Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №496/2725/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2725/26

Провадження № 2/496/2988/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Біляївської окружної прокуратури в інтересах Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним виловом риби,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Біляївської окружної прокуратури в інтересах Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області звернулася до суду з вказаним позовом і просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області шкоду, заподіяну державі незаконним виловом водних живих біоресурсів у розмірі 17 935 грн. та на користь Одеської окружної прокуратури судовий збір у розмірі 3 328 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Бiляївською окружною прокуратурою Одеської області в ходi реалiзацii конституцiйноi функцiї представництва інтересів держави в судi, в порядку 131-1 Конституцїi України та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», законодавства, встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства. Встановлено, що постановою Бiляївського районного суду Одеської областi вiд 03.04.2025 року у справi №496/l721/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненнi адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виглядi штрафу у розмiрi 340 грн з конфiскацiєю знарядь лову та незаконно добутою риби. Зазначена постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили. Судом встановлено, що 11.02.2025 року о 16.00 годин в Одеськiй областi, Одеському районi, в мiсцi забороненого для любительського рибальства, каналу станції ГНС в районі Маякiвськоi ОТГ, ОСОБА_3 здійснював незаконний лов риби з берега саморобним знаряддям лову типу «пiдсака». Виловив рибу судак (молодь) в кiлькостi 5 шт. вагою 1,2 кг. Своїми діями ОСОБА_3 грубо порушив «Правила любительського та спортивного рибальства», а саме розділ 4 п.1 п.п.4, п.п. 8 та п. 2 п.п.1, відповідальність за яке передбачена ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та ч. 4 ст. 85 КУпАП. Згідно додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 1042 від 29.09.2023 року нараховано збитків на суму 17 935 грн. Таким чином відповідач вчинив адміністративне правопорушення , передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1042 від 29.09.2023 року «Про затвердження такси для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», відповідач заподіяв Державі шкоду у розмірі 17 935 грн. Листом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області за №41/4177-04-17 від 08.01.2026 року окружну прокуратуру повідомлено, що наразі ОСОБА_1 заподіяну шкоду добровільно не відшкодовано.

У зв`язку з викладеним, керівник Біляївської окружної прокуратури в інтересах Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області звернулася до суду з вказаним позовом.

Представник Біляївської окружної прокуратури у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмове клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмове клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення заочного розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Під час розгляду Біляївським районним судом Одеської області справи про адміністративне правопорушення № 496/1721/25 докази завдання ОСОБА_1 збитків рибним запасам досліджувалися судом, однак питання щодо відшкодування ним шкоди не вирішувалось.

Так, судом встановлено, що 11.02.2025 року о 16.00 годин в Одеській області, Одеському районі, в місці забороненого для любительського рибальства, каналу станції ГНС в районі Маяківської ОТГ, ОСОБА_1 здійснював незаконний лов риби з берега саморобним знаряддям лову типу «підсака». Виловив рибу судак (молодь) в кількості 5 шт. вагою 1,2 кг.

Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив «Правила любительського та спортивного рибальства», а саме розділ ІV п. 1 п. п. 4, п. п. 8 та п. 2 п. п. 1, відповідальність за яке передбачена ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та ч. 4 ст. 85 КУпАП. Згідно Додатку 1 до постанови КМУ від 29 вересня 2023 року № 1042 нараховано збитків на суму 17 935 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП.

Відповідно до оцінки заподіяної шкоди рибним запасам, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, згідно з розрахунком, розробленим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1042 від 29.09.2023 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», ОСОБА_1 заподіяв державі шкоду у розмірі 17 935 грн. Розмір шкоди розраховано службовими особами Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) у відповідній довідці від 03.03.2025 року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000757/134 від 11.02.2025 року, описом вилучених знарядь лову, транспортних засобів, водних біоресурсів та іншого майна від 11.02.2025 року, актом №000757 приймання-передачі швидкопсувного майна вилученого за фактами порушень рибоохоронного законодавства від 11.02.2025 року, довідкою-розрахунком заподіяної шкоди від 03.03.2025 року.

