Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №509/4140/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/759/26

Справа № 509/4140/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.-щі Овідіополь, клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ :

15 вересня 2026 року, представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області від 25.06.2026 р. на транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 - в частині заборони користування, шляхом зняття заборони на користування, із правом користуватися автомобілем «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_1 , надавши власнику ОСОБА_3 право користуватися вказаним автомобілем на час здійснення досудового розслідування, повернувши йому вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від вказаного транспортного засобу, посилаючись на те, що з моменту вилучення автомобіля і накладення на нього арешту минуло майже три місяці, за які орган досудового розслідування мав об`єктивну можливість провести усі необхідні слідчі дії, спрямовані на фіксацію та з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, включаючи огляд автомобіля, фіксацію його пошкоджень та проведення необхідних авто-технічної та трасологічної експертиз. Вважає, що потреба в подальшому застосуванні такого арешту відпала повністю і подальше утримання транспортного засобу під арештом не сприяє досудовому розслідуванню, а лише стає обтяжуючим заходом, який позбавляє законного власника права користуватися належним йому майном, враховуючи, що часткове скасування арешту буде забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав, що належать ОСОБА_3 як власнику майна.

Заявник в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву, в якій підтримав доводи свого клопотання про скасування арешту з майна, яке просив розглянути без його участі.

Прокурор в судове засідання не з?явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави вважати, що вищезазначені вилучені речі відповідають критеріям речових доказів, а саме - є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Овідіопольського райсуду Одеської області, 25.06.2026 р. за клопотанням старшого слідчого СВ відділення поліції №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні № 12026162380000282 від 20.06.2026 р. було накладено арешт на автомобіль марки «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_4 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Також під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і вилучення автомобіля марки «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_4 , були також вилучені ключі від вказаного транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 08.05.2012 виданого ВРЕР м. Сєверодонецьк при УДАІ УМВС України в Луганській області, але арешт відповідно до ухвали від 25.06.2026 року, справа № 509/4140/26, на вказані речі не накладався.

Метою накладення арешту на транспортний засіб відповідно до ухвали було забезпечення збереження речових доказів, а саме: детальне комплексне дослідження транспортного засобу за участю спеціалістів у галузі судової авто-техніки та транспортної трасології задля встановлення істини у кримінальному провадженні.

Так, з моменту вилучення автомобіля і накладення на нього арешту минуло три місяці, за які, орган досудового розслідування мав об`єктивну можливість провести усі необхідні слідчі дії, спрямовані на фіксацію та з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, включаючи огляд автомобіля, фіксацію його пошкоджень та проведення необхідних авто-технічної та трасологічної експертиз.

Отже, на думку суду, потреба в подальшому застосуванні такого арешту частково відпала, а подальше утримання транспортного засобу під арештом не сприяє досудовому розслідуванню, а стає обтяжуючим заходом, який позбавляє законного власника права користуватися належним йому майном. Часткове скасування арешту буде забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав, що належать ОСОБА_3 , як власнику майна, якому обмеження права користування транспортним засобом створює суттєві труднощі, оскільки автомобіль має для визначальне значення для забезпечення пересування та задоволення соціально-побутових потреб сім`ї.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що часткове скасування арешту, а саме зняття заборони на користування, із правом користуватися автомобілем марки «Chevrolet Captiva», НОМЕР_1 , забезпечить право власника на володіння своїм майном та відповідатиме вимогам пропорційності, враховуючи наявні безпекові ризики, пов`язані з воєнним станом, та необхідність використання транспортного засобу для забезпечення потреб сім`ї ОСОБА_3 .

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Таким чином, суд розглянувши дане клопотання, з урахуванням положень ч.ч. 2,4 ст. 170 КК України, вважає необхідним його задовольнити.

Керуючись ст. 174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

1.Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту з майна - задовольнити ;

2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.06.2026 року на транспортний засіб - автомобіль марки «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, чорного кольору, VIN-код НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в частині заборони користування, шляхом зняття заборони на користування, із правом користуватися автомобілем «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_1 , надавши власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право користуватися вказаним автомобілем на час здійснення досудового розслідування ;

3.Повернути власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належний йому на праві приватної власності автомобіль «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від вказаного транспортного засобу.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1