Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 23 вересня 2026 р.
Справа: №380/6724/26
Суддя: Хома Олена Петрівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/6724/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1, в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач-2, в/ч НОМЕР_2 ) в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 30.03.2021 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премій, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги на оздоровлення та всіх інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до І Постанови №704;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.03.2021 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премій, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги на оздоровлення та інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової одноразової винагороди в розмірі 70 000,00 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових завдань, передбачену п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову одноразову винагороду, передбачену п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у розмірі 70 000,00 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових завдань, а саме – за 9 (дев?ять) повних періодів виконання таких завдань.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема в період з 30.03.2021 по 21.05.2024 у в/ч НОМЕР_2 , та з 22.05.2024 по 05.12.2025 у в/ч НОМЕР_1 . Зазназчає, що в період проходження ним військової служби з 30.03.2021 по 19.05.2023 відповідач невірно нараховував та виплачував йому грошове забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Окрім того зазначає, що відповідачем не виплачено передбачену пунктом 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткову одноразову винагороду за період його участі в бойових діях Вважаючи поведінку відповідача щодо неповноти розрахунку з ним протиправною, звернувся до суду із цим позовом.
Відповідачем-1 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що позивач хибно пов`язує виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн з необхідністю нарахування та виплати одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн. Вказує, що позивач протягом служби у військовій частині НОМЕР_1 (згідно витягу з наказу від 22.05.2024 року №155) перебував на посаді водія-електрика відділення управління командира 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону та виконував бойові завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, за що і отримував додаткову винагороду передбачену розділом XXXIV Порядку №260 в розмірі 100000 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), але не залучався до виконання завдань передбачених розділом XXXVII Порядку №260 (яким передбачено виплату одноразової допомоги в розмірі 70000грн.). За таких обставин, у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставах, в межах наданих повноважень та в порядку, що чітко встановлені чинним законодавством. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповічем-2 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, згідно пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Тобто, положення п. 4 постанови №704 в первинній редакції стосовно обчислення складових грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) прямо суперечить вимогам пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VI, на вирішення протиріччя між якими і була спрямована постанова №103. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем-1 24.04.2026 (вх. №34126) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 07.05.2026 (вх. №38342) подано відповідь на відзив.
Ухвалою від 07.09.2026 залучено до участі у справі співвідповідача – Військову частину НОМЕР_2 .
Відповідачем-2 17.09.2026 (вх. №82995) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 30.03.2021 по 21.05.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , а з 22.05.2024 по 05.12.2025 - у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу від 05.12.2025 №348 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про нараховане і виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 2021-2023 роки розмір грошового забезпечення позивача з 30.03.2021 по 19.05.2023 обчислено виходячи з прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
Відповідно до довідки від 27.01.2026 №299 старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 23.05.2024 по 29.09.2024, з 25.12.2024 по 29.12.2024, з 17.01.2025 по 25.01.2025, з 02.03.2025 по 03.03.2023, з 20.03.2025 по 29.03.2025, з 18.06.2025 по 02.07.2025, з 12.07.2025 по 14.07.2025, з 02.08.2025 по 13.11.2025, з 01.12.2025 по 05.12.2025, брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізька область, Пологівський район, Оріхівська міська територіальна громади.
Невиплата відповідачем у період з 30.03.2021 по 19.05.2023 грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та передбаченої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової одноразової винагороди за період його участі в бойових діях у розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових завдань стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (надалі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховний Суд вкотре наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Натомість зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX (надалі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі – Закон № 1082-IX) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX (далі - Закон №1928-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ХІ (далі – Закон №2710-ХІ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Пунктом 2 Постанови 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У силу приписів розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі – Порядок № 260), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір грошової допомоги на оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Ураховуючи наведене в сукупності, суд виснує, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідною посадою позивача у період з 30.03.2021 по 19.05.2023 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Оскільки ОСОБА_1 з 30.03.2021 по 21.05.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , то належним відповідачем за цими позовними вимогами є в/ч НОМЕР_2 .
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової одноразової винагороди за період його участі в бойових діях в розмірі 70 000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових завдань.
Механізм, умови та розміри таких спеціальних виплат визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), яка прийнята на виконання Указів Президента України щодо введення воєнного стану.
Абзацами 1-2 п. 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 № 419 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01.04.2024 по 24.08.2024) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно з абз. 1-2 п. 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1311 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161 і від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовується з 25 серпня 2024 року), установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора виплачується, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України, у разі виконання таких бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.
З метою деталізації цього урядового порядку, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Особливості № 726).
Підпункт 4 пункту 2 Особливостей № 726 повністю дублює норму Постанови № 168 щодо обов`язку виплати одноразової додаткової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 сумарно обчислених днів виконання завдань на лінії бойового зіткнення.
Відповідно до пункту 8 Особливостей № 726, документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань (у тому числі для виплати 70 000 грн), є:
1. бойовий наказ (бойове розпорядження);
2. журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення;
3. рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях із зазначенням періодів (кількості днів) участі.
Згідно з пунктом 9 Особливостей № 726, облік військовослужбовців, які виконують бойові завдання, здійснюється з урахуванням кількості сумарно обчислених днів. Результати такого обліку вносяться до відповідної відомості обліку днів виконання бойових завдань.
Системний аналіз наведених норм, дає суду підстави дійти висновку, що визначальним фактором, з яким законодавство (Закон № 2011-XII та Постанова № 168) пов`язує виникнення у військовослужбовця права на отримання додаткової одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень, є фактичне виконання ним бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони.
Щодо відмови відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу у виплаті 70 000 гривень виключно через відсутність рапортів командира підрозділу, суд зазначає таке.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що визначальною умовою для виникнення у військовослужбовця права на отримання додаткової одноразової винагороди є його участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони.
Відповідно до розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07 червня 2018 року на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акватори (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об?єкти, що охороняються, звільнення таких об?єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зороєю, боновою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
Судом встановлено, що позивач протягом служби у в/ч НОМЕР_1 (згідно витягу з наказу від 22.05.2024 №155) перебував на посаді водія-електрика відділення управління командира 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону та виконував бойові завдання з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії.
За таких умов, позивач отримував додаткову винагороду передбачену розділом XXXIV Порядку №260 та пунктом 1 Постанови №168 в розмірі до 100 000 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) зокрема:
??- 23.07.2024 в сумі 70 450,00 грн;
??- 21.08.2024 в сумі 100 000,00 грн;
??- 28.09.2024 в сумі 100 000,00 грн;
??- 22.10.2024 в сумі 95 303,33 грн;
??- 22.11.2024 в сумі 100 000,00 грн;
??- 28.12.2024 в сумі 100 000,00 грн;
??- 24.01.2025 в сумі 93 548,39 грн;
??- 21.02.2025 в сумі 48 387,10 грн;
??- 21.03.2025 в сумі 100 000,00 грн;
??- 22.05.2025 в сумі 100 000,00 грн;
??- 20.06.2025 в сумі 100 000,00 грн;
??- 18.07.2025 в сумі 85 910,00 грн;
??- 20.08.2025 в сумі 36 070,97 грн;
??- 19.09.2025 в сумі 96 774,19 грн;
??- 22.10.2025 в сумі 100 000,00 грн;
??- 20.11.2025 в сумі 100 000,00 грн.
Наведене підтверджується випискою про рух коштів АТ КБ «ПриватБанк» від 07.01.2026.
Розділом XXXVII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07 червня 2018 року передбачено підстави для виплати додаткової одноразової винагороди згідно з Постановою №168 в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу
(контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
на території противника.
Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій або бойове донесення;
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів).
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, передбачених розділом XXXVII Порядку №260 та пунктом 1-1 Постанови №168 (яким передбачено виплату одноразової допомоги в розмірі 70 000 грн).
Як стверджує відповідач, позивач протягом служби у в/ч НОМЕР_1 не залучався до виконання завдань, передбачених розділом XXXVII Порядку №260.
Позивачем жодними належними доказами не спростовано таких доводів відповідача та не долучено буд-яких доказів, якими б підтверджувалося виконання ним завдань, передбачених розділом XXXVII Порядку №260.
Водночас, перебування ОСОБА_1 у складі 2 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону та одержання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) прямо узгоджується з положеннями розділу XXXIV Порядку №260.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди, в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов`язок виконано частково.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) з 30.03.2021 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) щомісячне грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.03.2021 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua