Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №340/4453/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4453/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №36020/03-16 від 19.06.2026 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплати пенсії відповідно до п. 9 ст. 86 Закону України на підставі довідки №21-114 від 01 червня 2026 року, що видана Чернігівською обласною прокуратурою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити з 01 квітня 2026 року призначення та подальшу виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” на підставі довідки №21-114 від 01 червня 2026 року, що видана Чернігівською обласною прокуратурою, з урахуванням вже здійснених виплат.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09.04.1992. Позивач звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перехід з пенсії Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на пенсію по інвалідності відповідно до ч.9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Проте рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №36020/03-16 від 19.06.2026 йому відмовлено в призначені пенсії.

Представник відповідача у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні (а.с. 59-62). Зазначає, що заяву позивача від 11.06.2026 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №36020/03-16 від 19.06.2026, оскільки до заяви позивач додав довідку про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), що враховується для перерахунку пенсій від 01.06.2026 № 21-114, видану Прокуратурою України (Чернігівська обласна прокуратура) станом на 01.05.2026, в якій посада не відповідає трудовій книжці та наказу № 413-к.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог.

Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року витребувано докази у справі. З 14.08.2026 по 07.09.2026 суддя перебував у плановій щорічній відпустці.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію за вислугу років за нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262).

Відповідно до довідки МСЕК м. Київ від 26.07.2022 (а. с. 7-8) позивачу встановлено II групу інвалідності довічно.

З 01.12.2025 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Відповідно до наказу від 02.06.2026 № 413-к виданого Кіровоградською обласною прокуратурою позивача звільнено з посади заступника начальника відділу організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Кіровоградської обласної прокуратури з 03 червня 2026 року ( а.с.30).

11.06.2026 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням на інший вид пенсії — (з пенсії за віком, згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон № 1058) на пенсію по інвалідності, згідно Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ “Про прокуратуру” (далі — Закон № 1697) ( а.с.103).

До заяви, зокрема надано довідку Чернігівської обласної прокуратури про заробітну плату від 01.06.2026 № 21-114 станом на 01.05.2026 за посадою прокурор району, яка прирівнюється до відповідної посади керівника окружної прокуратури ( а.с.11).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.06.2026 № 110130021843 ОСОБА_1 відмовлено в проведені перерахунку пенсії у зв`язку невідповідністю зазначеної посади в трудовій книжці та наказу від 02.06.2026 № 413-к. ( а.с.40).

Так, у рішенні зазначено, що до заяви ОСОБА_1 додає довідку про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), що враховується для перерахунку пенсій від 01.06.2026 № 21-114, видану прокуратурою України (Чернігівська обласна прокуратура) станом на 01.05.2026, в якій посада не відповідає трудовій книжці та наказу № 413-к.

Також, у рішенні вказано, що заявник має стаж роботи в органах прокуратури 13 років.

Позивач, посилаючись на протиправність такого рішення, звернувся до суду з цим позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII (далі - Закон N 1697-VII) врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону N 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 6 статті 86 Закону № 1697-VІІ встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Згідно ч. 9 ст. 86 Закону N 1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Відповідно до ч. 11 ст. 86 Закону N 1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача містить лише посилання на норми Закону N 1697-VII, невідповідність даних зазначених у довідці від 01.06.2026 № 21-114, трудовій книжці та наказі від 02.06.2026 № 413-к.

Відповідачем відмовлено позивачу у порахунку пенсії, однак, не враховано, що позивачем подано заяву щодо переведення на іншій вид пенсії.

Тобто, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не перевірялись наявність підстав, підтверджених відповідними документами, щодо наявності у позивача права для переведення на інший вид пенсії.

Так, суд наголошує, що орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити данні зазначені у поданих позивачем документах.

У спірному рішенні лише зазначено, що довідка має розбіжності з наказом.

При цьому, відповідач не надав суду доказів проведення будь-яких перевірок документів позивача, доказів витребування відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, що видані для оформлення пенсії, доказів перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Аналогічно і Закон України “Про адміністративну процедуру” передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Згідно ст. 16 Закону України “Про адміністративну процедуру” адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, натомість відмовлено у перерахунку пенсії, замість прийняття рішення щодо переведення особи на інший вид пенсії.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, суд вважає необґрунтованими оскаржуване рішення, а тому вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №36020/03-16 від 19.06.2026 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити з 01 квітня 2026 року призначення та подальшу виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. 9 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” на підставі довідки №21-114 від 01 червня 2026 року, що видана Чернігівською обласною прокуратурою, з урахуванням вже здійснених виплат, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, призначення пенсії, перехід на інший вид пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію по інвалідності за Законом України "Про прокуратуру" вважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про перехід на інший вид пенсії.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати сторонами не понесено.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка,10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області №36020/03-16 від 19.06.2026 року щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії від 11 червня 2026 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН