Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №946/4540/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4540/26

Провадження № 2-а/946/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Адамова А.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військова частина НОМЕР_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військова частина НОМЕР_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, яким просить: визнати протиправною та скасувати постанову серії Е № 004976 від 08.06.2026 року, винесену посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,80 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08 червня 2026 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову серії Е № 004976 про притягнення її, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, 08.06.2026 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_2 прибула до міжнародного пункту пропуску «Орлівка». Метою прибуття було отримання її подругою консультації у працівників Державної прикордонної служби України щодо можливості перетину державного кордону. Після прибуття до пункту пропуску працівники прикордонної служби самостійно та добровільно запросили їх пройти на територію пункту пропуску. При цьому службові особи запевнили її, що таке перебування є абсолютно правомірним і жодних негативних правових наслідків чи правопорушень з її боку не буде. Таким чином, на територію пункту пропуску вона потрапила не таємно чи протиправно, а виключно з дозволу та за ініціативи самих працівників ДПСУ. Надалі її подруга спілкувалася з працівниками прикордонної служби щодо свого питання, а її було заведено до службового приміщення. Під час перевірки вона пред`явила паспорт громадянина України через мобільний застосунок «Дія», що посвідчував її особу. Однак службові особи прикордонної служби категорично відмовилися приймати електронний документ, цинічно заявивши, що перебувати у цій зоні без паперових (фізичних) документів суворо заборонено, а застосунок «Дія» для них «не підходить» і не є документом. Вважає такі дії та твердження працівників ДПСУ грубим порушенням законодавства України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», е-паспорт та е-паспорт для виїзду за кордон мають таку ж юридичну силу, як і їхні паперові чи пластикові аналоги. Жоден державний орган чи посадова особа не має права відмовляти у прийнятті електронного паспорта в «Дії». Відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову. У постанові зазначено, що її виявлено у прикордонній смузі на відстані 500 метрів від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку №1350 без документів, що посвідчують особу. Вказані відомості не відповідають фактичним обставинам справи. Фактично вона перебувала безпосередньо біля міжнародного пункту пропуску «Орлівка» та була запрошена і допущена на його територію самими ж працівниками Державної прикордонної служби України, які спочатку надали дозвіл, а потім безпідставно звинуватили її в порушенні прикордонного режиму. Крім того, твердження про відсутність документів не відповідає дійсності, оскільки нею було пред`явлено паспорт громадянина України через мобільний застосунок «Дія». Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона перебувала у прикордонній смузі за обставин, викладених у постанові.

17 червня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі.

17 червня 2026 року ухвалою суду витребувано докази по справі.

Згідно наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 24.06.2026, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю. Зазначає, що 08.06.2026 близько 13:00 прикордонним нарядом «Контрольний пост», в прикордонній смузі, поза межами населених пунктів на відстані близько 500 метрів від лінії державного кордону, в районі прикордонного знаку №1350 було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка не мала при собі документів, що посвідчують особу. Громадянка ОСОБА_1 в пішому порядку з іншою особою прибула до прикордонного наряду зі сторони н.п. Орлівка та повідомила, що прямує до пункту пропуску в своїх особистих цілях, але без наміру перетину державного кордону. На прохання військовослужбовця ДПСУ пред`явити документи, що посвідчують особу, гр. ОСОБА_1 повідомила, що в неї документи відсутні, є лише в застосунку «Дія». Гр. ОСОБА_1 , було роз`яснено, що вона перебуває в прикордонній смузі та згідно до ч. 3 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон не використовується у разі: 1) перетинання державного кордону України, крім випадків необхідності підтвердження особи громадянина України при в`їзді в Україну; 2) в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї; 3) в`їзду, перебування, проживання або пересування у межах прикордонної смуги, виходу у територіальне море та внутрішні води України. Тобто гр. ОСОБА_1 порушує прикордонний режим, а саме п. 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998, тобто перебуває в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу. Після цього ОСОБА_1 було запрошено до службовому приміщенні пункту пропуску «Орлівка», з метою складання адміністративних матеріалів, оскільки вони складаються за допомогою стаціонарних комп`ютерів в інформаційно-комунікаційній системі «ГАРТ-5». Після з`ясування всіх обставин справи, роз`яснення гр. ОСОБА_1 її прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, нею було написано пояснення в якому зазначила «я не знала, що в прикордонній смузі не можна знаходитися без документів паперового виду». Після цього в присутності гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №005285Е за ч. 1 ст. 202 КУпАП. Зміст протоколу було доведено до гр. ОСОБА_1 . Розгляд справи було призначено на 13:40 08.06.2026 в службовому приміщенні пункту пропуску «Орлівка». Жодних клопотань чи заяв з боку гр. ОСОБА_1 про необхідність перенесення дати розгляду справи не надходило. В присутності гр. ОСОБА_1 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №004976Е, якою накладено мінімально передбачений штраф в розмірі 850 гривень. Зміст постанови було доведено до гр. ОСОБА_1 . Копії протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення під підпис було вручено гр. ОСОБА_1 . Тобто гр. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП за перебування в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, а не за перебування без них на території пункту пропуску.

У відповіді на відзив від 02.07.2026 позивачка зазначила, що не погоджується з доводами, викладеними у відзиві відповідача, та вважає їх необґрунтованими. Відповідач у відзиві фактично обмежився посиланнями на норми законодавства щодо прикордонного режиму, однак не спростував обставин, викладених у позовній заяві. 08 червня 2026 року вона разом із подругою прибула до міжнародного пункту пропуску «Орлівка» виключно з метою отримання нею консультації щодо можливості перетину державного кордону України. Вона не мала наміру перетинати державний кордон України, не вчиняла жодних дій, спрямованих на порушення прикордонного режиму, та не приховувала свою особу. Більше того, на територію пункту пропуску вона потрапила не самостійно, а була запрошена та заведена працівниками Державної прикордонної служби України. Перед цим працівниками прикордонної служби було повідомлено, що жодних негативних наслідків для неї не буде. Вказані обставини підтверджуються показаннями свідка, який був допитаний судом та повідомив, що позивач прибув до пункту пропуску разом із ним, не мав наміру перетинати державний кордон України та був запрошений на територію пункту пропуску працівниками Державної прикордонної служби України. Під час перевірки особи вона повідомила працівникам Державної прикордонної служби України свої анкетні дані та пред`явила паспорт громадянина України через мобільний застосунок «Дія», внаслідок чого її особу було встановлено. Відзив відповідача не містить жодних відомостей про те, що вона відмовлялася пред`явити документи, приховувала свою особу або будь-яким чином перешкоджала її встановленню. Навпаки, її особу було встановлено працівниками Державної прикордонної служби України, що підтверджується зазначенням у протоколі та постанові її повних анкетних даних. Отже, відповідач фактично не заперечує обставину пред`явлення нею документа через мобільний застосунок «Дія», а лише посилається на відсутність паперового документа, що саме по собі не свідчить про неможливість встановлення особи та не підтверджує наявність у її діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що вона перебувала саме за тих обставин та в тому місці, які зазначені у протоколі та постанові. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вини особи, якщо викладені в ньому обставини заперечуються позивачем та не підтверджені належними доказами. Крім того, вона діяла добросовісно, відкрито та виконувала законні вимоги працівників прикордонної служби. Її перебування на території пункту пропуску було зумовлене виключно діями самих працівників Державної прикордонної служби України, які запросили та завели її на територію пункту пропуску, запевнивши, що жодних негативних наслідків для неї не буде. Особливу увагу відповідач приділяє тій обставині, що позивач не мав при собі паперового документа, який посвідчує особу. Разом з тим, відповідач залишає поза увагою той факт, що особа позивача була встановлена працівниками Державної прикордонної служби України, а позивач пред`явив документ через мобільний застосунок «Дія» та не приховував свої анкетні дані. При цьому відзив не містить відомостей про відмову позивача пред`явити документ, про неможливість встановлення особи або про надання неправдивих відомостей. Навпаки, із матеріалів справи вбачається, що особу позивача було успішно встановлено, що дало можливість скласти протокол та винести постанову із зазначенням усіх необхідних персональних даних. Отже, сам по собі факт відсутності паперового документа за умови встановлення особи позивача не може автоматично свідчити про доведеність складу адміністративного правопорушення та має оцінюватися судом у сукупності з усіма обставинами справи. За таких обставин відсутні підстави вважати, що вона мала умисел на порушення прикордонного режиму або свідомо вчиняла будь-які протиправні дії. У разі якщо відповідач посилається на відеозаписи як на доказ правомірності своїх дій, то суд дасть належну оцінку таким доказам у сукупності з іншими матеріалами справи та врахувати, що саме відеозаписи можуть підтвердити факт її перебування біля пункту пропуску «Орлівка», пред`явлення документа через застосунок «Дія», а також ту обставину, що на територію пункту пропуску її було запрошено працівниками Державної прикордонної служби України. Позивач звертає увагу суду на необхідність перевірки повноти та цілісності наданих відповідачем відеоматеріалів. Сам по собі окремий фрагмент відеозапису не дає можливості встановити повну послідовність подій та оцінити всі обставини справи, зокрема обставини потрапляння позивача на територію пункту пропуску, спілкування з працівниками Державної прикордонної служби України та встановлення особи позивача. Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 202 КУпАП. З огляду на викладене вважає, що постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позивачка в судових засіданнях, зазначила, що нічого не порушувала. Була у неї «Дія», інформацію з якої вона надала. Працівники самі запросили її всередину. Прикордонник сам сказав, що все буде добре, а після відразу склали протокол. Вона приїхала на автобусі до пункту пропуску разом зі свідком, щоб дізнатися певні питання для ОСОБА_2 щодо перетину кордону. З собою були лише електроні докази, а саме – застосунок «Дія», де є паспорт і є закордонний паспорт. Всі документи вручені. Вимагали не закордонний паспорт, а ID картку. Закордонний паспорт не мала, так як вони не мали бажання перетинати кордон.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в пішому порядку пришла позивачка зі свідком до пункту пропуску, що знаходиться у прикордонній смузі. Пунктом 3 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зазначено, що е-документ не підходить для знаходження в прикордонній смузі. В поясненнях письмових, вона зазначила, що не знала, що це є порушенням. Складені матеріали та вручено відповідачем, особі на відео роз`яснено, що складено протокол.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 25.06.2026 року зазначила, що 08.06.2026 автобус довіз їх до блокпосту КПП «Орлівка», а далі вони підійшли пішки до самого блокпосту. Прикордонники запитали документи, спочатку сказали, що заборонено, а потім провели. Увійшли до пропускного пункту вже з дозволу і в супроводі працівників прикордонної служби. Вони не мали бажання перетинати кордон. Підійшли до пункту пропуску, щоб дізнатися для свідка питання можливості у майбутньому перетнути з дитиною кордон.

Дослідивши матеріали справи, відеозапис, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08 червня 2026 року начальником відділення ВПС ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 005285Е відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення 08.06.2026 о 13:00, прикордонним нарядом «Контрольний пост», в прикордонній смузі, поза межами населених пунктів, на відстані 500 метрів від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку №1350, було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка перебувала в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, чим порушила прикордонний режим, а саме вимоги п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 202 ч. 1 КУпАП.

ІНФОРМАЦІЯ_8 старшим зміни прикордонних нарядів ВПС Орлівка, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 управління ОСОБА_3 була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення № 004976Е, якою на підставі ч. 1 ст. 202 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

З вищезазначеної постанови № 004976Е від 08.06.2026 року вбачається, що 08.06.2026 року о 13 годині 00 хвилин прикордонним нарядом «Контрольний пост» в прикордонній смузі, поза межами населених пунктів, на відстані 500 метрів від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку № 1350, було виявлено гр. України ОСОБА_1 , яка перебувала в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, чим порушила прикордонний режим, а саме вимоги п.7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147, тобто вчинила правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Згідно письмових пояснень від 08.06.2026 року ОСОБА_1 доданих до постанови про накладення адміністративного стягнення № 004976Е, позивачка не знала, що в прикордонній смузі не можна знаходиться без документів в паперовому виді.

Згідно рапорту старшого зміни прикордонних нарядів впс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ОСОБА_3 , 08.06.2026 року о 13 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост», в прикордонній смузі, поза межами населених пунктів на відстані 500 метрів від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку №1350 було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка не мала при собі документів, шо посвідчують особу. Таким чином гр. ОСОБА_1 перебувала в прикордонній смузі без

документів, що посвідчують особу, чим порушила вимоги п.7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Згідно рапорту інспектора прикордонної служби 1 категорії інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) ОСОБА_4 , з 09:00 08.06.2026 по 09:00 09.06.2026 він виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Контрольний пост», в прикордонній смузі, поза межами населених пунктів на відстані 500 м. від лінії державного кордону в районі прикордонного знаку №1350, коли близько 13 год. 00 хв. було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка перебувала в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу та здійснено доповідь старшому зміни прикордонних нарядів впс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) лейтенанту ОСОБА_5 . Дану громадянку було запрошено до службового приміщення ДПСУ пункту пропуску «Орлівка» для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №005285Е та постанови про накладення адміністративного стягнення №004976Е за ч. 1 ст. 202 КУпАП та оголошено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є саме вчинення адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Частиною 1 ст. 202 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дана норма є бланкетною, оскільки не встановлює певних правил поведінки, а передбачає наявність інших норм права, у інших джерелах, у яких сформульовано конкретні правила поведінки.

Диспозиція цієї норми закону, як зазначалося вище, є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб, передбачених в умовах прикордонного режиму. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.

Законом України «Про Державну прикордонну службу України» розділом 1 ст.2 визначено, що основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму. Відповідно розділу II ст.2 Морська охорона Державної прикордонної служби України здійснює: охорону державного кордону на морі, річках, озерах та інших водоймах; контроль за плаванням і перебуванням українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у прилеглій зоні, територіальному морі та внутрішніх водах України, заходженням іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебуванням у них; охорону суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цих зонах інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; участь в операціях з пошуку та рятування суден (кораблів) і людей, які зазнали лиха на морі; припинення у взаємодії з відповідними військовими частинами та підрозділами Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронними органами збройних та інших провокацій на державному кордоні України. Під час дії воєнного стану загони морської охорони у встановленому законом порядку можуть залучатися відповідними органами військового управління Збройних Сил України до ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України. До складу загону морської охорони можуть входити дивізіони, групи, кораблі, катери, судна забезпечення та інші підрозділи.

В розділі IV у статті 19 визначено обов`язки Державної прикордонної служби України та на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами.

Відповідно до ст. 222-1 КУпАП, органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4). Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України. Уповноважені посадові особи органів Державної прикордонної служби України можуть стягувати накладені ними штрафи незалежно від їх розміру в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, контрольних пунктах в`їзду-виїзду та місцях їх дислокації виключно за допомогою безготівкових платіжних терміналів.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» та п.5 розділу 1 Положення «Про органи охорони державного кордону» затвердженого Наказом МВС України №971 від 30.11.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за №1468/32920 Органами охорони державного кордону є: прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.

У відповідності статті 22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону України «Про державний кордон України визначено, що у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентуй відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в 'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України. Дозвіл на в`їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу надає і здійснює у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку відповідний орган Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, визначено установити вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Згідно п. 7 зазначеного вище Положення громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, провадять роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо і забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Відповідно до п. 7-8, 10-11 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07. 1998 № 1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон не використовується у разі: 1) перетинання державного кордону України, крім випадків необхідності підтвердження особи громадянина України при в`їзді в Україну; 2) в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї; 3) в`їзду, перебування, проживання або пересування у межах прикордонної смуги, виходу у територіальне море та внутрішні води України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27.07.1998 № 1147, визначено установити вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

З наданих матеріалів та пояснень сторін, свідка вбачається, що позивачка була у прикордонній смузі без документів у паперовому вигляді, тільки із застосунком «Дія».

З наданого відеозапису, схем, вбачається, що позивачка самостійно приїхала в прикордонну смугу.

Відповідачем не заперечується, що безпосередньо до службового приміщення пункту пропуску «Орлівка» позивача було запрошено працівниками прикордонного загону, однак це не спростовує факт знаходження позивача біля пункту пропуску у прикордонній смузі без наявності необхідних документів. Так, позивачці інкримінується не факт знаходження у приміщенні прикордонного пункту без паперових документів, а факт знаходження без паперових документів у прикордонній смузі, куди вона самостійно приїхала на автобусі, що не заперечується позивачем та, серед іншого, підтверджено свідком та відеозаписом.

Твердження позиваки, що вона не мала наміру перетинати кордон також не впливає на кваліфікацію її дій та не свідчить про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, так як ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» містить виключення для використання е-паспорту і е-паспорту для виїзду за кордон не лише у разі перетинання державного кордону України, а й у разі в`їзду, перебування або пересування у межах прикордонної смуги, що і мало місце в даному випадку.

Отже, жодних доказів протиправності оскаржуваної постанови суду не надано, в той час як законність дій працівників поліції підтверджується наданими відповідачем доказами.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018р. у справі № 760/2846/17.

Відповідачем в даному випадку надано належні докази на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач дійсно перебувала в прикордонній смузі без документів, що посвідчують особу, при наявності в неї тільки документів у додатку «Дія», а е-паспорт не використовується у разі перебування у межах прикордонної смуги.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити неправомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військова частина НОМЕР_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військова частина НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.С.Адамов