Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №460/10912/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/10912/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Військової частини НОМЕР_1

доОСОБА_1

про стягнення безпідставно сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів в розмірі 157074,58 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, старший солдат ОСОБА_1 , після вибуття 17.12.2022 на лікування до КНП «Коростишівська міська лікарня» до місця служби у військову частину НОМЕР_1 не повернувся та без поважних причин не з`явився. При цьому у період з 05.01.2023 по червень 2024 року відповідач продовжував отримувати грошове забезпечення, унаслідок чого, на думку позивача, державі завдано матеріальних збитків у розмірі 157074,58 грн. Позивач послався на результати службового розслідування, що відображені у Акті № 1709/92017-в від 08.04.2026 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 № 1699, яким відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності. Оскільки відповідач добровільно завдану шкоду не відшкодував, позивач просив суд стягнути з нього на користь військової частини НОМЕР_1 157074,58 грн матеріальних збитків.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Ухвала направлена на адресу відповідача за останнім місцем його знаходження, що зазначена у відомостях Єдиного демографічного реєстру, а саме: АДРЕСА_1 .

До суду повернувся конверт з вказаною ухвалою зі довідкою відділення поштового зв`язку про причини повернення “адресат відсутній за казаною адресою”.

Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Пунктом 5 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, виходячи з положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення або повістку, що були направлені за зареєстрованим місцезнаходженням фізичної особи, неможливо вручити учаснику справи з незалежних від суду причин (у зв`язку з відмовою від одержання, відсутністю за повідомленою адресою, зазначенням невірної адреси тощо) вважається, що судове рішення або повістка вручена належним чином.

Датою вручення судового рішення або повістки, у такому випадку, є день проставлення відділенням поштового зв`язку відповідної відмітки із зазначенням причин не вручення на поштовому відправленні.

Беручи до уваги, що ухвалу суду було надіслано відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, суд дійшов висновку, що ухвала суду від 17.07.2026 була вручена відповідачеві належним чином.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2022 № 2, солдат ОСОБА_1 призначений на посаду командира відділення 6 групи спеціального призначення 2 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2022 № 281, старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 17.12.2022 вибув на стаціонарне лікування до КНП «Коростишівська міська лікарня».

Разом з тим, з метою з`ясування обставин та терміну лікування старшого солдата ОСОБА_1 , службові особи військової частини НОМЕР_1 звернулися із відповідним запитом до КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна».

Із листа КНП «Коростишівська ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна» від 03.06.2025 № 961 судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні з 17.12.2022 по 04.01.2023.

Судом також встановлено, що після вибуття на лікування старший солдат ОСОБА_1 до місця розташування військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 не прибув. 25.06.2025 він припинив виходити на зв`язок зі службовими особами військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 , не маючи підтверджених поважних причин, у встановлений строк до військової частини НОМЕР_1 з лікувального закладу не прибув та був відсутній на військовій службі з 05.01.2023 по теперішній час. Факт його нез`явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу до місця служби зафіксовано рапортом від 25.06.2025.

Судом встановлено, що у період зазначеної відсутності на військовій службі старший солдат ОСОБА_1 продовжував отримувати від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення шляхом перерахування відповідних коштів на його банківський рахунок.

Відповідно до довідки-розрахунку переплати від 15.07.2025 № 2097/ФС, виданої фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , сума грошового забезпечення, виплачена старшому солдату ОСОБА_1 за період його безпідставної відсутності з січня 2023 року по червень 2024 року, становить 157074,58 грн, що визначено як матеріальні збитки, завдані державі. Зазначена довідка міститься на 24 сторінці Акта службового розслідування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2026 № 1218/нагд призначено службове розслідування за фактом нез`явлення старшого солдата ОСОБА_1 з лікувального закладу вчасно, без поважних причин, до місця служби. За результатами проведеного службового розслідування складено Акт службового розслідування від 08.04.2026 № 1709/92017-в.

Згідно з висновками, викладеними в Акті службового розслідування, заподіяння державі матеріальних збитків у розмірі 157074,58 грн перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями старшого солдата ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 09.04.2026 № 1699 «Про результати службового розслідування», пунктом 2 якого старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 157074,58 грн.

Крім того, підпунктами 5.1 та 5.2 пункту 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 №1699 «Про результати службового розслідування» начальнику фінансово-економічної служби – головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 було наказано:

5.1. Суму у розмірі 157 074,58 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч сімдесят чотири гривні 58 копійок) занести до Книги нестач військової частини НОМЕР_1 .

5.2. Суму у розмірі 157 074,58 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч сімдесят чотири гривні 58 копійок) занести до Книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 та обліковувати її за старшим солдатом ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що внаслідок нез`явлення старшого солдата ОСОБА_1 до місця проходження військової служби після вибуття на лікування та продовження виплати йому грошового забезпечення за період його фактичної відсутності державі заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 1157074,58 грн, яка, відповідно до висновків службового розслідування, перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями.

Враховуючи відсутність сплати позивачем коштів в сумі 157074,58 грн., Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі (далі - Закон № 160-IX)

У статті 1 цього Закону визначено, що інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до статті 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Відповідно до ст.6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Статтею 7 Закону № 160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв`язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди, завданої державі позивачем внаслідок невідшкодування зайво отриманих коштів 157074,58 грн.

При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав, як і не надав доказів оскарження наказу щодо притягнення до матеріальної відповідальності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів оскарження, зокрема, п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2026 № 1699 «Про результати службового розслідування», відповідно до якого старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 157074,58 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з старшого солдата ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдані державі матеріальні збитки у розмірі 157074,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно сплачених коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальні збитки, завдані державі, у розмірі 157074 (сто п`ятдесят сім тисяч сімдесят чотири) грн. 58 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Д.П. Зозуля