Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/2722/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Львівсправа № 380/2722/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (відповідач/Національна академія), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, викладене у відповіді № 738/12/ВихЗПІ від 12 лютого 2026 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також щодо витребування акту обстеження сімейного стану;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного звернутись до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 із запитом для перевірки його сімейного стану;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного звільнити з військової служби лейтенанта, слухача курсів штатної перепідготовки та підвищення кваліфікації центру підвищення кваліфікації ОСОБА_1 відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю – ОСОБА_2 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу в Національній академії. З метою здійснення постійного догляду за своєю матір`ю – ОСОБА_2 позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак відповідач відмовив у задоволенні рапорту у зв`язку із тим, що матеріали, подані разом із рапортом, не містять повного пакета документів, а саме акту перевірки сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а також у зв`язку із тим, що не надано доказів, що сестра позивача не може здійснювати догляд за матір`ю.

Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, оскільки разом із рапортом про звільнення з військової служби він подав належні документи, які підтверджують підставу для звільнення, передбачену абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач зазначає, що батько позивача – ОСОБА_3 також не має можливості здійснювати догляд за матір`ю, оскільки відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії за формою № 080-4/о та висновку ЛКК № 9.4 від 28 січня 2026 року сам потребує постійного стороннього догляду. Отже, він об`єктивно неспроможний забезпечувати догляд за дружиною у зв`язку зі станом власного здоров`я. Рідна сестра позивача - ОСОБА_4 не може здійснювати постійний догляд за матір`ю у зв`язку з окремим місцем проживання та за станом її здоров`я, що засвідчується нотаріальною заявою від сестри, а також висновком ЛКК № 21 від 30 січня 2026 року та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о від 30 січня 2026 року. Родич, який сам потребує догляду, не може вважатися особою, яка за законом зобов`язана утримувати батьків або надавати їм догляд. У правовому розумінні така особа не враховується під час оцінки наявності родичів, здатних виконувати обов`язки щодо постійного догляду. Отже, особи, на яких може бути покладено обов`язок або які мають реальну можливість забезпечувати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , відсутні, що свідчить про необхідність здійснення такого догляду саме позивачем. Окрім того, необхідно врахувати наявність нотаріальної заяви матері позивача про те, що серед військовозобов`язаних мати обирає свого сина.

Позивач також вказує, що відмова відповідача у його звільненні з військової служби з підстав відсутності акту сімейного стану є протиправною, оскільки акт обстеження сімейного стану не є документом, який військовослужбовець зобов`язаний самостійно отримувати та долучати до рапорту. Обов`язок ініціювати його витребування та забезпечити проведення відповідної перевірки покладається на уповноважені органи військового управління відповідно до вимог пункту 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Позивач підсумовує, що рішення Національної академії, яким йому відмовлено у звільненні з військової служби, є протиправним та таким, що прийняте з перевищенням повноважень та з неправильним застосуванням норм матеріального права, тож повинно бути скасоване в судовому порядку.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що для звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець має довести відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідач зазначає, що позивач до Національної академії з рапортом особисто, як військовослужбовець, не звертався, до Національної академії 27 грудня 2025 року надійшов супровідний лист від адвоката Ромась Анастасії Ігорівни, до якого як додаток долучено рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До рапорту позивач додав копії документів, які, на його думку, підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть чи зобов`язані здійснювати догляд за матір`ю позивача. Проте, позивачем не долучено такого документа, як «Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки». Національна академія надала адвокату відповідь від 12 лютого 2026 року вих. № 738/12, яким відмовила у задоволенні рапорту позивача, зазначивши, які документи йому належить подати відповідно до підпункту 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (далі – Інструкція № 170). Отже, матеріали, подані разом із рапортом, не містять повного пакета документів, а саме акту перевірки сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки та документів, що підтверджують інвалідність або потребу в постійному догляді сестри позивача – ОСОБА_4 .

Відповідач відзначає, що надіслання запиту щодо перевірки сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення, є обов`язком командира військової частини. Однак, у зв`язку з тим, що позивач особисто до свого безпосереднього начальника або до наступного прямого начальника не звертався, Національною академією не ініційовано подання запиту для перевірки його сімейного стану до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання його сім`ї, оскільки такий рапорт поданий всупереч вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідач стверджує, що відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, у разі направлення хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів під час виписки або у випадку смерті хворого та не може слугувати підтвердженням та констатувати факт потреби в догляді через нездатність до самообслуговування, а тільки є медичним документом, який описує стан здоров`я, діагноз, результати лікування сестри позивача.

Відповідач підсумовує, що наразі правові підстави для звільнення позивача з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю відсутні.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Позивач засобами поштового зв`язку (супровідним листом від 30 січня 2026 року, підписаним адвокатом ОСОБА_5 ) звернувся до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного із власноручно підписаним рапортом від 30 січня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю І«А» групи, за відсутності інших осіб, які можуть такий догляд здійснювати (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

До цього рапорту позивач додав такі документи (зазначені в рапорті та в описі вкладення до поштового відправлення):

1. Засвідчена особистим підписом копія витягу з наказу про зарахування ОСОБА_1 від 15 жовтня 2025 року № 269.

2. Засвідчена особистим підписом копія довідки про перебування на військовій службі ОСОБА_1 від 05 січня 2026 року № 78.

3. Нотаріально засвідчена копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 .

4. Нотаріально засвідчена копія паспорту та РНОКПП матері ОСОБА_2 .

5. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 .

6. Нотаріально засвідчена копія висновку ЛKK № 220/72 від 23 грудня 2025 року ОСОБА_2 .

7. Нотаріально засвідчена копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_2 № 259/25/2461/В від 17 грудня 2025 року.

8. Нотаріально засвідчена копія висновку ЛKK за формою № 080-4/о про потребу в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 від 29 грудня 2025 року.

9. Нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення матері ОСОБА_2 .

10. Нотаріально засвідчена копія паспорту та РНОКПП батька ОСОБА_3 .

11. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб матері з батьком.

12. Нотаріально засвідчена копія висновку ЛКК № 9/4 від 28 січня 2026 року ОСОБА_3 .

13. Нотаріально засвідчена копія висновку ЛКК за формою № 080-4/о про потребу в постійному сторонньому догляді ОСОБА_3 від 28 січня 2026 року.

14. Нотаріально засвідчена копія паспорту та РНОКПП сестри ОСОБА_4 .

15. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження сестри ОСОБА_6 .

16. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про укладення шлюбу сестрою.

17. Нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу сестрою.

18. Нотаріально засвідчена копія заяви сестри про відсутність можливості здійснювати догляд.

19. Нотаріально засвідчена копія висновку ЛКК № 21 сестри ОСОБА_4 від 30 січня 2026 року.

20. Нотаріально засвідчена копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о від 30 січня 2026 року.

21. Нотаріально засвідчена копія заяви матері про вибір особи, що здійснює догляд.

22. Витяг з відомостей про зареєстрованих у житловому будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 .

23. Витяг з реєстру територіальної громади про місцепроживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 12 лютого 2026 року № 738/12/ВихЗПІ Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного повідомила адвоката Ромась Анастасію Ігорівну про те, що: «(…) Матеріали, подані разом із рапортом, не містять повного пакета документів, а саме акту перевірки сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та документів, що підтверджують інвалідність або потребу в постійному догляді сестри – ОСОБА_4 .

Відповідно до абзацу 1, пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого та не може слугувати підтвердженням та констатувати факт потреби в догляді через нездатність до самообслуговування, а тільки являється медичним документом, який описує стан здоров`я, діагноз, результати лікування ОСОБА_4

(…).

Тобто, така підстава для звільнення є правомірною за умови, якщо інші члени сім`ї першого або другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а не перебувають в іншій місцевості.

Зважаючи на вищевикладене, на даний час, правові підстави для звільнення з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю – ОСОБА_2 відсутні».

Позивач, не погоджуючись із такою відмовою, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо його звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також щодо витребування акту обстеження сімейного стану, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1).

Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232).

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.

За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Своєю чергою, абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Положення № 1153, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу першого пункту 210 Положення № 1153 звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.

Згідно з пунктом 233 Положення № 1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Відповідно до пункту 14.30 Інструкції № 170 під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Абзацом сімнадцятим пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, встановлено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.

Додатком 19 до Інструкції № 170 передбачено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, подаються:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Аналіз наведених норм вказує, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність у батьків військовослужбовця чи батьків його (її) дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І або ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в такої особи з інвалідністю І або ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець звільняється з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.

Суд встановив, що позивач – ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 259/25/2461/В від 17 грудня 2025 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи (підгрупа «А»). Згідно з висновком № 221/72 від 29 грудня 2025 року про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду визначено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді.

Батько позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до висновку № 10/4 від 28 січня 2026 року про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, та висновку лікарсько-консультативної комісії № 9/4 від 28 січня 2026 року потребує постійного стороннього догляду.

Сестра позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30 січня 2026 року (форма 027/о) за станом здоров`я не може надавати догляд за хворою матір`ю. Також згідно з медичним висновком ЛКК № 21 від 30 січня 2026 року ОСОБА_4 за станом здоров`я потребує суворого обмеження фізичних навантажень, виключення підйому ваги більше 15 кг, у разі негативної динаміки – хірургічного втручання.

Вищевказані документи позивач надав відповідачу під час звернення із рапортом від 30 січня 2026 року, проте своїм листом від 12 лютого 2026 року № 738/12/ВихЗПІ відповідач повідомив, що матеріали, подані разом із рапортом, не містять повного пакета документів, а саме акту перевірки сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та документів, що підтверджують інвалідність або потребу в постійному догляді сестри – ОСОБА_4 .

Щодо відсутності акта перевірки сімейного стану суд ураховує таке.

Порядок розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення за вказаною позивачем підставою, зокрема перевірки його сімейного стану, чітко визначений пунктом 14.30 Інструкції № 170 та передбачає певний алгоритм дій командира військової частини і територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зокрема, командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання рапорту до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті, запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, одержавши запит, призначає комісію, яка перевіряє сімейний стан та за результатами перевірки складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до Інструкції № 170. Саме в цьому акті зазначається інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

Отже, спочатку командир військової частини надсилає запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а після отримання акту перевірки приймає рішення за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця.

Суд встановив, що у поданому рапорті від 30 січня 2026 року позивач, серед іншого, просив відповідача надіслати запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою перевірки його сімейного стану та оформлення акту перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Проте, відповідач свій обов`язок, передбачений пунктом 14.30 Інструкції № 170, не виконав: запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надіслав, перевірку сімейного стану не ініціював, а відсутність акту перевірки сімейного стану поклав в основу відмови у задоволенні рапорту.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання позивачем акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, як на підставу для відмови у задоволенні рапорту, оскільки, як зазначено вище, складення такого акту є наслідком надіслання командиром військової частини відповідного запиту, чого відповідач не вчинив.

Водночас аргументи відповідача про те, що у зв`язку з тим, що позивач особисто до свого безпосереднього начальника або до наступного прямого начальника не звертався, Національною академією не ініційовано подання запиту для перевірки його сімейного стану до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання його сім`ї, оскільки такий рапорт поданий всупереч вимогам Положення № 1153, суд відхиляє з огляду на таке.

За змістом статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, який набув чинності 08 серпня 2024 року, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі – Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку № 531).

З питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника) (пункт 2 розділу І Порядку № 531).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 531).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 531).

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі надіслання рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем розташування відповідного підрозділу.

Аналіз наведених норм вказує, що рапорт у паперовій формі може бути поданий військовослужбовцем засобами поштового зв`язку, оскільки це прямо передбачено абзацом третім пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 531.

Водночас обов`язковою умовою паперового рапорту є особистий підпис військовослужбовця.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із рапортом у паперовій формі, який відповідає вимогам пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 531, а саме містить: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів; найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату.

Цей рапорт особисто підписаний позивачем.

Звідси, доводи відповідача про те, що позивач подав рапорт всупереч вимогам Положення № 1153 є помилковими.

Подання позивачем рапорту особисто у паперовій формі засобами поштового зв`язку та з дотриманням вимог пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 531 зумовлювало обов`язок відповідача дотриматися наведених вище приписів, передбачених пунктом 14.30 Інструкції № 170, однак відповідач проігнорував такий імперативний обов`язок.

Водночас покликання як позивача, так і відповідача на пункт 213 Положення № 1153 суд відхиляє, зважаючи на таке.

Пунктом 213 Положення № 1153 урегульовано порядок перевірки сімейного стану військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», натомість позивач є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації, тому вказана норма на нього не поширюється, а застосовується саме пункт 14.30 Інструкції № 170, про що суд зазначив вище.

Щодо відсутності документів, які підтверджують інвалідність або потребу в постійному догляді сестри позивача – ОСОБА_4 , суд ураховує таке.

Як встановив суд, сестра позивача – ОСОБА_4 відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30 січня 2026 року (форма 027/о) за станом здоров`я не може надавати догляд за хворою матір`ю. Також згідно з медичним висновком ЛКК № 21 від 30 січня 2026 року ОСОБА_4 за станом здоров`я потребує суворого обмеження фізичних навантажень, виключення підйому ваги більше 15 кг, у разі негативної динаміки – хірургічного втручання.

Своєю чергою, за встановленою законодавством процедурою саме перевірка сімейного стану комісією територіального центру комплектування та соціальної підтримки має на меті з`ясування наявності чи відсутності інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд.

Оскільки цю процедуру відповідач не ініціював, то обставини, які мали бути встановлені за її результатами, залишилися недослідженими на стадії розгляду рапорту.

За цих обставин доводи відповідача про відсутність документів, які підтверджують інвалідність або потребу в постійному догляді сестри – ОСОБА_4 , є передчасними.

Тож, у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд уважає, що дії відповідача щодо розгляду рапорту позивача, здійснені без дотримання визначеної пунктом 14.30 Інструкції № 170 обов`язкової процедури перевірки сімейного стану військовослужбовця, є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у частиною другою статті 2 КАС України, зокрема вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення.

З огляду на викладене рішення Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, викладене у листі-відповіді від 12 лютого 2026 року № 738/12/ВихЗПІ, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту від 30 січня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є протиправним, тому його належить скасувати, а позовну вимогу в цій частині – задовольнити.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо звільнення позивача з військової служби, а також витребування акту обстеження сімейного стану, то скасування судом рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби, цілком відновлює порушене право позивача та не потребує визнання судом протиправною поведінки відповідача, яка передувала та стала результатом ухвалення відповідного рішення, тому в задоволенні таких позовних вимог належить відмовити.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд ураховує таке.

Так, з метою захисту свого порушеного права позивач просить суд:

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернутись до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця ОСОБА_1 із запитом для перевірки його сімейного стану;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звільнити з військової служби лейтенанта, слухача курсів штатної перепідготовки та підвищення кваліфікації центру підвищення кваліфікації ОСОБА_1 відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю – ОСОБА_2 .

Утім, оскільки допущене відповідачем порушення полягає у невиконанні покладеного на нього законом обов`язку щодо надіслання запиту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і забезпечення перевірки сімейного стану військовослужбовця, а обставини наявності чи відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати постійний догляд, мають бути з`ясовані саме за встановленою законом процедурою за результатами такої перевірки, то суд не вправі підміняти собою відповідача та передчасно вирішувати по суті питання про наявність у позивача права на звільнення з військової служби.

Зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби за таких обставин означало б перебирання судом на себе повноважень суб`єкта владних повноважень та вирішення питання, яке за законом віднесене до його компетенції і потребує попереднього проведення обов`язкової процедури перевірки сімейного стану.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у розглядуваній ситуації має бути відновлене у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 30 січня 2026 року (разом з доданими до нього документами) про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з дотриманням процедури, визначеної пунктом 14.30 Інструкції № 170, зокрема з обов`язковим надісланням запиту до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для перевірки сімейного стану військовослужбовця та прийняття рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби не може бути задоволена судом, оскільки є, з урахуванням наведеного вище, передчасною.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Суд відзначає, що у цій справі, яка пов`язана з виконанням військового обов`язку, позивач, як військовослужбовець, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Втім, за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1094,96 грн, що підтверджується квитанцією ІD: 7401-0057-4658-9996 від 16 лютого 2026 року.

Отже, позивач помилково сплатив судовий збір у справі, в якій він відповідно до вимог пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

За цих обставин суд зазначає, що помилково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1094,96 грн може бути повернутий йому за його клопотанням, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 08410370) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, викладене у листі-відповіді від 12 лютого 2026 року № 738/12/ВихЗПІ, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту від 30 січня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року (разом з доданими до нього документами) про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону, з дотриманням процедури, визначеної пунктом 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна