Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №340/2628/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2628/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП ТРАК ТАЕРС” до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП ТРАК ТАЕРС” до Кропивницької митниці Державної митної служби України, у якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000032/2 від 20.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного з компанією-виробником шин „NEWLAND TYRE INT`L LIMITED” (Китай) контракту від 29.04.2025 №NL1 (далі - Контракт), придбав продукцію – нові пневматичні гумові шини для вантажного автомобіля в асортименті торговельних марок „JOYALL” та „GIANROI” на загальну суму 38171,5 доларів США. Вартість доставки товару згідно довідки транспортно – експедиційної компанії від 17.04.2026 №17042026 визначена в сумі 93941,79 грн.

Для митного оформлення вказаних товарів до відповідача подано митну декларацію, у якій визначено митну вартість товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Під час митного оформлення товарів до відповідача подано всі необхідні документи.

Однак, у процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою митниці було спрямовано позивачу вимогу про надання додаткових документів у зв`язку з наявними сумнівами щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару.

Вказує, що у відповідача були відсутні правові підстави для витребування у нього будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості імпортованого товару. Зважаючи, що при поданні Електронної митної декларації Товариством були надані всі можливі та належні документи до митного оформлення, які підтверджували формування ціни товару за першим методом на основі контрактної ціни товару, виконати вимогу про надання інших документів було неможливо. Разом з тим, відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість скориговано за резервним методом.

З вказаним рішенням не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить вимогами чинного митного законодавства.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, тому декларанту повідомлено про необхідність подання документів на підтвердження заявлених митних вартостей товарів.

Зокрема, відповідач указав, що декларантом не надано належних документів на підтвердження вартості морського фрахту 40-футового контейнера у розмірі 2 200,00 доларів США.

Крім того, у банківському платіжному документі №P260116982 від 16.01.2026 у графі «деталі оплати» міститься посилання на контракт від 29.04.2025 №NL1 та інвойс від 14.01.2026 №TT60101GQ05. Водночас до митного оформлення було подано інвойс із тим самим номером №TT60101GQ05, але датований 02.02.2026, що свідчить про наявність розбіжностей у документах, поданих для підтвердження вартості товару.

Також до митного оформлення декларантом подано рахунок на оплату від 17.04.2026 №6650, виданий ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», щодо вартості послуг, наданих за межами митної території України, та міжнародного автомобільного перевезення за маршрутом м. Гданськ, Республіка Польща – державний кордон України, митний пост «Ягодин». Разом із тим відповідно до відомостей, зазначених у CMR від 17.04.2026 №9138930, безпосереднім перевізником вантажу є LLC «PRYSTUPCHUK TRANS». При цьому документи, які б підтверджували залучення ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» до організації перевезення із залученням третьої особи, а також документи щодо вартості послуг, фактично наданих безпосереднім перевізником LLC «PRYSTUPCHUK TRANS», декларантом не подавалися.

Відтак, виявлені обставини у сукупності унеможливили здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. У зв`язку з чим, було запропоновано позивачу надати (за наявності) додаткові документи: документи, що містять відомості про вартість морського фрахту по перевезенню оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відомості про транспортування, здійснене безпосереднім перевізником LLC «PRYSTUPCHUK TRANS».

Оскільки необхідних документів позивачем до митного оформлення надано не було, у відповідності до положень статей 54, 55 МК України, на підставі інформації, яка міститься в ПІК “Інспектор” та враховуючи встановлену статтею 57 цього Кодексу послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно статті 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості на рівні раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей: нові пневматичні гумові шини для вантажних автомобілів - 3,01 Доларів США/кг, для чого були використані відомості з МД від 31.12.2025 № 25UA500110015655U6.

Вважає відмову у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості законними та обґрунтованими.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач додатково конкретизував доводи та правове обґрунтування, наведені у позовній заяві, а також навів аргументи на спростування заперечень відповідача.

Зазначив, що подані разом із митною декларацією від 20.04.2026 №26UA901020002355U6 документи не містили розбіжностей, які впливали б на визначення митної вартості, та у сукупності підтверджували як ціну товару, так і числові значення складових митної вартості. Зокрема, відомості щодо кількості та вартості товару, наведені у митній декларації країни відправлення, відповідали даним комерційного інвойсу. При цьому митний орган не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів та не довів неможливості визначення митної вартості за основним методом — за ціною договору. Також вважає неправомірним застосування резервного методу та використання інформації з митної декларації від 31.12.2025 №25UA500110015655U6, за якою митна вартість того самого товару також була визначена за резервним методом.

30.04.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

11.05.2026 представником позивача подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

14.05.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

15.05.2026 від Кропивницької митниці до суду надійшло клопотання, у якому просить здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін або за правилами загального позовного провадження.

19.05.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Кропивницької митниці Державної митної служби України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та/або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ТРАК ТАЕРС" з 07.09.2018 зареєстроване як юридична особа з основним видом економічної діяльності “45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів ”.

Між NEWLAND TYRE INT'L LIMITED (Китай) (продавець) та ТОВ "ТОП ТРАК ТАЕРС" (покупець) укладено договір №NL1 від 29.04.2025, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує вантажні шини (в подальшому - "Продукція") в кількості, за цінами і на умовах, викладених в цьому договорі та інвойсі, які є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно із пунктом 3 Контракту встановлено, що оплата Продукції здійснюється наступним чином: - 25% від загальної суми контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за Товар, та 75% від загальної суми контракту сплачує покупець напротязі 60 діб від дати коносаменту. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на р/р продавця. Всі платежі за цим Контрактом здійснюються в доларах США (а.с. 9-10).

20.04.2026 позивач подав до Кропивницької митниці митну декларацію № 26UA901020002355U6 з метою митного оформлення придбаного згідно Контракту наступного товару: шини пневматичні гумові, гумові, нові, марки JOYALL/GIANROI, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121, протектор радіальний: 315/70R22.5-18 151/148L A702 - 130 шт., індекс навантаження 151/148, індекс швидкості L, посадочний діаметр 22.5; 315/70R22.5-18 151/148L G202 - 1 шт., індекс навантаження 151/148, індекс швидкості L, посадочний діаметр 22.5; 315/80R22.5-20 157/154 K A888+ покришка - 24 шт., індекс навантаження 157/154, індекс швидкості L, посадочний діаметр 22.5; 385/65R22.5-24 164J A601 покришка - 30 шт., індекс навантаження 164, індекс швидкості J, посадочний діаметр 22.5; 385/65R22.5-24 164K A610 покришка - 30 шт., індекс навантаження 164, індекс швидкості К, посадочний діаметр 22.5. Виробник: JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD Країна виробництва: CN (а.с. 55).

Митна вартість визначена за першим методом, а саме за ціною угоди (Контракту) (графа 43), щодо товарів які імпортуються. Для підтвердження митної вартості товару було подано (графа 44): сертифікат відповідності №UA.011.03840-26 від 20.04.2026, сертифікат №E4 54R00/23 45181*00 від 26.09.2019, сертифікат №E4 54R00/23 48379*00 від 24.02.2021, сертифікат №E4 54R00/26 41427*01 від 03.04.2024, пакувальний лист №TT60101GQ05 від 02.02.2026, комерційний інвойс №TT60101GQ05 від 02.02.2026, коносамент №140600275392 від 16.02.2026, автотранспортну накладну (CMR) №9138930 від 17.04.2026, транзитний супровідний документ №26PL322080NSCBPNM7 від 16.04.2026, декларація про походження товару №TT60101GQ05 від 02.02.2026, банківські платіжні документи №P260116982 від 16.01.2026 та №P260330982 від 30.03.2026, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №6650 від 17.04.2026, документ, що підтверджує вартість перевезення, №17042026 від 17.04.2026, зовнішньоекономічний контракт №NL1 від 29.04.2025, договір про надання послуг митного брокера №237 від 14.03.2025, договір про перевезення №42454307 від 01.06.2022, електронний сертифікат про непреференційне походження товару №CCPTT4872600002930 26C3710A1 від 24.02.2026, митну декларацію країни відправлення №420420260000065669 від 13.02.2026.

Водночас, 20.04.2026 відповідач надіслав повідомлення із зазначенням необхідності надання позивачем додаткових документів за наявності, наприклад: документи, що містять відомості про вартість морського фрахту по перевезенню оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; відомості про транспортування, здійснене безпосереднім перевізником LLC «PRYSTUPCHUK TRANS» (а.с. 52зв.-53)

У відповідь на вказане електронне повідомлення митного органу позивач через представника 20.04.2026 направив повідомлення про неможливість надання додаткових документів (а.с. 76).

За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації № 26UA901020002355U6 від 20.04.2026 та доданих до неї документів, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості №UA901000/2026/000032/2 від 20.04.2026, яким згідно статті 64 МК України було скориговано митну вартість товару до 3,01 доларів США/кг із застосуванням резервного методу визначення митної вартості на рівні раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей (а.с. 7-8).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Згідно із частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта. Особливості подання загальної декларації прибуття та декларації тимчасового зберігання визначені у главах 28 і 37 цього Кодексу (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1-2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації від 20.04.2026 №26UA901020002355U6, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 МК України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність у митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (частини 5, 6 статті 55 МК України).

При цьому, частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини 2-3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. (частина 4 статті 57).

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із частинами 2, 3 статті 58 МК України Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що митним органом з використанням автоматизованої системи митного оформлення проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів «Шини пневматичні гумові, нові, марки JOYALL/GIANROI, для вантажних автомобілей, з індексом навантаження більш як 121, протектор радіальний» з рівнем митної вартості товарів за кодом згідно УКТ ЗЕД 4011 20 90 00, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» за час, наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару. Відповідно до статей 54, 55 МК України та на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інспектор", враховуючи встановлену статтею 57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно статті 64 МК України за резервним методом на рівні - 3,01 Доларів США/кг (загальна вартість партії 46078.61 дол. США). Для визначення митної вартості товару використані відомості з МД від 31.12.2025 № 25UA500110015655U6, згідно якої проведено митне оформ ормлення товару «Нові пневматичні гумові шини марки Joyall, для вантажних авто протектор радіальний: 315/70R22.5-18 151/148L G202, покришка - 106 шт, індекс навантаження 151/148, індекс швидкості L, посадочний діаметр 22,5.; 385/65R22.5-24 164K A610 покришка - 100 шт., індекс навантаження 164, індекс швидкості К, посадочний діаметр 22,5. Торговельна марка: Joyall. Виробник: JOYALL (WEIHAI) TIRE CO., LTD. Країна виробництва: CN». Метод визначення митної вартості – 6 (а.с. 57).

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Згідно відомостей із графи 44 з МД від 20.04.2026 №26UA901020002355U6 позивачем були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості: пакувальний лист №TT60101GQ05 від 02.02.2026, комерційний інвойс №TT60101GQ05 від 02.02.2026, коносамент №140600275392 від 16.02.2026, автотранспортна накладна (CMR) №9138930 від 17.04.2026, транзитний супровідний документ №26PL322080NSCBPNM7 від 16.04.2026, декларація про походження товару №TT60101GQ05 від 02.02.2026, банківські платіжні документи №P260116982 від 16.01.2026 та №P260330982 від 30.03.2026, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №6650 від 17.04.2026, довідка про вартість перевезення, №17042026 від 17.04.2026, зовнішньоекономічний контракт №NL1 від 29.04.2025, договір про перевезення №42454307 від 01.06.2022, електронний сертифікат про непреференційне походження товару №CCPTT4872600002930 26C3710A1 від 24.02.2026, митна декларація країни відправлення №420420260000065669 від 13.02.2026.

Щодо посилань відповідача про відсутність у Контракті відомостей щодо ціни товару, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору складати умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. При цьому чинне законодавство України та міжнародні звичаї ділового обороту не обмежують сторони правочину у виборі способу та форми фіксації погодженої ціни, зокрема шляхом відсилання до додатків, специфікацій чи рахунків-фактур (інвойсів).

За умовами пункту 1.1 Контракту сторони погодили, що продавець продає, а покупець купує вантажні шини у кількості, за цінами та на умовах, викладених у цьому договорі та інвойсі, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання умов пункту 1.1 вищевказаного Контракту, сторонами було оформлено комерційний інвойс №TT60101GQ05 від 02.02.2026, в якому визначено ціни на поставлені товари (шини).

Наведений інвойс був наданий Товариством до митного оформлення разом із митною декларацією № 26UA901020002355U6 від 20.04.2026, що підтверджується відомостями з графи 44.

Таким чином, ціна товару була належним чином погоджена сторонами у письмовій формі, а відповідні документи в повному обсязі відображали вартісні характеристики товару, тому відповідні доводи митного органу є безпідставними та грунтуються на помилковому тлумаченні змісту пункту 1.1 Контракту.

Дійсно, у квитанції про виконання платіжної інструкції №P260116982 від 16.01.2026 міститься посилання на інвойс №TT60101GQ05 із зазначенням дати 14.01.2026, тоді як комерційний інвойс №TT60101GQ05, поданий до митного оформлення, датований 02.02.2026 (а.с. 75).

Водночас така розбіжність стосується виключно дати інвойсу, тоді як його номер у платіжному документі та документі, поданому до митного оформлення, є тотожним — №TT60101GQ05. Крім того, платіж у сумі 10 000,00 доларів США здійснено на користь NEWLAND TYRE INT'L LIMITED на виконання контракту №NL1 від 29.04.2025, тобто на користь тієї самої особи, яка є продавцем за контрактом та виставила спірний комерційний інвойс.

При цьому квитанцією про виконання платіжної інструкції №P260330982 від 30.03.2026 позивач перерахував цьому ж контрагенту 28171,50 доларів США (а.с. 74). Сукупний розмір платежів за двома банківськими документами становить 38171,50 доларів США (10000,00 + 28171,50), що відповідає загальній вартості, визначеній у комерційному інвойсі №TT60101GQ05 від 02.02.2026 (а.с. 29).

Більше того, Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що законодавство взагалі не встановлює обов`язку зазначати у банківському платіжному документі посилання на інвойс чи проформу. Відсутність такої посилання сама по собі не перешкоджає ідентифікації платежу з конкретною поставкою, якщо така ідентифікація можлива на підставі сукупності інших документів. Верховний Суд також зазначив, що обставини та порядок здійснення оплати не повинні автоматично сприйматися як свідчення розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Отже, банківські платіжні документи у взаємозв`язку з контрактом та комерційним інвойсом дають можливість ідентифікувати платника, отримувача коштів, підставу здійснення платежів, номер контракту, номер інвойсу та загальну суму коштів, перерахованих продавцю. Відповідач не обґрунтував, яким саме чином помилкове зазначення дати інвойсу в одному з платіжних документів вплинуло на числове значення ціни товару або унеможливило віднесення відповідного платежу до спірної поставки.

Водночас, відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, митна декларація від 20.04.2026 №26UA901020002355U6 подана позивачем містить митну вартість з розрахунку 2,6546 USD за кг. В інвойсі №TT60101GQ05 від 02.02.2026 та наданій суду експортній митній декларації №420420260000065669 (а.с. 26-27) вартість товару зазначена з цього ж розрахунку. Зазначені в інвойсі номенклатура товару, його кількість, загальна вартість та експортній декларації є ідентичними.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

У частині десятій статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач імпортував товар на умовах поставки CFR GDANSK (Польща).

Відповідно до основних правил міжнародних перевезень Інкотермс на умовах поставки CFR (вартість і фрахт), продавець доставляє товар на борт судна. Ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця, коли товар опиняється на борту судна. Продавець повинен укласти договір і оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у зазначений порт призначення, покупець має прийняти і розвантажити товар у порту призначення.

Отже, зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CFR, в даному випадку Товариство не повинно додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту Гданськ (Польща).

Таким чином, вартість перевезення включається до вартості товару, що поставляється на умовах CFR, а відтак, якщо певні витрати вже включені до Контрактної вартості товару, відповідно митний орган не може запитувати додаткові документи з метою підтвердження їх числових показників, і така вартість не потребує коригування.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення”, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно матеріалів справи для підтвердження транспортних витрат з порту Гданськ (Польща) до кордону України позивачем митному органу була надана довідка Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фрвардінг" №17042026 від 17.04.2026, згідно якої компенсація транспортно-експедиційного обслуговування за межами території України складає 20291,11 грн, транспортні послуги з міжнародного перевезення вантажів Gdansk (Польща) – м/п Ягодин – 88000,00 грн, транспортні послуги з міжнародного перевезення з м/п Ягодин до м. Кропивницький (України) – 99038,24 грн (а.с. 66). Вказана вартість транспортно-експедиційних послуг відповідає зазначеним у рахунку на оплату №6650 від 17.04.2026 за виключенням додаткових експедиційних послуг на території України вартістю 500,00 грн (а.с. 77)

На підтвердження перетину кордону України, митному органу була надана міжнародна товарно-транспортна накладна CMR 9138930 (а.с. 60) з відбитками печатки митного органу. При цьому, наявність у CMR найменування фактичного перевізника, відмінного від особи експедитора, жодним чином не спростовує факт надання ТОВ "Євро Фрвардінг" транспортно-екпедиційний послуг позивачу на відповідну суму.\

Варто зазначити, що ТОВ "Євро Фрвардінг" надавало позивачу послуги на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.06.2022 №42454307. Предметом такого договору є саме організація експедитором за рахунок клієнта перевезення вантажів, а його умовами передбачено можливість залучення до виконання перевезення транспортних організацій та інших осіб.

Більше того, документи містять відомості, які дозволяють ідентифікувати транспортні послуги як такі, що стосуються одного і того ж перевезення. У CMR зазначено транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , ці ж транспортні засоби зазначені у довідці ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» від 17.04.2026 №17042026 та рахунку від 17.04.2026 №6650.

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення митна вартість ввезеного позивачем товару була визначена за резервним методом 3,01 Доларів США/кг. Для визначення митної вартості відповідачем використанні відомості з митної декларації від від 31.12.2025 №25UA500110015655U6.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із частинами 1-2 статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати всі впливаючі фактори на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Водночас відповідно до наданої відповідачем копії декларації від 31.12.2025 №25UA500110015655U6 вбачається, що порівнювані партії не є тотожними за своєю структурою. За декларацією від 31.12.2025 митниця послалася на шини JOYALL G202 у кількості 106 шт. та JOYALL A610 у кількості 100 шт. Натомість спірна партія складається з декількох моделей торговельних марок JOYALL та GIANROI: A702, G202, A888+, A601 та A610. Отже, лише частина номенклатури спірної партії збігається з товаром, оформленим за порівнюваною декларацією.

За таких обставин застосування єдиного показника 3,01 долара США за 1 кг до всієї спірної партії вимагало від митного органу наведення порівняння не лише коду УКТ ЗЕД та загального виду товару, а й конкретних характеристик шин, торговельних марок і моделей, кількості товару, комерційних та транспортних умов поставки, а також пояснення необхідності відповідних коригувань або відсутності потреби у них.

Окремо суд зазначає, що порівнювана декларація датована 31.12.2025, тоді як спірне митне оформлення здійснювалося 20.04.2026. Отже, значний часовий проміжок між поставками є додатковою обставиною, яка мала враховуватися митним органом при порівнянні комерційних умов.

Таким чином, усі твердження відповідача про наявність у нього сумнівів є не логічними. Достовірність документів, поданих позивачем до митного оформлення товару за відповідною митною декларацією митним органом не спростована. Відомостей про те, що імпорт товару, фактично проведено за іншою митною вартістю відповідачем не здобуто і суду не надано.

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

З огляду на наведене, усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом. До того ж, рішення митного органу не може ґрунтуватися лише на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Разом із тим, позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 20), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позовній заяві представник позивача вказав, що докази на підтвердження витрат на правову допомогу будуть надані суду додатково.

У відповіді на відзив позивач вказав, що поніс витрати на правову допомогу в сумі 7500,00 грн, які просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що встановлені представником позивача тарифи є завищеними, розмір витрат не є співмірним зі складністю справи.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн до суду надано копії: витягу із договору про надання правової допомоги №15 від 05.01.2026 (а.с. 99); рахунку-фактури №18 від 24.04.2026 (а.с. 100); платіжної інструкції №233 від 24.04.2026 (а.с. 101).

Пунктом 1.1 Договору про надання правової допомоги №15 від 05.01.2026 сторонами узгоджено, що Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін щодо оскаржень рішень митних органів Державної митної служби України по коригування митної вартості товарів та щодо класифікації товарів, а також відмов у митному оформленні.

Гонорар Адвокату за надання правової допомоги, яка є предметом договору та визначена в пункту 1.1 цього договору встановлюється, зокрема, за оскарження в судовому порядку одного рішення митних органів Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів, одного рішення митних органів Державної митної служби України щодо класифікації товарів, податкових повідомлень рішень митних органів Державної митної служби України за результатами однієї документальної перевірки, однієї відмови у митному оформленні – 7500 гривень.

Факт оплати вказаної суми послуг з правової допомоги підтверджується платіжною інструкцією №233 від 24.04.2026.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи встановлені частиною 5 статті 134 КАС України критерії, суд виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності, тому складення позовної заяви складення не вимагало від адвоката значних затрат часу та аналізу великої кількості матеріалів чи інших документів, глибокого аналізу судової практики та нормативно-правових актів; розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження; судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який забезпечував здійснення підготовки та складання позовної заяви у заявленому розмірі 7500,00 грн не є співмірним із складністю справи та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 241 — 246, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП ТРАК ТАЕРС” до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення — задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000032/2 від 20.04.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП ТРАК ТАЕРС” (код ЄДРПОУ 42454307, вулиця Шевченко, будинок 15, квартира 16, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, 27-Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОП ТРАК ТАЕРС” (код ЄДРПОУ 42454307, вулиця Шевченко, будинок 15, квартира 16, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОП ТРАК ТАЕРС” (код ЄДРПОУ 42454307, вулиця Шевченко, будинок 15, квартира 16, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25006).

Відповідач - Кропивницька митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27 Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК