Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №420/32391/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32391/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправними дії Головною управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром з відсотковим значенням розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення, та з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, у розмірі 90% від середнього заробітку.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 420/2182/21 позивачу було проведено перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області від 20.10.2020 № 429, внаслідок чого він законно отримував пенсію за вислугу років без обмеження її граничного (максимального) розміру в сумі 57 605,31 грн.

Однак у січні 2025 року відповідач в односторонньому порядку здійснив виплату пенсії позивача із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Внаслідок зазначених дій відповідача щомісячний розмір пенсії позивача до виплати був протиправно понижений (урізаний на 25 401,58 грн) і склав 32 203,73 грн, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії № 951060840974 та офіційною відповіддю ГУ ПФУ від 16.09.2025 року № 1500-0307-8/154099.

Вказані дії відповідача щодо зменшення фактичного розміру виплачуваної пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 26.09.2025 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.09.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.09.2026) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Уряд 3 січня 2025 року ухвалив постанову № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних (понижуючих) коефіцієнтів до спеціальних пенсій у діапазонах від 0,5 до 0,1. Відповідач зазначає, що оскільки пенсія позивача перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (23 610,00 грн) та не покривається його особистими страховими внесками до солідарної системи, вона є привілеєм від держави та платників податків, а тому правомірно підлягає касовому обмеженню на суму 25 401,58 грн в умовах жорсткої економії та дефіциту бюджету під час воєнного стану.

При цьому відповідач наголошує, що зазначені вирівнюючі коефіцієнти не застосовуються виключно до пенсій осіб, які збройно захищають або захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України з лютого 2014 року, а також до членів їхніх сімей у разі втрати годувальника. Позивач до вказаної категорії осіб не належить, а тому передбачені ст. 46 Закону № 4059-ІХ обмеження застосовані до нього правомірно і без ознак дискримінації.

За таких обставин, відповідач вважає, що виплата пенсії позивачу у розмірі 32 203,73 грн здійснюється у чіткій відповідності до вимог діючого законодавства, норми якого є чинними та неконституційними не визнавалися, у зв`язку з чим підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

10.10.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства соціальної політики України.

10.10.2025 від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.

Ухвалою суду від 14.10.2025 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 14.10.2025 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зупинення провадження у справі № 420/32391/25 залишено без задоволення.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 14 лютого 2011 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у справі № 420/2182/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Одеської області від 20.10.2020 року № 429 у розмірі 90% від середнього заробітку прокурора без обмеження її граничного (максимального) розміру, у зв`язку з чим розмір пенсії позивача становив 57 605,31 грн.

На виконання вимог статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» відповідач здійснив розрахунок виплати пенсії позивача з 01.01.2025 із застосуванням понижуючих коефіцієнтів.

Відповідно до наявного в матеріалах пенсійної справи рішення про перерахунок пенсії за особовим рахунком № 951060840974, основний розмір пенсії позивача (з надбавками) залишився незмінним і становить 57 605,31 грн. Проте, у зв`язку із застосуванням обмежень та покрокового касового пониження суми перевищення за шести діапазонами згідно з Постановою КМУ № 1 від 03.01.2025, розмір пенсії позивача до виплати було зменшено на суму пониження 25 401,58 грн, внаслідок чого підсумок пенсії до виплати склав 32 203,73 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування при виплаті пенсії понижуючих коефіцієнтів, які призвели до фактичного зменшення отримуваного щомісячного розміру пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (а також за нормами раніше діючого спеціального Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, на підставі якого позивачу первинно було призначено виплату), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Цей Закон має спеціальний характер, оскільки його застосування є пріоритетним у правовідносинах, які виникають з приводу організації діяльності прокуратури та соціального захисту її працівників.

Організація і діяльність органів прокуратури України, відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII, ґрунтуються на принципах верховенства права та визнання людини, її прав і свобод найвищою цінністю, а також на принципі незалежності прокурорів, що передбачає належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке гарантується державою і не може бути довільно скасоване чи зменшене. Держава гарантує стабільність та захищеність набутих соціальних прав працівників правоохоронних органів і прокуратури як особливої категорії громадян, чия діяльність пов`язана з підвищеними вимогами, ризиками та обмеженнями, що компенсується наявністю особливих умов пенсійного забезпечення та механізмом обов`язкового перерахунку призначених пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати чинним прокурорам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, діяльність прокуратури та статус прокурорів визначаються Конституцією та спеціальними законами. Єдиний статус прокурорів та право на належне пенсійне забезпечення гарантовано нормами статей 15 та 16 цього ж Закону.

Статтею 81 Закону № 1697-VII встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється виключно цим Законом. Відповідно, пенсійне забезпечення, врегульоване ст. 86 Закону № 1697-VII, також підпадає під дію спеціального законодавства.

Конституційний Суд України у Рішенні № 7-р(ІІ)/2019 визнав неконституційними обмеження, встановлені частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VII, наголосивши, що зміни умов пенсійного забезпечення прокурорів мають здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього спеціального Закону, а не підзаконними актами.Системний аналіз свідчить, що регулювання пенсійних питань прокурорів іншими нормативними актами, зокрема законом про Держбюджет або постановами Уряду, є порушенням гарантій їхньої незалежності.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові штучні підстави для обмеження щомісячного розміру пенсійного забезпечення шляхом покрокового застосування понижуючих коефіцієнтів до виплати пенсій, призначених, зокрема, на підставі спеціального Закону України «Про прокуратуру».

У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки спеціальним Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (а також нормами раніше діючого Закону № 1789-ХІІ) не передбачено обмеження розміру пенсій працівників прокуратури або зменшення щомісячного розміру пенсійного забезпечення шляхом застосування будь-яких понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Аналізуючи зміст правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим абзацом першим частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Обчислення стажу, що дає право на таке забезпечення, проводиться за правилами абзацу першого частини шостої статті 86 цього ж Закону № 1697-VII, згідно з яким до вислуги років зараховується час роботи на посадах прокурорів (у тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Водночас, як вбачається з матеріалів пенсійної справи № 951060840974, позивачу пенсію за вислугу років було призначено з 14.02.2011 року у розмірі 90 відсотків від середнього заробітку на підставі норм статті 50-1 раніше діючого Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, та перераховано за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року у справі № 420/2182/21 на підставі довідки прокуратури Одеської області від 20.10.2020 року № 429 без обмеження її граничного розміру.

Суд наголошує, що застосування відповідачем до суми пенсії позивача прогресивних понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ № 1 від 03.01.2025 року, на виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», призвело до штучного зменшення фактичного щомісячного розміру пенсійного забезпечення з 57 605,31 грн до 32 203,73 грн, тобто до урізання законної виплати на 25 401,58 грн щомісяця.

Такі дії відповідача є прямим втручанням у майнові права позивача, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та нівелюють стабільність правового статусу прокурора. Оскільки умови виплати та перерахунку пенсії прокурорів є складовою їхнього спеціального статусу, що базується на частинах другій, шостій та тринадцятій статті 86 Закону № 1697-VII, вони не можуть змінюватися чи погіршуватися іншими законами чи підзаконними актами Уряду.

При цьому вихідні дані та порядок обчислення суми заробітку для пенсійного забезпечення прокурорів чітко встановлюються частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. Вказані норми мають спеціальний імперативний характер та визначають вичерпний перелік складових місячної заробітної плати, які включаються в заробіток як для первинного призначення, так і для подальшого перерахунку пенсій, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

У спірних правовідносинах відповідач посилається на те, що законодавець у статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» делегував Уряду повноваження на встановлення порядку та розмірів виплати пенсій із застосуванням понижуючих коефіцієнтів.

Проте суд наголошує, що у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення прокурорів будь-яке делегування повноважень Кабінету Міністрів України на встановлення «умов», «порядку», «методів» чи «коефіцієнтів» перерахунку та виплати пенсій є неможливим.

Величина заробітної плати, яка є визначальною при перерахунку пенсії, підтверджується уповноваженим органом прокуратури за відповідною прирівняною посадою у довідці про доходи, як це передбачено частиною четвертою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII. При цьому жоден орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі своїми підзаконними актами змінювати визначений спеціальним Законом перелік складових або механізм обчислення пенсії, які чітко встановлені частинами другою та третьою статті 86 Закону № 1697-VII.

До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Частина перша статті 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII містить безумовне застереження, що організація та діяльність прокуратури України, а також правовий статус прокурорів визначаються виключно Конституцією та законами України. У системному зв`язку з цим, норми частини другої та частини тринадцятої статті 86 Закону № 1697-VII чітко визначають, що зміна умов, норм, відсоткового розміру та безпосереднього порядку пенсійного забезпечення прокурорів здійснюється виключно шляхом внесення відповідних законодавчих змін до цього спеціального Закону.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 (у справі щодо офіційного визнання неконституційними положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру») окремо наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів має право визначати основи соціального захисту, форми, види та розміри пенсійного забезпечення прокурорів. КСУ підкреслив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який зобов`язаний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та реалізації політики у сфері соціального захисту, керуючись виключно Конституцією та законами України, і не має права підзаконними актами перебирати на себе дискреційні повноваження парламенту щодо обмеження чи звуження змісту раніше набутих пенсійних прав.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.».

У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що «відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».

Проте, відповідач, здійснивши перерахунок пенсії, обмежив максимальний розмір пенсії позивача та застосував коефіцієнти до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Таким чином, застосування при виплаті пенсії, призначеної відповідно до спеціального Закону України «Про прокуратуру», постанови Кабінету Міністрів України, якою всупереч Конституції України змінюються чи звужуються умови та норми пенсійного забезпечення прокурорів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, є протиправним.

Стосовно безпосередньо протиправності обмеження пенсії максимальним розміром та застосування будь-яких понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення, суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував сталу та послідовну правову позицію у спорах щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

У чинній судовій практиці Верховного Суду щодо соціального статусу прокурорів суд касаційної інстанції дійшов однозначного висновку, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення цієї категорії осіб підлягають регулюванню з обов`язковим урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019.

Оскільки цим рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, будь-яке подальше обмеження граничного розміру зазначених пенсій або запровадження механізмів їх касового зменшення підзаконними актами Уряду є протиправним.

У чинній судовій практиці Верховного Суду щодо соціального статусу прокурорів суд касаційної інстанції дійшов однозначного висновку, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення цієї категорії осіб підлягають регулюванню з обов`язковим урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Будь-яке подальше обмеження граничного розміру зазначених пенсій або запровадження механізмів їх касового зменшення підзаконними актами Уряду є протиправним.

Право позивача на отримання щомісячної виплати, обчисленої на підставі частини другої статті 86 Закону № 1697-VII (у розмірі 90% від заробітку відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-XII) та з урахуванням вислуги років за частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII, є його гарантованим майновим правом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 120/1081/25 з подібними спірними правовідносинами, за результатами касаційного перегляду якої ухвалив постанову від 11 вересня 2025 року (судове провадження К/990/23102/25).

У цьому рішенні Верховний Суд дійшов висновку про пріоритетність норм спеціального закону (lex specialis) над загальними нормами закону про Державний бюджет України. Суд касаційної інстанції підтвердив, що право особи на отримання щомісячного пенсійного забезпечення в повному нарахованому розмірі є її законним майновим правом і не може бути обмежене підзаконними актами Уряду. Зменшення відповідачем щомісячної виплати позивача з нарахованих 57 605,31 грн до виплачуваних 32 203,73 грн на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1 прямо суперечить висновкам Верховного Суду та нівелює виключний порядок виплати, встановлений спеціальним законом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головною управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження пенсії максимальним розміром з відсотковим значенням розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення, та з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний