Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №420/20092/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03 липня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації (перерахунку) моєї пенсії у 2022-2026 роках у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести індексацію (перерахунок) моєї пенсії у відповідності до норм чинного законодавства із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірах:

- 1,14 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.22 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»);

- 1,197 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.23 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»);

- 1,0796 ( пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.24 №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»);

- 1,115 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»);

- 1,121 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 N236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»);

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на мою користь суму судового збору у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна тисяча) грн 20 коп.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 10.08.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

У 2022-2024 роках відповідач не провів індексацію пенсії позивачки шляхом збільшення показника середньої заробітної плати відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, натомість встановив фіксовані щомісячні доплати у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн відповідно.

При проведенні індексації з 01.03.2025 відповідач застосував коефіцієнт 1,0575 замість 1,115, а з 01.03.2026 - 1,061 замість 1,121.

На звернення позивачки від 05.03.2026 щодо проведення належної індексації пенсії відповідач листом від 03.04.2026 № 17025-12585/А-02/8-1500/26 повідомив про відсутність підстав для відповідного перерахунку.

Позивачка вважає такі дії протиправними та просить зобов`язати провести індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням установлених на 2022-2026 роки коефіцієнтів збільшення 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121 та виплатити належну різницю пенсії.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки вони не містять правового обґрунтування, а наведені доводи правильність дій Головного управління не спростовують оскільки ґрунтуються на її, власному довільному трактуванні норм права.

Головне управління зазначає що не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України та з урахуванням наведених доводів Позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розгорнутий протокол нарахування пенсії з електронної справи позивача за період з 01.01.2022 по 01.07.2026 рік, який повинен містити деталізацію складових пенсійної виплати, застосовані показники середньої заробітної плати та коефіцієнти збільшення, використані під час індексації згідно з постановами КМУ № 118, № 168, № 185, № 209 та № 236 для підтвердження або спростування факту здійснення перерахунку відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України № 1058-IV».

14 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕС/79413/26).

17 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява на виконання ухвали суду (вхід. №80984/26).

24 липня 2026 року від позивачки надійшла відповідь на відзив (вхід. №83781/26).

Станом на 24 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи, встановлені судом

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 10.08.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.

05.03.2026 позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV.

Листом від 03.04.2026 №17025-12585/А-02/8-1500/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у заявленому порядку.

У 2022-2024 роках замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до пенсії позивачки були встановлені щомісячні доплати у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн відповідно.

З 01.03.2025 при перерахунку пенсії застосовано коефіцієнт 1,0575 замість 1,115, а з 01.03.2026 - коефіцієнт 1,061 замість 1,121.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення індексації пенсії без застосування коефіцієнтів збільшення 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, установленого законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 цього Закону індексації підлягають одержані громадянами в гривнях на території України грошові доходи, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обов`язковий характер індексації визначено також статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до державних соціальних гарантій.

Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається за формулою, одним зі складників якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким показником під час призначення позивачці пенсії з 10.08.2021 був показник середньої заробітної плати, що підтверджується відомостями електронної пенсійної справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, безпосередньо Законом №1058-IV визначено як об`єкт індексації показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення конкретної пенсії, так і спосіб її проведення щорічне збільшення цього показника на визначений коефіцієнт.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати не передбачає можливості змінювати встановлений законом об`єкт індексації, замінювати його іншим показником або встановлювати такий механізм індексації, який звужує зміст права, гарантованого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 передбачено формулу визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати з урахуванням показника зростання споживчих цін та показника зростання середньої заробітної плати.

Водночас пунктом 5 Порядку №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 на відповідний коефіцієнт, а кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV вбачається, що законодавець передбачив збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Натомість пункт 5 Порядку №124 пов`язує індексацію з показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 незалежно від того, який показник фактично застосовано при призначенні пенсії.

Таким чином, положення пункту 5 Порядку №124 у цій частині не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому Порядок №124 підлягає застосуванню лише в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 дійшов висновку, що під час проведення індексації повинен збільшуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а застосування для цього показника станом на 01.10.2017 не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступу від указаного висновку.

Верховний Суд у цій постанові зазначив, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020 2023 роках відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку із щорічною індексацією збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який ураховано для обчислення пенсії конкретної особи.

Також Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, установивши пенсіонеру в 2022 2024 роках щомісячні доплати в розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн замість застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати, безпосередньо врахованого для обчислення його пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено, що з 01.03.2023 такий перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено, що з 01.03.2024 перерахунок проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Відповідач повинен був послідовно збільшити показник середньої заробітної плати який був урахований для обчислення пенсії позивачки, з 01.03.2022 на коефіцієнт 1,14, з 01.03.2023 на коефіцієнт 1,197 та з 01.03.2024 на коефіцієнт 1,0796.

Установлення позивачці доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн не є належним виконанням вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки такі доплати не змінюють показник середньої заробітної плати, який є складником формули обчислення основного розміру пенсії та підлягає застосуванню під час наступних її перерахунків.

Пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.02.2025 №209.

Пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2024 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, на коефіцієнт 1,0575.

Проте віднесення пенсії позивачки до пенсій, які не підвищуються згідно з пунктом 1 постанови №209, стало наслідком застосування відповідачем пункту 5 Порядку №124 у частині використання показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а не показника 9118,81 грн, фактично врахованого для обчислення пенсії позивачки.

Такий підхід суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV і не може бути підставою для звуження права позивачки на індексацію пенсії із застосуванням загального коефіцієнта, визначеного пунктом 1 постанови №209.

Надання Кабінету Міністрів України повноважень установлювати у 2025 році порядок і розміри індексації не скасовує вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення конкретної пенсії, та не наділяє повноваженням визначати для окремих пенсіонерів коефіцієнт, менший за мінімальний коефіцієнт, обчислений відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 цього Закону.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25, обставини якої є подібними до обставин цієї справи, встановив, що пенсіонеру, якому пенсію призначено у 2021 році із застосуванням показника, у 2022 2024 роках були встановлені доплати 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн, а з 01.03.2025 показник 9118,81 грн збільшено на коефіцієнт 1,0575.

За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду повинен був послідовно збільшити показник на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Суд зазначає, що положення підпункту 6 пункту 2 постанови №209 в частині коефіцієнта 1,0575 не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV та не підлягають застосуванню до таких правовідносин.

З огляду на викладене індексація пенсії позивачки з 01.03.2025 мала здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, уже збільшеного на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, на коефіцієнт 1,115.

Проведення відповідачем перерахунку з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта 1,0575 не відповідає вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 5 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році частина друга статті 42 Закону №1058-IV застосовується у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 визначено порядок проведення індексації пенсій у 2026 році.

Пунктом 1 постанови №236 установлено, що з 01.03.2026 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, які надійшли до 31.12.2025 включно та які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення або перерахунку пенсії, з урахуванням відповідних коефіцієнтів, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови №209, на окремі коефіцієнти залежно від року призначення пенсії.

Для пенсій, призначених або перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 визначено коефіцієнт 1,061.

Проте правова конструкція постанови №236 у спірній частині є аналогічною правовій конструкції постанови №209: пунктом 1 установлено загальний коефіцієнт індексації, обчислений відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, тоді як підпунктом 6 пункту 2 передбачено зменшений коефіцієнт для пенсій, які не були підвищені внаслідок застосування пункту 5 Порядку №124.

Оскільки пенсія позивачки повинна була підвищуватися відповідно до пункту 1 постанови №236 шляхом збільшення показника, безпосередньо врахованого при її обчисленні, правові підстави для застосування до неї зменшеного коефіцієнта 1,061 відсутні.

Застосування підпункту 6 пункту 2 постанови №236 у спосіб, обраний відповідачем, призводить до зменшення встановленого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV коефіцієнта індексації з 1,121 до 1,061 та не забезпечує належного збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії позивачки.

Тому підпункт 6 пункту 2 постанови №236 у цій частині не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV та відповідно до частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, з 01.03.2026 показник послідовно збільшений на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, підлягав додатковому збільшенню на коефіцієнт 1,121.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що показник середньої заробітної плати, передбачений частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, та показник середньої заробітної плати, передбачений частиною другою статті 42 цього Закону, є різними показниками.

Граматичне та системне тлумачення наведених норм свідчить, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо вказує на збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Саме цей показник є складником формули, установленої статтею 40 Закону №1058-IV.

Інше тлумачення призводить до того, що індексація проводиться щодо умовного показника, який не використаний під час визначення пенсії конкретної особи, а отже, не забезпечує підтримання купівельної спроможності фактично призначеної пенсії.

Суд також ураховує, що відповідно до пункту 7 Порядку №124 збільшений показник середньої заробітної плати застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсії.

Таким чином, механізм індексації має послідовний, накопичувальний характер: кожний наступний коефіцієнт застосовується не до початкового показника окремо, а до показника, уже збільшеного в попередні роки.

У постанові від 10.06.2026 у справі №440/7571/25 Верховний Суд прямо зазначив, що застосування при перерахунку пенсії лише коефіцієнта, установленого на відповідний рік, без урахування коефіцієнтів індексації попередніх років порушує передбачений законом механізм індексації та призводить до фактичного зменшення пенсійної виплати порівняно з розміром, який мав бути сформований у разі належного проведення щорічних перерахунків.

Верховний Суд наголосив, що обмеження періоду, за який особа просить виплатити недоотримані суми пенсії, не змінює правової природи спірних правовідносин та не впливає на порядок застосування коефіцієнтів. Для правильного визначення розміру пенсійної виплати в межах заявленого періоду підлягають послідовному застосуванню всі встановлені законодавством коефіцієнти індексації.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що належний розмір пенсії позивачки з 15.12.2025 повинен визначатися з урахуванням послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 з урахуванням додаткового збільшення отриманого показника на коефіцієнт 1,121.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У цій справі проведення перерахунку не передбачає реалізації відповідачем адміністративного розсуду, оскільки показник середньої заробітної плати, послідовність його збільшення, коефіцієнти та початкові дати їх застосування визначені законом, відповідними постановами Кабінету Міністрів України та встановленими судом обставинами справи.

Тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення належної індексації її пенсії та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання відповідача на чинність Порядку №124, постанов №209 та №236 не спростовують позовних вимог, оскільки відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд зобов`язаний застосовувати нормативний акт вищої юридичної сили. Відсутність судового рішення про визнання відповідних положень підзаконних актів нечинними не перешкоджає їх незастосуванню в конкретній справі у разі невідповідності закону.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не провівши належної індексації пенсії позивачки шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018 2020 роки на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, діяло не на підставі та не у спосіб, визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа “РуїзТоріха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 1331 грн. 20 коп. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 у 2022-2026 роках відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести індексацію (перерахунок) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення: 1,14 з 01.03.2022; 1,197 з 01.03.2023; 1,0796 з 01.03.2024; 1,115 з 01.03.2025; 1,121 з 01.03.2026, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов