Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №420/13271/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13271/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000068/1 від 18.04.2026, прийняте Одеською митницею.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що 18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар – взуття.

30.01.2026 на виконання умов Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс № 237 з переліком товарів на загальну суму 50662,20 доларів США.

Водночас, 18.04.2026 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500110/2026/000068/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України

Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості протиправним, та такими, що підлягає скасуванню, оскільки було подано усі документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару і не мали розбіжностей, які б впливали на можливість визначення числових значень складових митної вартості товарів.

На підставі викладеного та не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500110003109U6 від 18.04.2026, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000068/1 від 18.04.2026.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 26UA500110003109U6 від 18.04.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Митну вартість товару №1 за ЕМД від 18.04.2026 26UA500110003109U6 скориговано за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод відповідно до статті 64 Кодексу. Визначена мінімальна митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за першим методом за ЕМД від 12.09.2025 № UA500500/2025/28831 на рівні 9,27 дол. США за пару.

Тож, представник відповідача стверджує, що у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 24.09.2026 у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар – взуття.

Згідно з п. 1.5. Контракту № 1 номенклатура товару та ціни визначаються у Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. Контракту № 1 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції.

Згідно з п. 2.2. Контракту № 1 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у Додатках протягом дії цього Контракту. Згідно з Додатковою угодою від 19.07.2022 року до Контракту № 1 сторони вирішили викласти п. 3.1. Контракту № 1 в новій редакції: 3.1. Умови поставки: (базові умови) – FOB.

30.01.2026 року на виконання умов Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс № 237 з переліком товарів на загальну суму 50662,20 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці позивачем подана митна декларація (МД) № 26UA500110003109U6 від 18.04.2026, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ», а саме: товар № 1 - Взуття, на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття:- арт. N390-11, розміри 36-41 - 1600 пар;- арт. N390-12, розміри 36-41 - 1600 пар;- арт. N80-12, розміри 36-41 - 800 пар;- арт. N80-16, розміри 36-41 - 320 пар;- арт. N360-27, розміри 36-41 - 640 пар;- арт. N360-28, розміри 36-41 - 520 пар;- арт. N360-29, розміри 36-41 - 640 пар;- арт. N360-30, розміри 36-41 - 480 пар;- арт. N360-31, розміри 36-41 - 640 пар;- арт. N360-32, розміри 36-41 - 640 пар;- арт. N360-33, розміри 36-41 - 320 пар;- арт. N360-34, розміри 36-41 - 320 пар;- арт. N370-10, розміри 36-41 - 264 пар;- арт. N370-11, розміри 36-41 - 336 пар;- арт. N370-14, розміри 36-41 - 640 пар;- арт. N380-17, розміри 36-41 - 176 пар;- арт. N380-18, розміри 36-41 - 640 пар;- арт. N380-19, розміри 36-41 - 240 пар.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 26UA500110003109U6 від 18.04.2026 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

Позивач вищезазначені товари визначив митною вартістю – по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору).

На виконання вимог статті 54 МКУ та у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500110003109U6 від 18.04.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З цих підстав 18.04.2026 Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000068/1 (надалі-оскаржуване рішення, рішення).

Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33:

«Оцінювана партія товару декларується на підставі угоди з виробником RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Китай), відправник RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (Китай), торговельна марка STILLI. Згідно п.2.6 договору транспортного експедирування від 21.07.2023 № 21072023-01 умови і особливості перевезення сторони взаємно узгоджують в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору, і згідно п.2.7. цього договору- остаточна вартість і перелік послуг можуть уточнюватись Актом і рахунками із зазначенням фактичного обсягу наданих послуг. Наразі, в пакеті документів наданих декларантом,- відсутня заявка та Акт щодо умов та обсягу фактично наданих послуг. В наряді від 11.04.2026 № 26386 зазначено, що контейнер HASU4271033 з заявленим вантажем прибув в Україну на морському судні HARRISON, а в поданому коносаменті зазначено судно AL MASHRAB 607W, що свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. У наданому коносаменті наявні відомості щодо місця видачі SHENZHEN(Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай) – Chornomorsk (Україна), і інформація щодо витрат на перевезення товару з пункту SHENZHEN(Китай) до порту NINGBO (Китай) - відсутня у товаросупровідних документах. В МД зазначено зовнішньоекономічний контракт від і 18.07.2022 № 1 із заявленим виробником (код 4104). В електронному інвойсі митної декларації декларантом зазначений виробник товарів -RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD. У графі 1 «ЕКСПОРТЕР» наданого Сертифікату походження від 09.04.2026 № 26C700001262/00176 зазначена китайська компанія, відомості про яку не зазначені декларантом у ЕМД та не підтверджені документально. Таким чином, у митного органу відсутнє документальне підтвердження заявленого виробника товарів, а також характеру зовнішньоекономічної угоди. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Отже, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. «Дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Приміткам та додатковими положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що стандартне розуміння "умов повної конкуренції" дозволяє стороні не враховувати при розгляді ціни, які включають спеціальні знижки лише для ексклюзивних агентів. Крім того, відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися цим резидентом на митну територію України. При цьому, у поданих до Митниці документах продавця відсутня інформація про надання будь-яких знижок на товари, що не дає можливості упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товарів ґрунтується на дійсній вартості, а тому не може бути визнана митним органом. Враховуючи зазначене, імпортером не дотримані положення умов повної конкуренції при формуванні ціни товару передбачені положеннями до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості… ».

Окрім того, митним органом роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З метою митного оформлення Позивачем було подано нову митну декларацію № МД 26UA500110003119U0 із врахуванням митної вартості вказаної у рішенні про коригування митної вартості товарів, і саме за вказаною декларацією товар було випущено у вільний обіг.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA500110/2026/000068/1 від 18.04.2026 підстави його винесення, суд зазначає таке.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якими співставлялась вартість товару.

Так, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Разом з тим, визначення більшої ціни товару у МД не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.

Згідно з приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Щодо доводів відповідача про витрати на транспортування товарів суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.

Згідно з наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 року, на який посилається відповідач, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Згідно з положеннями п. 4.3. Договору транспортного експедирування, вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором також може бути визначена, зокрема, у рахунках-фактури.

В підтвердження транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Рахунок на оплату від експедитора № 1028 від 06.04.2026, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України.

Надання виставленого рахунку на підтвердження транспортних витрат повністю узгоджується з МК України, наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 року та умовами договору.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово наголошував, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (постанови ВС № 804/16553/14 від 31.05.2019 року та № 803/718/17 від 07.07.2023 року).

Крім того відповідачу також було надано довідку експедитора про вартість міжнародного перевезення вантажу від 17.04.2026 № 1704/2.

З наведеного вбачається, що відповідач безпідставно відхилив зміст рахунку на оплату транспортних послуг та довідку про вартість перевезення.

У ст. 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Заявка це - документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки, вартість перевезення та інші особливості надання послуг перевезення.

З вищевказаного не вбачається обов`язкове надання до митного оформлення Заявки, а саме виконання перевезення свідчить, що Замовником було надано всю необхідну інформацію для виконання даного перевезення.

Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 зазначив, що серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

До того ж, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо транспортування товарів (в частині операцій розвантаження та перевантаження в порту).

Згідно Довідки про вартість міжнародного перевезення вантажу ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс», зазначена вартість перевезення вантажу за весь маршрут від порту Ningbo (Китай) до порту України. Тобто вартість включає всі витрати за весь маршрут прямування від країни постачальника до країни покупця.

З поданих декларантом документів не вбачається, що витрати з перевантаження підлягають окремій оплаті і що вони не включені в загальну вартість перевезення. Такі ж відомості містяться і у виставленому експедитором рахунку на оплату, а саме: у ньому зазначена вартість за «морське перевезення за межами державного кордону».

Також у рахунку окремо визначені локальні портові витрати за межами державного кордону.

Згідно п. 2.1 Договору транспортного експедирування, У відповідності до цього Договору, Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надавати транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта, у відповідності до Стандартів надання послуг.

Згідно п. 2.2 Договору транспортного експедирування, Експедитор надає Клієнту, на умовах, передбачених цим договором, всі види допоміжних і супутніх послуг, пов`язаних з належним здійсненням транспортного експедирування та перевезенням вантажів, в тому числі, але не обмежуючись, виконує роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням вантажу; веде облік руху вантажу по маршруту слідування; організовує спеціалізовану охорону вантажу, а також його супровід силами Експедитора; здійснює перевірку і оформлення товаросупровідної документації, а також її розсилання за належністю; надає інші види супутніх послуг.

Згідно п. 3.1.1 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов`язань за цим договором Експедитор: зобов`язаний відповідно до предмету Договору представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими третіми особами, пов`язаними з перевезенням, перевалкою і транспортно-експедиторським обслуговуванням зовнішньоторговельних вантажів Клієнта (далі по тексту- ТЕО).

Згідно п. 3.1.2 Договору транспортного експедирування, при виконанні своїх зобов`язань за цим договором Експедитор: зобов`язаний надавати послуги з організації перевезення вантажу, вантажно розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, а також проводити розрахунки з портами та іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок Клієнта.

Згідно п. 4.2. Договору транспортного експедирування, Послуги Експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, сплачуються Клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку.

У разі виникнення в Експедитора додаткових витрат, витрат по оплаті штрафів і проведенні інших платежів в інтересах Клієнта та пов`язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнту додатковий рахунок, який оплачується Клієнтом.

З наведеного вбачається, що Експедитор надає декларанту комплексну послугу з експедирування вантажу від постачальника до покупця. При цьому експедитор самостійно вживає заходи щодо організації такого перевезення, в тому числі укладає договору з третіми особами, несе всі необхідні витрати на користь таких осіб. За результатами перевезення експедитор виставляє покупцю рахунок на оплату транспортних послуг, який містить всі складові витрат, пов`язаних з таким перевезенням. При цьому декларант самостійно не укладає жодних додаткових договорів з іншими особами та не здійснює жодних оплат на користь таких осіб.

Відповідний виставлений рахунок експедитора, який містить загальну вартість перевезення, було надано митному органу. Жодних додаткових рахунків, пов`язаних з додатковими транспортними витратами декларанту не було виставлено.

Тож намагання відповідача виокремити певні елементи з комплексної послуги транспортування (такі як доставка до місця навантаження, роботи з перевантаження та ін.) та затребувати окремі договори на такі послуги і окремі платіжні документи є безпідставними і не узгоджуються з умовами договору транспортного експедирування.

Щодо місця видачі коносаменту та транспортування до порту відправлення.

Згідно з наданим інвойсом, поставка товарів відбувається на у мовах FOB Ningbo. Згідно з Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати), FOB, FREE ON BOARD (... named port of shipment), ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження). Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Отже, посилання відповідача на будь-які можливі витрати покупця на транспортування товарів до порту відправлення є недоречними, оскільки за умовами FOB всі витрати до порту відправлення несе саме продавець.

Крім того, місце видачі коносамента (тобто місце його оформлення) та місце відправлення товарів (тобто порт відправлення товарів) не обов`язково має співпадати.

Щодо сертифікату походження товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, сертифікат походження товарів не відносить до документів, на підставі яких встановлюється митна вартість.

Відповідно до пп. а) п. А7 Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB продавець повинен сплатити та здійснити всі формальності з очищення для експорту, які вимагаються країною експорту, такі як: експортна ліцензія; контроль безпеки товару при експорті; передвідвантажувальна інспекція; і будь-який інший офіційний дозвіл.

Отже саме продавець RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd є відповідальною особою за оформлення документів з експорту, в тому числі щодо оформлення сертифікату про походження товару.

Крім того, у відповідному сертифікаті в графі опис товару зазначено, що його виготовлено RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd, а також інші наведені у ньому дані кореспондуються з іншими наданими до митного оформлення документами, а саме порт відправлення Ningbo, спосіб доставки (морем до України), отримувач товару, кількість товару, дата та номер інвойсу.

Щодо вартості страхування товару суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2000 існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування - терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інші терміни (умови поставки) Інкотермс 2000 не передбачають обов`язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування. Отже, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Умови FOB, на умовах яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов`язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування. Відсутність обов`язкового страхування також передбачена частиною першої пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якої одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо страхування здійснювалося).

При поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Разом з тим, контрактом не передбачено обов`язку для жодної зі сторін здійснювати страхування товару, а згідно з умовами наданого інвойса (4-ий рядок після переліку товарів), страхування не здійснюється.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ані позивачем, ані постачальником страхування не здійснювалося, а митним законодавством не передбачено обов`язку зазначати інформацію щодо витрат, які не були понесені імпортером, під час митного оформлення.

Таким чином доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Крім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

З наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товару № UA500110/2026/000068/1 від 18.04.2026 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «СТІЛЛІ» при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 7 485,99 грн, відповідно до платіжної інструкції № 3335 від 05.05.2026.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7 485,99 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2026/000068/1 від 18.04.2026.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» сплачений судовий збір у розмірі 7 485,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (65026, Одеська область, м. Одеса, пл. Грецька, буд. 1, оф. 201-Б; ЄДРПОУ 44601800).

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ 44005631, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, 21-а).

Суддя П.П. Марин