Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №320/52643/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Київ справа №320/52643/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі

Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві

про визнання протиправною та скасування постанови.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві (далі - відповідач) у якому просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві про застосування адміністративно - господарського штрафу від 30.09.2025 №ОПШ028766.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови він керував транспортним засобом, державний знак НОМЕР_1 . В протоколі зазначено про порушення вимог абзацу третього частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у той же час абзац третій частини першої статті 60 в редакції Закону №1634-ІХ від 03.06.2021 викладений наступним чином: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії. Позивач зазначає, що незрозумілим є те, як вимоги до легкового автомобіля облаштованого як таксі переносяться на вантажний бортовий - тентований автомобіль. Крім того, в протоколі зазначено про порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, які зафіксовані в Акті САРО73638, допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”. З урахуванням цього, на думку позивача, спірне рішення є необґрунтованим, а тому просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито провадження у справі №320/52643/25, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача матеріали проведеної перевірки та засвідчені належним чином у відповідності до вимог статті 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірної постанови.

06.02.2026, представником відповідача через систему “Електронний Суд” подано відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав викладених у ньому та зазначив, що посадовими особами відповідача під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) встановлено порушення вимог статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: у водія ОСОБА_1 відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачено законодавством (з 01.08.2025 по 10.08.2025) або бланк підтвердження діяльності водія (тз обладнано цифровим тахографом). Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно застосовано штраф. Крім того, з Актом, який був складений уповноваженими особами Укртрансбезпеки, та слугував підставою для винесення спірної постанови, водій був ознайомлений, про що свідчать відповідні записи в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів № ОАР071638 від 28.08.2025. З урахуванням вищезазначеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002717 від 22.08.2025 на автомобільних дорогах та населених пунктах в межах Черкаської області, проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MERSEDES - BENS, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

За результатами перевірки складено акт №ОАР071638 від 28.08.2025, в якому зафіксовано порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія ОСОБА_1 відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачено законодавством (з 01.08.2025 по 10.08.2025).

Водій з вказаним актом був ознайомлений під підпис, та надав пояснення, що тахокарти відсутні, бланки відсутні.

Відділом державного нагляду (контролю) у м.Києві надіслано на адресу позивача повідомлення від 23.09.2025 № 83211/30/24-25 про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт.

На підставі цих обставин, відділом державного нагляду (контролю) у м.Києві прийнято постанову від 30.09.2025 № ОПШ028766, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 гривень.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує:

реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування;

участь у здійсненні сертифікації в установленому порядку;

внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері безпеки на автомобільному транспорті.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до цього Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (п.2 Порядку № 1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (п.4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (п.14 Порядку № 1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, визначених статтею 48 вказаного Закону, віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.

Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV, Міністерством транспорту та зв`язку розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За приписами п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п.3.5 Інструкції № 385 перевізники, окрім іншого, забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

Також, згідно п.3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.

Таким чином, саме до категорії інших документів відноситься, у даному випадку, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності водія.

Водночас, згідно з п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Водночас, виходячи з аналізу вищенаведених положень, саме водій несе відповідальність за заповнення тахокарти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, «51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.».

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 002717 від 22.08.2025 на автомобільних дорогах та населених пунктах в межах Черкаської області, проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MERSEDES - BENS, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .

Як встановлено рейдовою перевіркою, що не спростовано позивачем жодними належними і допустимими доказами, у нього була відсутня заповнені тахокарти на момент перевірки (з 01.08.2025 - 10.08.2025).

Крім цього суд зазначає, що під час рейдової перевірки посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки встановлено, що транспортний засіб марки MERSEDES - BENS, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний аналоговим тахографом, а відтак відповідно до абз.4 п.3.3 Інструкції № 385 водій такого транспортного засобу повинен використовувати саме тахокарти або індивідуальну контрольну книжку водія.

Між тим, судом встановлено, що індивідуальну контрольну картку водія не було пред`явлено перевіряючим особам під час перевірки, не було надано під час винесення постанови.

Суд також зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач безпосередньо ознайомлений з актом перевірки №ОАР071638 від 28.08.2025 та виявленими порушеннями, про що свідчить відповідний запис в акті, а тому твердження позивача про те, що йому нічого невідомо про акт не підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно посилання позивача, що абзац третій частини першої статті 60 в редакції Закону №1634-ІХ від 03.06.2021 викладений наступним чином: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензії, а тому незрозумілим є те, як вимоги до легкового автомобіля облаштованого як таксі переносяться на вантажний бортовий - тентований автомобіль, то суд зазначає, що позивач помилково посилається на абзац третій частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки в редакції Закону №1634-ІХ від 03.06.2021 він викладений, як і в Акті, а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Підсумовуючи усе викладене вище, суд доходить висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у м.Києві про застосування адміністративно - господарського штрафу від 30.09.2025 №ОПШ028766 є правомірною та такою, що прийнята у межах та спосіб, визначений Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.