Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №380/12442/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Львівсправа № 380/12442/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка/ ОСОБА_1 ) через свого представника – Неїлик Галини Михайлівни (Неїлик Г.М.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради (відповідач/Управління), у якому з урахуванням уточненого адміністративного позову від 06 липня 2026 року просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою позивачки про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік у розмірі 24200,16 грн;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що є учасником війни та особою з інвалідністю І групи по зору, перебуває на обліку в органах соціального захисту Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради як особа, яка має право на санаторно-курортне лікування відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв`язку з необхідністю лікування позивачка у період з 28 травня 2021 року по 20 червня 2021 року самостійно пройшла санаторно-курортне лікування разом із супроводжуючою її особою, загальна вартість якого становить 24200,16 грн, що підтверджується платіжними документами. Після завершення лікування позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради із заявою про виплату компенсації. Однак відповідач: не прийняв рішення за заявою; не визначив розмір компенсації; не здійснив виплату; не надав письмової відмови. Отже, наявна тривала протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка порушує права позивачки на соціальний захист.

Позивачка відзначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі № 380/18766/21 у задоволенні її позову було відмовлено, як передчасному. Суд не заперечив право позивачки на компенсацію по суті, а лише зазначив, що звернення було передчасним, отже, питання права на компенсацію судом по суті не вирішувалося. Після спливу визначеного судом строку (після 18 жовтня 2023 року) відповідач зобов`язаний був вирішити питання виплати компенсації, однак цього не зробив.

Позивачка також вказує, що протиправна бездіяльність відповідача спричинила їй моральні страждання, пов`язані з: тривалим порушенням права на соціальний захист; необхідністю багаторазових звернень до органів влади; станом здоров`я та інвалідністю; відсутністю належної реакції органу влади. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 10000,00 грн як справедливий та обґрунтований.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

15 липня 2025 року представник позивачки подала до суду письмові пояснення у справі, у яких стверджує, що витрати у розмірі 24200,16 грн є у прямому причинному зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, тому вона має право на їх виплату, а суд повинен забезпечити ефективний захист її порушених прав.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 було зобов`язано Бориславську міську раду повторно розглянути заяву позивачки від 18 жовтня 2021 року (реєстр. № 1042 від 21 жовтня 2021 року) про відшкодування повної вартості самостійно придбаної путівки на санаторно-курортне лікування. На виконання цього рішення суду Управління розглянуло вищезгадану заяву позивачки з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, провело розрахунок та оформило розрахунок на виплату допомоги від 26 червня 2024 року у сумі 619,00 грн. Вказаний розрахунок здійснено відповідно до вимог пункту 7 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 (далі – Порядок № 785). Правильність такого розрахунку підтверджена також листом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 11 квітня 2024 року № 08/09-1075/12-01, який позивачка долучила до позовної заяви.

Відповідач зазначає, що після проведення нарахування компенсації Управління сформувало потребу у бюджетних коштах та надіслало її до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації для виділення необхідних коштів (лист від 28 червня 2024 року № 801/08). Надалі інформація про потребу в коштах подавалася та подається постійно. На день подання цього відзиву необхідне фінансування до Управління не надходило. Отже, виплата залежить від бюджетного фінансування.

Відповідач зауважує, що про вчинені дії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 позивачку повідомлено листом від 03 липня 2024 року № 816/08.

Отже, на переконання відповідача, протиправна бездіяльність, яку позивачка оскаржує у цій справі, з його боку відсутня.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що підстави для її задоволення відсутні, оскільки сам факт звернення до суду або незгода із розміром компенсації не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю.

01 серпня 2025 року представник позивачки подала до суду заперечення на відзив відповідача, у якому зазначає, що відповідач безпідставно стверджує, що компенсація вартості самостійно придбаної санаторно-курортної путівки за 2021 рік становить лише 619,00 грн, оскільки фактично відповідач ототожнює грошову компенсацію, визначену Порядком № 785, із повним відшкодуванням вартості самостійно придбаної путівки. Рішенням суду у справі № 380/690/24 не встановлено, що відповідач повинен застосувати фіксовану компенсацію у розмірі 619,00 грн, а навпаки, суд зобов`язав повторно розглянути заяву з урахуванням правових висновків суду. Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від обов`язку забезпечити виконання рішення суду та реалізацію гарантованого законом права позивачки на отримання належної їй компенсації у розмірі 24200,16 грн. Вимога позивачки про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн є обґрунтованою, співмірною характеру допущеного відповідачем порушення, яке є тривалим, та відповідає принципам справедливості і розумності. Отже, доводи відзиву не спростовують обставини, викладені у позовній заяві, а наведені відповідачем аргументи зводяться лише до повторення своєї правової позиції, яка вже була предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 13 липня 2026 року заяву представника позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску позивачкою строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію заяви позивачки від 18 жовтня 2021 року про відшкодування повної вартості самостійно придбаної путівки на санаторне лікування з доданими до неї документами та докази розгляду такої заяви.

