Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №320/31120/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року справа №320/31120/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Гарнізонної ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 , Гарнізонної ВЛК

№ 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Гарнізонної ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), Гарнізонної ВЛК № 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі відповідач 3), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач 4), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.08.2026, позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Довідку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.04.2026 № 2026-0414-1707-3576-7;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.04.2026 № 7607 в частині солдата ОСОБА_1 , 1995 року народження, РНОКПП НОМЕР_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2026 № 105;

- визнати протиправною та скасувати Довідку військово-лікарської комісії від 11.06.2026 № 2026-0610-1439-1026-3, видану Гарнізонною ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати Довідку військово-лікарської комісії від 27.07.2026 № 2026-0727-1216-4749-7, видану Гарнізонною ВЛК № 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 з військової служби та виключити із списків особового складу військової частини.

Мотивуючи позовні вимоги позивач наголошує, що є особою, зріст якої становить 148 см, що підтверджується медичною документацією. Позивач вважає, що проігнорувавши означені обставини, відповідачем 1 шляхом зазначення його зросту 150 см створено штучні підстави для його мобілізації. Позивач наполягає, що згідно зі статтею 82 Розкладу хвороб не може бути мобілізований та стверджує, що відповідачі ігнорують дані обставини, що має своїм наслідком суттєве порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 , Гарнізонної ВЛК № 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та поновлено такий строк. Витребувано докази від відповідачів.

28.08.2026 представником Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» подано відзив на позовну заяву, в якому останній щодо позовних вимог заперечує. Наголошує, що питання визначення наявності або відсутності повного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. В цій частині представник відповідача 3 посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі № 620/7889 (повний номер справи відповідач 3 не зазначив). Відповідач 3 резюмує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

При цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, відповідач 3 звертає увагу на те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх критеріям статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Також відповідач 3 посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 280/6671/22.

Також відповідач 3 надав запитувані судом документи, у тому числі письмові пояснення щодо необхідності врахування та застосування статті 82 Розкладу хвороб, з огляду на зріст позивача та на діагноз «низькорослість».

29.08.2026 представником відповідача 4 подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому наголошено, що Військовою частиною НОМЕР_2 отримано усі передбачені чинним законодавством документи для зарахування позивача до списків особового складу військової частини, наказ військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2026 № 105 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. При цьому відповідач 4 посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 та зазначає, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Крім цього наголошено, що законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов на військову службу під час мобілізації та про призначення до військової частини. На переконання відповідача 4, відповідні накази є актами індивідуальної дії, є реалізованими та їх скасування не може бути підставою для звільнення позивача з військової служби.

Одночасно відповідач 4 зазначає, що законодавством не передбачено право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК міського ТЦК та СП) у судовому порядку.

При цьому відповідач 4 посилається на висновки, викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 560/7864/24 та від 10.02.2025 у справі № 560/8886/24.

Крім цього у відзиві на позовну заяву відповідач 4, просить суд застосувати строки позовної давності та повідомляє про не повернення позивача, після стаціонарного лікування на військову службу.

31.08.2026 представником військової частини НОМЕР_1 (відповідача 2) подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому останній стосовно позовних вимог заперечує. Відповідач 2 стверджує, що системний та текстуальний аналіз статті 82 Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення № 402) доводить, що її дія (у контексті обмеження придатності через недостатній фізичний розвиток/зріст) поширюється виключно на осіб, які оглядаються за ОСОБА_2 стовпчиках, що відповідають Графі ІІ та Графі ІІІ напроти Статті 82, самостійні обмеження щодо придатності через антропометричні дані (зріст або вагу) — відсутні. Отже, відповідач 2 наполягає, що стаття 82 Розкладу хвороб може бути застосована до громадян під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), а також військовослужбовців, які проходять базову військову службу. Разом з цим відповідач 2 наголошує, що позивач є військовозобов`язаним 1995 року народження і призивається за мобілізацією, його медичний огляд правомірно здійснювався за Графою ІІ Розкладу хвороб. Оскільки норми статті 82 щодо обмеження придатності через низький зріст мають виключно цільовий характер і поширюються лише на суб`єктів Графи І, сам по собі факт зросту позивача (148 см) та супутній діагноз «низькорослість» не можуть слугувати правовою підставою для визнання його непридатним або тимчасово непридатним до військової служби. Також наголошує, що позаштатна постійно діюча військово лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 не наділена правами переглядати, скасовувати, вносити зміни та доповнення до своєї постанови, тобто на законному рівні відсутній алгоритм прийняття такого рішення. Також у відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що у Положенні № 402 взагалі відсутній алгоритм оскаржувати рішення позаштатних постійно або тимчасово діючих ВЛК через суд, тільки рішення штатних ВЛК можуть бути оскарженні в судовому порядку. При цьому зазначає, що до повноважень суду не належать надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підлягає особа під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

01.09.2026 представником відповідача 1 сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 зазначає, що позивач пройшов медичний огляд постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 14.04.2026, результати якого оформлені довідкою від 14.04.2026 № 2026-0414-1707-3576-7 про придатність позивача до військової служби. Представник відповідача 1 стверджує, що оскільки позивач не оскаржив спірну постанову до ЦВЛК або регіональної ВЛК щодо переогляду рішення позаштатної ВЛК, позовна вимога в частині визнання протиправною та скасування довідки від 14.04.2026 № 2026-0414-1707-3576-7 про придатність позивача до військової служби, є безпідставною. У цій частині представник відповідача 1 посилається на постанову Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Крім цього у відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 наголошує, що згідно з даними особової картки ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , сформованої у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервісті, позивач перебував з 14.04.2026 по 15.04.2026 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому відповідач 1 повідомив суд, що облікова справа на ОСОБА_1 не заводилася, оскільки він не проходив військову службу.

У підсумку представник відповідача 1 стверджує про наявність правових підстав для мобілізації позивача, тому наказ від 15.04.2026 № 7607 в частині останнього, є правомірним. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником ІНФОРМАЦІЯ_7 подано заяву на виконання вимог ухвали суду, зокрема, надано суду направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії.

15.09.2026 позивач подав до суду заяву, в якій повідомив суд про отримання відзивів відповідачів на позовну заяву, а також зазначив, що відповіді на відзиви подавати не планує, позов підтримує в повному обсязі та просить здійснити розгляд справи в найкоротший строк, оскільки розгляд справи стосується його життя та здоров`я.

Положеннями частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Згідно з обліковою карткою ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , позивач строкову службу не проходив, 14.04.2026 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 (« ІНФОРМАЦІЯ_9 ») та знятий з військового обліку 15.04.2026 на підставі абзацу 3 пункту 2 частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що 14.04.2026, 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано направлення № 3808 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в СВ, ПС, ВМС, ДШВ у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (далі Направлення від 14.04.2026).

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 14.04.2026, позивача оглянуто наступними лікарями: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, лором, психіатром – 14.04.2026. Визначено його зріст – 150 см та вагу 57 кг.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 14.04.2026 № 2026-0414-1707-3576-7, складеною за формою згідно з Додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (пункт 1.6 глави І, розділу ІІ), ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 23 серпня 1995 року, визнаний придатним до військової служби (далі оскаржуване та/або спірне рішення 1, Довідка № 2026-0414-1707-3576-7).

Надалі відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2020 «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), з набранням чинності Указом Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) видано Наказ від 15.04.2026 № 7607 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно з яким відповідно до поіменного списку № 8/1/3731 від 15.04.2026, наказано призвати на військову службу від час мобілізації на особливий період та відправити до Військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_1 , 1995 року народження, військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_3 (далі оскаржуване та/або спірне рішення 2, Наказ № 7607).

Згідно з пунктом 22 витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2026 № 105 солдата ОСОБА_1 , 3493305992, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду гранатометник 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 11 штурмової роти НОМЕР_7 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , ВОС – 103061А.

