Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №340/3815/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3815/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати з 01.03.2016 по день фактичної виплати 17.03.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків її виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати з 01.03.2016 по день фактичної виплати 17.03.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ. На виконання рішення суду відповідач 17.03.2026 здійснив перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 19.07.2022. Водночас компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати зазначених сум відповідач не нарахував і не виплатив. У зв`язку з ненарахуванням і невиплатою спірної компенсації позивач просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його здійснити відповідні виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а, від 09.09.2021 у справі № 240/186/20 та від 04.05.2022 року у справі № 200/14472/19-а, відповідач зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про виплату відповідної компенсації є попереднє звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про її виплату. На думку відповідача, право на звернення до суду виникає після розгляду такої заяви та відмови у виплаті компенсації. Водночас позивач не надав доказів звернення до військової частини із заявою про виплату компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ, а також доказів відмови відповідача у її виплаті. За таких обставин відповідач вважає, що право позивача у відповідній частині не порушено, а звернення до суду є передчасним (а.с.29-30).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №340/6313/25 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2016 по 28.02.2018 – січень 2008 року, а в період 01.03.2018 по 19.07.2022, з урахуванням абзаців 4,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 – у фіксованій величині 268,02 грн та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

17.03.2026 на рахунок позивача на виконання рішення суду у справі №340/6313/25 перераховано грошові кошти (індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018) у сумі 73 658,38 грн (а.с.10).

Водночас матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення, а відповідачем таких доказів суду не надано.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі – Порядок № 159).

Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії, страхових виплат) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які нараховані на виконання рішення суду у справі № 340/6313/25, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата індексації грошового забезпечення, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації, відтак, порушене право позивача має бути відновленим.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу зазначену компенсацію на суму індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення у справі №340/6313/25, за весь період затримки виплати – з 01.03.2016 по 17.03.2026.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, оскільки така компенсація має похідний характер та підлягає нарахуванню у зв`язку з фактичною виплатою відповідних сум грошового забезпечення. На час розгляду справи відповідні суми ще не нараховані та не виплачені відповідачем на виконання судового рішення, у зв`язку з чим право позивача на отримання такої компенсації не є порушеним. Відтак питання щодо її нарахування та виплати підлягає вирішенню відповідачем після фактичної виплати належних позивачу сум грошового забезпечення з урахуванням вимог Порядку № 44.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки на момент розгляду справи компенсація втрати частини доходів позивачу ще не виплачена, а тому сума податку з доходів фізичних осіб з неї фактично не утримувалася. Відтак право позивача у цій частині на момент вирішення спору не є порушеним, а питання щодо нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб підлягає вирішенню відповідачем одночасно з фактичною виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог Порядку № 44.

Щодо доводів відповідача про передчасність звернення позивача до суду з огляду на ненадання доказів попереднього звернення із заявою про виплату компенсації та відмови у її виплаті, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 дійшов висновку, що відмова у виплаті компенсації втрати частини доходів у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має бути оформлена окремим актом індивідуальної дії, оскільки законодавством такої вимоги не встановлено. При цьому компенсація підлягає нарахуванню у місяці, в якому здійснено виплату заборгованості, а її невиплата у відповідний період свідчить про відмову у нарахуванні та виплаті компенсації без необхідності прийняття окремого рішення.

Надання відповідачем листа-відповіді на звернення особи щодо виплати компенсації є додатковою формою повідомлення про таку відмову та не є обов`язковою умовою для виникнення права на судовий захист. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24, від 22 травня 2025 року у справі № 160/19149/23, від 30 вересня 2025 року у справі № 160/10768/24 та від 05 березня 2026 року у справі № 360/105/24.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20 та від 04 травня 2022 року у справі № 200/14472/19-а, відповідно до яких необхідною передумовою звернення до суду є попереднє звернення із заявою про виплату компенсації та отримання відмови у її виплаті, суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені правові висновки сформовано до ухвалення постанови Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20.

У зазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від попередніх висновків щодо застосування положень статті 7 Закону № 2050-ІІІ, зокрема викладених у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20 та від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів повинні враховувати останню правову позицію Верховного Суду, незалежно від того, чи наведено в постанові повний перелік судових рішень, від правових висновків яких здійснено відступлення.

Таким чином, під час вирішення цього спору підлягає застосуванню актуальна правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 та розвинута у подальших судових рішеннях. Згідно з цією позицією, невиплата компенсації у місяці виплати заборгованості свідчить про відмову у її нарахуванні та виплаті, яка не потребує обов`язкового оформлення окремим індивідуальним актом.

Отже, доводи відповідача про передчасність звернення позивача до суду з підстав ненадання доказів попереднього звернення із заявою про виплату компенсації та окремої відмови у її виплаті є безпідставними, оскільки ґрунтуються на правових висновках, від яких Верховний Суд у подальшому відступив.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №340/6313/25, за весь час затримки виплати – з 01.03.2016 по день фактичної виплати 17.03.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №340/6313/25, за весь час затримки виплати – з 01.03.2016 по день фактичної виплати 17.03.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН