Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №320/30988/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Київ справа №320/30988/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у м. Києві

провизнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень - рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення -рішення від 14.02.2024 року №9546240207 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429 300,90 грн.;

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №9564240207 на загальну суму застосованих штрафних санкцій 1 020,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №9557240207 по податку на додану вартість на загальну суму 229 773,75 грн.;

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №9551240207 по військовому збору на загальну суму 35 775,06 грн.;

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 року №Ф9599 по єдиному соціальному внеску на загальну суму 67 156,70 грн.;

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.02.2024 року №9598240207 на загальну суму 33 578,35 грн.;

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 14.02.2024 року №9568240207 на загальну суму 170,00 грн.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, про те, що жодних документів або повідомлень про проведення податкової перевірки та її наслідків від контролюючого органу не отримував, з фактами і даними, викладеними в акті перевірки та в податкових повідомленнях-рішеннях ознайомлений не був. Крім того, ФОП ОСОБА_1 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (за період з 12.05.2017 по 31.12.2017) до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м.Києві та визначив загальну суму понесених витрат від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 1 908 003,98 грн. в тому числі вартість придбаних ТМЦ в сумі 1 907 589,31 грн. та інші витрати в сумі 414,67грн.

Згідно із п.177.2 ст.177 Кодексу, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. А тому, позивач вважає, що ним правомірно було задекларовано за період з 01.05.2017 по 30.06.2017р. (2 квартал) витрати, пов`язані з діяльністю в сумі 1 908 003,98 грн., так як вони є фактично понесеними (сплаченими) та документально підтвердженими.

Щодо військового збору, позивач зазначає, що перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору, встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог пп.1.2 п.16 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу (в редакції, що діяла в 2017 році) занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік в сумі 28 620,06 грн. Оскільки, на підставі викладених вище аргументів, позивач не погоджується із висновками перевіряючих, щодо заниження ним загального річного оподатковуваного доходу за 2017 рік у загальній сумі 1 919 096,00 грн., то відповідно і заниження військового збору на думку позивача не має.

Також позивач зазначає, що першим звітним періодом для нього, як платника ПДВ, повинен був стати липень 2017 року, з врахуванням не повного червня 2017 року. І тільки з червня 2017 позивачу у випадку здійснення оподатковуваних операцій (отримання доходу), відповідач мав би право нарахувати податкові зобов`язання по податку на додану вартість.

Однак, позивач звертає увагу, що починаючи з червня по грудень 2017 включно, ФОП ОСОБА_1 не отримував доходів, а починаючи з 01.07.2017 року перебував уже на спрощеній системі оподаткування-єдиний податок 3 група, ставка 5%.

З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відкрито провадження у справі №320/30988/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача; обгрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових - повідомлень рішень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст.94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень.

08.08.2024, представником відповідача подано до суду відзив відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що позивач подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (за період з 12.05.2017 по 31.12.2017) до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС ум. Києві та визначила загальну суму понесених витрат від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 1 908 003,98 грн. в тому числі вартість придбаних ТМЦ в сумі 1 907 589,31 грн. та інші витрати в сумі 414, 67грн.

Згідно із п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Позивачу направлено листи № 36793/І/26-15-24-02-07-08 від 13.11.2023 та 51641/6/26-15-24-02-07-08 від 05.09.2022, засобами поштового зв`язку на податкову адресу, де запропоновано забезпечити надання всіх необхідних документів, що пов`язані з проведенням перевірки.

Але, позивач до перевірки документи не надав та не підтвердив заявлену в податковій декларації суму понесених витрат на загальну суму 1 908 003,98 грн., тому за результатами перевірки, на думку відповідача витрати ФОП ОСОБА_1 за період з 12.05.2017 по 31.12.2017 складають 0,00 грн.

У зв`язку з не наданням до перевірки документів (книги обліку доходів, банківських виписок та інших документів) повноту декларування витрат в повному обсязі дослідити не є можливим, а тому рішення, які прийняті за результатами перевірки на думку відповідача є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

06.01.2025, представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 10.11.2023. №5565-п, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст. 79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 12.05.2017 по 28.10.2020 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.05.2017 по 28.10.2020.

За результатами проведення перевірки, складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2023 №85963/Ж5/26-15-24-02-07/ НОМЕР_1 (далі-Акт), яким встановлено наступні порушення:

- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 343 440, 72 грн.;

- п.161 підр.10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено військовий збір у розмірі 28 620, 06 грн. за 2017 рік;

- п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями),а саме ФОП ОСОБА_1 звіт про нарахування єдиного внеску подано (додаток 5) за 2017 рік своєчасно, але не за встановленою формою;

- абзацу 3, частини 8, ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), а саме ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску у загальній сумі 67 156,70 грн. за 2017 рік;

- п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, ст.187, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 183 819 грн за 2017 рік;

- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, а саме не надання ФОП ОСОБА_1 посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято наступні рішення:

податкове повідомлення -рішення від 14.02.2024 року №9546240207 по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429 300,90 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №9564240207 на загальну суму застосованих штрафних санкцій 1 020,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №9557240207 по податку на додану вартість на загальну суму 229 773,75 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 14.02.2024 року №9551240207 по військовому збору на загальну суму 35 775,06 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2024 року №Ф9599 по єдиному соціальному внеску на загальну суму 67 156,70 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.02.2024 року №9598240207 на загальну суму 33 578,35 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 14.02.2024 року №9568240207 на загальну суму 170,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваних рішень та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У відповідності з абзацом другим пункту 42.4 статті 42 ПК України листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу (абзац другий пункту 79.2 статті 79 ПК України).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №804/3006/17, від 05.05.2018 у справі №810/3188/17, від 18.04.2018 у справі №804/2230/15.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Кодексу визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 44.4 ст. 44 Кодексу, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Пунктом 44.6. статті 44 Кодексу визначено, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У відповідності до п.85.2 ст.85 Кодексу, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Керуючись вищенаведеними правовими нормами, відповідачем за податковою адресою позивача надіслано копію наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказане поштове відправлення повернуто АТ «Укрпошта» не врученим, причина невручення: «За закінченням встановленого терміну зберігання».

Крім того, позивач не забезпечив й отримання інших документів, які направлялись контролюючим органом на його адресу: акти про ненадання документів, акт перевірки, оскаржувані рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом дотримано вимоги ст. 42, ст.78, ст.79 Податкового кодексу України в частині повідомлення платника про підстави призначення та початок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

При цьому суд акцентує увагу на поведінці позивача, яка свідчить про його необґрунтовану бездіяльність. З боку останнього не було вжито жодних належних заходів, спрямованих на з`ясування фактичних обставин, що слугували передумовою для призначення перевірки та подальшого оформлення її результатів.

Суд зауважує, що необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 та від 14 липня 2022 року у справі №160/6980/20.

Добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 120/479/21-а.

Також, як вбачається з акта перевірки, Головним управлінням ДПС у м.Києві фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 направлено лист про надання інформації та її документального підтвердження від № 36793/І/26-15-24-02-07-08 від 13.11.2023. Однак, лист повернувся не вручений у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідь на письмовий запит та відповідні документи фізичною особою-платником податку ОСОБА_1 не надано.

В зв`язку з ненаданням до перевірки документів складено акт від 14.12.2023р. «Про ненадання документів під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 .

Тобто, позивачем не були надані контролюючому органу необхідні документи ані на запит, ані під час перевірки, ані у подальшому, до моменту прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі рішень.

Таким чином, приймаючи до уваги ненадання позивачем контролюючому органу документів, необхідних для проведення перевірки та вказаних у запиті, такі документи в силу положень п.44.6 ст.44 ПК України вважаються відсутніми у платника податків.

Відповідно, вважаються непідтвердженими документально показники, задекларовані у звітності, що є підставою для донарахувань, визначених спірними ППР.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №140/3928/19.

Щодо суті самих порушень, зокрема, щодо податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів 3аохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, тдо використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як встановлено судом, позивач до перевірки документи не надав та не підтвердив заявлену в податковій декларації суму понесених витрат на загальну суму 1 908 003,98 грн.

У зв`язку з не наданням позивачем до перевірки витребуваних документів (книгу обліку доходів, банківських виписок та інших документів), суд погоджується з тим, що відповідачем у повному обсязі повноту декларування витрат дослідити не є можливим.

За наслідками перевірки встановлено, що чистий оподатковуваний дохід у 2017р. (за період з 12.05.2017 по 31.12.2017) становить 1 919 096,00 грн.

Ставка податку становить 18% згідно статті 167.1 ПК України. Податок складає: 1 919 096,00* 18% = 345 437,28 грн.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2018р. складає 345437,28 грн.

Позивачем було визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017р. у розмірі 1 996,56 грн.

Отже, фізичній особі - підприємцю збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 343 440,72 грн. за 2017 рік (345437,28-1996,56).

Отже, виходячи із вищезазначеного, за результатами перевірки встановлено порушення пункту 177.2 статті 177 Кодексу, а саме ФОП ОСОБА_1 , занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 343 440,72 грн.

Стосовно донарахування сум з військового збору, суд зазначає наступне.

01.01.2015 р. п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України викладено у новій редакції, яка встановлює, що платниками військового збору є особи, визначені пуктом 162.1 ПК України, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статті 163 ПК України.

Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.

За результатами перевірки встановлено, ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 28620,06 грн. за 2017 рік., чим порушено п.16 1 підр. 10 розд. ХХ ПК України.

Чистий оподатковуваний дохід за 2017 рік за результатами перевірки складає 1 908 003,98 грн. Військовий збір складає:

1 919 096,00 грн. *1,5% = 28 786,44 грн.

Таким чином, за 2017рік підлягає сплаті військовий збір у розмірі 28 786,44 грн.

Однак, позивачем було сплачено військовий збір за 2017 у розмірі 166,38 грн.

У зв`язку з чим податковим органом донараховано військового збору у розмірі 28 620,06 грн. за 2017 рік. (28 786,44-166,38).

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подання звіту про нарахування єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини другої ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює - двадцяти п' яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід, з 01.01.2018р. - п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Так, за результатами перевірки, сума чистого оподатковуваного дохлду позивача складає:

за 2017 рік - 1 908 003,98 грн. (чистий дохід отриманий у період з травня по грудень).

Сума доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування, за результатами перевірки, складає:

за 2017 рік - 338 750,00 грн. (42 100,00 * 7міс + 44 050,00)

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, встановлено порушення статті 7 Закону № 2464-VI, а саме занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок: за 2017 рік на суму 338 750,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки своєчасності подання звітів про нарахування єдиного внеску встановлено подання звіту за 2017 рік своєчасно, але не за встановленою формою.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-Vl зі змінами та доповненнями, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення.

Перевіркою встановлено, що у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017 рік у таблиці 1 за період з травень-грудень платником податків не задекларовано у стовбці №3 «Самостійно визначена сума доходу» дохід у сумі 1 908 003,98 грн, фактично платник податків в період з 01.05.2017 по 31.І2.2017 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

В порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) фізичною особою - підприємцем звіт про нарахування єдиного внеску подано (додаток 5) за 2017 своєчасно, але не за встановленою формою.

Стосовно податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

За результатами перевірки, дохід отриманий ФОП ОСОБА_1 з 12.05.2017 по 31.12.2017 складає 1 919 096,00 грн. (отриманий протягом травня - грудня).

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1 000 000 грн., (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Кодексу.

У періоді з 12.05.2017 по 31.12.2017, відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не був платником ПДВ, а за наслідками перевірки було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Позивач платником податку на додану вартість не зареєструвався.

У зв`язку з не наданням до перевірки документів дату з якої позивач повинен був зареєструвався платником ПДВ не є можливим.

За результатами перевірки, валовий дохід від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ФОП ОСОБА_1 протягом 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), та складає загальну суму 1 919 096,00 грн.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З урахуванням вищевикладеного, позивач повинен був подати заяву та зареєструватися платником податку на додану вартість у зв`язку із перевищенням загальної суми операцій з постачання товарів/послуг.

Порядок реєстрації платником податку на додану вартість та терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлені статті 183 ПК України.

Згідно пункту 183.2 статті 183 Кодексу, у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку, реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Однак, ФОП ОСОБА_1 реєстраційну заяву платника податку на додану вартість в Голосіївському р-ні Головного управління ДПС у м.Києві не подав та платником податку на додану вартість не зареєструвався.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та у порядку, передбачених цією статтею, не подав до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не парахуванн5і або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В порушення статті 187 ПК України, позивачем не визначено зобов`язання по податку на додану вартість. За результатами перевірки, база оподаткування податком на додану вартість ФОП ОСОБА_1 визначено з 12.05.2017 по 31.12.2017 у розмірі 919 096 грн.

Відповідно статті 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно пункту 194.1 статті 194 - операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. За податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, ставка податку становить 20 відсотків.

Таким чином, в порушення статті 187 Кодексу ФОП ОСОБА_1 з 12.05.2017 по 31.12.2017 здійснював господарську діяльність без додаткового нарахування податку на додану вартість. Податок на додану вартість не нараховувався та до бюджету не перераховувався.

Отже, враховуючи вищевикладене, занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 183 819 грн., за 2017 рік.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 Кодексу, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подав до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В порушення цього, позивач заяву про реєстрацію платником ПДВ у зазначені строки не подавав та не реєструвався платником ПДВ з 11.06.2017.

Отже, за наслідками перевірки податковий кредит з за 2017 рік становить - 0,0 грн.

В порушення пунктів 181.1 статті 181, пунктів 183.2 статті 183, статті 187, пунктів 201.8 статті 201 ПК України, не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 183 819 грн., а саме за 2017 рік.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що оскаржуванні рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та спосіб, визначені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування був виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.