Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №420/6766/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6766/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 11.03.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Ухвалою судді від 16 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 НГУ у період з 29.11.2019 по 01.08.2024 року на посаді осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення. В період з 19.05.2022 по 25.11.2022 перебував у полоні, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №125 від 20.05.2022 та довідкою Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» №7515-22 від 29.11.2022. Позивач подав до відповідача заяву з вимогою клопотати перед вищим командуванням про виплату мені одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153. У відповідь на заяву, відповідач направив листа № 3/58/12-369-2026 від 06.02.2026, в якому зазначив, що на військову службу позивач був прийнятий до початку воєнного стану, на теперішній час не проходить військову службу та прийнято рішення про відмову в призначенні та виплаті грошової винагороди. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

18 березня 2026 року від представника військової частини НОМЕР_1 НГУ до суду надійшов відзив на позовну заяву (Вхід. №ЕС 29591/26), де зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29.11.2019 №263 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення та прийнятий на військову службу за контрактом на три роки з 29 листопада 2019 року по 29 листопада 2022 року та призначений на посаду гранатометника 3-го відділення взводу оперативного призначення (на бронеавтомобілях) з присвоєнням первинного військового звання «солдат». Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01.08.2024 №220 з ОСОБА_1 припинений (розірваний) контракт на проходження військової служби в Національної гвардії України та він ( ОСОБА_1 ) виключений зі списків військової частини та всіх видів забезпечення. З огляду на вимоги існуючого законодавства відповідач вважає, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до військового-облікового документу ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 25.09.2024, позивач є військовозобов`язаним, склад: рядовий; військове звання: ст. солдат; ІНФОРМАЦІЯ_3 : 103061-П; строк проходження військової служби: військова служба за контрактом в/ч НОМЕР_1 – з 29.11.2019 р. по 01.08.2024 (а.с. 9-10).

У витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 263 від 29.11.2019 зазначено: « 4. ЗАРАХУВАТИ до спискiв особового складу вiйськової частини та на всi види забезпечення: громадянина ОСОБА_1 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 вiд 29 листопада 2019 року № 20 прийнятий на військову службу за контрактом на три раки з 29 листопада 2019 року по 29 листопада 2022 року та призначений на посаду гранатометника 3-гo відділення взводу оперативного призначення (на бронеавтомобiлях) ( ВОС 10306 I П) з присвоєнням первинного військового звання «солдат».

Уважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою 29 листопада 2019 року, та встановити посадовий оклад у розмірі 2820 гривень за 5 тарифним розрядом.»

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2022 року гранатометника 3-го відділення взводу oпepaтивного призначення (на бронеавтомобілях) роти оперативного призначення солдата ОСОБА_1 ймовірно з 19 травня 2022 року уважати таким, що опинився в полоні під час евакуації з м. Маріуполь Донецької області (а.с. 10).

У довідці Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» №7515-22 від 29.11.2022 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат військової частини НОМЕР_1 перебував у полоні під владою держави агресора та був звільнений 24 листопада 2022 року (а.с. 11).

В наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 № 220 зазначено: « 3. ПРИПИНИТИ (РОЗІРВАТИ) контракт про проходження громадянином України військової служби в Національний гвардії України та ВИКЛЮЧИТИ зi списків військової частини та всіх видів забезпечення: старшого солдата ОСОБА_2 (Г-056181), який здав справи i обов`язки за посадою помічника начальника військового наряду (гранатометника) 1-го відділення 2-го патрульного взводу 1-oї патрульної роти та звільненого відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок i військову службу» з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 вiд 22.07.2024 № 36 о/с у запас у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) 01 серпня 2024 року та для взяття на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 »

ОСОБА_1 звернувся з заявою до командира військової частини НОМЕР_1 в якій просив клопотати перед вищим командуванням про виплату одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 р. № 153 (а.с. 11).

06 лютого 2026 року військовою частиною НОМЕР_1 НГУ розглянута заява ОСОБА_1 та надано відповідь № 358/12.369-2026, про відмову в призначенні та виплаті грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 оскільки на військову службу був прийнятий до початку воєнного стану та на теперішній час не проходить військову службу (а.с. 12).

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153, представник позивач звернувся до суду за захистом прав позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Приписами ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. … До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

В ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII, зазначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України 11.02.2025 року прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби. …

В п. 4 Постанови №153 зазначено, що особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абз. 2);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абз. 3);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абз. 4);

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абз. 5);

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України – з 29.11.2019 р. по 01.08.2024, що підтверджено наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 263 від 29.11.2019 та № 220 від 01.08.2024

В п. 1 Постанови №153, зазначено, що Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Кабінетом Міністрів України визначено проміжок часу в межах якого здійснюється реалізація експерементального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, а саме протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, тобто з 13.02.2025.

Отже однією із обов`язкових вимог для отримання спірної одноразової грошової допомоги є проходження особою військової служби станом на 13.02.2025 року.

Однак, станом на 13.02.2025 - дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 ОСОБА_1 не проходив військову службу у військовій частині та не був діючим військовослужбовцем оскільки 01 серпня 2024 року був виключений зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з полону (військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прийнята 11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України постанова № 153, яка набрала чинності 13.02.2025 року, тобто після звільнення позивача з військової служби (01 серпня 2024 року), не має зворотної дії в часі та не поширює свою дію відносно ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід щодо дії підзаконного нормативно-правового акту в часі застосовано Верховним Судом у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1098/25.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 НГУ діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 та про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя O.A. Вовченко

.