Постанова Біляївського районного суду Одеської області у справі №496/1721/25 від 03.04.2025 року набрала законної сили 15.04.2025 року.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 000757/134 від 11.02.2025 року службовими особами Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) повідомлено ОСОБА_1 про спричинену його діями шкоду у розмірі 17 935 грн.

Однак, згідно з інформацією Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області за №41/4177-04-17 від 08.01.2026 року на даний час завдані ОСОБА_1 збитки на рахунок територіальної громади добровільно не відшкодовано.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце усі дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 13 Конституції України, статті 3-5 Закону України «Про тваринний світ», стаття 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначають, що об`єкти тваринного світу (у тому числі риби, членистоногі, молюски та інші) знаходяться під охороною держави та належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що громадяни зобов`язані, зокрема, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Частинами 2, 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до приписів ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, у тому числі, за рахунок грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, утворюються Державний та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання державних природоохоронних заходів, а невідшкодування відповідачем до державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вилову водних живих ресурсів завдає шкоди державним інтересам.

Так, незаконний вилов водних живих біоресурсів ОСОБА_1 вчинено в місці забороненого для любительського рибальства, каналу станції ГНС в районі Маяківської ОТГ Одеського району Одеської області.

У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області, повноваження якої передбачені Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», в якій зазначається, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Крім того, ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Отже, органи місцевого самоврядування в межах своєї території є самостійними суб`єктами права власності на природні ресурси (в тому числі водні біоресурси).

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарському обігу, так і невикористанні в економіці в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші комплекси.

З огляду на викладене, Маяківська сільська рада Одеського району Одеській області уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних водних живих ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання виступає позивачем у справі. Листом Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області за № 41/4177-04-17 від 08.01.2026 окружну прокуратуру повідомлено про те, що ОСОБА_1 наразі добровільно заподіяну шкоду не відшкодовано. Також сільська рада повідомила, що не заперечує проти представлення прокуратурою інтересів держави в суді щодо відшкодування шкоди заподіяної ОСОБА_1 .

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в, зокрема незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 68 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Частина 1 ст. 69 зазначеного Закону передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» громадяни відповідно до закону зобов`язані охороняти тваринний світ, сприяти відтворенню відновлювальних об`єктів тваринного світу, використовувати об`єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Вказані норми підтверджують обов`язок ОСОБА_1 відшкодувати шкоду, завдану рибним ресурсам України, внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення.

За змістом ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема: здійснювати державний контроль (нагляд) за дотриманням правил використання, порядку придбання та збуту об`єктів тваринного світу в частині водних біоресурсів; визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Згідно ст. 37 цього Закону водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

З наведеного вбачається, що природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.3. Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.99 року (із змінами), органи рибоохорони, що здійснюють охорону, відтворення і державний контроль використання водних живих ресурсів, відповідно до законодавства, мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Згідно роз`яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) - шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, ч. 4 ст. 85 КУпАП. Постанова суду відповідачем не оскаржувався та він набрав законної сили.

Разом з цим, сума матеріальних збитків, завданих рибним ресурсам України, становить 17 935 грн., а тому не підлягає доказуванню та є обов`язковою для суду.

Під час ухвалення постанови судом не було вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_1 завданої шкоди.

Зважаючи на те, що діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду рибним ресурсам України, суд дійшов висновку, що завдана шкода підлягає відшкодуванню державі в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконним виловом риби шляхом стягнення з нього компенсації вартості виловленої риби у розмірі 17 935 грн, розмір якої визначено у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів №1042 від 29.09.2023 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області звільнена від сплати судового збору за подання позову, на підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 3 328 грн.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про тваринний світ», ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 272, 282-282, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 1166 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Біляївської окружної прокуратури в інтересах Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним виловом риби - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 , запис 19840603-09639 виданий 06.05.2019 року, орган, що видав 5127) на користь Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області шкоду, заподіяну державі незаконним виловом водних живих біоресурсів у розмірі 17 935 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) гривень, розрахунковий рахунок - UA648999980333199331000015612, отримувач коштів - ГУК в Одеській обл./ с. Маяки, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат), код платежу - 24062100 (грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності).

2. Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок UA808201720343100002000000564 ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026 м. Одеса, вул. Італійська, 3, тел. (048) 731 98 00, неприбуткова організація) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Л. Пасечник