Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №420/18438/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_2 , викладене у листі №2293 від 15.04.2026 року, про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 . На його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років, у зв`язку з чим 14 квітня 2026 року позивачем на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 було подано рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. До рапорту було додано нотаріально завірені копії всіх підтверджуючих документів. Проте, 15 квітня 2026 року Командиром Військової частини НОМЕР_2 було прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 , оформлене листом № 2293 від 15.04.2026 року.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що грубо порушує його права, виходячи наступного.

Так, у позові зазначено, що до рапорту були додані нотаріально посвідчені копії документів, що підтверджують сімейний стан позивача, наявність трьох дітей віком до 18 років, а також довідка органу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Відповідач не встановив відсутності передбачених законом підстав для звільнення позивача та не встановив наявності обставин, які виключають можливість такого звільнення. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

12.07.2026 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач, у квітні 2026 року позивач звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"- перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. За результатами розгляду рапорту листом від 15 квітня 2026 року №2293 позивачу відмовлено у задоволенні рапорту. Зазначено, що до рапорту про звільнення не долучено: копія паспорта ОСОБА_2 , копія свідоцтва про одруження з ОСОБА_3 або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про реєстрацію народження ОСОБА_4 , копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків буде проживати ОСОБА_5 , та про участь другого з батьків у їх вихованні, інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про стягнення аліментів щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Долучені до рапорту фотокопії документів, встановленим порядком не засвідчені, а саме до рапорту додано фотокопію свідоцтва про розірвання шлюбу, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області 16.06.2010 серія НОМЕР_4 , довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 20.02.2026 №6881, видану Болградським відділом державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Оскільки вказані документи не засвідчено в належний спосіб, при розгляді рапорту про звільнення такі документи до уваги не взяті. Відповідач вказує, що позивачем до рапорту на надано належних документів про дату реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , інших належних документів, у тому числі повний витяг з Єдиного реєстру цивільного стану про народження, тому встановити підстави визнання за ОСОБА_10 батьківства ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вдається можливим. Також відповідач вказує, що позивачем до рапорту про звільнення не долучена інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) “стягнення аліментів” щодо: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що долучені позивачем до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що є підставою для звільнення з військової служби на підставі положень підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", отже відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу під час мобілізації та з 16.03.2026 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записами військового квитка.

14 квітня 2026 року позивачем на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 було подано рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Рапорт зареєстрований 14.04.2026 року за вхід. №11978.

На вказаний рапорт відповідачем надана відповідь від 15.04.2026 року №2293, якою відмовлено у задоволенні рапорту від 14.04.2026 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення утримання трьох дітей віком до 18 років, оскільки долучені до рапорту про звільнення документи належним чином не підтверджують факт перебування у на утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, що є підставою звільнення з військової служби на підставі положень пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Не погоджуючись з відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а у частині 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема, під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).

Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану:

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У свою чергу, згідно з пунктом 7 Положення №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у такому порядку, зокрема:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Отже, правом звільнення позивача з військової служби наділений командир Військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.

Предметом спору є правомірність відмови відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону Украйни «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з поданим рапортом від 14.04.2026 року за вхід. №11978.

Відповідач відмовив у задоволенні рапорту на звільнення, вказуючи на те, що долучені до рапорту про звільнення документи належним чином не підтверджують факт перебування на утриманні позивача трьох і більше неповнолітніх дітей, що є підставою звільнення з військової служби на підставі положень пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач вказує, що факт наявності у нього трьох дітей віком до 18 років підтверджується свідоцтвами про народження дітей. Належне виконання обов`язку щодо їх утримання підтверджується поданими до рапорту документами, зокрема довідкою органу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Разом із тим, суд зазначає, що позивачем не було додано до позовної заяви копії рапорту з описом поданих із ним додатків.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем разом з рапортом на звільнення з військової служби подані наступні фотокопії та нотаріально завірені документи:

- копія свідоцтва про народження від 09.01.2026 серія НОМЕР_5 , видане Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відповідно до якої, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_5 , батьком зазначено ОСОБА_2 , мати ОСОБА_11 ;

- фотокопія свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.06.2010 серія НОМЕР_4 , видана відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області, шлюб між чоловіком ОСОБА_8 і дружиною ОСОБА_9 розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_12 ;

- фотокопія довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, виданої Болградським відділом державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.02.2026 №6881, гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про те, що згідно з матеріалами виконавчого провадження №19271307, відкритого 18.05.2010, про виконання виконавчий лист №2-2443 від 13.04.2010, про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 аліментів щомісячно на утримання неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 600 грн., починаючи з 05.02.2010 року до 10.12.2026 о., що пред`явлено до примусового виконання 10.01.2020, станом на 20.02.2026 заборгованість зі сплати аліментів відсутня;

- копія свідоцтва про шлюб від 09.03.2012 серія НОМЕР_6 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області, відповідно до якого 09.03.2023 зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_16 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу “ ОСОБА_17 ”;

- копія свідоцтва про народження від 08.08.2018 серія НОМЕР_7 , виданого Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідного до якого, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_18 , батьком зазначено ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_19 ;

- копія свідоцтва про народження від 07.03.2022 серія НОМЕР_8 , виданого Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідного до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_20 , батьком зазначено ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_19 .

Згідно відповіді від 15.04.2026 року №2293, якою позивачу відмовлено у задоволенні рапорту від 14.04.2026 про звільнення з військової служби, відповідач вказує, що до рапорту про звільнення позивачем не долучена наступна інформація:

копія паспорта ОСОБА_2 ;

копія свідоцтва про одруження з ОСОБА_3 або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про реєстрацію народження ОСОБА_21 ;

копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків буде проживати ОСОБА_22 , та про участь другого з батьків у їх вихованні;

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про стягнення аліментів щодо ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Також зазначено, що до рапорту про звільнення з військової служби долучено не засвідчені фотокопії документів, а саме: Свідоцтва про розірвання шлюбу видане відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області 16.06.2010 серія НОМЕР_4 , довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 20.02.2026 №6881, виданої Болградським відділом державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Оскільки вказані документи не засвідчено в належний спосіб, при розгляді рапорту про звільнення дані документи не беруться до уваги.

Щодо правомірності підстав цієї відмови, суд виходить з наступного.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 визначається Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 (далі – Інструкція №170).

Відповідно до пункту 14.10 Інструкції № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Відповідно до п. 12.11 Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (у редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби).

Так, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 Інструкції № 170 «ПЕРЕЛІК документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану), подаються такі документи:

копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та / або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);

один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з записами у Свідоцтвах про народження, є батьком дітей віком до 18 років, а саме:

ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно 09.01.2026 року. Також до суду надано Свідоцтво про народження ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_9 , виданого 12.12.2008 року. Батьки: батько - ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_1 .

ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 08.08.2018 року. Батьки: батько - ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_27 .

ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого 07.03.2022 року. Батьки: батько - ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_27 .

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 , виданого 09.03.2012 року, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_29 .

Як зазначено відповідачем у відповіді на рапорт, позивачем, всупереч вимог Інструкції №170, до рапорту не надано копію свідоцтва про одруження з ОСОБА_3 або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про реєстрацію народження ОСОБА_21 ; копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків буде проживати ОСОБА_22 , та про участь другого з батьків у їх вихованні.

Суд зазначає, що з аналізу переліку документів, передбачених підпунктом 13 пункту 5 Додатку № 19 Інструкції № 170, слідує, що для звільнення військовослужбовця з військової служби з підстав перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років недостатньо лише надати свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця. Такі документи надаються з урахуванням абзацу третього підпункту 13 пункту 5 Додатку № 19 Інструкції № 170, тобто з одночасним наданням передбачених документів (один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька).

Отже, відповідачем обґрунтовано зазначено, що оскільки позивачем до рапорту не надано належних документів про дату реєстрації шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , інших належних документів, зокрема письмового договору між батьками про те, з ким з батьків буде проживати ОСОБА_22 , та про участь другого з батьків у їх вихованні, у тому числі повний витяг з Єдиного реєстру цивільного стану про народження, встановити підстави визнання за ОСОБА_10 батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вдається можливим.

Також відповідачем обґрунтовано зазначено, що позивачем до рапорту не надана інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про стягнення аліментів щодо ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Крім того, суд вважає, що відповідач мотивовано не взяв до уваги подані позивачем з рапортом фотокопії документів (а саме: Свідоцтва про розірвання шлюбу, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції Одеської області 16.06.2010 серія НОМЕР_4 , довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 20.02.2026 №6881, виданої Болградським відділом державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), оскільки вказані документи не засвідчено в належний спосіб.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач подав з рапортом лише нотаріально засвідчені фотокопії Свідоцтв про народження дітей ( ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане повторно 09.01.2026 року. ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , видане 08.08.2018 року. ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , видане 07.03.2022 року), а також Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 , виданого 09.03.2012 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не надано повного пакету документів, які мають бути долучені до рапорта про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, передбаченого у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170.

При цьому, суд враховує, що відповідач роз`яснив позивачу підстави відмови та зазначив, що у разі усунення недоліків та подання документів для звільнення з військової служби у встановленому законодавством об`ємі, рапорт про звільнення з військової служби буде розглянуто повторно.

За таких обставин, суд погоджується з відмовою відповідача у задоволенні рапорту позивача від 14.04.2026 року, що зареєстрований за вхід. №11978, про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону Украйни «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з тим, що долучені позивачем до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що є підставою для звільнення з військової служби на підставі положень підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», отже відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з мотивів їх безпідставності.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.