Витребувані докази відповідач подав разом з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07 серпня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивачки від 02 серпня 2026 року про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року визнано необґрунтованою заяву представника позивачки - ОСОБА_2 від 11 серпня 2026 року про відвід судді Клименко Оксани Миколаївни у справі № 380/12442/26 та вказану заяву передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника позивачки від 11 серпня 2026 року про відвід судді ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року у задоволенні клопотання відповідача від 24 липня 2026 року про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2004 року.

ОСОБА_1 з 22 квітня 2015 року встановлено І «Б» групу інвалідності внаслідок загального захворювання (по зору), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 715833.

ОСОБА_1 02 березня 2020 року подала до Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради заяву про забезпечення її санаторно-курортним лікуванням. До вказаної заяви позивачка, зокрема долучила довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування № 19 форми 070/о та висновок МСЕК.

Позивачка самостійно придбала дві путівки на санаторно-курортне лікування у санаторії ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття» для себе та для особи, яка її супроводжує, - ОСОБА_4 , що підтверджується зворотними талонами до путівки № 645197 та № 645198.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 28 травня 2021 року по 20 червня 2021 року проходили санаторно-курортне лікування, що підтверджується санаторно-курортними книжками до історії хвороби № 648 ОСОБА_1 та № 647 ОСОБА_4 .

Позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради із заявою від 18 жовтня 2021 року про відшкодування повної вартості самостійно придбаної путівки на санаторне лікування у ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття» з 28 травня 2021 року по 20 червня 2021 року на 24 дні для ОСОБА_1 та для особи, яка її супроводжує, - ОСОБА_4 в сумі 24200,16 грн.

До вказаної заяви позивачка долучила копію зворотного талону до путівки № 645197, чек на суму 12100,08 грн ОСОБА_1 ; копію зворотного талону до путівки № 645198, чек на суму 12100,08 грн ОСОБА_5 ; копії посвідчення учасника війни - особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_4 та посвідчення учасника війни - особи з інвалідністю І групи по зору ОСОБА_1 .

Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради листом від 11 листопада 2021 року № 1480 надало відповідь та роз`яснило, що відповідно до Порядку виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 150, для отримання такої компенсації позивачці необхідно поновити медичну довідку форми 070/о та надати документ про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки. Також вказало, що право на отримання компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування ОСОБА_1 набуде у 2022 році, розмір компенсації становитиме 464,00 грн (тільки за путівку позивачки, без компенсації вартості путівки супроводжуючої особи).

Вважаючи, що її право на отримання компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування порушене, позивачка у листопаді 2021 звернулась до суду із позовом, у якому просила «зобов`язати відповідача здійснити виплату на користь ОСОБА_1 , учасника війни інваліда І групи по зору в рахунок відшкодування матеріальних збитків в розмірі 24200 грн 16 к.».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі № 380/18766/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року.

Зокрема суд, відмовляючи у позові ОСОБА_1 , зазначив таке: «(…) Відповідно до пункту 6 Порядку 785 грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 18.10.2021 про відшкодування повної вартості самостійно придбаної путівки на санаторно-курортне лікування за період з 28.05.2021 по 20.06.2021. Ураховуючи дату звернення позивача з відповідною заявою (18.10.2021) та виходячи із встановленого пунктом 6 Порядку 785 строку (два роки після звернення), право на отримання грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування у позивача ще не настало. Суд не може встановити обов`язок здійснити виплату компенсації на майбутнє. Встановлення будь-яких виплат на майбутнє не узгоджується з існуючими способами захисту, оскільки прийняття рішення під умовою неможливо (…)».

На чергове звернення ОСОБА_1 про компенсацію вартості придбаних путівок Бориславська міська рада Львівської області листом від 14 січня 2022 року № В-8 повідомила позивачку, що вона з 02 березня 2020 року перебуває у черзі для отримання санаторно-курортної путівки за № 31 на захворювання серцево-судинної системи та органів дихання та буде забезпечена путівкою згідно з чергою. Відповідно до Порядку виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2007 року № 150, для отримання такої компенсації позивачці необхідно поновити медичну довідку форми 070/о та надати документ про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки. Бориславська міська рада Львівської області також вказала, що право на отримання компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування ОСОБА_1 набуде у 2022 році, розмір компенсації становитиме 464,00 грн (тільки за путівку позивачки, без компенсації вартості путівки супроводжуючої особи).

Також 17 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Апарату Верховної Ради України, відповідь на звернення в межах компетенції надала Львівська обласна військова адміністрація листом від 05 вересня 2023 року № ЗВЕ-ВИХ-869/0/23. Зі змісту цієї відповіді слідує, що ОСОБА_1 із 02 березня 2020 року перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням за № 72 як особа з інвалідністю першої групи «Б» по зору, загальне захворювання. Органами, які здійснюють забезпечення безоплатними путівками для санаторно-курортного лікування згідно з медичними рекомендаціями, є органи соціального захисту населення.

Не погодившись із цими відповідями та вважаючи порушеним своє право на компенсацію вартості придбаних путівок, позивачка у січні 2024 року звернулась із позовом до суду (справа № 380/690/24).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24, яке набрало законної сили 06 червня 2024 року, визнано протиправною бездіяльність Бориславської міської ради щодо відсутності належного реагування на звернення ОСОБА_1 з приводу компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування та зобов`язано Бориславську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування та вирішити питання про проведення компенсації з урахуванням висновків суду.

Зокрема суд, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , зазначив таке: «(…) Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачі помилково ототожнювали право особи на виплату грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки, право на яку виникає через 2 роки після звернення за такою путівкою за умови її неотримання і компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, право на яке настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки. Відтак ОСОБА_1 має право на отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, визначеної відповідно до пункту 7 Порядку № 785. Так середня вартість путівки для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність (…). (…) Суд зауважує, що Бориславська міська рада допустила протиправну бездіяльність щодо відсутності належного реагування на звернення ОСОБА_1 з приводу компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, оскільки із часу звернення позивачки 18.10.2021 до часу звернення із позовом до суду 11.01.2024 - така компенсація не проведена (…)».

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 18 жовтня 2021 року про відшкодування повної вартості самостійно придбаних путівок на санаторно-курортне лікування та склало Розрахунок на виплату допомоги від 26 червня 2024 року, згідно з яким сума компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, визначеної відповідно до пункту 7 Порядку № 785, становить 619,00 грн.

Листом від 28 червня 2024 року № 801/08 «Про виконання рішення суду» Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради звернулося до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації щодо виділення необхідної суми коштів для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 .

Також листом від 03 липня 2024 року № 816/08 «Про виконання рішення суду» Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради повідомило позивачку щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 та про заходи, вжиті з метою виплати їй компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення відповідно до поданої нею заяви від 18 жовтня 2021 року про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік, звернулася з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 8 Закону № 3551 учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.

Пільги для учасників війни визначено статтею 14 Закону № 3551.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначений Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 (далі - Порядок № 187).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку № 187 органи соціального захисту населення забезпечують відповідно до цього Порядку безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», - за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 187 путівки видаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості. Для одержання путівки подається заява та медична довідка закладу охорони здоров`я за формою № 070/о. Після закінчення строку дії зазначеної медичної довідки, але не рідше ніж один раз на три роки, подається нова медична довідка. У разі неподання такої довідки особа, яка понад три роки перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, знімається з обліку.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 187 особи з інвалідністю загального захворювання та особи з інвалідністю з дитинства забезпечуються путівками строком на 18-21 день в порядку черговості.

Особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I та II групи до санаторіїв (відділень) спінального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі у зворотному напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками. У разі проїзду залізничним транспортом відшкодовується вартість квитка у плацкартному вагоні.

За змістом пункту 19 Порядку № 187 грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки для осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 785 цей Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Згідно з пунктом 2 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни та особам з інвалідністю, зазначеним у статті 6-2 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Грошова компенсація виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні): особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 785 компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», та ветеранам праці відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки, визначена відповідно до пункту 7 цього Порядку.

За змістом пункту 5 Порядку № 785 підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи: заява про виплату компенсації; про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки, про підтвердження проходження санаторно-курортного лікування або зворотний талон санаторно-курортної путівки строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів; посвідчення особи (зокрема електронне посвідчення ветерана), що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 4 цього Порядку.

Пунктом 7 Порядку № 785 передбачено, що середня вартість путівки для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

Суд встановив, що позивачка, як ветеран війни (учасник війни), самостійно придбала дві путівки на санаторно-курортне лікування у санаторії ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття» для себе та для особи, яка її супроводжує, - ОСОБА_4 . Відтак у період з 28 травня 2021 року по 20 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проходили санаторно-курортне лікування.

Надалі позивачка звернулася до відповідача із заявою від 18 жовтня 2021 року про відшкодування повної вартості самостійно придбаної путівки на санаторне лікування у ДП «Санаторій Сонячне Закарпаття» з 28 травня 2021 року по 20 червня 2021 року для ОСОБА_1 та для особи, яка її супроводжує, - ОСОБА_4 в сумі 24200,16 грн.

Питання розгляду цієї заяви органом соціального захисту було предметом судового розгляду у справах № 380/18766/21 та № 380/690/24, ухвалені рішення у яких описані судом вище.

У цій справі позивачка оскаржує бездіяльність відповідача, яка, на її думку, полягає у неприйнятті рішення відповідно до поданої нею заяви від 18 жовтня 2021 року про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік.

Проте, суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24, яке набрало законної сили 06 червня 2024 року, зобов`язано Бориславську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування та вирішити питання про проведення компенсації з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення суду Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради повторно розглянуло заяву позивачки від 18 жовтня 2021 року про відшкодування повної вартості самостійно придбаних путівок на санаторно-курортне лікування та склало Розрахунок на виплату допомоги від 26 червня 2024 року, згідно з яким сума компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, визначеної відповідно до пункту 7 Порядку № 785, становить 619,00 грн.

Листом від 28 червня 2024 року № 801/08 «Про виконання рішення суду» Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради звернулося до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації щодо виділення необхідної суми коштів для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування позивачці.

Також листом від 03 липня 2024 року № 816/08 «Про виконання рішення суду» Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради повідомило позивачку щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 та про заходи, вжиті з метою виплати їй компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Зміст наведених обставин вказує, що заява позивачки від 18 жовтня 2021 року про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік розглянута відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 26 червня 2024 року.

Наслідком розгляду цієї заяви є складений відповідачем Розрахунок на виплату допомоги від 26 червня 2024 року, згідно з яким сума належної позивачці компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, визначеної відповідно до пункту 7 Порядку № 785, становить 619,00 грн та звернення відповідача до Департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації щодо виділення необхідної суми коштів для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування позивачці.

Отже, в межах розгляду цієї справи відсутня така бездіяльність з боку відповідача, про яку стверджує позивачка у своїй позовній заяві та щодо якої нею ініційовано цей спір, а саме неприйняття відповідачем рішення відповідно до поданої позивачкою заяви від 18 жовтня 2021 року про виплату їй компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік.

Варто відзначити, що оскаржувана у цій справі бездіяльність відповідача була відсутня вже на момент подання цього позову, оскільки заява позивачки від 18 жовтня 2021 року про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік розглянута відповідачем на виконання рішення суду у справі № 380/690/24 ще 26 червня 2024 року, втім, позивачка при зверненні до суду не зазначила дану обставину, сформулювавши підстави і предмет позову у такий спосіб, ніби її заява від 18 жовтня 2021 року станом на момент звернення до суду залишається нерозглянутою відповідачем.

Ба більше, навіть жодної згадки про рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/690/24 позовна заява позивачки не містить.

Що ж стосується розміру компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування та її невиплати, на чому акцентує свою увагу позивачка вже у запереченні на відзив відповідача від 01 серпня 2026 року, то вказані питання безпосередньо стосуються виконання рішення суду у справі № 380/690/24, а тому не можуть бути предметом розгляду у цій справі.

Щодо інших вимог, викладених у клопотанні про розгляд адміністративної справи у розумний строк та забезпечення ефективного захисту порушених прав від 08.09.2026, суд зазначає, що таке не є заявою про зміну предмета і підстав позову в розумінні ст. 47 КАС України, тож у суду відсутні підстави для надання оцінки таким вимогам.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що в задоволенні основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за заявою позивачки про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік та похідної від неї позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачці компенсації вартості санаторно-курортного лікування за 2021 рік у розмірі 24200,16 грн належить відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні основної та похідної позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його до вчинення дій, то відсутні підстави й для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Щодо заяви представника позивачки від 11 серпня 2026 року в частині витребування доказів, то суд зазначає, що ухвалою від 13 липня 2026 року суд витребував у відповідача докази, необхідні для вирішення цього спору, які відповідач надав суду разом з відзивом на позовну заяву. Ті докази, про витребування яких просить представник позивачки, виходять поза межі розглядуваного спору, тож підстави для їх витребування у відповідача відсутні. До того ж, ухвалою від 07 серпня 2026 року суд вже відмовив у задоволенні клопотання представника позивачки від 02 серпня 2026 року про витребування доказів, більша частина з яких повторно зазначена у заяві від 11 серпня 2026 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Бориславської міської ради (вул. Грушевського, 7, м. Борислав, Львівська область, 82300, код ЄДРПОУ 25258857) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна