Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №420/14598/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14598/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 05.08.2019 прийнятий на військову службу за контрактом на посаду рядового складу, а 23.04.2024 підписав контракт щодо проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу. Контракт укладений у віці до 25 років та під час проходження військової служби приймав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових дій. Тому, на думку позивача, він відповідає критеріям, визначеним у п.4 Постанови КМ України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та має право на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Водночас, відмову військової частини позивач вважає протиправною, оскільки відповідачем не визнається його право на отримання винагороди через укладення першого контракту до 24.02.2022 року, що не відповідає самій меті прийняття постанови КМУ №153. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

03.06.2026 року за вхід.№ЕС/61593/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Після набрання чинності Постановою №153 окремим дорученням Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601уд була організована робота щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях для виплати одноразової винагороди за тривалість проходження військової служби у відповідності до Постанови №153 з використанням Довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (Додаток 1 до доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601уд, надалі - Довідка 1).

Згідно з результатами проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 аналізу, було встановлено, що контракт про проходження військової служби було укладено В. Надтокою 05.08.2019, тобто більше ніж 2 роки та 6 місяців до введення воєнного стану в Україні 24.02.2022.

Таким чином, було зроблено висновок, що молодший сержант ОСОБА_2 не належить до категорії осіб, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №153, у позивача відсутнє.

За таких обставин Довідка №1 згідно Додатку 1 до доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601уд у військовій частині НОМЕР_1 на позивача не складалась у зв`язку з тим, що він не відноситься до категорії військовослужбовців, визначених умовами п. 4 Постанови №153, тобто правові підстави для виплати ОСОБА_3 одноразової винагороди за тривалість проходження військової служби відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 05.08.2019 прийнятий на військову службу за контрактом на посаду рядового складу, а 23.04.2024 підписав контракт щодо проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу.

На теперішній час позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

25.03.2026 Позивач звернувся з рапортом, в якому просив нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн відповідно до вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153 за тривалість проходження служби в бойових умовах.

20.04.2026 представником позивача було подано запит до Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відповідно до вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153 за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Листом від 24.04.2026 №81/1362 Військова частина НОМЕР_1 повідомила: «… Командуванням військової частини НОМЕР_1 організовано та постійно ведеться облік та контроль щодо виявлення військовослужбовців, яким передбачена виплата одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у відповідності до Постанови №153 (з відповідними змінами).

ОСОБА_2 уклав контракт рядового складу зі Збройними Силами України 05.08.2019 на три роки, тобто за два роки та шість місяців до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії російської федерації 24.02.2022.

За цими критеріями, молодший сержант ОСОБА_1 не підпадає під вимоги п.4 Постанови №153…».

Також листом Військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2026 №81/1539 повідомлено представнику позивача наступне: «На виконання доручення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.05.2026 №53680/С та командира військової частини НОМЕР_2 від 06.05.2026 №43250 стосовно рапорту ОСОБА_1 від 25.03.2026 б/н щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» повідомляємо наступне.

Командуванням військової частини НОМЕР_1 організовано та постійно ведеться облік та контроль щодо виявлення військовослужбовців, яким передбачена виплата одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у відповідності до Постанови №153 (з відповідними змінами).

… Таким чином, у разі якщо військовослужбовець вперше уклав контракт до 24лютого 2022 року правові підстави для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153, відсутні.».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232), у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до ч.ч. 2, 6, 7 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Згідно із ст.4 Закону №2232 збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст.20 Закону №2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Абзацом другим пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).

Порядок №153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

За приписами п.2 Порядку №153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Згідно із п.4 Порядку №153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 №153.

Відповідно до п. 13, 15 Порядку №153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153, ураховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом з 05.08.2019, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025).

Суд звертає увагу, що застосовним у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок №153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість пункти 3, 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Разом з цим, пункти 3, 4 Постанови №153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (в т.ч. Державної прикордонної служби);

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк, що за сукупністю становить не менше 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.08.2019 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки.

Також 23.04.2024 позивач підписав контракт щодо проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу терміном на 3 роки.

За твердження позивача, зі змісту форми ОК-5 вбачається, що він отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з березня 2022 по лютий 2025 року.

Крім того судом встановлено, що позивач до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".

Суд звертає увагу, що Постанова №153 не пов`язує право на отримання такої грошової винагороди з кількістю укладених контрактів чи часом укладення першого контракту.

Відтак, за наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність дій В/ч НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. у зв`язку з тим, що контракт про проходження військової служби укладено до введення воєнного стану в Україні 24.02.2024.

Зазначена обставина не може розглядатись як підстава для позбавлення позивача права на передбачену державою заохочувальну виплату. Інше тлумачення фактично призвело б нівелювання мети прийняття Постанови №153, якою запроваджено додатковий мотиваційний підхід для стимулювання осіб відповідного віку проходити військову службу під час воєнного стану.

Разом з цим, суд наголошує, що для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» Військова частина НОМЕР_1 повинна встановити, що позивач проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора визначений постановою строк.

Проте, відповідачем зазначене питання не досліджувалось в силу того, що позивач був визнаний особою, яка не має права на отримання такої винагороди.

Суд зазначає, що додані Позивачем до позову довідки форми ОК-5 та копія посвідчення учасника бойових дій не є належними та допустимими доказами участі позивача у бойових діях на тимчасово окупованій російською федерацією території, або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або на території держави-агресора.

Довідки форми ОК-5, ОК-7 за своєю правовою природою є документами сплачується ЄСВ, для нарахування пенсії, про сплату страхових внесків і страховий стаж, але ніяк не є документами, підтверджуючими участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

В частині наведення Позивачем у якості доказу Посвідчення учасника бойових дій слід зазначити, що пункт 4 Постанови №153 не використовує поняття "учасник бойових дій", а формує поняття значно конкретніше ніж сформульовано у п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - це безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених Постановою №153.

Аналогічних висновків дійшла колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 03.12.2025 у справі №420/21241/25.

Також суд враховує, що Окремим дорученням Міністра оборони України №5601уд від 26.09.2025 було зобов`язано підпорядкованих командирів військових частин, зокрема, організувати роботу щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена у додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку №1 Окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/3, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань).

Таким чином, спір у цій частині фактично стосується повноти та результативності розгляду рапорту позивача відповідачем, зокрема встановлення кількості днів безпосередньої участі позивача у бойових діях та визначення, чи відповідає він усім умовам, встановленим пунктом 4 Постанови №153, для отримання винагороди та в якому саме розмірі.

При цьому, суд не може перебирати на себе повноваження відповідача щодо первинного встановлення всіх необхідних обставин, перевірки документів, здійснення відповідних розрахунків та прийняття рішення про призначення і виплату одноразової грошової винагороди, оскільки такі дії належать до компетенції Військової частини НОМЕР_1 .

Водночас, відсутність на момент розгляду справи остаточного рішення за зверненням позивача позбавляє суд можливості встановити підстави, за яких позивачу відмовлено у виплаті спірної винагороди та дослідити такі обставини.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не прийнято остаточного рішення за зверненням позивача щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, суд доходить висновку про наявність протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у цій частині.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача виплатити позивачу саме 1 000 000 грн, оскільки визначення права на таку виплату у повному обсязі потребує встановлення всіх передбачених Постановою №153 умов, зокрема, остаточного визначення кількості днів безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях за весь період проходження ним військової служби.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 Постанови №153 та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, військова частина НОМЕР_1 під час розгляду рапорту позивача повинна скласти Довідку №1 згідно Додатку 1 до доручення Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601уд щодо сумарної кількості днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди (у разі наявності таких).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.03.2026 б/н щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» з дотриманням алгоритму, визначеного дорученням Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601уд, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА