Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №320/48282/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Київ № 320/48282/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) через свого представника адвоката Феськова І.В. звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 параграфу 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України) (по особовому складу) від 06.06.2025 №861 (в частині, що стосується ОСОБА_1 ), як такого, що не відповідає вимогам частини другої статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважаними. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом. Відкрито провадження в адміністративній справі та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач приймаючи наказ, за відсутності, на дату видання оскаржуваного наказу, плану переміщення та подання на переміщення, діяв з перевищенням наданих йому повноважень та з явним порушенням процедури такого переведення військовослужбовця.

Відповідач стосовно задоволення позовних вимог заперечив, наголосивши, що наказ прийнято ним, з метою доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду та у цьому випадку, згода військовослужбовця на таке переміщення не вимагається. Крім цього спірний наказ видано на підставі Плану переміщення. Відтак, на переконання відповідача, пункт 6 параграфу 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України) (по особовому складу) від 06.06.2025 № 861 є таким, що виданий в порядок, спосіб та у межах наданих відповідачу повноважень.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.01.2024 № 15, капітан ОСОБА_1 вважається таким, що справи з 15.01.2021 на посаду командира військової частини НОМЕР_2 прийняв і приступив до виконання посадових обов`язків за посадою.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.05.2025 № 130 майор ОСОБА_1 , командир військової частини НОМЕР_2 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 18.03.2025 № 75 на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_4 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби ( АДРЕСА_1 ).

З 03.05.2025 виключений із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до пункту 6 параграфу 2 витягу із наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.06.2025 № 861 відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України наказано звільнити з займаних посад і призначити до військової частини НОМЕР_5 майора ОСОБА_1 , офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_3 – начальником штабу – заступником командира механізованого батальйону, ВОС – 0210003 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення, Наказ № 861).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 08.06.2025 № 165 виключено зі списків частини майора ОСОБА_1 , офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.06.2025 № 861, на посаду заступника командира механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , ВОС – 0210003, ШПК «майор».

Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 1 згаданого закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2232-XII військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України та розвідувальними органами України (ч. 2 ст. 6 Закону № 2232-XII).

При цьому частиною п`ятою статті 6 Закону № 2232-XII унормовано, що військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань, Служби безпеки України та розвідувальних органів України на організацію і штати воєнного часу укомплектовуються військовослужбовцями, резервістами або військовозобов`язаними.

Згідно з частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (далі Положення).

Згідно з підпунктом 3 пункту 82 Положення призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади:

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування;

за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання;

у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад;

за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду - на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад.

Разом з цим згідно з підпунктом 6 пункту 82 Положення призначення військовослужбовців на посади здійснюється на нижчі посади у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану;

Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення.

Згідно з абзацом першим пункту 83 Положення військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

Відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Своєю чергою пунктом 112 Положення встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що визначено загальні підстави, за явності яких можливе призначення військовослужбовців на нижчі посади. При цьому для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду. Водночас для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, крім випадків встановлених пунктом 112 Положення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція № 170), військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту призначаються на посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин.

Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються на підставі Плану переміщення на посади, подань, службових документів, визначених пунктами 1.5 розділу I цієї Інструкції (якщо в умовах воєнного часу неможливо оформити подання).

Підпунктом 1 пункту 1.5 Інструкція № 170 встановлено, що для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16).

Згідно з пунктом 4.11 Положення підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є:

на вищі посади - витяг із Резерву для просування по службі та (або) витяг із рішення колегіального органу, визначеного пунктом 4.1. цієї Інструкції, а в разі здійснення незапланованого переміщення - подання;

на рівнозначні посади - витяг із Плану переміщення на посади або у разі здійснення не запланованого переміщення - подання;

на нижчі посади - витяг із Плану переміщення на посади або в разі здійснення позапланового переміщення - подання;.

Отже, у разі переміщення військовослужбовця на нижчу посаду, для видання наказу необхідним документом, що є підставою для переміщення, є витяг із Плану переміщення на посади.

Як повідомив відповідач на виконання пунктів 1.5 та 4.1 Інструкції № 170, у Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України було відпрацьовано План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури призначення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 05.06.2025 №164603.

Згідно з Планом переміщення від 05.06.2025 № 164603, майора ОСОБА_1 , офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_3 було включено до плану на заміщення вакантної посади «начальник штабу – заступник командира механізованогобатальйону військової частини НОМЕР_5 » шпк «майор», ВОС– 0210003, 23 т.р.

Як зазначає відповідач в графі шостій Плану переміщення від 05.06.2025 №164603 зазначено, що підставою включення до Плану переміщення було розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.02.2025 №3632дск згідно якого переміщення особового складу здійснюється з небойових військових частин (підрозділів) до військової частини НОМЕР_4 з метою прийняття рішення щодо їх подальшого службового використання та призначення до бойових військових частин Сухопутних військ Збройних Сил України для забезпечення невідкладного доукомплектування бойових військових частин (підрозділів) офіцерським складом.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що переміщення позивача було здійснено з метою доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду.

Доказів зворотного, матеріали справи не містять.

Разом з цим при вирішенні даного спору по суті суд відхиляє посилання позивача на пункту 7.17 та пункт 14.24 Інструкції, оскільки пункту 7.17 стосується порядку проведення атестування, а пункту 14.24 визначає прийняття рішення комісією, за результатами оцінювання службової діяльності.

Суд наголошує, що переміщення позивача на нижчу посаду відбулося з метою доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду, а не в порядку його атестації та/або оцінки службової діяльності.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає, що переміщення ОСОБА_1 здійснено з дотриманням вимог пунктів 82, 83, 257 Положення, пунктів 1.5, 4,1 Інструкції.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд доходить до висновку, що спірне рішення відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.