважає, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущено, а заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску строку на звернення до суду шляхом відмови у позові, є необґрунтованою.

Керуючись ст.12, 76, 81, 89, 141, 259, 264- 265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, Україна,місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 :

- одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівника у зв"язку з виходом на пенсію вперше в розмірі 2 (двох) середньомісячних заробітків в сумі 56303,04 (п`ятдесят шість тисяч триста три гривні 04 коп) грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, Україна,місто Київ,вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2026 року по 17.07.2026 року в сумі 40000 (сорок тисяч грн) грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, Україна,місто Київ,вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею – 24.09.2026 року.

Суддя Ж. В. Теренчук