Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №946/6403/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6403/26

Провадження № 3/946/1511/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамов А.С., розглянувши адміністративні матеріалами, які надійшли з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744229 від 13.08.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 , згідно якого 12.08.2026 року о 00 годині 56 хвилин в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Січових стрільців, №1Б ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно письмових пояснень представника притягуваного – адвоката Дрангоя Д.О. від 27.08.2026, останній просить провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що 13.08.2026 ОСОБА_1 дійсно знаходився у салоні автомобілю BMW Х5 реєстраційний номер НОМЕР_1 , але в якості пасажира, а ні водія. Наполягає на тому, що за кермом автомобілю він не сідав, оскільки 12.08.2026 вживав спиртні напої в компанії своїх колег та після цього передав керування своїм автомобілем тверезому водію, ОСОБА_2 , і цьому є безліч доказів, які вбачаються при перегляді відеозаписів, які були надані суду Ізмаїльським PB ГУНП в Одеській області. Окрім того факт, керування автомобілем іншою особою, а не ОСОБА_1 , може бути підтверджений чисельними показами свідків, перелік яких надається нижче. Тобто ОСОБА_1 не заперечує того факту, що 13.06.2026, на час коли поліцейські пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, перебував у стані такого сп`яніння, але це не заборонено положеннями чинного законодавства для осіб, які перебувають у салоні автотранспортного засобу в якості пасажирів та не керують таким транспортним засобом. Так, 12.08.2026 ОСОБА_1 відпочивав у компанії своїх знайомих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_1 приїхав на зустріч на своєму автомобілі BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 будучі абсолютно тверезим, а вже на самій зустрічі дійсно вживав алкогольні напої, заздалегідь домовившись з ОСОБА_5 про те, що саме вона буде у подальшому керувати автомобілем. Вже 13.08.2026 компанія вирішила завершити зустріч та ОСОБА_1 попросив ОСОБА_6 розвести усіх учасників по домівках. І саме під час того як ОСОБА_2 розвозила інших учасників компанії по місцям їх проживання, о 00 год. 56 хв. автомобіль було зупинено нарядом патрульної поліції. З відеозаписів наданих органом поліції вбачається наступний перебіг подій. О 00:56 год. автомобіль ВМ\У Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 зупиняється на вимогу поліції. О 00:57 (з іншої камери 00:58) ОСОБА_1 виходить з автомобілю відкриваючи задні пасажирські двері автомобілю, тобто з місця пасажиру. На жодному з наданих відеозаписів немає доказу керування ОСОБА_1 автомобілем. Так само факт керування не підтверджується поясненнями жодного свідка. О 01:00 год., коли ОСОБА_7 висувають вимогу щодо проходження освідчення на стан алкогольного сп`яніння, він відповідає: «я пасажир». Поліцейський відразу ж відкриває дверцята автомобілю та видно, що за кермом сидить ОСОБА_8 . О 01:01 год. поліцейський висуває ОСОБА_7 вимогу щодо пред`явлення документа, що посвідчує його особу та каже: «як пасажир». На це ОСОБА_9 відповідає: «є водій, спілкуйтеся з ним». О 01:10 год. ОСОБА_9 пояснює поліцейським: «за кермом була дівчина». О 01:11 год. ОСОБА_9 пояснює поліцейським: «я сидів на задньому сидінні», та відмовляється проходити освідчення на стан сп`яніння, пояснюючи це тим, що він не водій транспортного засобу. О 01:12 год. ОСОБА_8 просить поліцейських освідчити її саме як особу, яка керувала автомобілем. Поліцейські відмовляють їй у задоволені заявленого клопотання. Пояснення у ОСОБА_8 та інших осіб, що перебували в салоні автомобілю, поліцейські не відбирали. Тобто зібранням доказів вирішили взагалі не займатися, призначивши ОСОБА_7 винуватим, не маючи жодних доказів інкримінованого правопорушення. О 01:13 год. ОСОБА_9 повторно пояснює поліцейським: « я не водій». О 01:14 год. ОСОБА_9 , на запитання поліцейського чи буде він надавати пояснення з приводу висунутого обвинувачення пояснює, що не керував транспортним засобом та був пасажиром транспортного засобу. Отже з вищевказаного вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення. При цьому сам протокол про адміністративне правопорушення таким доказом не являється. Так, працівники поліції, окрім протоколу, повинні надати зокрема відеозапис події, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення у протоколі не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення, а повинно бути підтверджене відповідним відеозаписом і вже при неможливості такого, показами свідків. В матеріалах справи такі докази відсутні, а відповідно протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує Фіксування цього правопорушення. Надані суду відеозаписи з відео реєстраторів тільки підтверджують свідчення ОСОБА_7 , оскільки на них чітко вбачається, що будь-яких доказів того, що він керував автомобілем суду не надано. Більш того, надані матеріали підтверджують версію ОСОБА_7 , в рамках якої він зазначає, що був пасажиром а не водієм авто. Вищевказані обставини свідчать про те, що патрульний поліцейській не мав права вимагати від ОСОБА_7 проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки гаки вимоги можливо висувати лише особі, яка була виявлена саме під час керування транспортним засобом.

В судовому засіданні 03.09.2026 представник притягуваного підтримав письмові пояснення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №744229 від 13.08.2026 року. Зазначив, що ОСОБА_1 не винен, він не керував, тому не є суб`єктом статті 130 КупАП. Просить закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні 03.09.2026 притягуваний зазначив, що після роботи їхали з колегами. За кермо сіла ОСОБА_10 . Поліція зупинила. Він вийшов поспілкуватись, однак він не був за кермом. Він відмовився проходити огляд, так як не був водієм, на чому неодноразово наголошував.

В судовому засіданні 03.09.2026 свідок ОСОБА_2 вказала, що знайома з притягуваним, разом працюють на Укрзалізниці. Вони відпочивали після роботи, хлопці випивали, а вона не п`є. Ростислав попросив її, щоб саме вона потім розвезла усіх по домам. Поїхали на заправку випити води. Зупинила поліція і почали агресивно спілкуватися з ОСОБА_1 . Водієм була ОСОБА_2 . Вона на цьому наголосила, та запропонувала, що може прийти огляд, однак їй поліція відмовила. За кермом ОСОБА_1 не був, а була саме вона - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 03.09.2026 свідок ОСОБА_11 пояснив, що вони разом з притягуваним працюють, товаришують. Їхали разом в одному автомобілі. Їх зупинили працівники поліції. Склали протокол за керування в алкогольному сп`янінні. Однак ОСОБА_1 не був за кермом, він сидів на задніх пасажирських сидіннях. А керувала авто ОСОБА_10 .

В судовому засіданні 03.09.2026 свідок ОСОБА_3 зазначив, що разом працюють, вони є друзями. Відпочивали, потім їхали та зупинила поліція. Сиділи втрьох на задніх пасажирських сидіннях. За кермом сиділа дівчина ОСОБА_12 . Було приблизно два тижні тому. ОСОБА_1 за кермо не сідав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення притягуваного, представника притягуваного, свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положенні» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР встановлюється відповідальність водія саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі навіть і за кермом у стані сп`яніння не має наслідком склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.

Чинне законодавство, зокрема, Правила дорожнього руху, не містять визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Таким чином, знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.

Крім того, під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись, під керуванням конкретної особи.

З матеріалів справи вбачається, що відсутній зафіксований належним чином факт безпосереднього керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що також підтверджується поясненнями притягуваного, представника притягуваного та свідків.

З долученого до протоколу відео також не вбачається факт керування транспортним засобом притягуваним.

На відео з боді-камер 0001А вбачається, що о 00:58 год. ОСОБА_1 вийшов з заднього пасажирського місця (вказане вбачається з відео реєстратора поліцейського авто). О 00:59 год. – відкрили передні двері в автомобілі і там за кермом на водійському сидінні сиділа ОСОБА_2 . О 01:11 год. – ОСОБА_2 каже, що ніхто не перестрибував. О 01:11:40 год. – ОСОБА_2 каже «давайте я пройду огляд». О 01:11:50 год. – ОСОБА_1 вказав, що він не водій. О 01:13 год. – ОСОБА_1 зазначив. що він сидів на задньому сидінні, він не керував.

Протягом всього відео ОСОБА_1 чисельну кількість разів наголошував, що не він був за кермом, а жінка ОСОБА_2 , що визнавала сама жінка ( ОСОБА_2 ).

Тобто, не зафіксовано навіть факт, що притягуваний сидів на водійському сидінні.

Обов`язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений чинним законодавством.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Наявний відеозапис узгоджується з доводами притягуваного, а також поясненнями свідків, підтверджує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Статтею 266 КУпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже достатніх доказів керування транспортним засобом притягуваним, суду не надано.

Для встановлення «обґрунтованості висунутого обвинувачення» у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини «поза розумним сумнівом».

Таким чином, достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, поліцейським суду надано не було.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Принцип 7 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій визначає, що обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частинами 1-2 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

За таких умов, суд вважає, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння є безпідставними та не підтверджуються достатніми доказами, які були надані суду.

З урахуванням чого суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 62 Конституції України, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які достатні докази, які б беззаперечно доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 245, 251, 252, 247, 266, 283 – 285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Повний текст постанови виготовлений 24.09.2026р.

Суддя А.С. Адамов