Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №380/19706/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокусправа № 380/19706/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.09.2025 р. в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по віку як державного службовця відповідно до статті 37 ЗУ “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 з 03.09. 2025 року на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та пункту12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 23.05.1988 р. по 01.12. 1990 р. на посадах бухгалтера, економіста, спеціаліста ІІ категорії у відділенні Промбудбанку СРСР; з 11.05.1992 р. по 27.12.2002 р. на посадах ст. бухгалтера та спеціаліста І категорії в Загірненській сільській раді Стрийського району Львівської області; з 31.01. 2002 по 22.03.2007 на посадах ст. бухгалтера та спеціаліста І категорії Ходовицької сільській раді Стрийського району Львівської області, і обчислити пенсію від заробітної плати за Довідками, які видані 05.08. 2025 р. Головним управлінням Національної поліції України у Львівській області , зокрема - Довідкою № 35/78 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та Довідкою №37/78 р. про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби .

Представниця позивачки в обґрунтування позовних вимог вказала, що позивачка 03.09.2025 подала заяву та інші необхідні документи для переведення на пенсію по віку як державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889-VIII. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 11.09. 2025 № 135050016001 їй відмовлено про переведення за відсутності необхідного стажу державної служби 10 чи 20 років станом на 01.05. 2016. Ствердила, що стаж її державної служби станом на 01.05. 2016 становить понад 20 років, що підтверджується записами в трудовій книжці. Позивачка вважає таке рішення протиправним, тому звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 06.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому проти позову заперечив. Вказав, що за результатами аналізу матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії державного службовця підлягає зарахуванню період роботи з 23.03.2007 по 01.05.2016, на посаді начальника фінансової частини Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області (прийнято присягу державного службовця, присвоєно 13 ранг державного службовця), що становить 9 років 1 місяць 10 днів. Повідомив, що до стажу позивачки не зараховано період роботи з 31.01.2002 по 22.03.2007 на посаді спеціаліста І категорії бухгалтера Загірнянської сільської ради, оскільки дані посади належать до посад посадових осіб органів місцевого самоврядування, що підтверджено записами в трудовій книжці про прийняття присяги посадової особи місцевого самоврядування та присвоєння 15 рангу посадової особи органів місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що у позивачки відсутній необхідний стаж державної служби, відсутні законні підстави для переведення позивачки на пенсію за нормами Закону 889. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представниця позивачки подала на адресу суду відповідь на відзив, у якій виклала свої заперечення, щодо доводів відповідача. Зокрема, зазначила, що стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 р становив 27 років 03 місяці 15 днів. Це дає їй право на призначення пенсії на умовах відповідно до ст. 37 ЗУ “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889-VIII. Просила задовольнити позовні вимоги.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 24.05.2024, що не заперечується сторонами.

Позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду України із з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 ЗУ “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ та пунктів 10,12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ “Про державну службу” від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, та прийнято рішення від 11.09.2025 № 13505016001 про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванння" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з відсутністю у заявниці на 01.05.2016 необхідних 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723.

До стажу позивачки не зараховано період роботи з 31.01.2002 по 22.03.2007 на посаді спеціальність І категорії бухгалтера Загірнянської сільської ради, оскільки дані посади належать до посад посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Позивачка вважає таке рішення протиправним, тому звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III (далі - Закон № 2493-ІІІ) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 2 Закону № 2493-ІІІ встановлено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до приписів статті 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є:

виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно з частиною 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001 (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульовано Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до положень пункту 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XIIвід 16.12.1993, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.

Статтею 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07.06.2001.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Згідно записів трудової книжки, позивачка, зокрема й у спірний період, займала посади державного службовця та посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідних категорій посад державної служби:

23.03.1988 - призначена на посаду бухгалтера в Промислово-будівельний банк;

01.04.1988 - призначена на посаду економіста бухгалтерії;

29.12.1989 - призначена на посаду спеціаліста ІІ категорії;

01.12.1990 - звільнена з займаної посади за власним бажанням по ст. 40 КЗоТ Лит. ССР;

11.05.1992 - прийнята на посаду старшого бухгалтера в Загірненську сільську раду народних депутатів;

31.01.2002 - прийнята за конкурсною основою на посаду спеціаліста І категорії бухгалтера в порядку переведення. Прийнято присягу посадової особи;

01.02.2002 - присвоєно 15-ий ранг 7 категорії посадової особи місцевого самоврядування:

27.12.2002 - звільнена з роботи в порядку переведення в Ходовицьку сільську раду спеціаліста І категорії, згідно п. 5 ст.36 закону України “Про працю”;

27.12.2002 - прийнята на посаду спеціаліста ІІ категорії ( бухгалтера) сільської ради;

01.02.2004 - присвоєно 14 ранг 7 категорії посадової особи місцевого самоврядування;

11.04.2006 - переведена на посаду головного бухгалтера Ходовицької сільської ради;

22.03.2007 - звільнена з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (втратив чинність 01.05.2016).

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Пунктом 6 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) здійснюється згідно Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Отже, в даному випадку до застосування підлягають норми Порядку № 283, а саме пункту 2 вказаного порядку - до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Тому, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований до стажу державного службовця, який дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Таким чином, посади, які займала позивачка з 26.06.1987 відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", пункту 2 Порядку № 283 входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Позивачка з 23.03.1988 до 22.03.2007 займала посади державного службовця та посади в органах місцевого самоврядування, віднесені до відповідної категорії посад державної служби, а також відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII мають бути зараховані до стажу державної служби за період роботи до набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015.

Тому, доводи відповідача про те, що станом на 01.05.2016 у позивачки відсутній необхідний для переведення на інший вид пенсії стаж є помилковими, оскільки відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 право на призначення пенсії мають державні службовці, які на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 11.09.2025 № 13505016001 про відмову в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванння" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправним, та таким яке слід скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Суд вважає, що ефективним та належним способом відновлення порушених прав позивачки є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.09.2025 № 13505016001 про відмову позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванння" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 03.09. 2025 року з пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу періоди роботи з 23.03.1988 по 01.12.1990, з 11.05.1992 по 27.12.2002 та з 27.12.2002 по 22.03.2007.

Суд зазначає, що порушення права позивача фактично зводиться до того, що відповідачем, не зараховано до стажу державної служби позивача періоду роботи на посадах дипломатичної служби. Щодо позовних вимог позивачки про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії на підставі долучених до заяви довідок, суд зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно приписів ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.09.2025 № 13505016001 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванння" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести ОСОБА_1 з 03.09. 2025 року з пенсії по віку відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу періоди роботи з 23.03.1988 по 01.12.1990, з 11.05.1992 по 27.12.2002 та з 27.12.2002 по 22.03.2007.

3. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009 Кіровоградська область м. Кропивницький вул. Соборна 7А; код ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур