Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №460/14943/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/14943/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 18.04.2022 по 15.08.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023); 2) зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної Гвардії України за період з 18.04.2022 по 15.08.2023 здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби з 18.04.2022 по 15.08.2023 позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням, а відтак і залежні від них складові грошового забезпечення, нараховувалися із застосуванням неналежної розрахункової величини. Позивач вважає, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням у 2022 році мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, а у 2023 році - встановленого законом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, зазначив, що до 20.05.2023 грошове забезпечення регулювалося пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, а з 20.05.2023, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, посадові оклади та оклади за військовим званням належало визначати виходячи з фіксованої величини 1762 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 11.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позовну заяву, відзив на неї, з`ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України з 18.04.2022 по 15.08.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 від 15.08.2023 № 241, позивача виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення та переміщено наказом командувача Національної гвардії України від 20.07.2023 №154 о/с в розпорядження командира військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України для подальшого продовження військової служби за контрактом.

Згідно послужного списку позивач продовжує проходити військову службу в навчальному центрі Національної гвардії України.

За період проходження військової служби у відповідача, позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням. При цьому таке не визначалося із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Позивач 06.07.2026 звертався до відповідача із заявою, у якій просив надати здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі залежних від посадового окладу та окладу за військовим званням виплат з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік.

Військовою частиною повідомлено про відсутні підстав для такого перерахунку і виплати.

На підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 № 25/52/17-3111-2026 від 19.05.2026 встановлено, що позивачу нараховувалася та виплачувалася також грошова допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з проходженням ними військової служби здійснюється, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та схема тарифних коефіцієнтів за військовим званням.

Пунктом 4 постанови №704 у первісній редакції передбачалося визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 відновлено дію відповідної редакції пункту 4 постанови №704.

Отже, у 2022 році для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, а у 2023 році - прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн.

При цьому суд враховує, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, пунктом 2 якої абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено у редакції, якою передбачено розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з розміру 1762 грн.

Разом із тим частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними. Такий підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22. Ці правові висновки безпосередньо відтворені Верховним Судом і в постанові від 18.06.2026 у справі №200/4206/25.

Також суд враховує постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24.

У цій постанові Судова палата дійшла висновку, що під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями має застосовуватися пункт 4 постанови №704 у первісній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, запроваджена постановою №481 із фіксованою розрахунковою величиною 1762 грн.

Цей підхід Верховний Суд застосував і в постанові від 18.06.2026 у справі № 200/4206/25, зазначивши, що пункт 4 постанови №704 підлягає застосуванню у первісній редакції в частині, яка не суперечить акту вищої юридичної сили - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки суд не вправі застосовувати дефектний нормативно-правовий акт незалежно від того, чи був він формально чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд бере до уваги також постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій про визнання протиправним і нечинним пункту 2 постанови №481 та відмовлено у задоволенні відповідного позову.

Водночас предметом розгляду у справі № 320/29450/24 була правомірність нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України та наявність підстав для визнання положення нормативно-правового акта протиправним і нечинним.

У цій же справі суд не вирішує питання чинності постанови № 481. Суд вирішує конкретний індивідуальний спір про належний розмір грошового забезпечення позивача та при цьому зобов`язаний визначити норму права, яка підлягає застосуванню до спірних відносин, із дотриманням правила частини третьої статті 7 КАС України.

При цьому постанова від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 не містить висновку про відступ від правової позиції Судової палати, викладеної у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24.

За таких обставин суд вважає застосовним до спірних правовідносин висновок Судової палати та доходить висновку, що і після 20.05.2023 розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача повинні визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2023, а не фіксованої величини 1762 грн.

За наведеного, позовні вимоги щодо перерахунку основного грошового забезпечення за весь заявлений період з 18.04.2022 по 15.08.2023 є обґрунтованими.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення.

Частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, розмір такої допомоги визначається виходячи, зокрема, з посадового окладу та окладу за військовим званням, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання допомоги. На це звернув увагу і Верховний Суд у постанові від 09.07.2026 у справі №240/4421/24.

Військова частина НОМЕР_3 не заперечує факту нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки.

Оскільки розмір цієї допомоги залежить від розміру місячного грошового забезпечення, а суд установив неправильність визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачена позивачу допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки також підлягає перерахунку з урахуванням належних розмірів базових складових грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктом 5 постанови №704 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань надавати військовослужбовцям один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. При цьому виплата такої допомоги відповідно до Порядку №260 здійснюється за рапортом військовослужбовця та на підставі відповідного наказу.

На підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 № 25/52/17-3111-2026 від 19.05.2026 встановлено, що позивачу нараховувалася та виплачувалася також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки.

Позаяк розмір цієї допомоги також залежить від розміру місячного грошового забезпечення, а суд установив неправильність визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачена позивачу така допомога за 2022 та 2023 роки також підлягає перерахунку з урахуванням належних розмірів базових складових грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність своєї позиції з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, натомість доводи позивача є обґрунтованими, тому позовна заява підлягає до задоволення.

Підстави для відшкодування судового збору в порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 18.04.2022 по 15.08.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 18.04.2022 по 15.08.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Суддя Т.О. Комшелюк