Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №380/13199/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

справа №380/13199/26

провадження № П/380/13324/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:

скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1862-57 У від 05.08.2025 в сумі 37 788,74 грн;

зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області вилучити з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 37 788,74 гривень.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що 05.08.2026 Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано Вимогу № Ф-1862-57 У ОСОБА_1 сплатити недоїмку по єдиному соціальному внеску в сумі 37 788,74 грн. за період з 2017 по 2020 роки. Однак, відповідно до довідки Ок-5 з 2017 по червень 2019 року ОСОБА_1 працював на ТОВ «Хім-Партнер» (код ЄДРПОУ 40253250) та отримував заробітну плату, у зв`язку із чим роботодавець сплачував єдиний соціальний внесок із суми заробітної плати позивача у відповідних розмірах. Таким чином, позивач вказує на те, що в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) він є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як підприємцем, зокрема у періоди, коли позивач був найманим працівником.

Також за змістом позовної заяви позивач просить поновити строк звернення до суду мотивуючи тим, що про вимогу він дізнався в червні 2026 року після ознайомлення та отримання копій матеріалів виконавчого провадження ВП №80952949. Зазначає, що вимогу від Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про сплату боргу(недоїмки) не отримував, про її складання йому не було відомо.

Ухвалою суду від 30.06.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду позивач 06.07.2026 усунуа недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання ухвали суду 17.07.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464). Позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області з 13.10.2011 згідно реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів. Оскільки до Головного управління ДПС у Львівській області не надходило жодних відомостей з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , по платнику податків проводилось нарахування ЄСВ. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 05.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 37 788,74 гривень, у зв`язку чим відповідачем правомірно було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Разом з відзивом відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що у разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. ГУ ДПС у Львівській області позивачеві було направлено вимогу від 05.08.2025 № Ф-1862-57 на суму 37 788,74 грн. про сплату боргу (недоїмки) згідно зареєстрованої адреси платника податків.

Ухвалою від 24.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії.

Інших заяв на адресу суду не надходило.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у Дрогобицькій державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебуває платником податків за основним місцем обліку. Дата реєстрації 12.10.2011 за №24140000000007536. Дата взяття на облік 13.10.2011 № 77727.

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 05.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 37 788,74 гривень. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448 грн. (за І квартал – 2112,00 грн., за ІІ квартал - 2112,00 грн., за ІІІ квартал - 2112,00 грн., за ІУ квартал - 2112,00 грн.), за 2018 рік - 9828,72 грн. (за І квартал - 2457,18 грн., за ІІ квартал - 2457,18 грн., за ІІІ квартал - 2457,18 грн., за ІУ квартал - 2457,18 грн.), за 2019 рік - 11016,72 грн. (за І квартал – 2754,18 грн., за ІІ квартал - 2754,18 грн., за ІІІ квартал - 2754,18 грн., за ІУ квартал - 2754,18 грн.), за 2020 рік – 8495,30 грн. (за І квартал – 2078,12 грн., за ІІ квартал – 1039,06 грн., за ІІІ квартал – 3178,12 грн., за ІУ квартал - 2200 грн.)

05.08.2025 ГУ ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1862-57, відповідно до якої ОСОБА_1 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 37 788,74 грн.

Водночас, судом встановлено, що згідно з наказом № 1-К від 01.02.2016 ТОВ «Хім-Партнер» (код ЄДРПОУ 40253250) ОСОБА_1 приступив до виконання в.о. директора вказаного товариства з 01.02.2016.

У період з вересня 2017 року по червень 2019 року страхувальником позивача був ТОВ «Хім-Партнер» (код ЄДРПОУ 40253250), яким сплачено за позивача наступні суми єдиного соціального внеску:

- за вересень -грудень 2017 року ЄСВ сплачено у розмірі 10 514,29 грн;

- за січень – грудень 2018 року ЄСВ сплачено у розмірі 44 910,48 грн;

- за січень – червень 2019 року ЄСВ сплачено у розмірі 29 549,53 грн;

Вказані періоди зараховані до страхового стажу позивача у зв`язку зі сплатою страхувальником позивача (ТОВ «Хім-Партнер» (код ЄДРПОУ 40253250) єдиного соціального внеску, нарахованого на суми доходу, що підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідкою форми ОК-5.

Позивач, вважаючи таку вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи правомірність формування ГУ ДПС у Львівській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 05.08.2025 №Ф-1862-57 на суму 37 788,74 грн., та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) щодо правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом 7 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (надалі також - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 1 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах чи проходженні військової служби за контрактом, та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є й фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 у справі № 260/739/19 дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, й мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається саме за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, що перебувають на обліку в органах ДПС як фізичні особи-підприємці, однак, підприємницьку діяльність не здійснюють і доходи від неї не отримують, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема в постанові від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 06.05.2020 у справі №400/1622/19, від 04.11.2021 у справі №140/3209/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановленими у цій справі обставинами позивач у період з вересня 2017 року по червень 2019 року працював в.о. директора ТОВ «Хім-Партнер» (код ЄДРПОУ 40253250), і відповідно єдиний соціальний внесок сплачувався цим товариством, як страхувальником позивача, що підтверджено відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідкою форми ОК-5. Таким чином, підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу сплачувався страхувальником.

Отже, з моменту запровадження обов`язковості сплати фізичними особами-підприємцями єдиного соціального внеску у розмірі не нижче мінімального незалежно від отримання ними доходу, позивач протягом тривалого часу, а саме у період з вересня 2017 року по червень 2019 року був найманим працівником і єдиний соціальний внесок за нього сплачено страхувальником.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, відтак в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього сплачував страхувальник в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

З наведеного, перевіряючи оскаржувану податкову вимогу, враховуючи встановлені обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) на суму 37 788,74 грн.

Водночас суд враховує, що у період з січня 2017 року по серпень 2017 року та з липня 2019 року до грудня 2020 року доказів сплати ЄСВ ні позивачем, ні його страхувальником матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги про скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Львівській області № Ф-1862-57 У від 05.08.2025 підлягають задоволенню в частині визначення до сплати боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 18 153,08 грн., нарахованої за період з вересня 2017 року по червень 2019 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області вилучити з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 37 788,74 гривень, суд зазначає таке.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).

Відповідно до підрозділу 2 Розділу І Порядку №5 інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегрована картка платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Розділу у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов`язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).

Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС,- наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені у підрозділі 2 розділу VII цього Порядку.

Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), 30.11.2021 (справа №300/3157/20).

Отже, у випадку скасування вимоги відповідач зобов`язаний відобразити інформацію в обліковій картці платника.

Суд враховує, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності у ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 153,08 грн., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою № Ф-1862-57 У від 05.08.2025 за період з вересня 2017 року по червень 2019 року.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витра, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 511,59 грн..

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257-262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090) про скасування вимоги, зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області № Ф-1862-57 У від 05.08.2025 в частині визначення до сплати боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 18 153,08 грн., нарахованої за період з вересня 2017 року по червень 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), виключивши дані щодо наявності у ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 153,08 грн., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою № Ф-1862-57 У від 05.08.2025 за період з вересня 2017 року по червень 2019 року

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 511 (п`ятсот одинадцять) гривень 59 копійок судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.