З 15 квітня 2026 року наказано зарахувати до списків особового складу частині, на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення в пункті постійної дислокації зі сніданку 16 квітня 2026 року і вважати таким, що з 15 квітня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 5 у сумі 2820,00 гривень, шпк «солдат». Тут і надалі спірне та/або оскаржуване рішення 3, Наказ № 105.

Разом з цим, як встановлено судом, надалі позивач проходив повторні медичні огляди військово-лікарськими комісіями.

Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 11.06.2026 № 2026-0610-1439-1026-3 огляд позивача проведено Гарнізонною ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 10.06.2026 (далі оскаржуване та/або спірне рішення 4 та/або Довідка № 2026-0610-1439-1026-3).

Згідно з Довідкою № 2026-0610-1439-1026-3, на підставі статті 61б, 62в, 64 графи ІІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 , визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах (закладах, установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Визнано непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військ, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Далі медичний огляд позивача 27.07.2026 проведено Гарнізонною ВЛК № 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», за результатами якого складено Довідку військово-лікарської комісії від 27.07.2026 № 2026-0727-1216-4749-7 (далі оскаржуване та/або спірне рішення 5 та/або Довідка № 2026-0727-1216-4749-7).

Відповідно до Довідки № 2026-0727-1216-4749-7 на підставі статей 74б, 62б, 23в, 61в, 64в, 83в графи II Розкладу хвороб, позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах (закладах, установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Визнано непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військ, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Позивач категорично не погоджується з оскаржуваними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Водночас правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого частини десятої статті 1 Закону

№ 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення № 402 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Згідно з підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, серед іншого, ВЛК ТЦК та СП.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів) (пп. 2.5.3 п. 2.5 гл. 2 роз. І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (пп. 2.8.2 п. 2.8 гл. 2 роз. І Положення № 402).

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (пп. 2.8.4 п. 2.8 гл. 2 роз. І Положення № 402).

Повертаючись до подальшого дослідження обставин цієї справи, суд враховує наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок № 560 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 560, він визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, “Про військовий обов`язок і військову службу” та цим Порядком.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти висновку, що на військову службу під час мобілізацію можуть бути призвані громадяни України (військовозобов`язані), які придатні до військової служби за станом здоров`я.

Абзацом третім пункту 69 Порядку № 560 регламентовано, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони (п. 70 Порядку № 560).

Згідно з пунктом 75 Порядку № 560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.

До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я та класифікатором медичних інтервенцій, затвердженими відповідними наказами Мінекономіки.

Відповідно до пункту 1.1 глави 2 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Згідно з пунктом 1.2 глави 2 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі МКХ-10).

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

У разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров`я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК (п. 3.11 гл. 3 розд. ІІ Положення).

Разом з цим Додатком 1 до Положення № 402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (далі Розклад хвороб).

Відповідно до статті 82 розділу XVIII. Інші хворобливі прояви Розкладу хвороб до них включено: недостатній фізичний розвиток (слабкий розвиток м`язової системи та підшкірно-жирової клітковини), вага тіла менше 45 кг або зріст нижче 150 см; конституціональна високорослість; незбалансоване харчування Е34, Е63.

Отже, до статті 82 Розкладу хвороб включено осіб, зріст яких є нижче 150 см. Тобто, відповідно до осіб, на яких поширюються зазначені положення, включаються ті особи, які мають вагу, меншу ніж 45 кг та/або ті особи, зріст яких є нижчим за 150 см.

Додатком 2 до Положення затверджено Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі – Пояснення).

Зокрема щодо розділу XVIII. Інші хворобливі прояви, які не внесені до Розкладу хвороб наведено такі пояснення.

Стаття 82: передбачає недостатній фізичний розвиток, конституціональну високорослість, незбалансоване харчування.

Висновок про рівень фізичного розвитку особи з конституціональною високорослістю, з незбалансованим харчуванням дається на підставі індивідуальної оцінки ступеня розвитку м`язової системи, зросту та ваги тіла, окружності грудної клітки, ступеня вираженості підшкірно-жирової клітковини після стаціонарного обстеження з метою виключення патології (ендокринної системи, органів травлення).

Громадяни та військовослужбовці з хорошим фізичним розвитком та збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, на зріст не менше 150 см і вагою тіла 45 кг та більше, визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ та призначаються за видами (родами) військ, військової спеціальності відповідно до ТДВ.

Системний аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що лише громадяни та військовослужбовці з хорошим фізичним розвитком та збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, на зріст не менше 150 см і вагою тіла 45 кг та більше, визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ та призначаються за видами (родами) військ, військової спеціальності відповідно до ТДВ.

Натомість стаття 82 (а) та 82 (б) Розкладу хвороб встановлює:

а) виявлений під час направлення для проходження базової військової служби та прийняття на військову службу за контрактом після надання відстрочки протягом одного року – не придатні до військової служби;

б) виявлений під час взяття на військовий облік або під час направлення для проходження базової військової служби та прийняття на військову службу за контрактом, за відсутності патологічних змін з боку органів і систем – тимчасово не придатні до військової служби.

Судом з метою повного та всебічного розгляду справи витребувано від відповідачів 2 та 3 письмові пояснення щодо необхідності врахування та застосування статті 82 Розкладу хвороб з огляду на зріст позивача 148 см та на діагноз «низькорослість».

Представником відповідача 3 надано до суду рапорт, за підписом клініки АД полковник м/с Сергієм Агрепишиним від 27.08.2026, в якому, серед іншого повідомлено суд про наступне:

«…

Розклад хвороб встановлює чіткий поріг: громадяни та військовослужбовці з хорошим фізичним розвитком і збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, зростом не менше 150 см і вагою тіла 45 кг та більше визнаються повністю придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ і призначаються за видами й родами військ відповідно до типових дистанційних вимог (ТДВ). Тобто ці два числові показники – зріст і вага – є базовою межею, нижче якої особа взагалі потрапляє в поле дії статті 82. Комісія не має право визначити категорію за статтею 82 лише за візуальною оцінкою чи одноразовим зважуванням, без обмеження спрямованого на пошук прихованих причин недостатньої ваги чи зросту. Якщо така прихована патологія виявляється, справа розглядається вже не за статтею 82, а за профільною статтею, яка описує саме цю хворобу.

У рапорті зазначено, що стаття 82 застосована не була. Згідно з Положенням статті 82а недостатній фізичний розвиток м`язової системи та підшкірно-жирової клітковини), вага тіла менше 45 кг або зріст нижче 150 см; конституціональна високорослість; незбалансоване харчування Е34, Е63 виявлений під час направлення для проходження базової військової служби та прийняття на військову службу за контрактом після надання відстрочки протягом одного року. Стаття 82а мала бути застосована при призові на військову службу, або під час прийняття на військову службу за контрактом, після надання відстрочки протягом одного року, в даному випадку військовослужбовець вже перебуває на військовій службі. Відомо, що хворий з раннього дитинства знаходиться на диспансерному обліку з приводу затримки зросту, епіфізарної хондродистрофії.

Висновок спеціаліста (встановлений діагноз): Низькорослість. Епіфізарна хондродистрофія. За консультацією Центральної ВЛК Збройних Сил України застосована стаття 74б.

…».

Відповідно до частини першої статті 74 Розкладу хвороб передбачено, що стаття 74: застосовується у разі неможливості лікування вроджених вад розвитку, відмови від лікування або незадовільних його результатів, а також при хромосомних аномаліях, підтверджених результатами обстеження у медико-генетичних консультаціях.

Згідно зі статтею 74б Розкладу хвороб до пункту «б» належать: вроджені вади серця із СН I стадії; незарощення баталової протоки; відсутність однієї або двох вушних раковин або їх виражені деформації; деформації таза з помірним обмеженням рухів у кульшових суглобах; природжені фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози тощо) з незначною деформацією грудної клітки та помірним порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом; відсутність однієї нирки (або її функцій) з нормальною функцією нирки, яка залишилася; полікістоз, дисплазії, подвоєння нирок та їх елементів, підковоподібна нирка, аномалії сечоводів або сечового міхура з помірними порушеннями функцій нирок; калиткова або промежинна гіпоспадія; варусна деформація шийки стегнової кістки з укороченням ноги від 2 до 5 см; варусне викривлення ніг, якщо відстань між виступами внутрішніх виростків стегнових кісток - від 12 до 20 см, або вальгусне викривлення, якщо відстань між внутрішніми кісточками гомілок - від 12 до 15 см; іхтіоз рецесивний.

Саме наведені положення статті 74б Розкладу хвороб були застосовані до позивача відповідачем 3.

Аналіз зазначених пояснень дає суду підстави дійти до висновку, що відповідач 4, приймаючи Довідку № 2026-0727-1216-4749, був позбавлений можливості застосувати положення статті 82а Розкладу хвороб, попри наявність інформації про перебування позивача з раннього дитинства на диспансерному обліку з приводу затримки зросту, та підтвердженого зросту позивача, нижче 150 см (148 см), з огляду на те, що згадана стаття мала бути застосована до ОСОБА_1 при призові на службу.

Разом з цим, як пояснив відповідач 3, системний та текстуальний аналіз статті 82 Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення № 402) доводить, що її дія (у контексті обмеження придатності через недостатній фізичний розвиток/зріст) поширюється виключно на осіб, які оглядаються за Графою І. У стовпчиках, що відповідають Графі ІІ та Графі ІІІ напроти статті 82, самостійні обмеження щодо придатності через антропометричні дані (зріст або вагу) — відсутні.

Суд стосовно зазначеного звертає увагу на те, що дійсно, аналізуючи положення статті 82а Розкладу хвороб, остання підлягає застосуванню лише при виявленні відповідних обставин під час направлення для проходження базової військової служби та прийняття на військову службу за контрактом після надання відстрочки протягом одного року – не придатні до військової служби.

Разом з цим судом встановлено, що відповідно до картки обстеження та медичного огляду КНП «Вишнівська міська лікарня» від 14.04.2026, зріст позивача визначений на рівні 150 см, тобто базову величину зросту, за наявності якого громадянин може визнаватися придатним.

Водночас як свідчать матеріали справи, у тому числі не заперечуються жодним з відповідачів, зріст ОСОБА_1 становить – 148 см.

Такий зріст зафіксований як в медичній документації, долученій позивачем до позовної заяви, так і в графі 10 картки обстеження та медичного огляду від 14.04.2026 «Результати медичного обстеження спеціалістами».

При цьому між даними обстежень 14.04.2026 та 17.07.2026 різниця полягає не тільки у зрості позивача 150 см – проти фактичних 148 см, а й у вазі 57 кг – 51 кг.

Тобто, у межах цієї адміністративної справи встановлено, що зріст позивача становить 148 см, він має такі діагнози як низькорослість, епіфізарна хондродистрофія з раннього дитинства. Ці обставини жодною зі сторін не заперечуються.

Отже, встановлені обставини справи не відповідають обставинам, які зафіксовані в картці обстеження та медичного огляду КНП «Вишнівська міська лікарня» від 14.04.2026, як стосовно ваги позивача, так і стосовно його зросту.

Що більше, встановлені обставини дають суду підстави дійти висновку, що позивач по суті був позбавлений можливості надати додаткові медичні документи щодо своєї хвороби. Наведене, за висновком суду, безпосередньо слідує з пояснень, які були надані відповідачем 3 про обізнаність перебування позивача на диспансерному обліку з раннього дитинства із діагнозом, зокрема, затримкою зросту.

Додатково суд також звертає увагу на те, що картка обстеження та медичного огляду від 14.04.2026 не містить в собі заповнену графу 10 «Інформація щодо стану мого здоров`я надана мною в повному обсязі. Попереджений про надання неповної та недостовірної інформації. Підпис обстежуваного».

Крім цього з картки обстеження та медичного огляду від 14.04.2026 судом убачається, що позивачу взято лише загальний аналіз крові та визначено групу крові та резус-фактор.

Одночасно суд зауважує, що дані загального аналізу крові є не повні, в колонці «Результат» відображено наступне: «Hb 10 213 33». Інших показників таких як лейкоцити, еритроцити, тромбоцити та інші складові загального аналізу крові у відповідній графі не відображено.

Разом з цим згідно з пунктом 3.4 розділу ІІ Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту В (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту С (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші дослідження виконуються за показаннями.

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти висновку, що перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться, зокрема, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту В (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту С (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки.

З картки обстеження та медичного огляду від 14.04.2026 убачається, що такі дослідження проведені не були. Відповідні графи містять дату – 14.04.2026, підписи, які за візуальним оглядом судом є майже ідентичними, проте не фіксують жодних показників результатів проведених аналізів.

Отже, обстеження та медичний огляд ОСОБА_1 14.04.2026 був проведений не в повному обсязі, тобто з порушенням вимог Положення № 402.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що огляд позивача КНП «Вишнівська міська лікарня» від 14.04.2026 було здійснено опосередковано, а висновки сформовані на підставі даних щодо зросту та ваги, які не відповідають фактичним обставинам справи, та без належного проведення лабораторних досліджень.

За фактичних обставин справи, суд нагадує, що відповідно до Додатка 2 до Положення № 402 «Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» визначено, зокрема, громадяни та військовослужбовці з хорошим фізичним розвитком та збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, на зріст не менше 150 см і вагою тіла 45 кг та більше, визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ та призначаються за видами (родами) військ, військової спеціальності відповідно до ТДВ.

Тобто за наявних в матеріалах справи документів убачається, що внаслідок невірного визначення зросту позивача, а саме 150 см, а не 148 см, під час медичного огляду КНП «Вишнівська міська лікарня» від 14.04.2026 створилися умови неможливості застосування до нього статті 82 Розкладу хвороб, яка своєю чергою підлягала застосуванню до позивача при прийнятті його на військову службу за мобілізацією.

Суд враховує пояснення представника відповідача 3 у наведеній частині, проте наголошує, що не врахування статті 82 Розкладу хвороб, зокрема Графи 1 стало можливим внаслідок невірного визначення зросту позивача, тобто від незалежних від нього обставин.

У даному контексті слід повторно зазначати, що відповідно до Додатка 2 до Положення № 402 «Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» визначено, що стаття 82 передбачає недостатній фізичний розвиток, конституціональну високорослість, незбалансоване харчування.

Громадяни та військовослужбовці з хорошим фізичним розвитком та збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, на зріст не менше 150 см і вагою тіла 45 кг та більше, визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ та призначаються за видами (родами) військ, військової спеціальності відповідно до ТДВ.

Отже, означені положення деталізують, які особи визнаються придатними до військової служби, до навчання у ВВНЗ та призначаються за видами (родами) військ, військової спеціальності відповідно до ТДВ.

Такими особами є: а) громадяни та б) військовослужбовці, які об`єднують певними фізичними характеристиками, а саме: з хорошим фізичним розвитком та збалансованим харчуванням, пропорційною будовою тіла, на зріст не менше 150 см і вагою тіла 45 кг та більше.

Таким чином, для визнання громадянина та/або військовослужбовця придатним, зокрема, до військової служби мають бути наявні такі ознаки: 1) хороший фізичний розвиток та збалансоване харчування; 2) пропорційна будова тіла; 3) зріст не менше 150 см; 4) вага тіла 45 кг та більше.

Натомість графи Розкладу хвороб, на які посилається відповідач 3, визначають темпоральний критерій застосування статті 82 Рокладу хвороб.

Суд частково погоджується з доводами відповідача 3, проте зазначає, що незастосування статті 82 Розкладу хвороб до позивача при прийнятті його на військову службу, за підтвердження його зросту медичними документами (148 см) відбулося не внаслідок відсутності правових підстав для такого застосування, а внаслідок невірного визначення зросту позивача при проведенні первинного медичного огляду на придатність до несення військової служби.

Наявний правовий вакуум, у зазначеній частині, не може нівелювати обставини зросту позивача на рівні 148 см та відповідних діагнозів, які, у тому числі підтверджено матеріалами справи.

За таких обставин на переконання суду, ОСОБА_1 , маючи відповідні медичні та фізичні показники, через норми статті 82 Розкладу хвороб не міг був мобілізований.

Щодо посилання відповідача 3 на Додаток 3 до Положення № 402 Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я обмеження росту не нижче 150 см передбачене в графі 9 «Особи, які не мають офіцерського звання та вступають до військових навчальних закладів, військових підрозділів закладів вищої освіти та навчаються в них», суд зазначає про наступне.

Так графа 9 Додатка 3 до Положення № 402 «Особи, які не мають офіцерського звання та вступають до військових навчальних закладів, військових підрозділів закладів вищої освіти та навчаються в них» взагалі не містять вимог стосовно зросту.

Натомість графа 8 Додатка 3 до Положення № 402 «Особи, які відбираються для служби та які проходять службу з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, джерелами ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами» визначають, що такі особи не можуть мати зріст 150 см.

Разом з цим суд наголошує, що Додаток 3 до Положення № 402 регламентує саме додаткові вимоги до стану здоров`я для несення військової служби в певних військах (силах), частинах, підрозділах, окремих військово-облікових спеціальностей, шкідливих факторів військової служби, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які несуть службу у спеціальних спорудах.

У цій справі, за висновком суду, до позивача не підлягає застосуванню Додаток 3 до Положення № 402, оскільки останній не нівелює наявність положення статті 82 Розкладу хвороб.

Одночасно при вирішенні спору по суті, суд враховує, що згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Водночас у справі, що розглядається, невідповідність висновків ВЛК положенням статті 82 графи ІІ Розкладу хвороб є очевидною, не потребує спеціальних знань та відповідачами жодним чином не спростована.

Наявність медичних показників, які прямо підпадають під сферу дії статті 82 Розкладу хвороб у позивача, зокрема, підтверджено Рапортом та іншими медичними документами, які долучені до матеріалів справи.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що довідка військово-лікарської комісії від 14.04.2026 № 2026-0414-1707-3576-7, складена за формою згідно з Додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (пункт 1.6 глави І, розділу ІІ), відповідно до якої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 23 серпня 1995 року, визнаний придатним до військової служби, є протиправною та підлягає скасуванню.

Як наслідок, на переконання суду, наявні підстави для визнання протиправними та скасування Довідки військово-лікарської комісії від 11.06.2026 № 2026-0610-1439-1026-3, складеної Гарнізонною ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 10.06.2026 та Довідки військово-лікарської комісії від 27.07.2026 № 2026-0727-1216-4749-7 від 27.07.2026, складеної Гарнізонною ВЛК № 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь.

Враховуючи викладене, суд залишає поза увагою посилання представника відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 4 на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Суд наголошує, що висновки у наведених справах сформовано за відмінними фактичними обставинами справи.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача 4 на висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду (справи № 600/2448/22-а, № 240/7883/23), оскільки висновки суду апеляційної інстанції відповідно до вимог КАС України не є обов`язковими для врахування судом першої інстанції при вирішенні спору по суті.

Одночасно суд враховує, що за загальним правилом неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат. Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжують необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та надалі знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Разом з цим у справі «Задорожній та інші проти РФ» (CASE OF ZADOROZHNYY AND OTHERS v. RUSSIA), ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що помилки держави та її представників не можуть використовуватися на шкоду осіб, на яких ці помилки мають вплив.

У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зауважив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі

№ 912/2797/21 висловлено правову позицію, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що внаслідок помилки, допущеної КНП «Вишнівська міська лікарня» при медичному огляді позивача 14.04.2026, його мобілізовано, за відсутності на те правових підстав.

Помилка, допущена КНП «Вишнівська міська лікарня» 14.04.2026 при визначенні зросту позивача на рівні 150 см, за фактичного його зросту 148 см, на переконання суду, не може нести негативні наслідки для ОСОБА_1 та не може бути використана йому на шкоду та, відповідно виправлятися за його рахунок.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі №9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі №9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі №990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

При цьому, чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Отже, беручи до уваги викладене, суд вважає наявними правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.04.2026 № 7607 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_3 .

При цьому, суд доходить висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування Наказу від 15.04.2026 № 7607, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача.

Як наслідок, з огляду на похідний характер позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2026 № 105 в частині, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стосовно посилання відповідача 4 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, суд зауважує наступне.

Так, предметом розгляду зазначеної справи було визнання протиправними дій військової частини щодо призову особи на військову службу під час мобілізації та зобов`язання її прийняти рішення про звільнення з військової служби особового складу Збройних сил України відповідної військової частини.

Верховний Суд зазначив, що у спірних правовідносинах порушеним є право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації.

Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який в подальшому застосовано судами обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

Верховний Суд наголосив, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між військовою частиною та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Отже, беручи до уваги викладене, взяті відповідачем 4 окремі висновки Верховного Суду у згаданій справі сформовані за інших фактичних обставин справи та не за ідентичним, повною мірою, предметом позову.

При цьому, висновок Верховного суду у цій справі про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому суд відхиляє посилання відповідача 4 у наведеній частині.

Відтак, суд вважає доводи відповідача 4 у наведеній частині такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, безпосередньо з огляду на фактичні обставини цієї адміністративної справи.

Разом з цим суд вважає, що незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби.

Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

Суд звертає увагу, що хоч Законом № 2232-XII не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком реалізації наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення необхідним є зобов`язання військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

При цьому в наведеній частині суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22, згідно з якими підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказу про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Одночасно суд враховує наявність в матеріалах справи наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.08.2026 № 242, відповідно до якого позивач своєчасно не повернувся зі стаціонарного лікування в розташування підрозділу та відсутній на військовій службі, проте зазначає, що ці обставини не впливають на вирішення спору по суті.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження призупинення військової служби позивачем станом на час вирішення спору по суті.

Відповідно до статей 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права.

Так, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В розрізі положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що спірні рішення не відповідають критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Окремо стосовно клопотання представника відповідача 4 щодо застосування строків позовної давності, суд звертає увагу на те, що питання визнання поважними причини пропуску строку звернення позивачем з цим адміністративним позовом та поновлення такого строку, вирішено ухвалою суду від 13.08.2026.

Щодо клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про надання доступу до позовної заяви та доданих документів в підсистемі «Електронний суд», слід зауважити, що адміністративний позов подано позивачем особисто через канцелярію суду. Копія позовної заяви та копія уточненої позовної заяви надіслана військовій частині НОМЕР_2 засобами поштового зв`язку, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у сумі 5 420,65 грн.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Тому, сплачений ним судовий збір у розмірі 5 420,65 грн є внесенням ним судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, суд роз`яснює позивачу про наявність права на подання заяви про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати Довідку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 від 14.04.2026 № 2026-0414-1707-3576-7.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 15.04.2026 № 7607 в частині солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 .

4. Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2026 № 105 в частині солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_3 .

5. Визнати протиправною та скасувати Довідку військово-лікарської комісії від 11.06.2026 № 2026-0610-1439-1026-3, видану Гарнізонною ВЛК № 2 військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

6. Визнати протиправною та скасувати Довідку військово-лікарської комісії від 27.07.2026 № 2026-0727-1216-4749-7, видану Гарнізонною ВЛК № 1 «Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь».

7. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.