Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №380/20484/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/20484/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, в якій позивач просить суд:

Підставою позову є протиправність, на думку позивача, рішення Мостиської міської ради Львівської області від 20 серпня 2025 року №42, яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що Мостиська міська рада Львівської області протиправно відмовила їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, мотивуючи рішення тим, що у власності ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки для ведення особистого господарства, передані даній громадянці на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Позивач наголошує на тому, що такі земельні ділянки отримала у спадщину від чоловіка як паї, та в подальшому оформила їх у власність. Незгода позивача із таким рішенням зумовила звернення до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 20.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 03.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; витребувано у Мостиської міської ради усі докази, що стали підставою для прийняття спірного рішення, в тому числі копію протоколу пленарного засідання сесії Мостиської міської ради від 20.08.2025.

Відповідач подав витребувані докази, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 08.09.2026 витребувано у Мостиської міської ради Львівської області (81300, Львівська обл., с. Мостиська, вул. Грушевського, 6; код ЄДРПОУ 26307500) докази, враховані при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме: інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 ; рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі позивачу земельних ділянок для особистого селянського господарства ОСОБА_1 .

Докази надійшли до суду 22.09.2026.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач зверталась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №380/7187/20 визнано протиправною бездіяльність Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 щодо виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області та зобов`язано Малнівську сільську раду Мостиського району Львівської області розглянути на черговому пленарному засіданні питання щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області згідно поданої нею заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання вказаного судового рішення Мостиська міська рада Львівської області (правонаступник Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області) прийняла рішення №42 від 20.08.2025, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мостиської міської ради.

Згідно з долученим актом щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , підставою для відмови стало те, що у власності позивача перебувають земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, передані даній громадянці на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Незгода позивача з таким рішення зумовила звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Зокрема частини 1-2 цієї статті стосуються порядку приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, частини 3-5 статті 118 ЗК врегульовують порядок одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, інші частини цієї статті стосуються порядку одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У спірній ситуації позивач зверталась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Мостиська міська рада Львівської області (правонаступник Малнівської сільської ради Мостиського району Львівської області) прийняла рішення №42 від 20.08.2025, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мостиської міської ради.

Згідно з долученим актом щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , підставою для відмови стало те, що у власності позивача перебувають земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, передані даній громадянці на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Вказане відповідач підтверджує інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача та рішенням Малнівської сільської ради від 22.11.2019 №112.

Рішенням №112 передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,4960, в тому числі 0,4960 га угіддя – рілля землі сільськогосподарського призначення кадастровий номер 4622484600:09:000:0056, земельну ділянку загальною площею 0,4600 га, в тому числі 0,4600 га кормові угіддя кадастровий номер 4622484600: для ведення сільськогосподарського виробництва на території Малнівської сільської ради.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Таким чином, оскільки позивач вже набула безкоштовно земельну ділянку сільськогосподарського призначення, то відповідач правомірно відмовив їй у задоволенні поданої заяви.

Щодо твердження позивача, що такі ділянки вона набула в порядку приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, натомість у спірній ситуації звернулась із заявою про одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, то суд зазначає, що ч. 4 ст. 116 ЗК України щодо одноразової можливості одержання земельної ділянки відповідного цільового призначення стосується всіх способів безоплатної передачі земельних ділянок, визначених ч. 3 ст. 116 ЗК України.

Відтак, судом не встановлено ознак протиправності прийнятого відповідачем рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, такі не належить стягувати з відповідача.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Мостиська міська рада Львівської області (81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Грушевського, 6; код ЄДРПОУ 26307500).

Суддя Сидор Н.Т.