Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №522/12016/26 — Приморський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/12016/26

Провадження №3/522/4245/26

23 вересня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., за участю секретаря судового засідання Кицюк В.Р. (Волохової), особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі – КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 181630 від 23.06.2026 року, 23.06.2026 року о 07:30 годині, ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав, принижував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав та пояснив, що 23.06.2026 року його дружина забрала ключі від квартири, обмежила його у користуванні власним майном та потребувала віддати їй транспортний засіб, який зареєстрований на неї. ОСОБА_1 відмовився та після цього його дружина викликала поліцію, щоб він віддав їй ключі від машини. ОСОБА_1 зазначив, що співробітники поліції все фіксували на боді-камеру та сказав, що він домашнього насильства не вчиняв. Зазначив, що всі обставини події було зафіксовано на боді камери поліції, які зазначені в протоколі, однак не долучені до справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч.1 ст.1 цього ж Закону, психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 , в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 181630 від 23.06.2026 року;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 23.06.2026 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 23.06.2026 року;

- копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 23.06.2026 року;

- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23.06.2026 року;

- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 566866 від 23.06.2026 року;

- копією паспорта громадянина України та копією картки платника податків відносно ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду було встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 181630 від 23.06.2026 року повинен був доданий відеозапис, який записувався на боді-камеру № 111309870612. При цьому вказаний доказ до матеріалів справи не долучений.

На запит суду від 08.09.2026 року щодо надання вказаного доказу, автором протоколу проігноровано. Таким чином, суд позбавлений можливості оцінити вказаний доказ із очки зору його належності.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, а також заперечення факту вчинення такого насильства з боку ОСОБА_2 , яка визнана потерпілою, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням встановлених судом обставин, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя : К.О. Лагода