Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №947/36906/26 — Київський районний суд м. Одеси

___________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/36906/26

Провадження № 2-а/947/258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними та скасування постанов за справою про адміністративне правопорушення, закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд:

-постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R727986 від 26.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона визнає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності), якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн– визнати протиправною та скасувати;

-постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R732298 від 28.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона визнає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності), якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн – визнати протиправною та скасувати;

-провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення;

-стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 1068,53 грн. – судовий збір; 8 500,00 грн. витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваних постановах відсутня будь-яка конкретизація подій правопорушень: не зазначено дату, час та місце, куди позивач мав з`явитися за викликом, а також не вказано реквізити (номер та серію) повістки, яку позивач начебто проігнорував, а також докази її направлення (отримання). Також в них не вказано, що саме стало підставою для того, щоб відповідач дійшов висновку про зміну місця проживання позивачем. Позивач стверджував, що взагалі не був повідомлений про необхідність прибуття до відповідача у визначені дату та час. Будь-які повістки чи інші офіційні виклики позивачу під розписку не вручалися, поштовим зв`язком не направлялися та ним не отримувалися, адреса реєстрації місця проживання позивача не змінювалась з 2005 року.

Відзив на позов

Відповідач не погоджується з позовом, заперечує проти його задоволення та зазначає, що для оцінки доводів позивача щодо нібито неналежного повідомлення необхідно досліджувати конкретні матеріали справи, що стали підставою для винесення постанови, а не лише посилання позивача на те, що він особисто не визнає факту отримання повістки.

Також відповідач вказує, що факт подання позивачем до суду документів щодо реєстрації місця проживання не може автоматично свідчити про незаконність оскаржуваної постанови, оскільки предметом перевірки є саме ті відомості та обставини, які були наявні у територіального центру комплектування та соціальної підтримки на момент прийняття постанови.

Сторона відповідача вважає оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності законним та обґрунтованим, оскільки позивач не виконав свої обов`язки передбачені чинним законодавством України.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив

Представник позивача заперечувала проти аргументів сторони відповідача, викладених у відзиві на позов.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень також зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак стороною відповідача не надано доказів на підтвердження належного направлення та вручення позивачу судової повістки; доказів того, що позивач змінив своє місце проживання, що викликало у нього виконання обов`язку стати на облік за новою адресою.

При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Просить позов задовольнити.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через свого представника – адвоката Воронцової Я.В. звернувся до Київського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» з вказаним позовом.

Відповіднодоавтоматизованоїсистемидокументообігуадміністративнасправарозподіленасудді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 08.09.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

17.09.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, до якого долучені копії оскаржуваних постанов, витяг ЄДРПВР стосовно ОСОБА_1 , витяг ЄДРПВР облікової картки ОСОБА_3

15.09.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Встановлені обставини справи

Устанволено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом у мобільному додатку «Резерв+» (копія витягу надається).

З військово-облікового документа вбачається, що свої особисті дані позивач оновив вчасно 16.07.2024, про що наявна відповідна відмітка.

З Військово-облікового документа (далі - ВОД), сформованого у застосунку «Резерв +», встановлено, що 26.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до органів Національної поліції, причина звернення - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП».

Як зазначив позивач у позові, з метою уникнення непорозумінь у випадку перевірки на вулиці військово-облікових документів і через потребу не мати статусу «Розшук», він подав заяву про начебто визнання цього правопорушення. З вказаних підстав, після винесення оскаржуваної постанови позивач сплатив штраф.

З оскаржуваної постанови №R727986 від 26.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вбачається, що на ОСОБА_1 накладено стягнення за порушення ним ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме6 у зв`язку з тим, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені повістці.

З наданих стороною відповідача матеріалів справи про адміністративне правопорушення документи, які б містили відомості про складання (формування) повістки, її скерування (надіслання) у будь-який спосіб на адресу позивача, відсутні.

У подальшому, 26.08.2026, у додатку «Резерв+» з`явилась нова відмітка «Порушення правил військового обліку».

З ВОД, сформованого у застосунку «Резерв +» встановлено, що відповідач 28.08.2026 звернувся до органів Національної поліції, причиною звернення вказано «Не стали на облік за новою адресою».

З пояснень позивача встановлено, що він з метою уникнення непорозумінь у випадку перевірки на вулиці військово-облікових документів і через потребу не мати статусу «Порушення правил військового обліку», знову подав заяву про начебто визнання цього правопорушення. З вказаних підстав, після винесення оскаржуваної постанови позивач сплатив штраф.

28 серпня 2026 року позивач отримав постанову №R732298 від 28.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З вказаної постанови вбачається, що на ОСОБА_1 накладено стягнення за порушення ним статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме за те, що він не став на військовий облік за новою адресою.

З наданих стороною відповідача матеріалів справи про адміністративне правопорушення відсутні документи, які б містили відомості про інше місце проживання, реєстрації, перебування, ніж адреса: АДРЕСА_1 , за якою він зареєстрований з 30.09.2005 та по теперішній час, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади від 02.09.2026.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в подальшому - Закон № 3543-XII).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Постанова №560).

Згідно з п. 21 Постанови №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Постанови №560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 30- 2 Порядку № 560).

Відповідно до абз. 4 п. 34 Постанови №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з п.п. 2 п. 41 Постанови № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу);

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови №R727986 від 26.08.2026, вона взагалі не містить відомостей про те, коли, яким саме способом та з якою метою позивач був викликаний до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не зазначає обставин, які б свідчили про належне повідомлення позивача про такий виклик.

Відсутні докази належного оповіщення позивача про обов`язок з`явитися до відповідача у визначені строк і місце, стороною відповідача такі докази не надані.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивач був обізнаний про відповідний виклик та умисно не виконав покладений на нього законом обов`язок.

З наданих стороною відповідача матеріалів справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б містили відомості про дату формування повістки, про виклик та підтвердження вручення її позивачу чи відомості про причини невручення повістки про виклик до ТЦК та СП (із датою відповідної відмітки), які би відповідно до Порядку №560 вважались належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Дослідженням доказів, наданих стороною позивача, встановлено, що ОСОБА_1 з 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яку до цього часу не змінював. Доказів фактичного проживання ОСОБА_1 за іншою адресою матеріали справи та справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не містять, стороною відповідача не надано, а отже вказана обставина відповідачем не спростована.

Отже, з встановлених обставин, які підтверджуються доказами у справі, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку, передбаченого підпунктом 7 пункту 1 Правил військового обліку, щодо прибуття до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Таким чином посилання відповідача, що позивачем порушено правила військового обліку є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про невиконання позивачем покладених на нього обов`язків щодо військового обліку та необхідності стати на облік за новою адресою.

З огляду на викладене, ураховуючи відсутність встановленого факту зміни позивачем місця проживання, зміни персональних даних чи інших обставин, які відповідно до законодавства породжують обов`язок вчинення певних дій щодо військового обліку, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових та фактичних підстав для висновку про порушення позивачем Правил військового обліку, ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а відповідно для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушень, не довів правомірність прийнятих ним постанов у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення підлягають скасуванню, а справи про адміністративні правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.

Дотримання зазначених вимог має принципове значення, оскільки саме з постанови особа повинна мати можливість чітко зрозуміти, яке саме діяння їй ставиться у вину, коли, де та за яких обставин воно було вчинене, а також на підставі яких встановлених обставин суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані постанови винесені за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Отже, суд виснував, що стороною відповідача не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 210-1 КУпАП та зафіксованих в постанові №R727986 від 26.08.2026 та постанові №R732298 від 28.08.2026, а отже, наявні підстави для прийняття рішення про задоволення позову, скасування оскаржуваних постанов і закриття справ про адміністративні правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1068,53 грн покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 8500,00 грн

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Суд дійшов висновку, що сам по собі факт відсутності на момент розгляду справи платіжного документа про перерахування позивачем коштів адвокату не є підставою для відмови у розподілі відповідних судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.

Ураховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що ця справа розглядалась в спрощеному порядку без виклику сторін, у зв`язку з чим представник позивача не приймав участі в судових засіданнях, беручи до уваги об`єм та зміст складених стороною позивача заяв по суті справи, наявність заяви відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, ураховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає розумним та обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу 6500,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 94, 139, 242-246, 262, 268-272, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними та скасування постанов за справами про адміністративні правопорушення, закриття проваджень задовольнити.

Постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R727986 від 26.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, закрити.

Постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R732298 від 28.08.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) гривень 53 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду підписане 23.09.2026.

Суддя Ю. А. Скриль